ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ЇХ СУБ ЄКТИ

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ЇХ СУБ’ЄКТИ

МЕТА 1. Особливості правовідносин у сфері соціального захисту. 2. Суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин у сфері соціального захисту 3. Громадяни як суб'єкти, що отримують соціальний захист 4. Державні органи як суб'єкти права соціального захисту 5. Соціальні страхові фонди як суб'єкти права соціального захисту 6. Пенсійний фонд України як суб'єкт права соціального заисту

Нормативно-правова база Конституція України Кодекс законів про працю України ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» вiд 21. 1992 № 2811 -XII; ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24. 01. 1995 № 20/95 -ВР; ЗУ «Про охорону дитинства» від 26. 04. 2001 № 2402 -III; ЗУ «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» від 21. 06. 2001 № 2558 -III; ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13. 01. 2005 № 2342 -IV; ЗУ «Про попередження насильства в сім’ї» від 15. 11. 2001 № 2789 -ІІІ; ЗУ «Про громадянство України» вiд 18. 01. 2001 № 2235 -III; ЗУ «Про соціальні послуги» вiд 19. 06. 2003 № 966 -IV; ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» вiд 02. 06. 2005 № 2623 -IV; ЗУ «Про оздоровлення та відпочинок дітей» вiд 04. 09. 2008 № 375 -VI; ЗУ «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» від 05. 03. 2009 № 1065 -VI; ЗУ «Про протидію торгівлі людьми» від 20. 09. 2011 № 3739 - VI

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98 -ВР ЗУ“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105 -XIV (із змінами) ЗУ“Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року № 2272 -III (із змінами) ЗУ“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240 -III ЗУ“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533 -III (із змінами) ЗУ“Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” від 19 жовтня 2000 року № 2057 -III ЗУ“Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 року № 2213 -III ( із змінами) ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 16 січня 2003 року № 429 -IV

Постанови Кабінету Міністрів України Від 22 лютого 1992 р. № 83 „Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів” Від 4 квітня 1994 р. № 221 “Про затвердження Порядку організації та проведення медико–соціальної експертизи втрати працездатності” Від 8 вересня 1997 р. № 999 „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями” Від 17 березня 1998 р. № 296 „Про затвердження Положення про виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування” Від 5 травня 2000 р. № 752 “Про затвердження Положення про наглядову раду Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” Від 6 травня 2000 р. № 765 „Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Від 22 серпня 2000 р. № 1306 “Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”

Список рекомендованої літератури Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України: Навч. посіб. - К. , 2005. - 615 с. Болотіна Н. Б. «Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні: монографія» (2005) Болотіна Н. Б. «Сучасне українське медичне право» (у співавт. , 2010); Болотіна Н. Б. «Право людини на соціальний захист в Україні» (2010). Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. : - К. : "Олан", 2004. - 311 с. Болотіна Н. Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. Відп. ред. Т. М. Мельник. - К. : Логос, 2001. - 82 с. Право соціального забезпечення: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, С. М. Синчук та ін. / За ред. П. Д. Пилипенка. - 2 ге вид. , переробл. і доп. - К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2008. - 504 с. Сташків Б. І. Право соціального обслуговування: Навч. посіб. - К. , 2007. - 567 с. Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. - К. , 2005. - 405 с.

Болотіна, Нінель Борисівна. Метод сучасного права соціального забезпечення України [Текст] / Н. Б. Болотіна // Юридический вестник. - 2001. - С. 108 -113 Болотіна, Нінель Борисівна. Право людини на соціальний захист в Україні [Текст] / Н. Б. Болотіна. - К. : Знання, 2010. - 107 с. - ISBN 978 -966 -346 -832 -7 : 012. 00 р. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики. — К. , 2000. Баланда А. Л. Неформальна зайнятість як новітній фактор розвитку національного ринку праці України. — К. , 1999. Бідак В. Гуманістична складова соціальної політики в умовах економічних трансформацій // Україна: аспекти праці. — 2001. —№ 5. Близнюк В. Оцінка регіональних ринків праці // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 8. Богиня Д. Стимули і антистимули розвитку трудового менталітету в сучасних умовах // Україна: аспекти праці. — 2001. — № 3. Богиня Д. П. , Грішнова О. А. Основи економічної праці: Навч. посіб. — К, 2002.

