Порядок створення об'єктів ПЗФ. Літопис природи. Моніторинг та об’єкти ПЗФ. Державний кадастр об’єктів природно-заповідного фонду України.
Порядок створення і оголошення територій чи об'єктів ПЗФ Підготовка чи подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів ПЗФ можуть здійснюватись органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони довкілля, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями, установами, організаціями, громадянами. • Клопотання подається до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд. •
Порядок створення і оголошення територій чи об'єктів ПЗФ відомості про місцезнаходження розміри, характер використання, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання обґрунтування необхідності створення території ПЗФ певної категорії власників та користувачів природних ресурсів Клопотання містить відповідний картографічни й матеріал
Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів ПЗФ розглядається у МІСЯЧНИЙ СТРОК: щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення – центральним органом виконавчої влади у галузі охорони природного середовища; щодо територій та об'єктів ПЗФ місцевого значення – органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях.
У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, НПП та інш. загальнодержавного значення. Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, заказників, пам'яток природи забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони природного середовища на місцях.
Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, НПП, РЛП, а також ботсадам, дендропаркам, зоопаркам визначається Земельним Кодексом України. Заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва і інші території та об'єкти ПЗФ, що створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам , установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони довкілля з оформленням охоронного зобов’язання.
Порядок створення і оголошення територій чи об'єктів ПЗФ • Розробка проектів створення НПП, біосферних заповідників, природних заповідників та інших об'єктів проводиться спеціалізованими проектними та науковими установами на замовлення Мінприроди. • Рішення про створення природних заповідників, НПП, а також інших територій ПЗФ загальнодержавного значення приймаються Президентом України. • Рішення про створення об'єктів ПЗФ місцевого значення приймаються обласними, Київською Радами.
Порядок створення і оголошення територій чи об'єктів ПЗФ З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття до складу ПЗФ і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування. Охорона об'єктів ПЗФ державного значення покладається на служби охорони. Охорона об'єктів ПЗФ місцевого значення покладається на служби охорони на установи і організації, у віданні яких вони перебувають.
Державний кадастр територій та об'єктів ПЗФ • Кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду система обліку та оцінки кількісного та якісного стану територій та окремих об'єктів природно-заповідного фонду та їх територіальних сукупностей, призначена для забезпечення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб достовірними даними про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, виховну, рекреаційну та іншу цінність з метою охорони, збереження та ефективного управління функціонуванням і розвитком природно-заповідного фонду (ЗУ “Про екологічну мережу”).
Державний кадастр територій та об'єктів ПЗФ Кадастр ведеться з метою оцінки складу та перспектив розвитку ПЗФ, стану територій та об'єктів, що входять до нього, організації їх охорони й ефективного використання, планування наукових досліджень, а також забезпечення державних органів, заінтересованих підприємств, установ та організацій відповідною інформацією, необхідною для вирішення питань соціальноекономічного розвитку, розміщення продуктивних сил та в інших цілях, передбачених Законодавством України.
Державний кадастр містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об'єктів. Їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну та іншу цінність. • Державний кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях. •
Державний кадастр територій та об'єктів ПЗФ Первинний облік кадастрових відомостей щодо територій та об'єктів ПЗФ здійснюється адміністраціями заповідників НПП тощо та організації, у віданні яких перебувають об'єкти ПЗФ. • Формами кадастрової документації є картки первинного обліку і державні кадастри територій та об'єктів ПЗФ міст районів, областей тощо. Зміст кадастрової документації та строки подання визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. •
Карка первинного обліку заповнюється на всі території та об'єкти ПЗФ, що існують на початок відповідного року. Картка заповнюється як в цілому на об'єкт, так і на його ділянки в межах кожної адміністративно-територіальної одиниці. Картка складається з 28 розділів, що містять інформацію про окремі показники: значення, категорія, підпорядкування, територіальне розташування, наявні об'єкти збереження, даються їх короткі характеристики, загальні кількість видів природного та культивованого біорізноманіття, типи рослинності характеризуються за критерієм їх положення, українські та латинські назви видів, що занесені до офіційних “червоних переліків”. Зеленої книги, Бернської конвенції тощо.
