Права людини
• Права і свободи людини і громадянина держава закріплює у правових, насамперед конституційних нормах. Без цього реалізація прав і свобод людини виявилася би проблематичною, а в деяких випадках неможливою. Права і свободи людини визначають її правовий статус (становище) у відносинах із державою в особі державних органів, службових та посадових осіб.
• На шляху ствердження прав і свобод людини було чимало яс кравих юридичних документів, серед яких такі, як англійська Пе тиція про права 1628 року та Білль про права 1689 року. Декла рація незалежності США від 4 липня 1776 року проголошувала, що всі люди створені рівними і всі вони наділені своїм Творцем невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і праг нення до щастя, і що уряди встановлюються для того, щоб забез печити ці права. • Французька Декларація прав і свобод людини 1789 року проголошувала, що тільки невігластво і нехтування правами лю дини є єдиними причинами суспільних бід.
• Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Гене ральною Асамблеєю ООН у 1948, виходить з того, що саме ви знання гідності, яка властива всім людям, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості і загального миру. У 1966 році ООН приймає два провідних Міжнародних пакти про громадянські і політичні права та про економічні, соціальні і культурні права, які разом з Декларацією становлять так звану Хартію прав людини. • Тільки під егідою ООН за післявоєнні роки було розроблено і прийнято понад 50 декларацій і конвенцій з питань прав людини.
• З точки зору часу і конкретно історичних умов виникнення тих чи інших прав і свобод людини і громадянина розрізняють три їх покоління.
• Першим поколінням прав і свобод людини і громадяни на є засновані на традиційних ліберальних цінностях права і сво боди, які визначали межі втручання державної влади у сфери гро мадянського суспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій XVII — XVIII століття — право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недоторканність особи і т. ін.
• Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов'язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально економічного становища та культурного рівня. На межі XX сто ліття були висунуті нові ідеї соціального реформування суспіль ства з метою пом'якшення класового протистояння в суспільстві, зменшення різниці між бідністю та багатством. Для цього в Німеччині вперше законодавчо впроваджується єдина система соціального страхування, проголошується право на працю, на соціальне страхування в разі захворювання, по старості тощо.
• Третє покоління прав і свобод людини і громадянина формується після Другої світової війни. • До нього належать такі права і свободи, особливість яких полягає в тому, що вони здійснюються не окремим індивідом, а колективно: право на мир, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на соціальний і еко номічний розвиток, на міжнародне спілкування тощо.
• У статті 3 Конституції України наголошено: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це означає, що людина є цінністю не тільки сама для себе, а й для всього суспільства. Не існує жодної цінності в суспільстві, заради якої можна було б пожертвувати людиною. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Із цього випливає, що держава не всевладна щодо людини у своїй діяльності, вона має бути обмежена її правами і свободами. Це означає також, що держава має створювати умови, за яких стає можливою реалізація прав громадян, тобто держава має забезпечити гарантії цих прав.
• У статті 22 проголошено, що перелік закріплених у Конституції України прав і свобод не є вичерпним. І це зрозуміло, адже людські потреби зростають і урізноманітнюються, що збільшує і розширює права і свободи людини. Такі права і свободи можуть закріплюватися у законах України, міжнародних правових актах.
• Права людини поширюються на всіх осіб, які проживають в Україні, а права громадянина лише на тих осіб, які є громадянами цієї держави.
• Конституційні права і свободи поділяються на громадянські (особисті), політичні, соціально економічні, культурні та інші (наприклад, екологічні).
• До громадянських (особистих) прав і свобод людини належать: права людини на життя та його захист, на повагу до її гідності, на свободу та особисту недоторканість, на невтручання в особисте життя та таємницю листування, на недоторканість житла, на свободу думки і слова, світогляду і віросповідання, пересування.
• До найголовніших політичних прав і свобод належать: право на участь в управлінні державними справами, на об’єднання, на мирні збори та демонстрації, на свободу друку та інформації, виборчі права та інші.
• До головних соціально економічних прав, насамперед варто віднести право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право на підприємницьку діяльність, а також різноманітні соціальні права: на працю, на страйк, на відпочинок, на соціальний захист, на житло, на достатній життєвий рівень, на охорону здоров’я та інші.
• До культурних прав належать: право на освіту, на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та інші.
Дякую за увагу!