1. Особливості правовідносин у сфері соціального захисту, їх склад та загальна характеристика

Правові передумовами правовідносин наявність юридичних норм юридичних фактів суб’єктів права Сполучення цих факторів впливає на виникнення, зміну і припинення правовідносин

Залежно від ступеня конкретизації суб’єктів правовідносин вони можуть бути абсолютними названа лише одна сторона — це кожен, чий обов’язок полягає в тому, щоб утриматися від порушення суб’єктивного права (правовідносини авторського права тощо) відносними конкретно визначені обидві сторони

Соціально-захисні правовідносини Відносні оскільки нормами права чітко визначені всі учасники цих правовідносин та їх права й обов’язки

мають вольовий характер 1. пов’язані з державною волею, вираженою в юридичних нормах, 2. індивідуальним волевиявленням їх учасників

Правовідносини у сфері соціального захисту утворюють систему правовідносин 1. основне соціальнозахисні 2. процедурні 3. процесуальні 4. організаційно-розпорядчі 5. охоронні

1. основне соціально-захисне правовідношення з приводу призначення та надання відповідної соціальної виплати чи послуги між фізичною особою уповноваженим державою суб’єктом (органом праці та соціального захисту, соціальним фондом, органами Пенсійного фонду України, Накопичувальним фондом, недержавним пенсійним фондом, соціальними установами та закладами тощо)

ОЗНАКИ СОЦІАЛЬНО-ЗАХИСНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ 1) має комплексний характер, характер зумовлено комплексним характером соціальних ризиків. Кожний з таких ризиків з моменту їх настання у людини трансформується у відповідний юридичний факт, який слугує юридичною підставою для виникнення соціаль- нозахисного правовідношення; 2) воно об’єднане єдиною цільовою спрямованістю здійсненням соціального захисту населення; 3) має єдину юридичну модель виникає між конкретним надавачем соціальних виплат і послуг і конкретним одержувачем таких

4) залежно від функціонального призначення воно є регулятивним. Регулятивні правовідносини виникають на підставі регулятивних норм, які містять у гіпотезі вказівку на юридичні факти, і юридичних фактів (наприклад, настання пенсійного віку, народження дитини тощо); 5) є матеріальним за змістом, змістом оскільки його об’єктом завжди є відповідна грошова виплата або послуга; 6) за характером обов’язку є правовідношенням активного типу, виникає у результаті певних активних позитивних дій суб’єкта права та зобо’вязаного суб’єкта.

2. Процедурні правовідносини у сфері соціального захисту встановлення юридичних фактів, необхідних для виникнення соціально-захисного правовідношення реалізації права на відповідний вид соціальних виплат передують виникненню соціально-захисного правовідношення супроводжують соціальнозахисне правовідношення завершують соціальнозахисне правовідношення

3. Процесуальні правовідносини у сфері соціального захисту виникають у зв’язку з юридичним захистом порушеного права особи на соціальний захист правовідносини з приводу розгляду скарг стосовно питань соціального захисту

діяльності спеціальних соціальних фондів (страхових і нестрахових), управління цими фондами виникають у 4. Організаційно -розпорядчі правовідносини зв’язку з організацією діяльності соціальних установ, соціальних фондів та інших недержавних надавачів соціальних виплат та послуг здійснення соціального захисту визначення у межах наданих повноважень порядку та обсягу надання соціальних виплат та послуг збирання коштів на соціальний захист — страхових внесків та збору на пенсійне страхування

5. Охоронні правовідносини виникають на основі охоронних норм і правопорушень пов’язані з реалізацією юридичної відповідальності за порушення соціальнозахисного законодавства

Будь-яке правовідношення складається із таких елементів: суб’єкт, об’єкт зміст

2. Суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин у сфері соціального захисту

Суб’єкти права на соціальний захист фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), які згідно з Конституцією та законодавством України мають право на соціальний захист.

Суб’єкт соціально-захисного правовідношення суб’єкт права, який реалізував свою правосуб’єктність і став учасником конкретного правовідношення у сфері соціального захисту (наприклад, пенсійного, з виплати соціальної допомоги, а соціального обслуговування тощо)

Суб’єкти основного соціально-захисного правовідношення суб’єкти — одержувачі соціальних благ фізична особа громадянин України, іноземець, особа без громадянства суб’єкти надання і, суб’єкти які опосередковують надання соц благ державний орган із соціального захисту або інші уповноважені державою суб’єкти з соціального захисту органи праці та соціального захисту, органи Пенсійного фонду України, інших соціальних фондів, соціальні установи, фізичні особи, які надають соціальні послуги)

Суб’єкт — одержувач певного соціального блага — це суб’єкт права на соціальний захист. Це фізична особа, яка зазнала певного соціального ризику (або одночасно кількох соціальних ризиків). Суб’єкти надання певного соціального блага як соціального захисту — це уповноважені державою спеціальні органи та установи, які згідно з покладеними на них повноваженнями здійснюють призначення та надання соціальних виплат і соціальних послуг. суб’єкти які опосередковують надання соц благ

У соціально-захисному правовідношенні суб’єктивними правами завжди наділена фізична особа юридичні обов’язки покладено на відповідний державний орган або інших уповноважених державою суб’єктів

