Права національних меншин Міжнародно-правовий та конституційно-правовий аспект Товт

Права національних меншин Міжнародно-правовий та конституційно-правовий аспект Товт Михайлович кандидат юридичних наук E-mail: tothmihaly@meta. ua

Програма курсу Права національних меншин • • • Тема 1: Проблематика національних меншин. Концепція національної меншини. Тема 2: Історичні аспекти формування та розвитку прав національних меншин. Тема 3: Розвиток міжнародного захисту прав національних меншин в системі ООН. Принцип недискримінації (принцип заборони дискримінації і захисту від неї). Тема 4: Захист національних меншин в системі Ради Європи. Тема 5: Проблематика національних меншин в Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Тема 6: Захист прав національних меншин на рівні субрегіональих організацій та двосторонніх міждержавних відносин.

Програма курсу Права національних меншин • • • • Тема 7: Співвідношення прав людини та прав національних меншин у міжнародних документах. Тема 8: Контроль міжнародних організацій за дотриманням прав національних меншин і відповідальність держав за порушення зобов’язань у цій сфері Тема 9: Класифікація прав національних меншин у документах міжнародного права Тема 10: Проблема права національних меншин на самовизначення. Тема 11: Кодифікація та систематизація прав національних меншин у міжнародноправових документах Тема: 12: Правові засади та організаційні умови захисту прав національних меншин в Україні. Тема 13: Сучасні підходи.

Рекомендована литература та автори Абашидзе А. Х. Защита прав меньшинств по международному и внутригосударственному праву. - М. «Права человека» 1996. – 461 с. Нікітюк В. О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правовий аспект). – К. Естет, 1996. – 186 с. Антонюк О. В. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади. – К. Держ. акад. кудьт. місеецтв. 1999. – 282. с. Товт М. М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тендеції сучасного розвитку). - Ужгород «ІВА» , 2002. – 158 с. Мицик В. В. Права національних меншин у міжнародному праві. - К. «Київський університет» , 2004. – 288 с. Рекомендовані автори: • Буроменский М. В. , Буткевіч В. Г. , Євтух В. Б. , Шульга М. О. , Биков О. М. , Кресіна І. О. , Лойко Л. І. , Картунов О. В. , Майборода О. М.

Лекція 1. Проблематика національних меншин. Концепція національної меншини. • • • Питання: Проблематика національних меншин. Національні меншини в країнах світу. Національні меншини в Україні. Різновиди меншин. Класифікації меншин. Історичні умови виникнення меншин. Нові та старі меншини. Корінні народи. Тлумачення понять. Концепція меншин. Сутність прав меншин. Питання для самостійного дослідження: Авторські визначення меншини (класики наукової літератури). Власне визначення, розуміння студента. Міднародно-правові документи в яких йдеться про меншини. Корінний народ у контексті законодавства України: Конституція і Постанова Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави від 2014. 03. 20 № 1140 -VII Концепція рівності. (свобода, равенство, братство). Витоки, сутність значення.

Проблематика національних меншин. Національні меншини в країнах світу • Фахівці зазначають, що у сучасних незалежних країнах існують понад 5 тис. етнічних та 600 мовних груп. У науковій літературі наводяться і інші дані, зокрема стверджується що національні меншини проживають у 168 країнах і їх число доходить до 5 тисяч. З них 575 проживають на території європейських держав, а на Пострадянському просторі їх приблизно 200 (Абашидзе с. 4) • За іншою методикою, де розглядаються тільки як меншини тільки автохтонне-корінне населення нараховується що у 36 країнах Європи проживають представники восьми десяти малих і великих народів. Тобто в Європі у двічі менше держав ніж народів (Мицик с. 6). • За неофіційними даними Ради Європи національні меншини становлять нині близько 10% населення Старого Світу. Найбільш значущі, як за своєю чисельністю, так і за своєю часткою у загалі населення проживають у Латвії – 44% ( у тому числі 34% росіяни); в Естонії 38% (30% росіян); у Литві 20% (9% росіян); у Словаччині 18% (11% угорців, 5% роми); у Болгарії - 14% (9% турки, 5% роми); у Румунії - 13 % (8% угорці 4 % роми).

