Права людини Права дитини До поняття Права

Права людини. Права дитини.

До поняття «Права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан Руссо. Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до поняття і прийняття загального кодексу прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація не носить обов'язкового характеру. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.

Права дити ни — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародноправовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18 -річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше» ).

Зага льна деклара ція прав люди ни — рішення Генеральної Асамблеї ООН яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини. «Загальна декларація прав людини» була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. в паризькому палаці Шайо. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожналюдина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. «Міжнародний Білль про права людини» прийняла Генеральна Асамблея 1966 по затвердженні двох Міжнародних пактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські і політичні права» . Україна ратифікувала ці пакти 1973 р. Те ж саме зробили понад сто інших країн світу і, тим самим, вони зобов'язалися привести своє національне законодавство у відповідність до прописаних у пактах вимог. Міжнародноправові акти отримали верховенство над внутрішнім законодавством. А це надало можливість громадянину, чиї політичні чи громадянські права порушені, звернутися за захистом безпосередньо до Комітету з прав людини при ООН, якщо він вичерпав можливості захисту, надані національним законодавством. Якщо ж певне право людини не отримало конституційного закріплення з боку держави, воно визнається таким на основі міжнародних актів.

Генеральна асамблея проголошує декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумове, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянствою Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку. Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла. Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок. Шестирічний громадянин має право: відвідувати школу; самостійно заключати дрібні побутові угоди. Десятирічний громадянин: дає згоду на зміну свого імені та прізвища; дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу, він хотів би жити; має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду; може вступати в дитячі суспільні об’єднання.

Чотирнадцятирічний громадянин: може вибирати місце проживання (за згодою батьків); має право за згодою батьків укладати будь-які угоди; має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, зарплатою, стипендією; здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності; може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі обставини (при цьому наступає повна дієздатність); допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день); має право вимагати відміни усиновлення; може навчатися водінню мотоцикла; має право управляти велосипедом під час руху дорогами; несе карну відповідальність за деякі злочини; несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду; може бути виключений зі школи за порушення. П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).

Шістнадцятирічний громадянин має право: отримати паспорт; взяти шлюб при наявності поважних причин; управляти мопедом при їзді по дорогах; навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора; заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин; підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення. Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво). У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та накладає на себе будь-які обов’язки.

Дискримінація прав дитини Більшість населення України і уявлення не має про особисті права дітей, Конвенцію ООН про права дитини, інші міжнародні документи цієї спеціалізації, тому дуже легко порушити права дітей. На жаль, дуже багато дорослих не вважають за потрібне визнавати ці права і зараз. Дуже часто вони і не замислюються, що своїми вчинками дискримінують права дитини, тому і дітям і дорослим буде корисним знати, в яких випадках права дитини порушуються, здійснено насилля, які види насилля бувають тощо.

Класифікація обов'язків відповідно до вказаних видів прав людини і громадянина: громадянські (особисті) - фізичні (обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей; обов'язок сплачувати аліменти) і духовні (не порушувати права інших людей, не зловживати правом, шанувати честь, гідність, національні почуття людини); економічні - обов'язки віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін. ; політичні - обов'язки додержувати консттуції і законів держави, використовувати мирні засоби політичної боротьби, захищати вітчизну, поважати інститут президента, шанувати державні символи та ін. ; соціальні - обов'язки забезпечувати людину в старості, у разі хвороби, каліцтва, втрати годувальника та ін. ; oкультурні (гуманітарні) - обов'язки дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури людства; мати основну загальну освіту та ін.

Оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками, підвищувати загальнокультурний рівень; Дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку; бережливо ставитись до державного, громадського і особистого майна; Дотримуватися законодавства, моральних, етичних норм; Брати посильну участь у різних видах трудової діяльності, що не заборонені чинним законодавством; Дотримуватися правил особистої гігієни; Піклуватися про своє здоров’я і безпеку свого життя і однокласників; дотримуватись чистоти і порядку в приміщенні та на території закладу; Діяти на благо навчального закладу, піклуватися про честь і авторитет установи; Дотримуватись правил співдружності (поважати погляди та переконання інших людей, поважати жінок, дівчат, працівників навчального закладу, піклуватись про батьків, допомагати їм у веденні домашнього господарства); Дотримуватися ділового стилю одягу; Займатись самообслуговуванням, брати участь у суспільно-корисній праці з урахуванням віку, статі, фізичних можливостей, нормативів та вимог гігієни.

Долинський природничо-математичний ліцей Роботу виконала учениця 10 -В класу Костецька Соломія