Поет романтик Микола Костомаров Література українського романтизму

Поет романтик Микола Костомаров

Література українського романтизму Микола Іванович Костомаров (1817 — 1885) Микола Костомаров належить до найвидатніших учених середини XIX ст. й до засновників Кирило-Мефодіївського братства, з якого почався самостійний український суспільно-політичний рух.

Романти м (фр. romantisme)—ідейний з рух у літературі, науці й мистецтві. Запам'ятайте! Визначальними для романтизму стали: ● ідеалізм у філософії, ● культ почуттів, а не розуму, ● звернення до народності, ● захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, ● шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), ● інколи втеча від довколишньої дійсності в минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику.

Нетлінні барви української романтичної поезії

Микола Іванович Костомаров (1817 — 1885) В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады (1839), «Вітка» (1840), » історичні п'єси

Символ українського відродження Народився 4 травня 1817 р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім'ї російського поміщика, мати — українка з кріпаків.

Закінчив 1837 р. історикофілологічний ф-т Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників захопився збиранням та вивченням народної поезії, 1844 р. захистив магістерську дисертацію. По закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845 р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846 р. — ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

В історію української літератури Костомаров увійшов як письменникромантик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п'єси

Громадянська лірика Костомарова пройнята мотивами боротьби з тиранією, поетизацією козацької слави України ( «Давнина» , «Діти слави, діти слави!» , «На добраніч» ). Твори на історичні теми нерідко у формі алюзій спроектовані на проблеми сучасності ( «Юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским» , «Співець Митуса» та ін. ).

6 квітня 1885 року, у день пам'яті святих Кирила і Мефодія, здоров'я вченого різко погіршилося. Вранці 7 квітня він помер у своїй квартирі на Васильєвському острові у Петербурзі. Похований 11 квітня 1885 року на Волковому цвинтарі у Петербурзі Могила Миколи Костома рова. Санкт-Петербург. Волковське кладовище.