ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ Формування нового законодавчого проекту із внесенням поправок щодо проблемних питань попередніх документів. 1992 – 1996 рр. Прийняття нової редакції ЗКУ. Закріплюються три форми власності на землю: державна, колективна, приватна, які проголошуються рівноправними. Визначаються основні засади роздержавлення та приватизації земель. Законодавчо закріплюється інститут оренди. Закріплюється платність використання земель. 1990 – 1992 рр. Декларативно проголошується право власності народу України на землю, але законодавчого механізму реалізації цього права не було, оскільки не було процедури реалізації цього права. Земля залишається у виключній власності держави.

ЧИННИЙ ЗК УКРАЇНИ ПРИЙНЯТО 25. 10. 2001 (НАСТУПНА РЕДАКЦІЯ 01. 2013 Р. ). ОСНОВНІ ПОСТУЛАТИ КОДЕКСУ: Ø Земля є національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави; Ø Право приватної власності на землю є непорушним; Ø Встановлено права земельного сервітуту; Ø Земля є власністю Українського народу; Ø Встановлена можливість набувальної давності на землю (15 років).

Право земельної власності – це можливість використання корисних властивостей та привласнення природних багатств землі як систем аправових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на земельні ділянки та регулюють відносини володіння, користування і розпорядження земельними ділянками на свій розсуд для задоволення матеріальних потреб і реалізації інших інтересів.

ВІДПОВІДНО ДО ЗК СУБ’ЄКТАМИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ Є: територіальні громади, які реалізують це право громадяни та ЮО на землі безпосередньо або через приватної власності органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі державної власності

ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ: Придбання земельних ділянок за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Виділення в натурі (на Безоплатна передача місцевості) належної їм земельних ділянок із земель земельної частки або паю. державної або комунальної Сертифікат обмінюється на власності. державний акт на право власності на землю Приватизація земельних ділянок, що були раніше їм Прийняття спадщини. надані у користування.

ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ ТА ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА МОЖУТЬ НАБУВАТИ ПРАВО ВЛАСНОСТІ: На земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів. На земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРАВА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: Примусове відчуження земельних ділянок у Передача їм земель власників з мотивів державної власності суспільної необхідності та для суспільних Придбання за договором купівлі-продажу, Прийняття спадщини дарування, міни іншими цивільно-правовими угодами Виникнення інших підстав, передбачених законом (на сьогоднішній день інших підстав не передбачено)

НЕ МОЖУТЬ ПЕРЕДАВАТИСЯ У ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ ТАКІ ЗЕМЛІ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: Землі загального користування населених пунктів; Землі, які знаходяться під залізницями, автодорогами і та ін. Землі природо заповідного фонду, які мають історико-культурну цінність; Землі лісового і водного фонду; Землі, які забезпечують діяльність органів місцевого самоврядування ті інші.

ДЕРЖАВА НАБУВАЄ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ У ТАКИХ ВИПАДКАХ: Відчуження земельних У разі придбання за ділянок у власників з договором купівлі-продажу, мотивів суспільної дарування, міни іншими Прийняття спадщини; необхідності та для цивільно-правовими суспільних потреб; угодами; У разі передачі у власність держави земельних ділянок У разі конфіскації земельної комунальної власності ділянки територіальними громадами;

ФОРМИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ: Постійне землекористування ст. 92 ЗК України. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише ЮО, які належать до державної чи комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства, установи та організації і релігійні організації; Тимчасове землекористування (загальне правило).

Оренда землі може бути: Короткострокова (не більше 5 років) Довгострокова (до 50 років)

Концесія — надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику

ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ МОЖУТЬ НАДАВАТИСЯ У КОНЦЕСІЮ: Для будівництва те експлуатації автомобільних доріг, об’єктів дорожнього господарства, інших споруд; Будівництва та експлуатації шляхів сполучення (залізниці); Будівництво і експлуатація вантажних і пасажирських портів та аеропортів.

