Поетизація образу природи у вірші Джона Кітса “Коник

Поетизація образу природи у вірші Джона Кітса “Коник та цвіркун” Підготувала : Студентка групи А-31 (б)з Немеш Мар΄яна

Поезія: Сьогодні термін «поезія» позначає, насамперед, мистецтво слова Подеколи цим поняттям означають віршовані твори певного автора, нації чи епохи. Вживається воно і в переносному значенні як «чарівність, привабливість»

Словникова робота: Покіс - смуга скошеної трави Частокіл-огорожа, паркан з кілків, жердин, паль, вбитих у землю густо одне біля одного. Стодола— будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння і таке інше.

Стерня - поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Сіножать - місце, відведене для косіння трави на сіно. Поймати - охоплювати кого-, що-небудь.

Джон Кітс Про коника та цвіркуна Поезія землі не вмре ніколи. Опівдні, як мовчать серед гілок Птахи в гаю, невтомний голосок Обнизує покоси й частоколи. Це коник, він поймає гори й доли, На стернях довгий ведучи танок, А стомиться - стихає на часок У затінку стебла або стодоли. Поезія землі не оніміє: Коли зима в мовчання крижане Поля заковує, цвіркун у хаті Заводить пісню, що в теплі міцніє, Нагадуючи всім, хто задрімне, Спів коника в траві на сіножаті. Перекладач Василь Мисик

В.Мисик «Цвіркун» Уже стручки колотяться, Свистить у лісі віття. Учора із колодязя Я лист кленовий витяг. Морозець гостро блискає. Нещастя цвіркунові: Озвався був під ліскою Та й кинув на півслові. Увечері ватагою У хату рвуться мухи, Завіску в піч утягує, В причілку стогін глухо. Хоч жевріло на заході Сьогодні, як і перше, Проте до хати загодя Цвіркун убрався, змерзши. Десь притуливсь на припічку, Пригрівся - й горя мало: На лад зимовий скрипочку Настроює зухвало.