ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Виконав Шеін

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Виконав: Шеін Євген

Зміст 1. Правові та організаційні основи охорони материнства і дитинства. 2. Донорство крові та її компонентів. 3. Правовий порядок трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини.

1. Правові та організацїйні основи охорони материнства і дитинства

Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується: організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів;

наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини; виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною;

забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних на легку роботу зі збереженням середнього заробітку; поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту; усуненням негативних екологічних факторів; державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.

Регламентується праця жінок і в Кодексі законів про працю України (КЗп. П): визначає роботи, на яких забороняється застосування праці жінок; передбачає переведення вагітних на підставі медичного висновку на іншу роботу, яка е легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів; надає вагітним і жінкам, які мають дітей віком до 14 років, путівок до санаторіїв і будинків відпочинку.

Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок

Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню). Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це зумовлено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні і направлення у відрядження вагітних і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Жінки, що мають дітей віком від трьох до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди. Вагітним згідно з медичним висновком знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка е легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

Вагітна, якій згідно з медичним висновком надали іншу, легшу роботу, підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, закладу, організації. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.

2. Донорство крові та її компонентів

Законодавство України про донорство крові та її компонентів складається із Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього, і визначає:

основні принципи організації донорства крові та її компонентів; права та обов'язки донорів крові та (або) її компонентів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ, організацій у зазначеній сфері; порядок затвердження та фінансування Національної та місцевих програм розвитку донорства крові та її компонентів;

порядок діяльності установ, закладів охорони здоров'я та підприємств, що здійснюють взяття, переробку, зберігання та застосування донорської крові та її компонентів, реалізацію їх та виготовлених з них препаратів. порядок організації та здійснення контролю за якістю крові, її компонентів, препаратів, що виготовляються з них, та консервуючих розчинів;

порядок забезпечення споживачів донорською кров'ю, її компонентами та препаратами; порядок обміну донорською кров'ю, її компонентами, препаратами та вивезення їх за межі України.

Донорство крові та її компонентів — добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у наданні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ України.

3. Правовий порядок трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини

Законодавство України про трансплантацію складається з: Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» ; Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» інших підзаконних нормативно-правових актів України (Наказ МОЗ України «Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації»

Дія закону не поширюється на: донорство крові та (або) її компонентів, діяльність, пов'язану з їх використанням; трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів; аутотрансплантацію (пересадку людині взятого у неї анатомічного матеріалу); імплантацію взяття анатомічних матеріалів для діагностичних досліджень

Трансплантація як метод лікування застосовується виключно за наявності медичних показань та згоди об‘єктивно інформованого дієздатного реципієнта лише якщо усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе.

Якщо реципієнт не досяг 14 років чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою об‘єктивно інформованих його батьків або інших законних представників. Щодо осіб віком від 14 до 18 років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація застосовується за згодою об‘єктивно інформованих реципієнтів, об‘єктивно інформованих батьків або інших законник представників. У невідкладних випадках, коли е реальна загроза життю реципієнта, його згода або згода його законних представників для застосування грансплантацїї не потрібна

Перевезення анатомічних матеріалів людини здійснюється уповноваженими на те працівниками відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ за наявності умов, що забезпечують збереження цих матеріалів та оригіналів необхідних документів.

УМОВИ ТА ПОРЯДОК ВЗЯТТЯ ГОМОТРАНСПЛАНТАТІВ У ЖИВИХ ДОНОРІВ

У живого донора може бути взятий як гомотрансплантат лише один із парних органів або частина органа, або частина іншого анатомічного матеріалу. Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна особа.

Не допускається взяття гомотрансплантатів у живих осіб, які: утримуються у місцях відбування покарань; мають тяжкі психічні розлади; мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю; надали раніше орган або частину органа для трансплантації

ВЗЯТТЯ АНАТОМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У ПОМЕРЛИХ ОСІБ

Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Смерть мозку означає повну і незворотну втрату всіх його функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені всі інші можливі за даних обставин причини втрати свідомості та реакцій організму.

Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора не повинне спричинити спотворення його тіла. Взяття анатомічних матеріалів у померлого донора оформлюється актом. Він підписується лікарями, які брали участь у взятті анатомічних матеріалів, а у разі проведення судово-медичної експертизи — і судово-медичним експертом, і додається до медичних документів померлої особи.

Взяття анатомічних матеріалів у померлої особи для трансплантації та виготовлення біоімплантатів не допускається за наявності заяви про незгоду бути донором, зробленої цією особою за життя.

ПРАВА, СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЖИВОГО ДОНОРА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ

Особа, яка дала згоду стати донором, до взяття гомотрансплантата має право відмовитися від даної раніше на це згоди. При зараженні донора інфекційною хворобою, виникненні інших хвороб чи розладів здоров'я у зв'язку з виконанням ним донорської функції він підлягає обов'язковому державному страхуванню в поряд- ку, встановленому КМУ.

Донору в порядку, встановленому чинним законодавством України, відшкодовується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціальнотрудову та професійну реабілітацію. Інвалідність донора, що настала у зв'язку з виконанням донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про трансплантацію, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

КОНСТАТАЦІЯ СМЕРТІ ЛЮДИНИ НА ПІДСТАВІ СМЕРТІ МОЗКУ

Діагноз смерті мозку може бути встановлений на підставі тільки клінічних критеріїв або на підставі клінічних критеріїв, доповнених підтверджувальними тестами. Діагноз смерті мозку на підставі тільки клінічних критеріїв може бути встановлений лише в умовах, коли виключені такі впливи:

інтоксикації, у тому числі медикаментозні; первинна гіпотермія; гіповолемічний шок; метаболічні ендокринні коми, а також застосування засобів для наркозу та міорелаксантів.

Необхідною умовою встановлення діагнозу смерті мозку тільки на підставі клінічних критеріїв е доказ відсутності впливу лікарських препаратів, що пригнічують ЦНС та нервово-м'язову провідність, інтоксикацій, метаболічних порушень та інфекційних ушкоджень мозку. На час клінічного обстеження хворого температура повинна бути стабільно вища за 32 °С, систолічний артеріальний тиск не нижче 90 мм рт. ст. у разі неможливості виключити наведені вище впливи діагноз смерті мозку може бути встановлений тільки на підставі комплексного застосування клінічних критеріїв та підтверджувальних тестів.