Пошкодження внутрішніх Органів Пошкодження живота являють

Пошкодження внутрішніх Органів

Пошкодження живота являють собою складний розділ травматології та невідкладної хірургії. Цього роду ушкодження мають таку особливість : труднощі і відповідальність діагностики , часте розвиток важких , нерідко смертельних , ускладнень , складність і відповідальність оперативних втручань , залежність результатів травми від термінів операції у годинах. При будь якому пошкоджень органів живота виникає реальна небезпека смертельного результату. У структурі травматизму ушкодження живота становлять від 1, 5 до 4% від усіх різновидів травм.

Пошкодження живота поділяються на закриті та відкриті. У мирний час закриті ушкодження переважають над відкритими. Найбільш важкими в діагностичному відношенні є закриті ушкодження живота. Диференційно діагностичні труднощі зростають , коли травма живота поєднується з переломами ребер , хребта і тазових кісток.

Закриті ушкодження живота виникають в результаті впливу так званої тупої травми (удар в живіт , падіння з висоти , здавлення тулуба , дорожньо транспортні аварії). Характер і тяжкість закритої травми живота пов’язані з силою удару. При цьому ушкодження можуть обмежитися тільки черевної стінкою (розрив м’язів , апоневрозу , кровоносних судин) Або захопити органи черевної порожнини і за очеревинного простору ; забої черевної стінки іноді можуть супроводжуватися важкими розривами м’язів і крововиливами.

Пошкодження черевної стінки проявляються локалізованої болем , припухлістю , напругою м’язів черевного преса ; може спостерігатися симптом Щоткіна – Блюмберга . Наведений сім птомокомплекс при значних ударах черевної стінки іноді симулює пошкодження внутрішніх органів. Відсутність спраги , почастішання пульсу , падіння артеріального тиску , вологість мови , наявність перистальтики при відсутності симптомів подразнення очеревини дозволяють при систематичному спостереженні виключити пошкодження внутрішніх органів живота. При погіршенні загального стану – наростаючою тахікардії , сухості мови і появи спраги і посилення проявів місцевих симптомів слід провести лапароцентез , лапароскопію або , якщо сумніви не дозволяються , лапаротомию

Забій Ушкодження у вигляді крово виливів різної локалізації внаслідок порушення цілості паренхіми органа при непошкодженій капсулі. Тріщина – поверхневе, лінійне, звивисте ушкодження капсули паренхіматозного органа і тонкого шару підлягаючої паренхіми. Надрив – більш глибоке, але при зведенні країв також лінійне ушкодження, яке не досягає середини органа. Розрив – ще більш глибоке ушкодження; буває неповним, коли частини органа з’єднані капсулою і тонким шаром паренхіми (менше четвертини загальної товщини органа), і повним, коли орган розділений цілком або між його частинами залишились тільки клаптики капсули. Відрив – повне відділення внутрішнього органа внаслідок розривів фіксуючих його зв’язок, судин тощо. Розміж чення – руйнація частини внутрішнього органа з перет воренням його тканини у кашкоподібну масу або у безліч дрібних деформо ваних шматочків. Воно пов’язане з різким здавленням, розминанням.

Розрізняють місцеві та віддалені ушкодження внутрішніх орга нів. Місцеві ушкодження виникають при сильному ударі ку лаком, взутою ногою, транспортним засобом, що рухається, у виробничій обстановці під час нещасного випадку тощо. Такі ушкодження часто ізольовані, у вигляді лінійних тріщин, надривів чи розривів, з нерівними стінками, іноді з додатковими надривами по краях. Характерні вогнища розміжчення невизначеної чи променистої форми, від яких у різні боки відходять додаткові тріщини чи надриви.

