Політична система Франції Коротка історична довідка Політичні партії

Політична система Франції Коротка історична довідка Політичні партії Основні положення конституції Вибори

Коротка історична довідка За всю історію у Франції було проголошено п’ять республік: Перша французька республіка з 1792 по 1804. Друга французька республіка з 1848 по 1852 Третя французька республіка з 1870 по 1940 Четверта республіка у Франції з 1946 по 1958 П'ята республіка — період французької історії з 1958 року по теперішній час, визначається прийнятою в 1958 році новою конституцією Франції. Конституційні основи Франції беруть свій початок з відомих подій 1789 року( день взяття Бастилії).

Політичні партії На політичній арені діє безліч політичних партій і рухів, їм властива мобільність. Партії утворюються вільно. Єдиною умовою є подання декларації в адміністративні органи. Всі політичні асоціації і партії, не зареєстровані у відповідності до встановленої процедури, не володіють якою-небудь юридичної правоздатністю. У особливих випадках така правоздатність може бути визнана судовими органами.

Політичний плюралізм Нині діюча Конституція Французької Республіки в статті 4 проголошує: "Політичні партії та угруповання сприяють вираженню думок голосуванням. Вони створюються і здійснюють свою діяльність вільно. Вони повинні поважати принципи національного суверенітету і" демократії "

Найбільші політичні партії Французька соціалістична партія (входить до Соцінтернаціонал), включає більше 180 тис. Чоловік. Рух лівих радикалів, створена в 1972 р. (близько 30 тис. членів) Французька Комуністична партія (500 тис. членів) Об'єднання на підтримку Республіки ( буржуазна партія, заснована в 1958 р. , що об'єднала прихильників генерала Шарля де Голля - налічує близько 900 тис. членів) Національний фронт, заснований в 1972 р. представляє собою ультраправу організацію

Основні положення конституції У статті 2. Конституції Французької Республіки 1958 р. (нині діючої) закріплено, що Франція є неподільною, світською, демократичний та соціальної республікою. Вона забезпечує рівність перед законом усіх громадян, незалежно від походження, раси чи релігії. Її принципами є: правління народу, по волі народу і для народу. Ці положення увійшли до чинної Конституції зі статей 1 і 2 Основного закону 1946 р. У Франції республіканська форма правління є традиційною, за винятком двох імперій. Мабуть, інша форма правління у Франції не вкорінюються, в тексті французької Конституції (ст. 89 останній абзац) прямо зазначено: "Республіканська форма правління не може бути предметом перегляду".

Президентська республіка Глава держави (Президент) обирається крім Парламенту, а Прем'єр-міністр призначається Президентом без згоди вищого представницького органу. Таким чином, ми можемо визначити Французька держава як президентську республіку. Разом з тим у Франції уряд несе відповідальність перед-нижньою палатою парламенту (Національними зборами). Це властиво для парламентської форми правління, при якій Президент не може відкликати Прем'єр-міністра.

Територіальна цілісність понад усе Принцип національної незалежності, територіальної цілісності червоною ниткою проходить через весь текст Конституції (ст. 5, 53, 89 та інших). Останній абзац ст. 53 цей принцип формулює так: "Ніяка поступка, ніякої обмін, ніяке приєднання території не є дійсними без згоди зацікавленого населення" або: "Ніяка процедура перегляду Конституції не може бути розпочато або продовжено за наявності зазіхань на цілісність території" (ст. 89 останній абзац). Неподільність республіки - константа Французького республіканського держави.

Релігійна свобода Незважаючи на сильні католицькі традиції Франції, офіційна релігія відсутня. Громадяни мають свободу віросповідання. І все ж твердження, що держава забезпечує свободу совісті ще не означає, що воно не може мати будь-яких відносин із церквами, які діють на його території. Це стосується як територій усередині Франції на континенті, так і на територіях заморських володінь. У ряді областей з переважним проживанням католиків, були безпосередні стосунки зі Святим престолом (Ельзас, Лотарингія), а Гвіана так і не визнала принципу відділення церкви від держави. Кримінальний кодекс там містить норму, у відповідність з якої підлягають відповідальності священнослужителі, які вчинили обряд одруження до укладення цивільного шлюбу.