Національні меншини в Україні. • Для України – держави з полі етнічним складом населення – (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. 22, 2 % (10 млн. 699 тис. осіб) з населення вважали себе належними до якоїнебудь національної меншини, а 32, 5% населення (15 млн. 663 тис осіб вважали рідною мовою іншу мову ніж українська мова) – географічно розташованої на перехресті культур і релігій, зі складною суперечливою історією питання визначення державної політики щодо національних меншин, у тому числі й в міжнародно -правових і конституційно-правових аспектах є актуальною проблемою не тільки теоретичного, але насамперед прикладного характеру. • Застосування норм та додержання принципів міжнародного права щодо захисту прав національних меншин, як невід’ємної складової загальної системи захисту прав людини, запозичення досвіду інших держав, передусім європейських є одним з передумов побудови Україною демократичної правової держави, реалізації євроінтеграціної стратегії нашої полетнічної країни.

Зміни етнонаціонального складу населення за даними переписів 1989 і 2001 рр. Найбільш чисельні Тис. осіб етноси 2001 р. Зміни відносно % 2001 рік 1989 рік Вважають рідною мову 2001/1989 у % своєї національності 2001 р. тис. осіб/% Українці 37541, 7 77, 8 72, 7 100, 3 31970, 7/85, 2 Росіяне 8334, 1 17, 3 22, 1 73, 4 7993, 8/95, 9 Білоруси 275, 8 0, 6 0, 9 62, 7 54, 5/19, 8 Молдовани 258, 6 0, 5 0, 6 79, 7 181, 1/70, 0 Кримські татари 248, 2 0, 5 0, 0 у 5, 3 раз. більш 228, 4/92, 0 Болгари 204, 6 0, 4 0, 5 87, 5 131, 2/64, 2 Угорці 156, 6 0, 3 0, 4 96, 0 149, 4/95, 4 Румуни 151, 0 0, 3 112, 0 138, 5/91, 7 Поляки 144, 1 0, 3 0, 4 65, 8 18, 7/12, 9 Євреї 103, 6 0, 2 0, 9 21, 3 3, 3/3, 1 Вірмени 99, 9 0, 2 0, 1 у 1, 8 раз. більш 50, 4/50, 4 Греки 91, 5 0, 2 92, 9 5, 8/6, 4

Регіональні мови в Україні

Поняття суб’єкту • У преамбулі Статуту ООН зазначено, що: Одним з завдань ООН як співдружності «Народів Об’єднаних Націй» є «забезпечення рівності великих і малих народів» . • У перших статтях міжнародних паків про права людини 1966 р. (Міжнар. пакт про екон. соці. та культ. права та Міжнар. пакт про громадянськ і політичні права) зафіксовано що «Всі народи мають право на самовизначення» . • У 1992 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила Декларацію про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин» • В наведених та в ряді інших документах ООН широко використовуються такі поняття як «народ» , «нація» , національна або етнічна меншина» - визначаються їхні права, їхній правовий статус, але в жодному з цих документів не наводиться визначення цих понять.

Авторське тлумачення: Ентоні Д. Сміт, І. Кресіна • • Ентоні Д. Сміт: нація – це сукупність людей, які мають: власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну масову, громадянську культуру, спільну економіку та єдині юридичні права для всіх її членів. • І. Кресіна вважає, що національна самоідентифікація, що лежить в основі національної самосвідомості базується на осягненні національних інтересів, цінностей, історичної долі. • Звідси бажання зберегти ці особливості, не піддаватися асиміляції, розвивати національну культуру, плекати традиції, звичаї тощо.

Авторське тлумачення: А. Абашідзе Нація – це: соціологічний колектив, заснований на етнічній і культурній збіжності, який може мати, або не мати власну державу, однак на певному етапі розвитку може придбати політичну (національну) свідомість. • Народ, на думку А. Абашідзе, являє собою етнічну групу, яка • не завжди може виразити свою національну свідомість, • однак її членів об’єднує расовий, мовний, культурний, або національний зв'язок, що відрізняє їх від інших груп людей • • Звичайно ж коли йдеться про «більшість» чи «меншість» зазначений вище людських спільнот у межах однієї держави, то передбачаються не абстрактні арифметичні кількості та співвідношення між простими величинами, а • людські спільноти, • суспільні відносини та процеси.

