ПОЗНАЙ МИР И ТЫ ПОЗНАЕШ СЕБЯ.

ПОЗНАЙ МИР И ТЫ ПОЗНАЕШ СЕБЯ. Конфуций.

Психічні пізнавальні процеси, їх місце Тема заняття. і роль в пізнанні об‘єктивної реальності Н а в ч а л ь н а м е т а заняття : Розглянути сутність процесу пізнання особистістю об'єктивно існуючої реальності. Усвідомлення змісту процесів формування в свідомості особистості індивідуально визначеної суб'єктивності при відображені предметів та явищ навколишнього світу. світу.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ. Загальна характеристика процесів мислення та пам’яті.

Основна література 1. Бондарчук Е. И. , Бондарчук Л. И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - К. : МАУП, 1999. - 168 с. 2. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2 т. - Т. 1: Пер. с фр. - М. : Мир, 1995. -496 с. 3. Дубровська Д. М. Основи психології: Навч. посіб. — Львів: Світ, 2001. -280 с. 4. Климов Е. А. Общая психология. Общеобразовательный курс: Учеб. пособие. - М. : Юнита-Дана, 1999. - 321 с. 5. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. - К. : Екс Об, 2001. -288 с. 6. М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. - К. : Вища шк. , 2000. -312 с. 7. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К. : Либідь, 1999 - 632 с. 8. Основи психології та педагогіки: Опор, конспект лекцій / Укл. Н. П. Статінова, Г. П. Сень. - К. : КДТЕУ, 1998. -91 с. 9. Психологія. Підручник / Під ред. Л. Ю. Трофімова. - К. : Либідь, 1999. -558 с 10. Психология. Учебник для гуманитарных вузов / Под общ. ред; В. Н. Дружинина. - СПб. : Питер, 2002. - 558 с. 11. Психология и педагогика: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Радугина. - 2 -е изд. , испр. и доп. - М. : Центр, 1999. - 332 с. 12. Роменець В. А. , Маноха І. П. Історія психології XX століття: Навч. посіб. - К. : Либідь, 1998. - 992 с. 13. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб. : Питер, 1998, -705 с. 14. Статінова Н. П. , Сень Г. П. Основи психології та педагогіки: Навч. посіб. - К. : КНТЕУ, 2002. - 346 с. 15. Столяренко Л. Д. Основы психологии: Учеб. пособ. - Ростов на /Д: Феникс, 2001. - 672 с.

пам'ять - це механізм фіксації інформації, набутої і тієї, яка використовується, живим організмом. Закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називається пам'яттю.

Людина без пам’яті: o перестає бути особистістю, o не орієнтується в просторі і часі, o все сприймає так, ніби вперше бачить. Як зазначав І. Сєченов, не оволодівши пам’яттю, людина постійно перебувала б у стані новонародженого. Завдяки пам’яті людина: o через знання опановує надбання попередніх поколінь, o (пам’ятаючи минуле) краще розуміє сучасність, o може прогнозувати майбутнє.

Пам’ять – характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальної діяльності людини, причому не лише чуттєвої, а й раціональної. Вона виконує функцію накопичення, збереження і використання наслідків дії відчуттів, сприймання, мислення, уяви.

ПАМ’ЯТЬ – це відображення безпосереднього та минулого досвіду людини шляхом запам’ятовування, збереження і наступного відтворення раніше пережитих нею почуттів, думок та образів колись сприйнятих предметів, явищ

психологічні теорії пам’яті: o асоціативна, o гештальтпсихологічна, o біхевіористична, o когнітивна, o діяльнісна. o До психологічного і нейрофізіологічного рівнів вивчення механізмів і закономірностей пам’яті сьогодні додався біохімічний. Формується також кібернетичний підхід до вивчення пам’яті.

В науці й понині не існує єдиної й довершеної теорії пам'яті. Пошуки фізіологічних механізмів пам'яті тривають. Т. ч. , пам’ять людини реалізується за рахунок багаторівневих механізмів – o психологічного, o фізіологічного і o біохімічного. Для нормального функціонування людської пам’яті необхідні всі три рівні. Ми можемо усвідомлювати і керувати лише психологічним рівнем.

