Плутон-найзагадковіша планета сонячної системи Плутон — у грецькій

Плутон-найзагадковіша планета сонячної системи Плутон - у грецькій міфології бог підземного світу. Він складається в основному з каменю і льоду. Лід на поверхні Плутона складається з завмерлого метану і азоту з домішками вуглеводню. Шар атмосфери на Плутоні дуже тонкий.

Загальні Відомості Maca: 1, 3 * 1022 кг. (0, 0022 маси Землі) Діаметр: 2324 км. Щільність: 2 г/см 3 Температура: -230 o. C Довжина доби: 6, 4 земних діб Відстань від Cолнца (середнє): між 29, 65 (мінімальне) і 49, 28 (максимальне) (39, 4 а. е. ) а. е. , на сильно витягнутої еліптичні орбіти. Період обертання по орбіті (рік): 247, 7 років Швидкість обертання по орбіті: 4, 7 км / c

ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Плутон, має видиму зоряну величину всього 15, 3, виглядає як слабка світлова точка навіть у найбільші земні телескопи. У середині 1990 -х космічний телескоп Хаббл одержав перші зображення поверхні Плутона, на яких помітно світлі й темні плями. Вісь обертання Плутона нахилена до площини орбіти на 122, 5°; таким чином, Плутон, як і Уран, обертається, «лежачи на боці» . Діаметр Плутона дорівнює 2274± 16 км — приблизно 2/3 діаметра Місяця. Планета має розріджену атмосферу, щільність і товщина якої сильно варіюється залежно відстані до Сонця. Атмосфера була відкрита в 1988 р. при проходженні Плутона перед зіркою. Швидше за все, атмосфера існує тільки коли Плутон перебуває у найближчій точці до Сонця, далі атмосферні гази вимерзають.

ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Планета має розріджену атмосферу, щільність і товщина якої сильно варіюється залежно відстані до Сонця. Атмосфера була відкрита в 1988 р. при проходженні Плутона перед зіркою. Швидше за все, атмосфера існує тільки коли Плутон перебуває у найближчій точці до Сонця, далі атмосферні гази вимерзають. Плутон одержує в 1600 разів менше сонячного світла, чим Земля. Температура на поверхні Плутона коливається від 37 до 63 К (-236 -210 °С ), більш теплішими є темні області.

Найважливіші відкриття 1877 Перші пошуки (США). 1905 Ретельні фотопоіскі Лауелла і Флагстафе, Арізона (США). 1919 Пошуки за допомогою великого телескопа в Маунт. Вілсон, Каліфорнія (США). 1930 В січні Томбо відкриває Плутон. Повідомлення про це було зроблено 13 березня 1930 р. 1978 У обсерваторії Військово-морських сил США відкрита місяць Плутона (Харон). 1991 Космічний телескоп "Хаббл" отримує чіткі зображення Плутона і Харона

Карта поверхні Плутона

Історія Плутона Вчені довгий час шукали загадкову планету, яка впливає на Нептун. У підсумку знайшли еe випадково. 24 -річний Клайд Томбо розглядав знімки одного із сузір'їв і раптом помітив на них невідомий об'єкт, який метушився на фоні нерухомих звeзд. Вчені очікували знайти дуже велику планету, а знайшли крихітну. Кулька із суміші льоду і каміння розміром трохи більше 2000 км навряд чи здатен розгойдати гігантський Нептун, діаметр якого - 50. 000 км. Тому відкриття Плутона залишило учeним надію всe-таки знайти ещe одну велику планету.

Історія Плутона Іноді на Плутоні теплішає до мінус 170 градусів, однак більшу частину року там тримається температура мінус 230 за Цельсієм. Оборот навколо Сонця тягнеться на Плутоні 248 років. Ещe одна унікальна властивість планети - атмосфера там то з'являється, то раптом повністю зникає. Плутон - єдина планета, до якої ещe не добралися земні апарати. Занадто складна місія. По прямій - 6 млрд. км. А це десятиліття шляху в крижаному вакуумі.

Нападки на Плутон На Плутон завжди відбувалися нападки. Його називали то астероїдом, то супутником, "збіглим" від Нептуна. Крім того, на відміну від решти 8 планет, літаючих біля Сонця по колу, Плутон рухається по дуже витягнутій і похилій орбіті. Претензії до планети стали ещe гостріше, коли за Нептуном відкрили пояс Койпера. У нього входять тисячі гігантських крижаних брил. Серед них - Коаоар і Седну, які в розмірах майже не поступаються Плутону. Астрономи домовилися вважати Плутон самим великим тілом поясу Койпера. Однак і звання планети теж не позбавили.

Супутники В 1978 році був відкритий супутник Плутона - Харон, що перебуває від планети на відстані 19640 км. Харон обертається навколо Плутона за кожні 6, 4 доби (період обертання Плутона), що несхоже ні на який інший супутник. Кожні п'ять років відбувається взаємне затемнення між Плутоном і Хароном. Діаметр Харона становить 1205 км, що становить половину діаметра Плутона, а співвідношення мас становить 1: 8. Для порівняння, співвідношення мас Місяця і Землі усього 1: 81.