СУБ’ЄКТОМ УПРАВЛІННЯ Є СИСТЕМА УПОВНОВАЖЕНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ ВІДПОВІДНО ДО ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЗДІЙСНЮЮТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНО- ПРАВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНИ. О ЇХ ЧИСЛА НАЛЕЖАТЬ: Д Обласні, Київська та Севастопольська міські, ВРУ; ВР АРК; районні, районів у містах, міські, селищні та сільські ради; Центральний орган виконавчої влади з КМУ; питань екології та питань земельних природних ресурсів; Місцеві державні Рада міністрів АРК; адміністрації.

ВИДИ ЗЕМЕЛЬ С/Г ПРИЗНАЧЕННЯ: С/г угіддя: рілля (землі, які регулярно розорюються з метою вирощування на них с/г культур), багаторічні насадження (на них вирощуються господарські насадження деревного або кущового типу), сіножатні (на них вирощується травниста рослинність, що використовується для відгодовування худоби), пасовища (з метою випасання угоди)і перелоги (рілля, що тимчасово виведено із с/г використання). Не с/г угіддя: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, а також землі, які зайняті господарськими будівлями, дворами і землі тимчасової консервації.

ЗЕМЛІ С/Г ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕДАЮТЬСЯ У ВЛАСНІСТЬ ТА НАДАЮТЬСЯ У КОРИСТУВАННЯ НАСТУПНИМ КАТЕГОРІЯМ СУБ’ЄКТІВ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДЛЯ ВИЗНАЧЕНОЇ У ЗАКОНОДАВСТВІ МЕТИ: Громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, С/г підприємствам для городництва, ведення товарного с/г сінокосіння та випасання виробництва; худоби, ведення товарного с/г виробництва; С/г науково-дослідним установам, навчальним Не с/г підприємства, закладам, сільським установа та організації, ПТУ та сільським ЗОШ релігійні об’єднання і для дослідних та об’єднання громадян навчальних цілей, виключно для ведення пропаганди передового підсобного сільського досвіду ведення с/г господарства.

ВІДПОВІДНО ДО СТ. 121 КРАЇНИ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ МАЮТЬ ПРАВО НА ЗК У БЕЗОПЛАТНУ ПЕРЕДАЧУ ЇМ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ІЗ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ АБО КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ТАКИХ РОЗМІРАХ: Для ведення ОСГ – не більше 2 га. Для ведення садівництва – не більше 0, 12 га. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – у селах не більше 0, 25 га, у селищах не більше 0, 15 га, у містах не більше 0, 10 га. Для індивідуального дачного будівництва – не більше 0, 10 га. Для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0, 01 га.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ С/Г ПРИЗНАЧЕННЯ: Відповідно до ст. 130 ЗК України покупцями Землі придатні для потреб земельних ділянок с/г сільського господарства призначення для ведення повинні надаватися с/г виробництва можуть насамперед для бути громадяни України, сільськогосподарського які мають с/г освіту, використання. займаються с/г виробництвом, мають відповідні статки і т. д. Виробнича діяльність, При вилученні або у викупі пов’язана з використанням земель с/г призначення для земель с/г призначення потреб, не пов’язаних із с/г повинна не погіршувати їх виробництвом, стан, а повинна тимчасовому зайнятті с/г покращувати їх с/г угідь для інших видів властивості. Тому власники використання власникам зобов’язані забезпечення землі та землекористувачам охорони земель та відшкодовуються збитки та підвищення їх родючості. втрати с/г виробництва.

Житловою забудовою вважається житловий масив або земельна ділянка, в межах якої розміщений житловий фонд. Садибна забудова – забудова, на якій розміщені будинки садибного типу, які належать на праві приватної власності громадянам. Не садибна забудова – багатоповерхові будинки, які не належать до приватної власності. Громадська забудова – масив, де розташовані будинки громадських, навчальних закладів, громадського відпочинку, підприємств торгівлі та громадського харчування, підприємств побутового обслуговування та деякі інші.