Віддалені пошкодження внутрішніх органів формуються не в зоні дії травмуючої сили, а на відстані від неї в результаті загаль ного струсу тіла, що найчастіше має місце при падінні з великої висоти, при наїзді транспортним засобом тощо. Механізм ушкодження внутрішніх органів при струсі тіла такий. Отри мавши в момент удару сильний поштовх, тіло набирає швидкості. При падінні, в момент удару тіла об грунт швидкість руху його припиняється, проте сила інерції продовжує діяти на органи і через їх рухливість відносно до скелета якийсь невеликий проміжок часу вони ще продовжують рухатись. Результатом цього є перерозтягнення зв’яз ко вого апарату органів з наступним їх надривом і розривом дріб них судин, що проходять у ньому. В зв’язковому, фіксуючому апараті внут ріш ніх органів виникають крововиливи.

При сильних ударах від місця його прикладання у напрямку руху сили струс розповсюджується хвилеподібно, як від кину то го у воду каменя, оскільки паренхіматозні органи людини міс тять не менше 60 % рідини. На шляху проходження сили вини кають хвилеподібні коливання, які викликають деформацію органа. В нижніх частинах хвилі відбувається стиснення, яке легко перено ситься тканиною органа, оскільки об’єм його скорочується внас лідок видавлювання крові. На верхівках хвиль тканина органа розтягується. Тоді, коли хвилі дуже високі, розтягнення переходить межі нормальної розтяжності тканини і остання розривається. Розташування розривів, що виникли, як правило, паралельне, оскільки відповідає рухові хвиль. Деякі властивості ушкоджень внутрішніх органів від дії тупих предметів багато в чому залежать від анатомо морфо функціо нальних особливостей цих органів (легені, серце, печінка, нирки, селезінка, порожнисті органи), їх розташування в порожнинах тіла, ступеня їх захищеності кістковим каркасом тощо

Перша допомога Якщо виникла підозра на пошкодення органів черевної порожнини, яке може статися внаслідок розриву шлунка або кишечника, потерпілому не варто дозволяти пити чи вживати ліки через рот. Слід негайно викликати швидку медичну допомогу з тим, щоб відправити його в хірургічне відділення. До приуття карети і під час транспортування хворого йому треа створити цілковитий спокій. Його кладуть на спину, під коліно підкладають згорнутий одяг або ковдру, на живіт пузир з льодом.

Поранення органів черевної порожнини При прониаючих, найчастіше колотих (ножових) і вогнепальних пораненнях можуть пошкоджуватися очеревина, шлунок, кишечник, печінка, селезінка та інші органи порожнини живота. Часто розвивається шок, виникають внутрішня кровотеча і запалення очеревини (перитоніт), особливо при травмуванні шлунка і кишечника, яке супроводиться виходженням кишкового вмісту в черевну порожнину.

У разі поранення внутрішніх органів (печінка, селезіна, нирки) може статися велика кровотеча (паренхімаозна). Ознаки. Загальний стан потерпілого тяжкий, є ознаи внутрішньої кровотечі, спостерігаються різкий біль у животі, обмеження рухомості черевної стінки під час дихання, живіт втягнутий, болісний при натискуванні на черевну стінку, розвивається шок. Шокові явища, які не припиняються протягом кількох годин, теж підтвержують поранення внутрішніх органів. Випадання в рау сальника і кишкових петель, витікання з неї кишкоого вмісту або сечі свідчить проникаюче поранення черевної порожнини.

Перша допомога. Необхідно накласти пов’язку на рану після змазування шкіри навколо неї йодною натоянкою. Подаючи допомогу потерпілому, не слід вправляти органи (сальник, кишки), що випали через рану, необхідно лише обкласти їх і накрити зверху перев’язим матеріалом. Пораненого треба швидко доставити в лежачому положенні найбільш зручним видом транпорту в лікувальний заклад. Не можна йому давати що небудь пити, в тому числі й ліки. Коли є ознаки внутрішньої кровотечі і посилення втрати крові, хвороо треба терміново доставити в лікарню, оскільки такі кровотечі можна спинити тільки оперативним способом.

Хворому забороняється прийом води і їжі