ПЛЕВРИТ ПІДГОТУВАЛА ШАГАЄВА АНАСТАСІЯ Плеврит — запальні

ПЛЕВРИТ ПІДГОТУВАЛА ШАГАЄВА АНАСТАСІЯ

Плеврит - запальні зміни плеври з відкладанням у ній частинок фібрину (фібринозний, сухий плеврит) або з розвитком випоту у плевральну порожнину (серозний, серозно-фібринозний, геморагічний або гнійний плеврит). Плеврит може бути проявом різноманітних захворювань, які діагностуються на основі характерних ознак (симптомів). Однак дуже часто він протікає як самостійне захворювання без визначеної причини; в таких випадках можна запідозрити прихований перебіг туберкульозного процесу, при якому запалення плеври є своєрідною параспецифічною реакцією організму.

Сухий плеврит виявляють іноді після застуди, травми грудної клітки, а також при інфаркті легені, абсцесі легені, уремії, системному червоному вовчаку, системній склеродермії і т. д. У більшості випадків є наслідком загострення туберкульозного процесу у легенях або у внутрішніх грудних лімфатичних вузлах, а також неспецифічних запальних процесів у легенях (гострі, хронічні пневмонії, гнійні процеси у легенях). Рідше спостерігається у хворих ревматизмом, хворобами сполучної тканини, інфарктами та пухлинами легенів, гострими та хронічними інфекційними захворюваннями (черевний та висипний тифи, бруцельоз та ін. ). В патогенезі сухого плеврита поруч з інфекцією важливе значення має сенсибілізація організму з гіперергічною реакцією плеври, що проявляється гіперемією та набряклістю парієтального та вісцерального її листків з наступним їхнім потовщенням.

Симптоми Хвороба протікає з загальним нездужанням, болем у грудній клітці, з підвищенням температури. Біль, пов'язаний з плевритом, посилюється при диханні, кашлі, має обмежену локалізацію. Найхарактерніший симптом - шум тертя плеври різної інтенсивності. Щоб відрізнити шум тертя плеври від крепітації - вислуховують при глибокому диханні та натисканні фонендоскопом, при цьому шум тертя плеври посилюється. В крові знаходять незначний лейкоцитоз, збільшену ШОЕ. Прогноз сприятливий, хвороба закінчується одужанням через 1 -2 тижня, іноді після нього залишаються плевральні спайки. Лікування проводять протизапальними засобами (ацетілсаліцилова кислота, анальгін, індометацин та ін. ). Місцево застосовують гірчичники. При різкому болю призначають кодеїн, промедол. При відсутності видимої причини хвороби та підозрі на туберкульоз проводять специфічне протитуберкульозне лікування (фтивазид, ПАСК, стрептоміцин).

Ексудативний плеврит Це запальне ураження плеври, що супроводжується скупченням рідини у плевральній порожнині. За характером рідини ексудативні плеврити можуть бути фібринозними, серозно-фібринозними, гнійними, геморагічними, еозинофільними, стерильними, хільозними та змішаними. Ексудативний плеврит найчастіше буває серозним або серозно-фібринозним, зазвичай він являє собою токсико-алергічну реакцію при туберкульозі, хоча первинне вогнище зазвичай не виявляється та лише іноді визначається пізніше. Власне туберкульозне ураження плеври спостерігається рідко. При розвитку запального процесу у плеврі порушується судинна проникність, підвищується внутрішньосудинний тиск, змінюється колагеновий шар вісцерального листка плеври з наступним скупченням ексудату у нижньобокових відділах плевральної порожнини внаслідок найбільшого негативного присмоктувального тиску у цих відділах, що призводить до стискання легені.

Симптоми Хвороба починається з появи болю у боці, загального нездужання, зниження апетиту, іноді з підвищення температури. З появою випота біль зникає, а з його зростанням збільшується задишка, яка пов'язана зі стисканням легені та зміщенням середостіння у здоровий бік з порушенням функцій органів кровообігу та дихання. Діагноз уточнюється при рентгенологічному дослідженні, а також при плевральній пункції (для уточнення характеру випоту). При пункції отримують рідину лимонно-жовтого кольору, при наявності фібрину в ній знаходять згусток. У плевральній рідині визначають вміст білка та досліджують осад. При плевриті концентрація білка перевищує 3 %, а в осаду визначаються лейкоцити, в основному лімфоцити. Геморагічний плеврит характеризується появою великої кількості еритроцитів у випоті, що надає плевральній рідині червоний відтінок. Гнійний плеврит (емпієма плеври) часто пов'язаний з пневмонією, абсцесом легені, септикопіємією, рідко з туберкульозом. Хвороба відрізняється тяжким пребігом, супроводжується стійкою високою лихоманкою, великими стрибками температури упродовж доби, остудою.