Предмет і методи економічної теорії Виконала: Клєба Анастасія Група: 111 ан
Основні тези Економіка (грец. ) - мистецтво ведення домашнього господарства. Вперше цей термін ввів в обіг Аристотель (III ст. до н. е. ). Він розділив науку про багатство на економіку і хримастику. Перша вивчає виробництво благ для задоволення потреб людей, друга накопичення грошей. Економіка як наука про суть економічних знань почала формуватися тільки в ХVII-ХVIII ст. , з розвитком капіталістичних відносин.
Термін "політекономія" ввів у 1615 р. французький економіст Антуан Монкрет'єн в праці "Трактат політичної економії". Політекономія (гр. ) походить від "політикос" - суспільний, державний і "ойкономія" - управління домашнім господарством.
Етапи становлення політекономії. I-й етап Вчення меркантилістів - ХVІ-ХVІІ ст. (Західна Європа). Засновники Т. Мен (Англія), А. Монкрет'єн (Франція), Серра (Італія). Об'єкт досліджень: обіг, зовнішня торгівля. Недоліки вчення меркантилістів: 1. описовий характер обігу; 2. відсутність наукової системи; 3. нехтування дослідженнями процесу виробництва.
II-й етап Класична буржуазна політекономія - XVIII ст. Засновники: Вільям Петті (1623 -1687) (Англія); Франсуа Кене (1694 -. 1774) (Франція). Класики буржуазної політекономії питання про багатство пов'язували не тільки з обігом, а, насамперед, з виробництвом, де створюються матеріальні цінності. Вищим досягненням англійської класичної школи стали праці Адама Сміта (1723 -1790) і Давіда Рікардо (17721823). Вони дослідили виробництво і обіг, спробували розкрити суть товарно-грошових відносин, науково обгрунтували походження прибутку, започаткували теорію трудової вартості, але не змогли досконало розкрити суті економічної системи суспільства.
ІІІ-й етап Марксистський напрямок політекономії. Засновники: Карл Маркс (1818 -1883) та Фрідріх Енгельс (1820 -1895) поставили на науковий грунт соціалістичну ідею; для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики, становлення нового суспільства пов'язали з вищим розвитком матеріального виробництва, демократії й особистості. К. Маркс створив струнку наукову теорію вартості й додаткової вартості. Класики марксизму розробили загально-теоретичну модель суспільного розвитку, розкривши суть експлуатації людини людиною.
ІV-й етап Сучасна економічна теорія надзвичайно різноманітна. Провідні напрями: Неокласицизм - Джон Кларк (США), Альфред Маршал (Англія) - розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії. Неокейнсіанство — Джон Кейнс (Англія) розвиває концепції державно-монополістичного регулювання економіки. Неокласичний синтез (Поль Самуельсон - США) поєднує ідеї неокласицизму та кейнсіанства щодо розвитку економічної системи суспільства, наголошуючи на єднанні державного регулювання і ринкового саморегулювання в цьому процесі.
Об'єктом економічної теорії є економіка в цілому на мікро-, макро-ї глобальному рівнях. Мікрорівень економіки починається з сім'ї; фірма (підприємство) є його основною ланкою. Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний - міждержавні економічні об'єднання та всесвітнє господарство. Предметом економтеорії є виробничі відносини, які складаються з економічних та загальних організаційно-економічних відносин.
Соціально-економічні відносини - це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ, їхню основу становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт. Загальні організаційно-економічні відносини являють собою певну систему господарського механізму, а саме: систему форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства.
Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які відбивають суттєві сторони економічних явищ і процесів: - ринок, власність, економічна система господарства, потреби, суспільне багатство, виробництво, гроші, обіг, товарне виробництво, прибуток, попит, кон'юнктура, відтворення, нагромадження, споживання, доходи, тощо.
Економічні категорії виражають окремі сторони економічних відносин, в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства. Економічний закон - це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв'язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо в економічних категоріях фіксується — статика, то в економічних законах - динаміка будь-якого економічного процесу.
Характеристики економічних законів: * об'єктивний характер; * виявляються через практичну діяльність людей; * тісно між собою пов'язані. Існують: основні - первинні, вихідні, або похідні - вторинні, третинні і т. д. Існують: всезагальні, загальні та специфічні, закони.
Загальна основа дії економічних законів - це об'єктивна, суперечлива, біосоціальна сутність людської істоти. Розрізняють: сутність економічного закону, механізації та використання. Для економічних законів застосовують такі категорії діалектики, як: • Кількість • Якість • Суперечність • Зміст • Форма • Дія
Метод - шлях до чого-небудь. В економіці використовуються: І. Загально-наукові методи. 1. Структурно-функціональний метод - розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Ознаки системи: • Цілісність • Спрямованість її руху • Організація • Управління 2. Математичні методи - поєднання якісного і кількісного аналізу.
II. Спеціальні методи. 1. Метод наукової абстракції - він полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього другорядного, випадкового. Аналіз - предмет дослідження розчленовується, мислення йде від конкретного до абстрактного. Синтез - досліджує економічне явище у взаємозв'язку та взаємодії його складових. 2. Метод поєднання логічного й історичного підходів до вивчення економічної теорії.
Дякую за Увагу!
Скачать презентацию Предмет і методи економічної теорії Виконала Клєба Анастасія
Prezentatsiya_Klyeba_Anastasiya_111_AN.ppt