Основними процесами пам'яті є: Процеси пам’яті - o запам'ятовування; o збереження; o відтворення; o Забування людиною її попереднього досвіду. Синтез цих процесів утворює пам’ять як цілісне функціональне утворення психіки.

o Під час запам’ятовування відбувається, перш за все, аналіз та ідентифікація різноманітних характеристик інформації, яка поступає, її кодування. o Збереження інформації пов’язане, в основному, з її організацією і утриманням (фіксація, яка супроводжується забуванням). o Відтворення, мимовільне і довільне (пригадування) інформації справедливо вважають основною функцією, основним призначенням пам’яті – дати людині можливість використовувати дані власного досвіду. o Ці процеси взаємозалежні: якість відтворення залежить від якості запам’ятовування і збереження.

Фізіологічною (матеріальною) основою пам’яті є здатність кори головного мозку o утворювати (замикання) тимчасові нервові зв’язки, o зберігати, o закріплювати, o наступної актуалізації (відновлення, розгальмування) слідів минулих вражень. Запам’ятовування і зберігання ґрунтуються на утворенні і закріпленні тимчасових нервових зв’язків, а o забування – на їх гальмуванні.

Пам’ять – психічний процес щодо закріплення, зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду. Запам’ятовування Мимовільне здійснюється без спеціально поставленої мети. Довільне визначається рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Механічне здійснюється без розуміння суті. Смислове ( логічне ) - спирається на розуміння матеріалу в процесі роботи з ним. Умова продуктивного запам'ятовування - осмисленість та розуміння предмета. Відтворення є показником міцності запам’ятовування і разом з тим наслідком осмисленості та розуміння. Забування – процес, зворотний щодо запам’ятовування.

За змістом залежно від того, що запам'ятовується і відтворюється, розрізняють чотири види пам'яті Образна - виявляється в запам’ятовуванні образів, конкретних предметів, явищ, при наочному спостереженні зв’язків і відносин між ними. С ловесно - логічна – думки, поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їхніх істотних зв’язках у загальних властивостях. Рухова - полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів. Емоційна - полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій та почуттів.

Класифікація видів пам’яті Пам’ять За тривалістю За характером За специфікою (змістом) (часом) збереження і активності (метою матеріалу, який людина закріплення діяльності) суб’єкта запам’ятовує інформації сенсорна, мимовільна, рухова, короткочасна, довільна емоційна, оперативна, образна, довготривала словесно-логічна

Індивідуальні особливості пам'яті Швидкість - кількість повторень, необхідних людині для запам'ятовування нового матеріалу. Точність - відповідність відтвореного тому, що запам'ятовувалося, і кількістю зроблених помилок. Міцність - тривалость збереження завченого матеріалу (або у повільності його забування). Готовність до відтворення - як швидко та легко у потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

Висновки по питанню. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ МИСЛЕННЯ ТА ПАМ’ЯТІ. ПСИХІЧНИЙ ПІЗНАВАЛЬНА МЕХАНІЗМ ПІЗНАННЯ ПРОЦЕС ФУНКЦІЯ Розкриття внутрішньої, Операції аналізу, синтезу, безпосередньої, не порівняння, отриманої через абстрагування, 6 МИСЛЕННЯ відчуття та узагальнення, сприймання сутності класифікації та об’єктів та явищ систематизації дійсності Здатність нервової системи Накопичення життєвого 7 ПАМ’ЯТЬ фіксувати і зберігати та досвіду відтворювати враження

Пізнаючи всесвіт у процесі розумової діяльності людина фіксує і зберігає в мозку об'єкти та явища у вигляді певних образів.

Мислення - процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах. Мислення – є продуктивним (У. Джемс). Мислення являє собою здатність орієнтуватися у нових для нас даних, здатність розуміти їх. Це розуміння приводить до утворення відносно нового знання. До того ж мислення – це перш за все усвідомлення і розуміння не конкретних, а загальних властивостей і закономірностей , які прямо, безпосередньо (“наочно”) людині в її досвіді не дані. Їх необхідно ніби вивести чи виділити. Отже, можна стверджувати, що : Мислення — це психічний процес відкриття нового знання (у тому числі і суб'єктивного), вирішення проблем на основі переробки одержаної інформації.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ МИСЛЕННЯ Мислення – психічний процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях. ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ Самостійність - вміння ставити нові завдання й розв'язувати їх, не Глибина - уміння визначати вдаючись до допомоги інших. сутність, явищ, бачити проблему там, де її не помічають інші та Критичність - здатність не передбачати можливі потрапляти під вплив чужих думок, наслідки подій і процесів. об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища. Послідовність - уміння Широта - здатність Гнучкість - уміння не дотримуватися логічності охопити значне коло стандартно при висловлюванні та питань, у різних визначати сутність обґрунтуванні суджень. галузях. подій і процесів.

