Правила сімейного виховання Підготувала студентка 41 групи ФПО

Правила сімейного виховання Підготувала студентка 41 групи ФПО Усатенко Юлія

Є різні сім’ї: і багатодітні, і такі в яких тільки одна дитина, і такі в яких доросла і одна маленька… Вони можуть різнитися за національністю і освітнім рівнем батьків, за їх віком, соціальним статусом і рівнем життя; можуть жити у столиці або у провінції. Яку ж сім’ю можна вважати кращою для дитини з погляду психологів?

Якщо дитину порівнювати з молодим деревцем, то родина – це грунт, на якому воно росте, і той ландшафт, який його формує. Одні ростуть у доглянутому саду, інші - в оранжереї, треті – на скудному кам’яному грунті, четверті – за високою стіною, п ’ яті – на семи вітрах. І виростають деревця, звичайно, різні.

Гарна родина дає опору дитині, допомагає укріпитися у цьому світі, дозволяє відчути міцність битія. У гарній сім’ї ніхто нікого не захищає, вона сама по собі – найкращий захист від будь – яких погроз. Бути опорою і захистом, вселяти впевненість і повертати спокій духу – це перше призначення сім’ї.

Сімейні тадиції мають велике значення для дітей. Вони зміцнюють родину. Утворюють стабільний устрій життя і, головне, характеризують родину, як колектив. Усі батьки сподіваються бачити своїх дітей щасливими, але, нажаль, не всі пов’язують поняття «щастя» з вихованням у дитини громадського обов ’ язку.

Кого дитина бачить у батькові, матері, старших братах та сестрах кожного дня – все це має велике значення у вихованні особистості. «Ти не один у світі» - цю істину важко дитині засвоїти, якщо вона не засвоїть її на практиці. Потрібно, щоб вона постійно бачила, що у родині все робиться порівну - праця, піклування, увага, солодощі, радість, смуток.

Атмосфера рівності і взаємної відповідальності являє собою своєрідною профілактикою егоїзму, споживання, безпорадності, ліні, почуття винятковості. Дійсно, коли увесь стиль життя сім’ї є виховуючим, то батькам не має потреби шукати, якихось «хитрих рецептів виховання» .

ПРАВИЛА, які допоможуть знайти батькам «золоту середину» у вихованні дітей. v Правила (обмеження, заборони, вимоги) мають бути в житті кожної дитини обов'язково. v Правил (обмежень, заборон, вимог) не повинно бути надто багато і вони мають бути гнучкими. v Батьківські вимоги не повинні вступати у явне протиріччя з потребами дитини. v Правила (обмеження, заборони, вимоги) мають бути погоджені між дорослими. v Вимога, заборона мають бути повідомлені тоном швидше дружнім, роз'яснювальним, чим наказовим. Караючи дитину, правильніше позбавляти її хорошого, ніж робити погане.

Десять помилок у вихованні, які усі колись робили. 1. Байдужість: «Роби, що хочеш, мені все одно» . 2. Занадто багато строгості: «Ти повинен робити те, що я тобі сказала, тому що я в будинку головна» . 3. Обіцянка більше не любити: «Якщо ти не будеш таким, як я хочу, я більше тебе любити не буду» .

4. Дітей треба балувати: «Мабуть, я це зроблю сама. Моєму маляті це доки не під силу» . 5. Нав'язана роль: «Моє дитя – мій кращий друг» . 6. Більше грошей – краще виховання: «У нас дуже обмежені можливості, тому не можемо собі дозволити навіть балувати дитину, постійно доводиться їй у всьому відмовляти, вона доношує старі речі. Словом, будь у нас більше грошей, ми були б кращими батьками. »

7. Наполеонівські плани: «Моє дитя займатиметься музикою (тенісом, живописом), я не дозволю упустити свій шанс» . 8. Дуже мало ласки: «Поцілунок і всякі там ніжності не так вже і важливі для дитини» . 9. Ваш настрій: «Можна чи ні? Це залежить від настрою» . 10. Дуже мало часу для виховання дитини: «Нажаль, у мене абсолютно немає часу для тебе» .

