ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ Питання: 1. Земля як об'єкт екологічних відносин. 2. Система законодавства щодо охорони та використання земель. 3. Використання землі на праві власності. 4. Використання землі на праві користування. 5. Використання землі на підставі інших речових прав. 6. Охорона земель. 1

Земля як об'єкт екологічних відносин Зміст терміна «земля» розглядається в різних аспектах в залежності від контексту його вживання: • по-перше, під землею розуміється космічний об'єкт - планета Земля як частина всесвіту; • по-друге, земля розглядається як елемент навколишнього природного середовища, що забезпечує існування людини, поряд з повітрям. водами, тваринним та рослинним світом; • по-третє, як розташована надрами частина земної поверхні, ґрунтовий шар, в межах території конкретної держави. 2

Саме в останньому контексті земля виступає об'єктом екологічних відносин та виконує наступні функції: 1. Виступає територіальним базисом: а) визначає кордони територіального суверенітету держави; б) встановлює межі конкретного землекористування відповіді суб'єктів. 2. Є природним ресурсом, що забезпечує життєдіяльність людини, тварин, рослинного світу, та важливішим елементом екосистеми. 3. Використовується як основний засіб виробництва. Родючість ґрунтового шару земель виступає базою для успішного розвитку сільського та лісового господарства. 3

Особливість землі як об'єкта суспільних відносин пов'язана з її специфічними властивостями, до яких відносяться: незамінність: виявляється у тому, що її неможливо замінити на інший об'єкт, який міг би виконувати аналогічні функції; обмеженість у просторі: площа землі чітко фіксована і не може бути збільшена людьми залежно від їх потреб; локальність: кожна земельна ділянка знаходиться у певній географічній точці, і такої ж самої ділянки в іншому місці немає; нерухомість: вона не може бути переміщена в інше місце. 4

Все це вимагає від суспільства запровадження низки специфічних заходів а саме: встановлення режиму цільового використання земель, визначення максимальної площі земельної ділянки, переданої у власність або користування, здійснення державного контролю за експлуатацією й охороною земель, її раціональним використанням та ін. 5

Відповідно до ч. З ст. 2 ЗК України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Таким чином, потрібно відрізняти один від одного три терміна: земля; земельна ділянка та права на землю. Земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею (ст. 1 ЗУ «Про охорону земель» ). 6

Термін «земля» характеризує усі землі в межах території України, виступає в якості загального об'єкта земельних правовідносин. Саме в цьому сенсі землі поділені на відповідні категорії в залежності від цільового використання. Категорії земель України мають особливий правовий режим. 7

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 8

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ст. 19 ЗКУ). Земельна ділянка є безпосереднім об'єктом екологічних відносин. Це індивідуалізована частина земної поверхні з визначеним щодо неї правовим режимом. Вона належить до більш загальної категорії - землі; здатної ділитися на частини (ділянки) й виконувати належну функцію. Права на землю - речові права на землю: право на земельну частку (пай), право користування земельною ділянкою, право земельного сервітуту, емфітевзис, суперфіцій. 9

Емфітевзиc - це довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів та доходів від неї з обов'язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Суб'єктами емфітевзису є власник земельної ділянки та особа, яка виявила бажання користуватися останньою для сільськогосподарських потреб (землекористувач, емфітевта). Стороною відносин емфітевзису не може бути особа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чи на умовах оренди. 10

Об'єктом емфітевтичного права є користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться у приватній, комунальній або державній власності. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя — рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги, а також несільськогосподарські угіддя (ст. 22 ЗК). Таке користування має обмежений характер, оскільки власник передає емфітевті право володіння та право цільового користування земельною ділянкою, зберігаючи за собою право розпорядження нею. Сторони можуть звузити межі цільового використання земельної ділянки, наприклад, зазначивши, що вона має використовуватися під ріллю або багаторічні насадження тощо. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. 11

Система законодавства щодо охорони та використання земель До законодавчих актів, регулюючих вказані відносини, належать: • Конституція України; • Закони : Земельний кодекс, «Про оренду землі» , «Про плату за землю» , «Про землеустрій» , «Про охорону земель» , «Про розмежування земель державної та комунальної власності» , «Про власність» , «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , «Про колективне сільськогосподарське підприємство» , «Про основи містобудування» та інші; 12

• Укази і розпорядження Президента України : «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» , «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» , «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» ; 13

• Постанови Кабінету Міністрів України : «Про затвердження По - рядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» , «Про затвердження Типового договору оренди землі» , «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» ; 14

• Нормативно-правові акти міністерств, відомств, державних комітетів. До таких відносяться: Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації» , Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок» ; • Нормативні акти органів місцевого самоврядування; • Міжнародні договори та судові прецеденти. 15

Використання землі на праві власності Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися нею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Використання землі як на праві власності, так і на підставі інших правових титулів здійснюється відповідно до її цільового призначення. 16

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. 17

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ст. 20 ЗКУ). Права власників земельних ділянок (cm. 90 ЗКУ) 18

Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лі - сові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 19

Обов'язки власників земельних ділянок 1. Власники земельних ділянок зобов'язані. а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок землекористувачів; 20

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання зе мель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з установленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зро шувальних і осушувальних систем. 21

Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок, тобто цей перелік не є вичерпним. Використання землі на праві користування Користування земельними ділянками відбувається на підставі права постійного користування та права оренди. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 22

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. 23

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. 24

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом України «Про оренду землі» . 25

Права та обов'язки користувачів землі ідентичні правам та обов'язкам власників за виключенням права на розпорядження юридичною долею земельної ділянки. Вони перераховані в ст. 95, 96 ЗКУ. 26

Використання землі на підставі інших речових прав. Можна навести наступні види вказаного використання земельних ділянок: • право земельного сервітуту; • право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); • право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). 27

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими, Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельно ї ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. 28

Види права земельного сервітуту: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; 29

д) право забору води з природної водойми, розташованої на c усідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природне водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути, Як видно, цей перелік не є вичерпним. 30

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земелькою ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися порядку спадкування. 31

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк. 32

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання зе мель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. 33

Регулюванню питань охорони земель присвячений Закон України «Про охорону земель» . Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України. 34

Система заходів у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; стандартизацію і нормування. 35