Посухи суховії теплові бурі та заходи боротьби з

Посухи, суховії, теплові бурі та заходи боротьби з ними

Посухи Посу ха, засу ха— нестача чи відсутність опадів протягом тривалого періоду часу при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.

Вони найчастіше трапляються на півночі Криму і в південно-східній частині країни. У центральній і східній частинах України посухи виникають значно рідше. У більшості випадків мають локальний характер і дуже рідко займають площі до 30 -50% території України.

Наприкінці весни посухи зумовлюють арктичні антициклони, повітря в яких під час руху на південь тривалий час прогрівається та стає ще більш сухим. Заходи з боротьби з посухами: збільшення запасів вологи в ґрунті шляхом снігозатримання, лісомеліорації, зрошення. Необхідно здійснювати посіви рослин в оптимальні терміни, виводити їх посухостійкі сорти.

Суховії — гарячі й сухі вітри швидкістю понад 5 м/с, при температурі повітря понад 25 °С, відносній вологості менше ніж ЗО %, які виникають на західній і південнозахідній периферії антициклонів, що формуються над Північним Кавказом і Казахстаном.

Найбільше суховіїв (понад 40 за рік) буває на крайньому сході в межах майже всієї Луганської (крім крайньої північнозахідної її частини) і південно-східної території Донецької областей та центральної частини Криму.

Ці вітри особливо небезпечні в період цвітіння та дозрівання сільськогосподарських культур. Створення полезахисних смуг і деякі додаткові агротехнічні заходи знижують негативний вплив суховіїв.

Пилові бурі В Україні впродовж весни і на початку осені бувають пилові бурі, коли швидкість вітру досягає понад 10 м/с. Пересічна річна їх тривалість — 10 -12 днів, зрідка — понад 20 днів. Під час пилових бур підвищується температура повітря, знижується видимість, гинуть чи ушкоджуються сільськогосподарські культури. Часом пилові бурі охоплюють дуже значні площі південної частини України.

Виникнення пилових бур зумовлено багатьма чинниками, серед яких головне місце посідають: сильний вітер (понад 10— 15 м/сек), сухість і розпиленість верхнього шару грунту, відсутність або слабкий розвиток рослинного покриву на полях, наявність великих відкритих ділянок.

Пилові бурі і пов'язана з ними вітрова ерозія виникають і посилюються внаслідок діяльності людини, коли система землеробства або її окремі прийоми не відповідають особливостям грунтів і клімату даного району.

Пилові бурі видувають верхній родючий шар грунту, заносять лісові смуги і залізничні колії піском, порушують телефонний зв'язок і нормальне постачання електроенергією господарств, пошкоджують житлові та інші приміщення тощо. Наслідки шкідливої дії пилових бур відчуваються впродовж багатьох років. В окремих випадках пилова буря за добу може здути шар грунту завтовшки 1 -5 см.

Зважаючи на те, що для відновлення одного сантиметра грунту в природних умовах треба близько 250 -300 років, слід визнати, що пилова буря завдає ґрунтовому покриву непоправних втрат. Пилові бурі також перешкоджають нормальній роботі авіації.

Основним і постійно діючим засобом боротьби з пиловими бурями є рослинний покрив створення полезахисних лісових смуг різної конструкції та застосування певного комплексу агротехнічних робіт (безвідвальний обробіток грунту, оранка зі збереженням стерні, запровадження ґрунтозахисних сівозмін та ін. ).

Дякую за увагу!