План 1 Граматика як розділ мовознавства v Предмет

План 1. Граматика як розділ мовознавства. v. Предмет граматики української мови. v. Розділи граматики. v. Граматична категорія. Граматичне значення. Граматична форма. vЄдність лексичного і граматичного значень слова. v. Основні засоби вираження граматичних значень слів. 2. Морфологія як розділ граматики. v. Предмет і основні поняття морфології. v. Принципи виділення частин мови. v. Система частин мови в українській мові. v. Перехід слів із однієї частини мови в іншу.

1. Граматика (від грец. grammatike — письмовий, gramma — буква) термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Розділи и морфологія— учення про граматичну природу слів. синтаксис — вчення про сполучення слів у реченні та речення. Центральним у граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії.

Граматичні категорії — це найбільш узагальнені поняття, які об'єднують однорідні граматичні значення, виражені різними мовними засобами. Це категорії роду, числа, відмінка, ступенів порівняння (компаратив), перехідності/неперехідності, стану, виду, способу, часу, особи. Змістовні (номінативні, семантичні, референціальні) граматичні категорії, які беруть безпосередню у відображенні позамовної дійсності; Формальні (асемантичні, формально-структурні) категорії, що відображають лише суто поєднювані обмеження словоформ. Отже, граматична категорія є тим загальним, що знаходить свій вияв у частковому — в граматичному значенні, в конкретних граматичних формах.

Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію. Кожне слово в мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакою слова. Граматичні значення слова є додатковими (супровідними) щодо лексичного значення і слугують для позначення як певних різних зовнішніх зв'язків предмета чи явища, так і найзагальніших властивостей буття. Граматичні значення слова формально виражаються через афікси, службові слова, зміну наголосу та інші засоби.

Класифікаційні Виступають у різних словах і є постійними, незмінними. Вони, як правило, зумовлені лексичним значенням слова. Такими в українській мові є належність до частини мови (синь, синій, синіти), вид дієслів (йти, прийти), рід іменників (рік, ріка). Синтаксичні Використовуються лише для зв'язку слів у реченні. Вони виступають у тому самому слові і є змінними. Ніякого реального змісту ці значення самі по собі не виражають. Такими є рід, число і відмінок прикметників, рід і число дієслів, певною мірою відмінки іменників. Номінативні Виступають теж у тому самому слові, але виражають ті чи інші найзагальніші властивості буття і тим доповнюють, уточнюють лексичне значення слова. Таку роль виконує, зокрема, число іменника: різне реальне значення передають однина і множина того самого слова: день (це тільки один день) і дні (це більше ніж один день). Ступені порівняння прикметників вказують на різну інтенсивність вияву ознаки: холодний, холодніший, найхолодніший.

Граматична форма слова Проте не можна ототожнювати граматичну форму з морфемою — вона визначається з усього слова взагалі. Прикладами граматичних форм можуть бути: { { { { закінчення (пиш-у, несл-а) афікси (розоряти — розорити) наголос (голови — го лови) службові слова (пішов би, через ліс) суплетивні форми (брати — взяти) порядок слів у реченні (Сміх викликає гнів. — Гнів викликає сміх. ) чергування звуків (перемога — перемозі), контекст (Голова зборів сказала).

Лексичне значення слова Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення. Лексичне значення слова тісно пов'язане з граматичним. Немає жодного слова, що володіє лексичним значенням і не має соціального граматичного оформлення. Для вираження граматичних значень є особливі матеріальні показники, які і надають слову граматичну оформленість. Так, наприклад, в дієслові писати, вжитому в різних формах (писав, писала), лексичне значення додатково ускладнюється граматичними значеннями минулого часу, однини, чоловічого і жіночого роду, що виражається за допомогою закінчення -а - для жіночого роду, нульового закінчення - для чоловічого роду і суфікса -л- минулого часу. Таким чином, можна простежити, що поняття «лексичне значення » і «граматичне значення » не тільки протиставляються, але й доповнюють один одного. Одне поняття не може існувати без іншого.

Способи вираження граматичних значень слів Аналітично-синтетичний. У сучасній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається флексією і прийменником. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається, а формальний показник його збігається з показником давального відмінка. Синтетичний виражається в єдності з лексичним значенням у межах одного й того самого слова афіксальними засобами. Крім афіксів, граматичні значення можуть виражатися також у межах того самого слова чергуванням звуків і перенесенням наголосу Аналітичний виступає тоді, коли формальним показником є службове слово. граматичне значення в аналітичній формі сприймається невід-членовано від лексичного.

2. Морфологія

Об’єктом морфології є також словоформи, в яких виражаються граматичні характеристики слова незалежно від його синтаксичних властивостей. Словозмінні значення в сучасній українській мові в основному виражаються і словозмінною морфемою — флексією.

Частини мови розглядаються як класи слів, що характеризуються спільністю: vзагальнокатегоріального (частиномовного) значення; vморфологічних категорій і парадигматики; vморфемного складу і словотворчих засобів; vсинтаксичних функцій.