Схема картки первинного обліку об'єкта ПЗФ: 1. Назва 2. Адміністративне розташування Рік створення, ким створено Підпорядкування Площа (загальна та охоронної зони) Природні умови Рослинний світ Тваринне населення Антропогенний вплив Созологіні заходи Цінність Наукові напрями Штат, бюджет Публікації 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14.
Зведені матеріали до кадастру включають за спеціальною формою регіонів і держави в цілому. Окрема форма для кожного об'єкта ПЗФ заповнюється за результатами обстеження та інвентаризації його природних комплексів, оцінки сучасного стану. Такі обстеження проводяться 1 раз на 5 років.
Основні дані, що заносяться до кадастру: Назва 2. Адміністративне розташування 3. Рік створення і ким створено 4. Підпорядкування 5. Площа (загальна, з вилученням охоронної зони) 6. Природні умови: положення у загальній схемі районування, загальна характеристика рельєфу, ґрунтів, водойм 7. Рослинний світ 8. Тваринний світ 9. Антропогенний вплив 10. Созологічні заходи 1. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. Цінність об'єкта Основні напрями наукових досліджень Наукові підрозділи Дослідники Штат Бюджет Споруди Додаткові відомості Публікації про об'єкт, окремо публікації його співробітників
інформація, яка повинна Державний кадастр служити основою для рослинного світу України розробки багатьох (ДКРСУ) є основним подальших дієвих державним документомзаходів системного реєстратором характеру. біорізноманіття України, Найбільша кількість який з кожним етапом регіонально рідкісних наповнюється новими видів охороняється на даними. території Закарпатської, Для видів наводяться Донецької, Львівської показники стану популяцій, областей, а найменша детальніша екологокількість видів на ценотична характеристика, території Київської і поширення в Україні, Херсонської областей.
Інформація про виконання четвертого та п’ятого етапів (2010 рік) та про узагальнені дані про рідкісні та інші пріоритетні (ресурсні) рослини Державного кадастру рослинного світу України (ДКРСУ) Флора судинних рослин регіонально рідкісних видів на території України.
Літопис природи Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень в природних заповідниках є Літопис природи, програма якого затверджується Мінприроди та НАНУ. Літопис природи випускається щорічно у 4 -х примірниках: перший – зберігається у заповіднику як документ особливого значення, другий – в організації, яка є куратором, третій – у Мінприроди, четвертий – є робочим, він зберігається у бібліотеці заповідника для широкого доступу.
Літопис природи У Літописі природи подається така інформація: 1. Основні дані про заповідник: Указ Президента про створення природного заповідника, історія його створення, географічне положення, картосхема, інші картографічні матеріали, опис природних умов та інше. Обов'язково подається структура земель і вказуються причини порушення природних комплексів. 2. Наукові полігони. Подається опис стаціонарних ділянок спостережень (пробні площі, профілі, водомірні та метеорологічні пости).
Літопис природи 3. Кліматичні показники: виклад результатів метеорологічних спостережень за програмою Держкомгідромету та опис аномальних явищ. 4. Гідрологічні показники. До першої книги вносять опис всіх водних об'єктів. У наступних книгах – відображають спостереження гідрологічних постів. 5. Вивчення рельєфу. До першої книги вноситься опис рельєфу заповідника. А в наступних – відображаються його зміни за річними спостереженнями.
Літопис природи 6. Ґрунти. До першої книги вносять опис ґрунтів, подається карта ґрунтів, а в наступних – відображаються відповідні зміни. 7. Флора. Проводиться інвентаризація видів рослин та грибів. Фіксуються на карті види рослин, які знаходяться під особливою охороною у міжнародному, європейському, державному або місцевому масштабі. Визначається стан популяцій окремих видів. Ведуться созологічні паспорти щодо видів, занесених до Червоної книги України.
