ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» ). Згідно з т. 4 Закону банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банківські операції прийнято поділяти на активні, пасивні та комісійні. Активні операції- у використанні ресурсів банку 1. Надання кредитів юридичним і фізичним особам; 2. Надання кредитів банкам; 3. Вкладення в цінні папери; 4. Формування касових залишків та резервів. Пасивні операції - операції, які полягають у залученні грошових коштів фізичних та юридичних осіб (клієнтів банку) Комісійні операції - це здійснення банками посередницької діяльності 1. Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб; 2. Отримання кредитів від банків. 1. Обслуговування платежів клієнтів; 2. Інкасація; 3. Зберігання валютних цінностей та цінних паперів; 4. Консультаційні послуги.
Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, до яких належать: 1. 2. 3. Залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; Відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; Розміщення залучених у вклади (депозити)у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківська ліцензія – це документ, який видається НБУ в порядку і на умовах, визначених у ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, на підставі якого банк та філії іноземних банків мають права здійснювати банківську діяльність.
КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВ ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ 1. УНІВЕРСАЛЬНІ 2. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ: -Ощадні -Інвестиційні -Іпотечні -Розрахункові (клірингові) ЗА ФОРМОЮ ВЛАСНОСТІ 1. ДЕРЖАВНІ– це банки, 100% статутного капіталу яких належить державі; 2. ПРИВАТНІ; 3. КОМУНАЛЬНІ– це банки, які можуть створюватись органами місцевого самоврядування; 4. ЗМІШАНІ. ЗА ОРГАНІЗАЦІЙНОПРАВОВОЮ ФОРМОЮ 1. Банки, створені у формі публічного акціонерного товаристава; 2. Кооперативні банки ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ 1. Банки без участі іноземного капіталу; 2. Банки з участю іноземного капіталу (це банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10% ); 3. Банки з 100% участю іноземного капіталу
Юридична особа, яка має намір займатися банківською діяльністю, набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до державного реєстру банків. Згідно з ст. 14 ЗУ “Про банки і банківську діяльність” учасниками банку можуть бути: 1. Юридичні і фізичні особи; 1. Резиденти і нерезиденти; 1. Держава в особі КМУ або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути: 1. Юридичні особи, в яких банк має істотну участь; 2. Об’єднання громадян; 3. Релігійні та благодійні організації.
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень. Після реєстрації банку в територіальному управління НБУ за його місцезнаходженням відкривається кореспондентський рахунок, на який не пізніше наступного дня після його відкриття із накопичувального рахунку перераховуються зібрані кошти, що утворюють статутний капітал.
ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ БАНКУ -ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ УЧАСНИКІВ; -СПОСТЕРЕЖНА РАДА; -ПРАВЛІННЯ (РАДА ДИРЕКТОРІВ) БАНКУ. ОРГАНИ КОНТРОЛЮ БАНКУ ВИЩИЙ ОРГАН УПРАВЛІННЯ БАНКУ -РЕВІЗІЙНА КОМІСІЯ; -ВНУТРІШНІЙ АУДИТ БАНКУ. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ УЧАСНИКІВ
Банк має право відкривати відокремлені підрозділи на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовим актам НБУ ФІЛІЇ ВІДДІЛЕННЯ Відділення має право виконувати операції після погодження його відкриття територіальним управлінням НБУ за місцезнаходженням відділення. У разі здійснення відділенням касових операцій, виконання яких вимагає наявності виконавця (касира) та працівника, на якого покладено функції контролера, чисельність працівників такого відділення має становити не менше двох осіб. ПРЕДСТАВНИЦТВ А
Філія банку – відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку. -Операції філії банку відображаються на окремому балансі; - Філія може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та мати окремий кореспондентський рахунок або працювати за консолідованим кореспондентським рахунком банку. Філії банків не мають права відкривати рахунки банкам та в банках, у тому числі укладати кореспондентські відносини. Керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої банком.
Представництво банку – територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та захисту інтересів банку, не здійснює банківську діяльність. Представництва, що відкриваються банком, діють на підставі окремого положення та від імені банку і ним фінансуються. Банк відкриває представництвам поточні рахунки Банк зобов’язаний повідомити НБУ про відкриття відокремленого підрозділу.
Поняття та види банківських ризиків Банківський ризик – притаманна банківській діяльності можливість (ймовірність) несення фінансовою установою втрат і (або) погіршення ліквідності внаслідок настання несприятливих подій, пов’язаних з внутрішніми (наприклад, складність організаційної структури, рівень кваліфікації службовців) та (або) зовнішніми (зміна економічних умов діяльності фінансової установи, застосовуваних технологій) факторами. Правове регулювання банківських ризиків здійснюється на підставі як ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, так і нормативноправових актів НБУ.