Авторське тлумачення: П. Сорокін Висловлює точку зору, що вчені слушно вбачають у національності не метафізичний принцип, ), а групу людей, котра володіє певними ознаками. Серед таких ознак зазвичай прийнято виділяти: • «єдність крові» , або «єдність раси» , • «єдність мови» , • «спільність економічних інтересів» , • «єдність світогляду» , • «єдність культури» , • «спільність усвідомлення належності до спільного політичного тіла» , • «єдність релігії» . • Характерним є те, що окремо кожна з цих ознак в жодному разі не є достатньою. Тільки декілька з них у сукупності, причому для різних націй ця сукупність різна, складають необхідний, або достатній набір ознак. Тому ряд вчених поділяють думку П. Сорокіна про те. що «національність» , як єдиний соціальний елемент не існує. отже, немає чисто національних проблем і національної нерівності, а існує загальна проблема нерівності, що виявляється в різних поєднаннях загальних соціальних факторів. серед яких неможливо вишукати спеціального національного фактора, відмінного від релігійних, економічних, інтелектуальних, правових, побутових, територіальних, і тому подібних факторів. Тобто, національна нерівність» є тільки окремою формою загальної соціальної нерівності •

Концепція меншин • Узагальнюючи існуючій в світовій етнополітичній думці значення поняття меншин, В. Євтух виділяє такі головні характеристики меншин: • а) меншина – це група людей; • б) меншина у кількісному плані поступається домінуючій групі; • в) меншина перебуває у занедбаному стані. • Тобто концепція меншин випливає з фактичної існуючої відмінності між представниками окремих релігійних, мовних, етнічних груп у поліконфесійних, полілінгвістичних, полі етнічних суспільствах певних держав, де така відмінність апріорі передбачає нерівне становище осіб, що належать до таких груп. і де така нерівність може бути джерелом внутрішньо суспільного напруження, непорозумінь, а деколи і конфліктів.

Різновиди меншин. Класифікації меншин. В. Нікітюк слушно звертає увагу на одну з загальних відмінностей, що характеризують меншини, а саме на їхнє власне суб’єктивне ставлення до перспектив свого меншинського існування. На думку дослідника меншини діляться • на так званих меншин «за бажанням» - групи, що бажають залишитися відмінними та • на «вимушених меншин» - групи, що бажають асиміляції з більшістю, водночас остання протидіє їм у досягненні цієї мети. • У працях М. Шульги тв. В. Нікітюка наведені загальні ознаки, що характеризують поняття меншини: • Кількісний, або арифметичний аспект. Меншина поступається в кількісному відношенні решті населення. Проте можуть зустрічатися ситуації, коли жодна з груп не становить більшості. • Політичний, або аспект домінуючого положення. Тут поняття «більшість» і «меншість» визначаються політичним статусом групи, її ставленням, відношенням до влади. • Той хто при владі, той і є політичною більшістю. Пануюча «меншість» , зрозуміло не потребує захисту.

Відмінність, суб’єктивність, громадянство. • Аспект відмінності. Для меншин характерні сталі расові, культурні та мовні ознаки, помітно виражені особливості побутової, повсякденної поведінки людей, їхній стиль життя, релігійні та інші ознаки, які відрізняють їх від решти населення. • Особистий аспект. Проявляється в особистому, суб’єктивному ставленні кожного та спільноти в цілому до бажання зберігати, розвивати ті особисті якості, які роблять їх відмінними від решта населення. • • Крім вищенаведених критерієм що прийнято вважати громадянську належність, тобто належність до громадянства певної держави, і не вважати меншиною (у контексті цієї концепції) інші групи людей. які тимчасово, або навіть постійно проживають - перебувають на території певної держави: іноземних громадян, апатридів, біженців, робітників-мігрантів тощо.

Класифікації меншин Ф. Єрмакора • • • а) «Релігійною меншиною» можна вважати групу осіб, які виявляють релігійні погляди, відмінні від державної релігії; релігія, яку вони сповідують, відрізняється від релігії, котру сповідує більшість населення. b) «Расовою меншиною» вважається група із своєю власною історією, своєю власною культурою, навіть зі своєю власною мовою, члени якої усвідомлюють свою причетність до такої групи, які відрізняються від більшості населення, зокрема за біологічними ознаками. c) «Мовною меншиною» може вважатися група осіб, які вживають у приватному та громадянському житті письмово та/або усно мову, яка є відмінною від вживаної на даній території і не є державною (офіційною) мовою; мета цієї групи полягає у підтримці такої групи та турботи про неї. d) «Етнічною меншиною» може вважатися група із своєю власною мовою, культурою, та історією, яка усвідомлює себе як група і члени якої бажають підтримувати її ці особливості. e) «Національною меншиною» є група осіб, яка поряд з рисами етнічної меншини має бажання користуватися як група тими правами, які дають меншині можливість брати участь у процесі визначення політики в рамках даної території, чи навіть в рамках даної держави, але яка не є в рівних умовах з іншими етнічними групами в цій державі.

«національна» та/чи «етнічна меншина» . • Досі не вироблено чіткого поділу між поняттями «національна» та «етнічна меншина» . В міжнародних документах немає однозначного вживання цих термінів. У деякі йдеться про «національні або етнічні меншини» , в інших лише про національні, хоча об’єктом дії цих документів є ті ж самі групи людей. Немає спільної дуки про це й серед вчених. • Тому для практичності – зручності погодимося з тими, які вважають, що національні меншини є етнічними групами (притому, що не всі етнічні групи є національними меншинами). Зокрема О. Мартиненко, котрий вважає, що з точки зору суспільних відносин байдуже, як іменувати меншини – етнічні чи національні – й тому у подальшому будемо використовувати поняття «національна меншина» .

«нові» та «старі» (автохтонні) меншини. «корінні народи» . Із числа автохтонних меншин міжнародним правом виділяється окрема категорія – «корінні народи» . • Дане поняття визначено як «корінне населення» у міжднародних конвенціях однієї із спеціалізованих установ ООН – Міжнародної організації праці (МОП). • Зокрема в Конвенції МОП № 169 (1989 р. ) міститься таке визначення: • «Корінне населення - це народи у незалежних країнах, які розглядаються як корінні з огляду на те, що вони є нащадками тих, хто населяв країну, або географічну місцевість, частиною якої є дана країна, у період її завоювання або колонізації чи в період встановлення існуючих державних кордонів та які незалежно від їх правового статусу зберігають деякі або всі свої соціальні, … економічні, культурні та політичні інститути» . Корінний народ у контексті • Конституції України 1996 р. ; • Декларації Організації Об’єднаних Націй про права корінних народів 2007 р. – колективні права: право на автономію і на самоврядування. • Постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави» від 2014. 03. 20 № 1140 -VII •

Типи меншин • Ф. Гекман поділяє національні меншини на п’ять типів: • Національні меншини, що формуються в наслідок виникнення наційдержав (національних держав), в яких залишилися островки представників інших етносів. • Регіональні меншини (групи населення), які з різних причин усупереч уніфікації та асиміляції зберегли етнічну ідентичність. • Міграційні меншини, два різновиди: поселенський та заробітчанський. • Колоніальний тип меншин – це нащадки древнього населення завойованих і заселених колоністами територій, соціальний, економічний, культурний уклад життя яких був знищений, чи суттєво змінений. • Нові національні меншини, утворення яких пов’язано із становлення нових незалежних держав внаслідок чисто колоніального поділу територій, і/або встановлення кордонів без урахування етнічної специфіки.

Окремі характерні ознаки меншин • За кількісними ознаками меншини можна поділити на багато чисельні, або великі та мало чисельні або невеликі. Що може бути пов’язаним як з абсолютною чисельністю, так і величиною частки у загальній чисельності населення держави. • За характером територіального розселення: компактне або дисперсне розселення певної національної меншини. • За історією походження, формування: автохтонні і міграційні меншини. • За рівнем урбанізованості: переважно сільське та переважно міське. • За соціальним становищем яку переважно члени цієї групи займають в суспільстві.

Підсумок – узагальнення • Підсумок. • Констатуємо, що сучасна концепція меншин ґрунтується на визнанні їхнього існування та їхньої інакшості, розмаїття, а також на доцільності, потрібності, суспільної корисності існування такого розмаїття як спільного надбання людської цивілізації та необхідності вирішення проблемних питань, пов’язаних з існуванням і розвитком меншин. • Узагальнення • Перше стосується уявлення про меншину взагалі як про групу людей, які через свої відмінності від більшості займають у суспільстві нерівне, з обмеженими можливостями соціальне положення. • Друге – сутності прав меншин, що проявляється у створенні юридичних механізмів, спрямованих на вирішення природної, об’єктивно існуючої нерівності, яка виникає в процесі зносин між домінуючими і меншинськими групами людей у різних сферах життєдіяльності суспільства в державах.