Літопис природи 8. Рослинність. Характеризуються основні типи рослинності заповідника: лісові, степові, лучні, болотні, прибережно-водні, галофільні, петрофільні, псамофільні та синантропічні. На постійних площах не менш як тричі на рік проводять геоботанічні описи. Складається загальний список угруповань заповідника та список рідкісних угруповань. Відстежується продуктивність. Геоботанічне картування виконується 1 раз на 10 років. 9. Фауна та фауністичні комплекси. Проводиться інвентаризація тварин, аналізується їх склад за таксонами та типологічними групами. Особлива увага приділяється видам, що занесені в Червону книгу України, Європи, світу.
Літопис природи 10. Аномалії. У цьому розділі фіксуються усі помічені випадки відхилення від нормального розвитку видів або їх угруповань на території заповідника або його охоронної зони: масове розмноження окремих видів, аномальні явища у поведінці тощо. 11. Календар природи. Це база інформації для визначення біокліматичної періодизації року, що спирається на систематичні багаторічні фенологічні спостереження. Об'єкти спостереження обираються окремо.
Літопис природи 12. Антропогенний вплив на природно- територіальні комплекси заповідника. До першої книги вносять відомості про господарську діяльність людини на території заповідника у минулому, ступінь впливу на різних ділянках. Описується також вплив на прилеглих територіях. У щорічних книгах відмічається наступна інформація: факти порушення охоронного режиму. Характер господарської діяльності в охоронній зоні, регуляторні заходи (сінокосіння, відстріл певних тварин тощо).
13. Наукові дослідження. Результати наукових спостережень щороку співробітниками заповідників та іншими науковцями. Обов'язково наводяться відомості про наявність наукових колекцій: гербарій, зоологічні колекції, а також інформація щодо бази даних. Наводиться список друкованих праць поточного року за результатами наукових досліджень у заповіднику як співробітників, так і решти спостерігачів, які зобов'язані надавати інформацію для Літопису природи. Літопис природи
Фоновий моніторинг та його роль в оцінюванні і прогнозуванні глобального стану біосфери Фоновий глобальний стан біосфери вивчають на фонових станціях (що включають ділянки для відбору проб, гідропости, спостережувальний полігон), розміщених на територіях біосферних заповідників, де заборонена будь-яка господарська діяльність. Основним завданням фонового моніторингу є з'ясування і фіксація показників, що характеризують природний фон (стан природного середовища, який не зазнав прямого впливу людської діяльності), а також глобальні та регіональні зміни в процесі розвитку біосфери. Крім фонового моніторингу, є також об'єктами загальнодержавної системи моніторингу.
Моніторинг стану екологічної мережі - система спостережень за змінами компонентів довкілля в межах екологічної мережі з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій у їх стані, оцінки можливих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, ліквідації їх наслідків.
Станцію комплексного фонового моніторингу формують стаціонарна ділянка спостережень і хімічна лабораторія. Стаціонарна ділянка спостережень (відбір проб • Майданчик для відбору проб • Гідропости атмосферних опадів, • Спостережувальні свердловини грунту, повітря, вод, рослинності, гідрометричні та геофізичні вимірювання) • Хімічні характеристики відібраних проб Хімічна лабораторія (фізико- (вміст ВМ, залишків пестицидів, аніонів, катіонів тощо) хімічні та інші методи • Фізичні характеристики (фітометричні досліджень) показники рослинності, кількість вод тощо)
Здійснення державного моніторингу ПЗФ має вирішувати такі завдання: оцінка цілісності екомережі (або мережі ПЗФ), стану природних комплексів та об'єктів, включених до переліків екомережі (або ПЗФ); виявлення негативних змін у стані природних комплексів та об'єктів, включених до переліків ПЗФ (екомережі); прогнозування можливого розвитку стану природних комплексів та об'єктів, включених до переліків ПЗФ (екомережі), та пов'язаних з цим наслідків; розроблення прогнозів та рекомендацій щодо формування, збереження та використання обєктів ПЗФ (екомережі).
