ПОСТАТЬ ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ Петро Іванович Калнишевський 1691

ПОСТАТЬ ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ

Петро Іванович Калнишевський (1691 р. – 1803 р. ) • Останній гетьман Запорозької Січі • З 10 листопада 1764 р. — 5 серпня 1775 р. Калнишевський — беззмінний кошовий отаман. Він керує Запорозькою Січчю упродовж десятиліття, що передувало катастрофі — остаточному знищенню російським царизмом Запорозької Січі.

Петро Калнишевський народився 1691 -го р. в с. Пустовойтівка на Роменщині, нині Сумська обл. ) • • Останній Кошовий отаман Запорозької Січі, походив зі шляхти Лубенського полку. Його мати, Агафія, була козацькою вдовою, і вже у віці восьми років Петро потрапив на Запорізьку Січ. • Навчання отримав при церкві, яка знаходилася на території Запорізької Січі. • Він пройшов шлях від оруженосця до кошового отамана. • За час служби у Війську Запорізькому обирався: 1. Походним полковником (1752 р. – 1761 р. ); 2. Військовим есаулом (1754 р. ); 3. Військовим суддею (1763 р. – 1765 р. );

• Калнишевський був заможним, але прослив як меценат благодійник. • На свої кошти він збудував церкву у Роменах, Петриківці, у козацькому Межигірському монастирі під Києвом (церква Петра і Павла). – У 1773 р. У рідному селі заклав дерев’яну церкву Святої трійці. У 90 -х роках її рештки перенесені на острів Хортиця. – У 1760 р. Подарував своєму селу Пустовойтівка Євангеліє, яке коштувало 600 золотих карбованців (за коня тоді давали 5 карбованців)

У часи російсько-турецької війни (1768 р. -1714 р. ), Петро Калнишевський показав себе як талановитого вожака козацтва. За це російський уряд нагородив його золотою медаллю з діамантами на Андріївській стрічці. - У 1773 р. – йому присвоїли російське звання “генерал-лейтенант” Він був дуже мудрим, досвідченим воїном та вмілим хазяїном. Неодноразово бував у столиці, на чолі козацьких посольств до імператора Петра ІІІ і Катерини ІІ. -У 1773 р. – Запорізькі козаки підтримали Пугачовське повстання. Катерина ІІ остаточно вирішує покінчити з Запорізькою Січчю, однак загроза зі сторони Кримського Ханства не давала їй такої змоги. При його отаманстві, землі Запорізької Січі охоплювали території сучасних Дніпропетровської та Херсонських областей.

• У 1776 р. – після підписання мирного договору з Турцією , така змога з’явилась. Конфронтація Запорізької Січі з Потьомкіним вирішила судьбу козацтва. • За наказом Катерини ІІ – Потьомкіну доручалося знищити Запорізьку Січ. 100 тисячне військо рушило на козаків. • Для того щоб не проливати крові козаків та російських солдат (з якими бік обік воювали з Турками) запорізькі козаки, на чолі з П. І. Калнишевським добровільно здалися. • У 1775 р. – Запорізька Січ перестала існувати. У віці 85 років Петра Калнишевського звинуватили у зраді і заслали на Соловки, у монастир на довічне ув’язнення. • Він жодного разу не прохав про помилування. В монастирі, в ув’язненні він пробув 25 років, переживши і Потьомкіна і Катерину ІІ • У 1801 р. За наказом Олександра І його звільняють, але він не покинув монастир. За два роки після цього, у 1803 р. П. І. Калнишевський помер. Був похований біля Преображенського собору при монастирі. •

• На місці останньої Запорізької Січі виникло с. Покровське, в якому до ХХ століття знаходилося козацьке кладовище ХVIII ст. і діяла Покровська церква. • Після створення Каховського водосховища, остання Запорізька Січ була затоплена.