Правосуб’єктність фізичних осіб у праві соціального захисту є загальною оскільки Конституція і законодавство України гарантують соціальний захист кожному як право на державну соціальну допомогу, а особам, застрахованим у системі соціального страхування — право на матеріальне забезпечення у разі настання страхового випадку

Правосуб’єктність юридичних осіб надавачів соціальних виплат і послуг у сфері соціального захисту виявляється в їх компетенції сукупність прав та обов’язків, які надаються їм для виконання соціально-захисної функції

суб’єкти надавачі соціальних виплат та послуг спеціально створені для здійснення соціального захисту населення органи, для яких здійснення соціального захисту становить лише частину їх компетенції соціальні страхові й нестрахові фонди, Пенсійний фонд України, соціальні Установи інтернатного типу, дитячі будинки тощо органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації

Залежно від підстави надання соціального захисту суб'єктів, які його надають, можна поділити які це роблять відповідно до законодавства державні органи спеціальної компетенції; соціальні страхові фонди; спеціалізовані державні підприємства та установи які надають на добровільних засадах для юридичних осіб не існує жодних обмежень щодо можливості надання за рахунок власних коштів будьякого виду соціального захисту. Вони можуть провадити свою діяльність шляхом встановлення додаткового пенсійного захисту, соціальних допомог та послуг у колективному чи трудовому договорах або в порядку благодійництва

суб'єкти, які сприяють у отриманні соціального захисту які підтверджують наявність спеціального правового статусу (статусу ветерана війни, учасника бойових дій тощо) які підтверджують юридичні факти, що є підставою виникнення права на соціальне захисту органи медикосоціальної експертизи, комісії із встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною органи, які видають посвідчення, що підтверджують спеціальний галузевий правовий статус (посвідчення учасника бойових дій, ветерана війни, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській

Об’єкт правовідносин реальне благо, на отримання, використання або охорону якого спрямовані суб’єктивні права і юридичні обов’язки пенсія, соціальна грошова допомога, лікарська допомога, медична допомога, соціальна послуга, соціальна пільга тощо

3. Громадяни як суб'єкти, що отримують соціальний захист

З огляду на підставу виникнення права на соціальний забезхист загальні суб'єкти права соціального захисту які набувають право на соціальне забезпечення у зв'язку із наявністю соціального ризику загального характеру (непрацездатність, безробіття) спеціальні суб'єкти права соціального захисту особи, право на соціальний захист яких пов'язане з наявністю соціального ризику суспільно-історичного чи екологічного характеру (військові конфлікти, техногенні катастрофи)

Загальними суб'єктами, які отримують соціальний захист, є фізичні особи, які мають правоздатність і загальний галузевий правовий статус - пенсіонери, які отримують пенсію на загальних підставах, - інваліди, що отримали інвалідність внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання, - тимчасово непрацездатні, безробітні, - малозабезпечені, - особи, які втратили годувальника внаслідок загального захворювання або трудового каліцтва чи професійного захворювання Загальним суб'єктом, що отримує соціальне забезпечення,

Основа галузевого правового статусу фізичної особи як суб'єкта права соціального захисту право цієї особи на соціальний захист

Спеціальнісуб'єкти, які отримують соціальний захист, фізичні особи, для яких отримання соціального забезпечення залежить від наявності спеціального правового статусу - інваліди та ветерани війни, - ветерани військової служби, - учасники бойових дій, - ветерани праці, - військовослужбовці та члени їхніх сімей, - особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, реабілітовані репресовані громадяни

Права та обов'язки, що формують спеціальний правовий статус цих осіб існують додатково до загального правового статусу

Спеціальний правовий статус суб'єктів права соціального забезпечення потребує його обов'язкового підтвердження для реалізації прав, які становлять зміст цього статусу. Способом підтвердження може бути отримання відповідного посвідчення або іншого документа, що засвідчує спеціальний правовий статус, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації

ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28. 02. 1991 Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи

ЗУ "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист“ від 22. 10. 1993 Ветеранами війни особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасники бойових дій особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. * Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається КМУ

Учасниками бойових дій визнаються: - військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн; - учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово. Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР

- особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття - особи, які брали участь у бойових діях проти фашистської Німеччини та її союзників у роки другої світової війни на території інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань - працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій в інших державах виступали перед воїнами діючих армій, флотів, військових з'єднань і контингентів