Відповідно до ст. 44 зазначеного вище Закону банк створює постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Постійно діючі комітети: КРЕДИТНИЙ КОМІТЕТ , який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення. КОМІТЕТ З ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ, який щомісячно розглядаєсобівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекамендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають. ТАРИФНИЙ КОМІТЕТ , який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.
ВИДИ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ РИЗИК ЛІКВІДНОСТІ – ризик збитків у разі нездатності банку забезпечити виконання своїх зобов’язань у повному обсязі. КРЕДИТНИЙ РИЗИК - внаслідок невиконання, несвоєчасного виконання чи неповного виконання боржником своїх фінансових зобов’язань перед банком РИНКОВИЙ РИЗИК – внаслідок несприятливої зміни ринкової вартості фінансових інструментів торговельного портфелю, курсів іноземних валют і ін. ОПЕРАЦІЙНИЙ РИЗИК - виникає у результаті невідповідності характеру і масштабам діяльності банку , процедур проведення банківських операцій тощо. ПРАВОВИЙ РИЗИК – ризик виникнення у банку збитків внаслідок недотримання банком вимог законодавства та укладених договорів, невірні юридичні консультації. РИЗИК ВТРАТИ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ – ризик виникнення в банку збитків у результаті зменшення кількості клієнтів через формування в суспільстві уявлень про фінансову нестійкість банку діяльності. СТРАТЕГІЧНИЙ РИЗИК – ризик виникнення в банку збитків у результаті помилок прийнятті рішень. Які визначають стратегію діяльності і розвитку банку. РИЗИК ВИНИКНЕННЯ У БАНКУ ЗБИТКІВ ЧЕРЕЗ НЕВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИМИ КОНТРАГЕНТАМИ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
Правове регулювання банківської таємниці Банківську таємницю становить певний обсяг інформації, визначений законодавцем. Власником цієї інформації, як правило, виступає клієнт банку. Банк є утримувачем такої інформації та зобов’язаним суб’єктом її збереження. Згідно ч. 1 ст. 60 ЗУ “Про банки і банківську діяльність” інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта , яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Ч. 1 ст. 1076 ЦУ України передбачено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
На підставі проведеного аналізу ч. 2 ст. 60 Закону можна зробити висновок, що законодавець визначає ще окремі відомості, які стосуються важливих складових діяльності банку і розголошення яких може завдати значної шкоди як банку у цілому, так і клієнтам зокрема: 1. відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2. операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3. фінансово-економічний стан клієнтів; 4. системи охорони банку та клієнтів; 5. інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6. відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7. інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8. коди, що використовуються банками для захисту інформації.
БАНКИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ ШЛЯХОМ: Обмеження кола суб’єктів, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; Організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; Застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованого доступу до електронних та інших носіїв інформації; Застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: 1. на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; 2. за рішенням суду; 3. органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету країни - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; 4. органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків; 5. центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій; 6. органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. Суб’єктами права на банківську таємницю є: 1. Власник банківської таємниці – клієнт банку або його представник, ; 2. Утримувач банківської інформації – НБУ, банки, органи влади тва ін.
ПОВНОВАЖЕННЯ БАНКІВ здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках установлених законом; забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають Фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення; забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробляти критерії ризиків; забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення; повідомляти Спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення; надавати на запит Спеціально уповноваженого органу інформацію, зміст якої передбачено ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» тощо.
ЗАКОНОДАВЕЦЬ ЗАБОРОНЯЄ БАНКАМ: відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки; встановлювати кореспондентські відносини з банками, іншими фінансовими установами - нерезидентами, що не мають постійного місцезнаходження та не провадять діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягають відповідному нагляду в державі (на території) за місцем свого розташування, а також з банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, що підтримують такі кореспондентські відносини; вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
ЗАХОДИ ВПЛИВУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЗА ПОРУШЕННЯ НИМИ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА 1. письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення Невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій; 2. скликання загальних зборів учасників, спостережної рад^ банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програм фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку; 3. укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4. видати розпорядження щодо: а)зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь- якій іншій формі; б)встановлення для банку підвищених економічних нормативів; в)підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; г)обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику; д)заборони надавати бланкові кредити; е)накладення штрафів на: керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банки відповідно до положень, затверджених Правлінням НБУ, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу; власників істотної участі в банку у разі порушення ними вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку в розмірі 10 відсотків від набутої (збільшеної) частки; є)тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв). У даному випадку НБУ призначає довірену особу, якій передається право голосу щодо цих акцій паїв) і право будь-яким чином брати участь в управлінні банком; ж)тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; з)примусової реорганізації банку; и)призначення тимчасової адміністрації.
Скачать презентацию ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ Банк — це
0946796_ECD5B_prezentaciya_pravove_polozhennya.ppt