“Демократична республіка" Цей термін вперше був включений до тексту Конституції Франції 1848 р. і означав введення загального виборчого права, (але за змістом тільки для чоловіків). Цей принцип розвинений і у статті 3 нині чинної Конституції, де вказується, що: "загальне виборче право може бути прямим і непрямим, а також рівним і таємним".

"національний суверенітет – як джерело державної влади" У ст. З діючої Конституції цей принцип сформульований так: "Національний суверенітет належить народу, який здійснює його через своїх представників і за допомогою референдуму. Жодна частина народу, ніяка окрема особа не можуть привласнити собі його здійснення".

“Соціальна республіка" Одночасно стаття 55 Конституції формулюють і таке положення: "Міжнародні договори або угоди, належним чином ратифіковані або схвалені мають силу, що перевищує силу законів, з моменту опублікування, за умови застосування кожної угоди чи договору другою стороною ". Цією статтею Конституція Франції надає принципове значення принципу застосування норм міжнародного права

Конституційна рада Це виключно цікавий орган, І приклад Франції може бути досить повчальним для інших країн. Так, до складу понад дев'яти членів до Конституційної ради довічно входять колишні президенти Республіки. Таким чином, "відставні президенти" не тільки не створюють проблем Діючому керівництву і Президенту, не стають опозицією, але й самі, маючи великий досвід управління країною, допомагають у вирішенні важливих проблем. Зокрема, в їх компетенцію входять вирішення важливих питань, перевірка правильності обрання президента, депутатів, сенаторів і т. д.

Президентські вибори Для надання кандидатури на пост президента Республіки необхідно зібрати 5 тис. підписів осіб, що займають виборні посади (членів Парламенту, генеральних Рад, ради Парижа, територіальних асамблей і мерів), які повинні бути представлені до Конституційної ради. Всі підписалися під заявою про висунення кандидата в президенти країни повинні представляти не менше 30 департаментів і заморських територій. При цьому імена підписалися публікуються. Обрання президента проводиться по двотурової мажоритарною системою.

Вибори сенаторів Сенат формується триступінчастими виборами. Сенатори обираються на 9 років в колегіях в кожному з департаментів. Палата оновлюється на одну третину кожні три роки. що призводить до зменшення впливу виборчого корпусу на склад сенату і не дозволяє йому різко змінювати політичний курс Відбуваються в головному місті департаменту і проводяться по двох системах. Пропорційна система застосовується в департаментах, обирають 5 і більше членів палати (їх у Франції - 3), а число сенаторів від нього - 69. В інших департаментах застосовується двотурова мажоритарна система. Муніципальні ради обираються по різних системах в залежності від чисельності населення комуни. Оскарження результатів виборів підводиться щодо парламентаріїв - до Конституційної ради, а у відношенні інших членів представницьких установ - в органи адміністративної юстиції.

Вибори до Національної асамблеї Національні збори обирається на 5 років загальним, прямим голосуванням за змішаною мажоритарною системою. Це означає, що в першому турі для обрання потрібно одержати абсолютну більшість поданих голосів (від округу обирається один депутат). Якщо ніхто не отримав більшості, то через тиждень проводиться другий тур. Для участі в ньому допускаються кандидати, які набрали в першому турі як мінімум 12, 5% голосів від числа виборців, включених до списків. Для обрання в другому турі досить отримати відносну більшість голосів. Національна Асамблея складається з 577 членів: 555 членів обираються шляхом прямого, загального і таємного голосування за мажоритарною системою в 555 одномандатних виборчих округах у метрополії і 22 члени — в заморських департаментах і територіях. Голова Національної Асамблеї — Бернар Аккуфйє (СПНР), обраний 26 червня 2007 року.

Коли перед Європою постало питання про інтеграцію в Євросоюз, з'ясувалося, що найбільш пристосованою до неї виявилася Конституція Франції. Цьому підтвердження - ряд добровільних передач компетенції на умовах взаємності у веденні Європейських співтовариств. Дякую за увагу!