Особи, які належать до інвалідів війни особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Особи, які належать до учасників війни 1) військовослужбовці, які проходили військову службу у Збройних Силах, військах і органах Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР чи в арміях його союзників у період Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією або навчались у цей період у військових училищах, школах і на курсах; 2) особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів, переганяли худобу, навчались у цей період у ремісничих, залізничних училищах; 3) члени груп самозахисту об'єктових і аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни; 4) особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі армії та флоту як сини, вихованці полків та юнги до досягнення ними повноліття; 5) працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії (включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 року по грудень 1989 року), і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;

Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 років

4. Державні органи як суб'єкти права соціального захисту

Державними органами, що є суб'єктами права соціального захисту, є: Міністерство соціальної політики України; обласні і районні управління праці та соціального захисту; Фонд соціального захисту інвалідів; органи державної служби зайнятості. Основною функцією кожного з цих органів є надання населенню в межах своєї компетенції різних видів соціального захисту.

Керівництво Міністерства Фінансовий департамент Департамент ринку праці та зайнятості Департамент заробітної плати та умов праці Департамент пенсійного забезпечення Департамент соціального страхування та партнерства Департамент стратегічного планування Департамент державної соціальної допомоги Департамент соціального захисту інвалідів Департамент соціальних послуг Департамент соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Управління внутрішнього аудиту Управління забезпечення діяльності Віце-прем’єр-міністра – Міністра (патронатна служба) Департамент звернень громадян та контролю виконання Департамент правового забезпечення Управління кадрового забезпечення Управління бухгалтерського забезпечення Департамент адміністративного забезпечення Департамент моніторингу, аналізу та оптимізації соціальної сфери Департамент захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну Департамент сімейної політики Департамент з усиновлення та захисту прав дитини Відділ соціальної та професійної адаптації колишніх військовослужбовців

Основними завданнями Міністерства соціальної політики України є формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики; формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття; формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці; формування та реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян; формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин;

формування та реалізація державної політики щодо надання адресної соціальної допомоги вразливим верствам населення, у тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім'ям; формування державної політики у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, бездомним громадянам, іншим соціально вразливим верствам населення; формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну; формування і реалізація державної політики щодо соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та тих, які підлягають звільненню у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та інших військових формувань; формування і реалізація державної політики з питаньсім'ї та дітей; формування і реалізація державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: участь у розробленні та реалізація державної політики щодо попередження насильства в сім'ї.

Основними завданнями державної служби зайнятості розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття; систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили; раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення; контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності. Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціальним захистом від безробіття, надаються державною службою зайнятості безплатно.

Головні завдання Фонду соціального захисту інвалідів - реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; - здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про снови соціальної захищеності інвалідів в Україні"; - фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів

Пріоритетні напрямками діяльності Фонду забезпечення ефективності використання бюджетних коштів шляхом надання адресної допомоги; участь у створенні та реалізації концепції реабілітації інвалідів, в комплекс якої входить: реабілітація інвалідів, в тому числі дітейінвалідів, профнавчання або навчання, працевлаштування, створення належних умов праці

5. Соціальні страхові фонди як суб'єкти права соціального забезпечення

соціальні страхові фонди Пенсійний фонд України Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Фонд загальнообов 'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

цільовий характер діяльності Особливості правового статусу соціальних страхових фондів порівняно з іншими юридичними особами позабюджетність некомерційність самоврядність

Цільовий характер соціальних страхових фондів означає, що їх кошти забороняється використовувати на цілі, не передбачені законом. Позабюджетними страхові фонди вважаються тому, що їх кошти не включаються до складу державного бюджету України, а зараховуються на єдиний централізований рахунок в установах банків. Некомерційність соціальних страхових фондів полягає в тому, що вони не мають на меті отримання прибутку. Засобом забезпечення дотримання правового статусу в цьому аспекті є заборона провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої законом про відповідний вид соціального страхування та статутом фонду. Завданням страхових фондів є акумуляція страхових внесків роботодавців і застрахованих осіб та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Соціальні страхові фонди є самоврядними організаціями Управління ними здійснюють на паритетній основі представники держави, застрахованих осіб та роботодавців

До соціальних страхових фондів також належать недержавні пенсійні фонди Правове становище недержавних пенсійних фондів визначається ЗУ "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09. 07. 2003.

Система недержавного пенсійного забезпечення складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат

Недержавний пенсійний фонд юридична особа має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства) функціонує та провадить діяльність винятково з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному законом порядку

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до Закону; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до Закону та законодавства про страхування; банківськими установами відповідно до Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом

види пенсійних фондів відкриті пенсійні фонди корпоративні пенсійні фонди професійні пенсійні фонди

Засновники пенсійних фондів відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).

Скачать презентацию ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ЇХ СУБ ЄКТИ

Л-правовдносини ПСЗ.pptx

Количество слайдов: 71