Порівняльно-історичний метод лінгвістичних досліджень Степанюк Надія ЛА- з

Порівняльно-історичний метод лінгвістичних досліджень Степанюк Надія ЛА- з 41 м

Вільям Джонс В 1786 році запропонував зовсім нову теорію лінгвістичного споріднення мов. Франц Бопп У 1816 р. перша робота- " Про систему дієвідміни санскритської мови у порівнянні з такою грецької, латинської, перської та німецького мов" Крістіан Раск "Дослідження в області давньопівнічної мови, або походження ісландської мови " (1818 р. )

Якоб Грімм (німецький філолог) Вніс в науку історичну точку зору на мову. В історії розвитку людської мови він виділяв три періоди: 1 ) стародавній, 2 ) середній, 3) новий.

"Сутність порівняльного методу насамперед полягає у сукупності прийомів, які доводять історичну ідентичність чи спорідненість слів і морфем в тих випадках, коли це не очевидно…» Л. В. Щерба

Переваги і недоліки порівняльно-історичного методу даний метод виявляється малоефективним при вивченні так званих ізольованих мов не дав позитивних результатів при вирішенні завдань порівняльно-історичної лексикології та порівняльноісторичного синтаксису. дає можливість проникнути в незасвідчені письмовими пам'ятками історію мов, виявити і відновити якусь початкову єдність споріднених мов можна звести реально існуючі між спорідненими мовами відмінності до єдиного джерела, але не можна виявити ті відмінності між спорідненими мовами, які існували в минулому, а пізніше були втрачені.

Прийоми порівняльно- історичного методу в лінгвістиці Внутрішня реконструкція Зовнішня реконструкція

Звукові закони Ці закони встановлюють звукові переходи, які здійснились в далекому минулому за певних умов. Старослов'янські поєднання ра, ла, ре переходять в сучасній російській мові в -оро-, -оло-, -ере-(наприклад, краль - король, злато - золото, брегъ - берег).

Порівняльно-історичний метод – інструмент для установлення спорідненості мов і пізнання їх історії. Його метою є відкриття законів, за якими розвивились мови в минулому.