СТ. 39 ВИКОРИСТАННЯ ЦИХ ЗЕМЕЛЬ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ПІДСТАВІ: Генерального плану населеного пункту – визначає межі міст, селищ та сіл, як умовно замкнутих ліній на поверхні землі, що відокремлюють їх територію від території інших категорій земель; Плану земельно-господарського устрою – охоплює заходи організаційно-технічного характеру, які спрямовані на раціональне використання освоєних земель та упорядкування нових земельних площ, забезпечення їх охорони від негативного природного і техногенного впливу інженерно- технічного захисту територій; Іншої містобудівної документації – детальний план забудови територій, проект забудови територій, проект розподілу територій між окремими мікрорайонами та кварталами. Детальний план включає планування, реконструкцію, відновлення, благоустрій певної території районів та мікрорайонів та інше.

Прибудинкова територія – це встановлена за проектом поділу територія мікрорайону та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної не садибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗЕМЕЛЬ: Заборона здійсненню на цих землях будь-якої діяльності, яка суперечить цільовому призначенню або може негативно на них вплинути. Встановлено особливий порядок оголошення територій об’єктами природно-заповідного фонду (ЗУ «Про національну програму про формування екологічної мережі…» ) Внутрішнє зонування земельних ділянок. Пільговий режим оподаткування земель природно-заповідного фонду земельним податком (п. 1 ст. 12 ЗУ «Про плату за землю» ). За порушення земельного законодавство стосовно земель природно-заповідного фонду встановлена посилена юридична відповідальність.

Спадкування – перехід ЗК не містить заборони прав та обов’язків щодо спадкування (спадщина) від фізичної земельних ділянок особи, яка померла іноземцями та (спадкодавця) до інших іноземними осіб (спадкоємців). юридичними особами. Спадкування земельних Але права власності на ділянок здійснюється за земельні ділянки сг заповітом або за призначення у іноземців законом. не може виникати. Такі земельні ділянки підлягають відчуженню протягом одного року.

РЕНТА За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренти рентні платежі у формі певної грошової суми або іншій формі.

Сервітут – це право користування чужим майном. Він може бути встановлений до земельних ділянок, інших природних ресурсів. Ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Підставами встановлення земельного сервітуту є договір або рішення суду. Такий правочин повинен вчинятися тільки у письмовій формі, адже він підлягає державній реєстрації. Істотними умовами цього договору є визначення предмету сервітуту, а також встановлення плати за сервітутом.

ВИДИ ЗЕМЕЛЬНОГО СЕРВІТУТУ: Право забору води з Право поїти свою худобу із природної водойми, Право проходу та проїзду на розташованої на сусідній велосипеді. земельній ділянці та право проходу до цієї природної прогону худоби до водойми. природної водойми. Право відводу із своєї Право проїзду на земельної ділянки на Прав прогону худоби по транспортному засобі по сусідню або через сусідню наявному шляху. земельну ділянку. Право прокладання та Право прокладати на свою Право встановлення експлуатації ліній земельну ділянку будівельних конструкцій та електропередач, зв’язку, водопровід із чужої складування будівельних трубопроводів, інших природної водойми або матеріалів з метою ремонту лінійних комунікацій. через чужу земельну ділянку. будівель та споруд.

ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ СЕРВІТУТІВ: Безумовні: Умовні (у судовому порядку): Поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в Припинення підстав інтересах якої він встановлений, і власника або користувача встановлення обслуговуючої земельної ділянки; земельного сервітуту; Відмова особи, в інтересах якої встановлений земельний сервітут Неможливість від користування сервітутом; Рішення суду про скасування використання земельної земельного сервітуту; ділянки за її цільовим Закінчення терміну, на який було призначенням; встановлено земельний сервітут; Невикористання земельного сервітуту протягом 3 -х років; Порушення власником або користувачем умов користування сервітутом.

Емфітевзис – це право Суперфіцій – це право користування чужою земельною користування чужою земельною ділянкою для ділянкою для забудови. сільськогосподарських потреб. Об’єкт договору (земельна ділянка); Цільове призначення (будівництво промислових, земельної ділянки (мета побутових, житлових, соціально- сільськогосподарської культурних або інших об’єктів); діяльності); Визначений або невизначений Строк дії цього договору строк; (може бути строковим або Плата за користування (у вигляді безстроковим); частки від доходу землекористувача, якщо на Плата за користування із земельній ділянці забудовані зазначенням розміру, промислові об’єкти); форми, умов, порядку та Долі будівель і споруд у випадку строків її виплат. закінчення строку договору, на який його було укладено.