У 76 країнах світу Роки функціонує до 300 біосферних заповідників. В Україні фоновий моніторинг проводиться у 1990 -2002 Карпатському БЗ, АсканіїНова, Чорноморському БЗ, Дунайському БЗ. Якісний та кількісний 1980 -1990 фоновий стан у далекому минулому, до початку впливу людини, можна 1970 -1980 дослідити за даними історичного моніторингу – аналізу кілець загиблих або давніх дерев, проб 1960 -1970 льодовиків, донних відкладень. Міжнародні фонові моніторингові станції 1951 -1960 належать до глобальної системи моніторингу 0 довкілля. Вміст ВМ у деревині дуба червоного за річними кільцями , мг/кг с. р. (НПП “Голосіївський”) Zn Ni Pb Cd Cu 2 4 6 8 10
Напрями програми фонового моніторингу на основі БЗ: Спостереження за зміною функціональних та структурних характеристик еталонних екосистем та їх антропогенних модифікацій Моніторинг реакції біоти на антропогенний вплив, передусім на різні рівні забруднення Моніторинг антропогенного впливу (в основному забруднень) системи “грунт – вода –атмосфера”
Хімічні речовини, які підлягають вивченню на фонових станціях у БЗ Назва хім. речовини, які підлягають вивченню Середовище Атмосфера Атмосферні опади Поверхневі та підземні води Грунт Біота Завислі речовини + Діоксид сірки + Озон + Оксид вуглецю + Оксиди азоту + Вуглеводи + Бенз(а)пірени + + + Хлорорганічні речовини (ДДТ, ін. ) + + + Важкі метали (Cd, Pb, Zn, Cu, Hg, Co, Ni) + + + Діоксид вуглецю + Фреони + Біогенні елементи + + Аніони і катіони + Радіонукліди +
При оцінюванні змін природного кругообігу речовин, спричиненого антропогенною діяльністю, використовують такі показники: Коефіцієнт технофільності – відношення щорічного видобутку певного хімічного елемента до його загального вмісту в літосфері. 2. Коефіцієнт геохімічної рівноваги – відношення сумарних викидів будь-якої речовини у навколишнє середовище до його загального вмісту у літосферу. 3. Коефіцієнти міграційної здатності : МА- міграційний атмосферний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з верхнього шару ґрунту в атмосферу (мг/куб. м) МВ – міграційний водний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з верхнього шару ґрунту в ґрунтові та поверхневі води ( мг/л) 1. 4. Коефіцієнти накопичення – відношення вмісту речовини у грунті до вміту у фітомасі (різних її фракціях та вегетаційних періодах).
При оцінюванні змін структур біоценозів, спричиненого антропогенною діяльністю, використовують такі показники: Біопродуктивність (чисельність, біомаса тощо) 2. Біорізноманіття - відношення кількості видів до площі (індекс Шеннона, Маргалефа, Уіттекера, Cімпсона, індекс концентрації видового багатства тощо) 3. Зустріваність (рідкісність) - рівномірності розподілу особин по площі на всьому ареалі 4. Фіто- та зоо-токсичність – реакція біологічного об'єкта (як правило вимірюється показником біопродуктивності та біокумуляцією) від дози забруднювача 1.
На основі одержаних результатів фонового моніторингу БЗ: розробляють моделі перенесення атмосферними фронтами полютантів та ксенобіотиків, прогнозують зміни складу атмосфери тощо визначають тренди глобального та регіональног о потепління, будують кінетичні моделі міграцій у системі грунтрослина та за профілем ґрунту,
Скачать презентацию Порядок створення об єктів ПЗФ Літопис природи Моніторинг та
Lect5_97.ppt