Операції мислення Аналіз виокремлення у об’єктів їхніх частин, елементів, ознак і властивостей. Синтез – об’єднання окремих частин, ознак і властивостей об’єктів в єдине нове ціле. Абстрагування – відокремлення одних ознак предметів від інших та від самих предметів, яким вони властиві. Порівняння – пізнання схожості та відмінності ознак та властивостей об’єктів. Класифікація – узагальнення рис предметів, яке дає можливість групувати їх за іншими ознаками. Узагальнення –продовження і поглиблення синтезуючої діяльності за допомогою слова. ФОРМИ МИСЛЕННЯ Судження – відображення об’єктивної дійсності, при стверджуванні наявності або відсутність певних ознак у об’єкту. Міркування – ряд пов’язаних між собою суджень, для доведення або заперечення думки. Умовивід – на основі одного або кількох суджень виводиться нове. Поняття – визначення сутності предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відносинах.

РІЗНОВИДИ МИСЛЕННЯ Наочно-дійове – розв’язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Наочно-образне - своїм змістом має ЗА ФОРМОЮ образний матеріал, маніпулюючи яким людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти у предметах та явищах. Словесно-логічне , або абстрактне , здійснюється в словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підґрунтя, властивого сприйманням та уявленням. ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ТА ОРИГІНАЛЬНОСТІ • РЕПРОДУКТИВНЕ ЗА ХАРАКТЕРОМ (ВІДТВОРЮВАЛЬНЕ) ЗАВДАНЬ • ПРОДУКТИВНЕ • ТЕОРЕТИЧНЕ (ТВОРЧЕ) • ПРАКТИЧНЕ

ГЕНДЕПНІ ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ ЖІНОЧІ ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ ЧОЛОВІЧІ ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ

Під поняття інтелект психологи розуміють сукупність усіх розумових здібностей, які забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні завдання. Французькі психологи Альфред Біне і Теодор Сімон, на початку XX століття розробили перший психометричний тест інтелекту (шкала розумового розвитку Біне-Сімона). Інтелект (від лат. Intellektus – пізнання, розуміння, розум) – відносно стійка структура розумових можливостей індивіда, яка забезпечує ефективність адаптації поведінки у складному середовищі.

ВИСНОВКИ ПО ТЕМІ ЗАНЯТТЯ. Пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності, людина здійснює всіма пізнавальними процесами одночасно. Але кожний з цих процесів має певні закономірності й постає у психічній діяльності або як провідний, або як допоміжний. Вичерпні знання про об'єктивну дійсність, внутрішню, Разом з тим розумова безпосередню сутність об'єктів та діяльність неможлива без участі явищ людина одержує за відчуття, сприймання, уяви, допомогою вищої форми - уваги, мислення та пам'яті на абстрактного пізнання реальності. основі яких відбуваються емоційні і вольові психічні процеси.

Завдання для самостійної роботи Опанувати навчальну літер а т у р у: 1. В. С. Лозниця. Основи психології та педагогіки. Навчальний посібник. – с. 131 - 145. 2. Терещенко, В. В. Колісник, Г. О. Славтіч. Альбом схем та основних положень з психології. Наочний посібник. – с. 9 -12. 3. О. М. Степанов. М. М. Фіцула. Основи психології та педагогіки. Навчальний посібник. – с. 58 -70, 82 -92. Відпрацювати відповідь на питання: У чому принципова відмінність пізнавальної діяльності людини та тварин?

Тема наступного групового заняття: Емоційно-вольова сфера особистості. Проблемні питання науково- теоретичного дослідження: 1. Поняття про емоції та почуття та їх класифікація 2. Поняття про настрій. Класифікація психічних станів.