Політичні засади людського існування 1 Громадянські рухи й організації

Політичні засади людського існування 1)Громадянські рухи й організації. Політичні партії і влада. 2) Політика й ідеологія. 3) Політична еліта і народ.

Громадські рухи й організації. Політичні партії і влада.

До ряду важливих елементів політичної системи суспільства належать громадські рухи та громадські організації. Громадські рухи – це добровільні формування людей, що виникають на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних інтересів, прав і свобод. Громадянські рухи, як правило, діють із орієнтиром на найближчу перспективу. Цілі, які обирають громадянські рухи, гранично близькі до реальності, мають конкретний характер.

Громадянська організація – це добровільне об’єднання людей на основі певної програми дій і відповідного характеру їхньої реалізації. Таке визначення поняття “громадська організація” відбиває той факт, що, як правило, такі громадські формування діють за статутом і що вони мають далекосяжну мету. Громадські організації сприяють розвитку трудової, політичної та соціальної активності своїх членів, їм притаманні самодіяльність та ініціатива.

Одним із головних інститутів політичної системи будь-якої демократичної держави є партії. Політична партія організована група однодумців, яка виражає і представляє інтереси частини народу або певної соціальної групи чи кількох груп і має на меті реалізацію та досягнення цих інтересів шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні.

У сучасній політичній науці якогось загального, універсального визначення політичних партій як специфічних організацій немає. І це не випадково. Дають про себе знати різноманітність вияву функцій партій, неоднакова їхня роль у політичному житті народу, різні засади виникнення, наявність тих чи інших політичних традицій, різний рівень демократичних прав і свобод. В основі класифікації політичних партій можуть бути різні критерії: соціальні, ідейні, світоглядні цінності, принципи організації та інші.

Політичні партії часто поділяють на чотири групи. Перша група – марксистськоленінські, авангардні партії. Друга група – парламентські партії. Третя група – партії, головна мета яких – участь у виборах. Четверта група – партія-община, партія-клуб.

Політика й ідеологія.

Існує кілька визначень поняття ідеології, але з погляду науковців, найбільш прийнятним є таке. Ідеологія – це ілюзорне бачення людиною дійсності, яке з необхідністю вимагає свого теоретичного обґрунтування і практичної реалізації.

Ідеологія здатна проникати в усі сфери суспільного життя. Тому цілком справедливо вважати, що існує ідеологія політичного, правового, морального, економічного, естетичного, релігійного тощо життя суспільства. Однак найбільш завершеним явищем ідеології постає все-таки у політичному вимірі. Адже політика охоплює всі сфери суспільного життя завдяки владі. А будь-який вплив, у тому числі ідеологічний, неможливий без влади.

Політична ідеологія – це теоретичне окреслення практичного шляху реалізації влади певної соціальної сили в суспільстві. У своєму існуванні вона торкається усіх сфер ідеологічного життя, а ті, хочуть вони того чи ні, підкоряються їй, бо вона має владу. І залежно від того, яка політична ідеологія працює в суспільстві, така його доля.

Коли держава або політичні партії, отримавши виключну владу в суспільстві, починають використовувати політичну ідеологію у суто власних інтересах, то відбувається процес ідеологізація. Ідеологізація – явище, коли ідеологія певної соціальної сили, в якої зосереджена влада, починає проникати, як владарююча сила, у всі сфери життя суспільства, знищуючи на своєму шляху інші ідеології. Тільки та політична ідеологія є життєздатною, яка не тільки привабливо показує людям шлях до щастя, а й не менш вагомо підтверджується реальним практичним життям.

Політична еліта і народ

Політична організація суспільства має свої джерела, механізм функціонування, спрямованість розвитку. Крім того, слід пам‘ятати, що суспільство само по собі політично не організовується. Організовує суспільство – у політичному вимірі життєдіяльності – політична еліта. Політична еліта – це вибрані часом, власним інтелектом та народом люди, які реально визначають владні відносини в суспільстві.

Влада може бути отримана у спадок(монархія), а також – завдяки потребі демократичних перетворень(республіка). Але будь-яка влада вимагає не тільки того, щоб її отримати. Її потрібно вміти утримати і використати. Але ці процеси суттєво залежать від того, хто входить до складу політичної еліти, який інтелект тих людей, котрі є господарями влади. Бути господарем влади – означає займати панівне становище. Належати до політичної еліти – означає бути найвпливовішою людиною, бо той, володіє відносинами у суспільстві, хто здатен скерувати їх у потрібному собі напрямі, - має можливість володіти всім. А мати все, володіти всім – досить відповідальна справа.

Нагадаємо, що дійсно суверенним можна назвати тільки той народ, який здатен обрати свій, саме йому притаманний шлях розвитку і в змозі реалізувати самостійно цей вибір. Однак сам по собі, загалом, гуртом народ цього вибору не робить. Робить його політична еліта. Цей вибір буває близьким до прагнення народу. Тоді народ сприймає його як свій власний, а політичну еліту – як своє вдале породження. Але буває й так, що вибір політичної еліти є далеким від інтересів народу. Тоді народ намагається звільнитись і від політичної еліти, і від ідеї, яку вона йому принесла.

Отже, тільки гармонійне відношення політичної еліти і народу може вести суспільство у прогресивному напрямі розвитку. Сутність цієї гармонії полягає у такому: а) народ дійсно суверенний; б) політична еліта веде за собою народ за ідеєю, яку вона породила і яка є народові близькою і рідною.