Супутники У даний час у Плутона відомо п'ять супутників: Великий супутник Харон, а також малі супутники Гідра, Нікта (За іншою версією, супутників у Плутона тільки два — Гідра і Нікс, а Харон є меншим компонентом Подвійної планетної системи Плутон-Харон), відкритий в липні 2011 року Р 4, та відкритий у 2012 році P 5.

Супутники Харон був відкритий в 1978 році. Його діаметр становить близько 1200 км, що лише в два рази менше діаметра Плутона. Розміри Плутона і Харона вдалося визначити досить точно завдяки тому, що Харон проходив перед диском Плутона і стало можливим зробити відповідні розрахунки на основі змін блиску системи Плутон-Харон. У результаті відкриття Харона була уточнена маса Плутона, яка виявилася меншою очікуваної. Плутон і Харон обертаються синхронно, тобто завжди повернені один до одного однією стороною. Центр мас системи Плутон-Харон знаходиться поза поверхнею Плутона, тому деякі астрономи вважають Плутон і Харон подвійною планетою. Згідно з проектом Резолюції 5 XXVI Генеральної асамблеї МАС (2006) Харону (поряд з Церерою і Ерида) передбачалося надати статус планети. У примітках до проекту резолюції вказувалося, що в такому разі Плутон-Харон буде вважатися подвійною планетою.

Супутники Два зовнішніх супутника, що одержали назви Гідра (колишній S/2005 P 1) і Нікта (колишній S/2005 P 2), були відкриті в результаті повторного аналізу фотографій телескопа Хаббла, зроблених у травні 2005. Про відкриття було оголошено в жовтні 2005. Оскільки альбедо супутників невідоме, то складно визначити їхні розміри. Якщо вважати альбедо супутників рівним показнику Харона, то їхні діаметри оцінюються 125 км і 140 км (але можлива помилка у два рази). Радіус орбіти меншого супутника — 49 тис. км, тобто він знаходиться в 2, 5 рази далі від Плутона, ніж Харон. Інший супутник рухається орбітою радіусом 65 тис. км. Періоди звернення складають близько 11 і 14 діб відповідно (всі дані приблизні). Якщо у Плутона і є ще інші супутники, то їхні розміри не перевищують 20 км. Харон і два супутники знаходяться в орбітальному резонансі; за той час, коли Гідра робить один оберт, Нікта — точно два, а Харон — три.

Супутники 28 червня 2011 року телескопом «Хаббл» був виявлений ще один супутник Плутона S/2011 (134340) 1 (S/2011 P 1). Йому було призначене тимчасове позначення P 4. За попередніми оцінками його діаметр становить 13 -34 км. 11 липня 2012 року Марком Шоуолтером був відкритий четвертий супутник Плутона, він був віднайдений на 9 знімках зроблених телескопом «Хаббл» 26, 27, 29 червня та 7, 9 липня 2012 року. Діаметр супутника становить від 10 до 25 км, обертаєтся між Хароном і Ніктою, период обертання складає близько 19 діб.

Плутон позбавили звання планети Харон поки вважається супутником Плутона, хоча він майже такий же за розміром. На рахунок чого проходила в Празі асамблея Міжнародного астрономічного союзу на ній було вирішено позбавити Плутон статусу планети Сонячної системи. Тепер він має право називатися лише "карликовою планетою". Рішення про "дискваліфікації" Плутона, розмір якого значно менше, ніж інших планет Сонячної системи, було прийнято після жвавої дискусії про те, які саме небесні тіла можна вважати планетами.

Плутон позбавили звання планети Зрештою близько 2, 5 тис. астрономів, які зібралися на асамблею, визначили такі критерії: Об'єкт повинен знаходитися на орбіті навколо зірки, але сам не повинен бути зіркою Він повинен володіти достатньою масою для того, щоб його власна гравітація дозволяла йому зберігати більшменш сферичну форму На його орбіті не повинно бути інших небесних тіл Відкритий в 1930 році Плутон позбавлений планетного статусу, оскільки не відповідає третьому з цих параметрів - його орбіта перетинається з орбітою планети Нептун. Таким чином тепер в Сонячній системі залишилося тільки вісім планет: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Земля, Венера, Марс і Меркурій.

Клуб карликів Плутон же стає прототипом для другої категорії планет, яку вчені назвали "карликовими". Сюди входять, крім самого Плутона, Харон (до останнього часу вважався супутником Плутона, але майже такого ж розміру, як Плутон), найбільший в системі астероїд Церера і не так давно відкритий на задвірках Сонячної системи об'єкт під номером 2003 UB 313, умовно названий Ксенія. У число "карликових планет" потрапив великий астероїд Церера, який знаходиться в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером.