Поняття господарського права План 1 Поняття господарської

Поняття господарського права

План 1. Поняття господарської діяльності 2. Поняття і місце господарського права в системі права 3. Предмет і метод господарського права 4. Поняття, система і особливості господарського законодавства 5. Дія і застосування господарського законодавства

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів Комерційна (з метою одержання прибутку) Некомерційна (без мети одержання прибутку)

Позиції стосовно сутності господарського права Самостійна галузь права Складова (спеціальна) частина цивільного права

Господарське право як галузь права – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність як галузь науки – сукупність наукових знань про господарське право та практику його застосування

Види норм господарського права: За функціональним спрямуванням За методом правового регулювання За сферою дії За функціональною роллю За ступенем узагальнення За характером регулятивного впливу За реалізацією

Перша з цих позицій може бути визначена так: підприємницьке право – самостійна галузь права. Основні положення цієї позиції такі: - підприємницьке право – це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов’язані з її здійсненням; - підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб’єктами і методами регулювання; - підприємницьке право має чотири значення: галузь права, галузь законодавства, наукова дисципліна, навчальна дисципліна (предмет викладання); - підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.

Основні аргументи вчених, які критикують цю позицію, такі. По-перше, галузь господарського права обґрунтовується під новою назвою – господарськопідприємницьке право, під яким мається на увазі по суті те саме господарське право, що і раніше; повторюються відомі тези господарсько-правової концепції з використанням сучасної термінології. По-друге, відсутній облік різної правової природи відносин по горизонталі і по вертикалі та засобів їх регулювання (приватноправових та публічноправових). Перевагою позиції розуміння підприємницького права як самостійної галузі права- є її цілісність і комплексність підходу. Однак наведені на його користь аргументи, передусім, свідчать на користь самостійної галузі законодавства про підприємництво, а не галузі підприємницького права. Адже створення правових умов для розвитку підприємництва, чітке і всебічне визначення в законодавстві підприємницької діяльності, поєднання приватних і публічних інтересів може бути значною мірою досягнуте в комплексному кодифікованому законодавчому акті, що має бути визначальним в галузі законодавства про підприємництво.

Інша основна позиція з питання про природу підприємницького права – це заперечення його самостійності як галузі права. Основні положення цієї позиції такі: - підприємницьке право – не самостійна галузь права, а складова (тобто спеціальна) частина цивільного права, що включає сукупність загальних і спеціальних норм приватного (цивільного) права; - підприємницьке право не має своїх принципів, а ґрунтується на загальних цивільно-правових принципах; - підприємницьке право регулює тільки відносини по горизонталі, тобто відносини між суб’єктами підприємницької діяльності. Привабливість цієї позиції полягає у відстоюванні пріоритету приватних начал у підприємництві. разом з тим не береться до уваги нерозривний зв’язок у сфері підприємницької діяльності двох типів відносин – по горизонталі і по вертикалі.

Є певні точки дотику цих двох позицій, що зближують їх. Це, по-перше, визнання підприємницького права науковою дисципліною та навчальною дисципліною. Деякі відомі вчені стверджують, що підприємницьке право може виступати предметом спеціальної юридичної науки і навчальної дисципліни. По-друге, необхідність кодифікації законодавства про підприємництво. Незважаючи на різноманітні терміни: підприємницький кодекс, Торговельний кодекс, Господарський кодекс – йдеться про одне і те саме – про єдиний кодифікаційний акт з регулювання підприємницької діяльності.

По-третє, визначення підприємницьким правом, на відміну від цивільного права, спеціальних правил регулювання підприємницької діяльності і визнання можливості субсидіарного застосування норм цивільного права для регулювання відносин у сфері підприємництва. Так, деякі вчені вважають, що до підприємницьких відносин спеціальні норми мають застосуватися в першу чергу, вони мають пріоритет у випадках, коли суперечать загальним нормам цивільного права. Загальні норми цивільного права діють субсидіарно, тобто застосовуються лише за відсутності належних спеціальних норм. Вважається, що норми кодексу про підприємництво є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу, доповнюють один одного, взаємодіють за допомогою спеціального застосування норм цивільного права, якщо відсутні відповідні спеціальні норми. Але взагалі зазначається, що норми кодексу про підприємництво є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу, доповнюють одна одну, взаємодіють за допомогою субсидіарного застосування норм цивільного права, якщо відсутні відповідні спеціальні норми.

По-четверте, і прибічники, і противники визнання підприємницького права самостійною галуззю права визнають необхідність поєднання приватноправових і публічноправових начал. При цьому противники розглядання підприємницького права як галузі права не вважають рівнозначними ці два начала, а віддають перевагу приватноправовим засадам.

У загальному вигляді співвідношення норм цивільного права і підприємницького права можна охарактеризувати як співвідношення звичайного і специфічного. У підприємницькому праві є низка специфічних норм, що виходять за межі цивільного права, оскільки традиційно галузеве регулювання цивільного права розраховане на облік особливостей майнових відносин, але не може врахувати специфіку реалізації підприємницької діяльності у сфері управління. Однак ці самі норми органічно входять у підприємницьке право як на комплексне утворення, оскільки воно здійснює регулювання не тільки майнових, а й управлінських відносин у сфері підприємництва.

Норми підприємницького права неоднорідні, але єдине цільове спрямування формує їх в єдину правову спільність, відокремлену сукупність правових норм. Оскільки первиннім елементом кожного структурного утворення є правова норма, а вона, залежно від обраних системотворних ознак, може бути віднесена до структури права різного порядку, то правові утворення, що сформулювалися за цими ознаками, не виключають одне одного. Таким чином, можна зробити такі висновки: підприємницьке (господарське право) право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Література: Конституція України //ВВР. – 1996. - № 30. – Ст. 141. Господарський кодекс України від 16. 01. 2003 р. Закон України від 30. 08. 90 р. „Про економічну самостійність Української РСР” // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 34. — Ст. 449. Закон України від 15 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців» Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16. 04. 91 р. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01. 06. 00 р. Про економічну самостійність Української РСР: Закон України від 30. 08. 90 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 34. — Ст. 449. Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки. Схвалена Верховною Радою. // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 48. — Ст. 631.

Щербина В. С. Господарське право. - Київ, Юрінком Інтер, 2003. Мамутов В. К. Хозяйственное право. - К. , Юринком Интер, 2002. Теньков О. С. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: Від 16 січня 2003 р. – К. : Вид. А. С. К. , 2004. – 720 с. Знаменский Г. Л. Господарське законодавство України: формування і перспективи розвитку. — К. : Наукова думка, 1996. — 63 с. Гайворонский В. , Жушман В. Підприємництво, господарська і трудова діяльність: законодавче врегулювання //Підприємництво, господарство і право. - 1998. - № 9. - С. 3 -6. Задихайло Д. В. Проблеми кодификації підприємницького законодавства // Підприємництво, господарство і право. — 1998. — № 5. — С. 3— 6. Шеремет О. Господарське законодавство: формування та зарубіжний досвід. - Право України, № 9, 2001.

Виконав студент групи ФББ 16 -5 Харченко Дмитро