«Я убежден, например, что настоящая воспитанность проявляется, прежде всего, у себя дома, в своей семье, в отношениях со своими родными» .

Якщо дитина бачить у стосунках дорослих принциповість суджень, самокритичність, взаємодопомогу, чуйність, увагу, тоді дитина, включаючись у систему подібних стосунків, набуває позитивні риси характеру. Якщо дитина спостерігає у стосунках фальш, байдужість, прагнення до матеріальної вигоди замість моральних придбань, то її вихованість ставиться під загрозу.

На думку сучасних вчених: «В області виховання дітей дисципліна – це тренування розуму і характеру малюка, щоб він став самостійним, уміючим володіти собою, гідним і конструктивним членом суспільства» .

Від дитини вимагається: і наполегливим § бути старанним навчанні; існим, вірним слову; § бути добросов і акуратним у роботі; § бути точним свій час і дозвілля; § уміти організувати пошану до старших; § проявляти ро близьких людей; § піклуватися п кромним і ввічливим. § бути с у

Поняття дисципліни нерозривно пов'язане з таким поняттям, як любов близьких, оскільки: v батьки першими знайомлять своїх дітей з нормами і правилами поведінки вдома, на вулиці, в громадських місцях; v маючи свій життєвий досвід, батьки формують в своїх дітях уявлення про те, що таке «добре» і що таке «погано» ; v приклад батьків (позитивний або негативний) впливає на формування життєвого досвіду дітей; v лише емоційно урівноважені і люблячі батьки формують у дитини добре і дбайливе ставлення до людей;

Поради психолога: • звертайтеся до дитяти з проханням ввічливо, виключайте командний тон; • прагніть викликати у дитини відповідальне ставлення до виконання вашого прохання; • звертаючись з проханням, давайте дитині інструкції його виконання; • не просіть дитину виконати те, що їй не під силу, спочатку навчіть; • не забувайте, будь ласка, виразити батьківську вдячність за виконане прохання.

Виховання відповідальності ü Дитина повинна відчувати себе рівноправним членом сім'ї. ü Зробіть так, щоб дитина на власному досвіді дізналася, до чого веде безвідповідальність. ü Доручайте їй посильну справу. ü Непотрібно квапити, дозвольте виконати відповідальні завдання у зручному для неї темпі.

ü Якщо дитина не впоралася з роботою або повелася безвідповідально, постарайтеся зрозуміти її і показати, як треба робити. ü Пам'ятаєте, що діти здатні на більше. ü Постарайтеся зробити так, щоб турбота про інших (і турбота про себе теж) зв'язувалася з позитивними емоціями.

Перш, ніж навчити свою дитину приймати серйозні і відповідальні рішення, відповідати за свої дії, піклуватися про близьких, батьки повинні навчитися все це робити самі, повинні проникнутися відчуттям відповідальності. Навчіть вашу дитину піклуватися про інших людей. Вона зрозуміє, що турбота про близьких людей необхідна, що вона може приносити радість і їй, якщо у них все гаразд.

Результат кожного доручення, виконаного дитиною, має бути оцінений. Для цього в кожній сім'ї виробилася своя система заохочень і покарань. Заохочення – це прояв позитивної оцінки поведінки дитини. Покарання – це негативна оцінка поведінки дитини.

ЗАОХОЧЕННЯ і ПОКАРАННЯ

Неможна забувати про те, що ми виховуємо не тільки тоді, коли повчаємо дитину, розповідаємо про добро і зло, пояснюємо, вимагаємо… Ми впливаємо постійно, кожну хвилину. У вихованні приймають участь всі наші дії, думки, почуття, судження, інтереси, смаки, можливості, словом, уся атмосфера сім’ї, якою «дихає» дитина.

Бути батьками складно і відповідально. Виховувати дітей зовсім не означає з ранку до вечора читати їм «розумні» моралі. Треба бути прикладом для наслідування завжди і у всьому. Це непросто! Вірно! Тому виховання дітей треба починати з виховання самих себе! Дайте можливість вашим дітям пишатися своїми батьками. І це –найкраще виховання!