Принципи виділення частин мови:

1 Лексичний принцип Виявляється у тому, що слова однієї частини мови об'єднуються спільною семантикою. При цьому лексичне значення виявляється не в усіх частин мови. Тому за наявністю чи відсутністю лексичного значення частини мови поділяють на повнозначні і неповнозначні. До повнозначних належать частини мови, що об'єднують слова, яким властиве лексичне значення. Такими є іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник. Неповнозначні частини мови об'єднують слова, позбавлені лексичного значення. Неповнозначними є прийменник, сполучник, частки. Окремо перебувають вигуки як слова, що виражають почуття, волевиявлення.

2 Морфологічний принцип Визначає, які граматичні категорії властиві словам певної частини мови, який характер мають граматичні категорії, які граматичні значення характеризують цю частину мови, отже, які граматичні форми вона утворює. За морфологічною ознакою — здатністю утворювати граматичні фор ми — частини мови поділяються на змінні і незмінні. До змінних належать іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово; Незмінними є прислівник, усі неповнозначні частини мови і вигук.

3 Синтаксичний принцип

4 Словотвірний принцип

Система частин мови в українській мові Самостійні Службові Особлива Іменник Прийменник Вигуки: -емоційні (о, ой, ах, фу). -волевиявлення (цить, гов, алло) Прикметник Сполучник Числівник Частки Займенник Дієслово Прислівник Кожна з них мають і граматичне і лексичне значення. Не мають лексичного значення, а служать для придання словам і реченням нових відтінків, форм тощо, або просто для зв’язку в реченнях. Незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

Перехід слів із однієї частини мови в іншу Групи способів словотвору Морфологічна Лексикосинтаксичний спосіб Неморфологічна Лексикосемантичний спосіб

Морфологічні способи творення: v Суфіксальний спосіб словотвору - це творення нових слів за допомогою суфіксів. v Префіксальний спосіб словотвору, або префіксація - це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірного слова. v Постфіксальний спосіб словотворення, або постфіксація - це творення нових слів за допомогою постфіксів: : -ся, -сь, -будь, -небудь, -то. v Флексійний (або флективний) спосіб - це творення похідних слів за допомогою флексії. Своєрідність цього способу полягає в тому, що флексія виконує не свою основну формотворчу роль, а словотворчу. кум > кум-а; Мирослав > Мирослав-а v Суфіксально-префіксальний спосіб твориться приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад: ног-а > об-ніж-ок; v Суфіксально-постфіксальний спосіб словотворення полягає в тому, що до твірної основи одночасно приєднуються суфікс і постфікс -ся, наприклад: гнізд-о > гнізд-и-ти-ся; горд-ий > горд-и-ти-ся.

v Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб - це утворення похідного слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса, суфікса і постфікса -ся, наприклад: милосерд-я > з-милосерд-и-ти-ся; v Складання (осново- і словоскладання) – різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об'єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: лісотундра, світловодолікарня. ─ Основоскладання - це поєднання кількох основ слів (основи та цілого слова) за допомогою інтерфіксів о, е або без них: сухофрукти, працездатний. ─ Словоскладання – це поєднання кількох слів в одному складному слові: салонперукарня, далеко-далеко, лікар-онколог, фільм-опера. ─ Абревіація полягає в утворенні похідних слів шляхом скорочення твірних слів, наприклад: педучилище < педагогічне училище, ВНЗ < вищий навчальний заклад.

Неморфологічні способи творення: { Морфологічно-синтаксичний– це такий спосіб творення, внаслідок якого похідні слова виникають шляхом переходу з однієї частини мови в іншу. { Субстантивація – перехід прикметників в іменники. ─ Повний перехід - де субстантивувалися прізвища і географічні назви: Пісковий, Лісовий, Ніжин, Харків, такі слова, як: пальне, дядина, ланкова, прикметникового походження. ─ Неповний перехід, – при якому в одній ситуації слова виступають як прикметники, в іншій – як іменники: посівна (прикм. ) кампанія – рання посівна (імен. ); { Ад'єктивація – перехід дієприкметників у прикметники. ─ Неповний перехід: печена (дієприкм. ) картопля – печена (прикм. ) картопля; варене (дієприкм. ) м'ясо – варене (прикм. ) м'ясо. ─ Повний перехід: родючі поля, блискучий оратор. { Прономіналізація – перехід слів інших часин мови (числівників, прикметники, іменники) у займенники.

{ Адвербіалізація - перехід різних форм іменників у прислівники. Неповний перехід: повіяло (чим? ) весною (імен. у О. в. ) - приїхали (коли? ) весною (присл. ); збігли (з чого? )з гори (імен. у Р. в. ) – долинуло (звідки? ) згори (присл. , ще й пишеться разом). { Препозиціоналізація – перехід прислівників та іменників у прийменники. Неповний перехід: Поблизу (де? – присл. ) була розташована школа. – Поблизу (чого? – прийменник) { Кон'юнкціоналізація – перехід займенників та прислівників у сполучники. Перехід слова з однієї частини мови до іншої, називається конверсією.

Лексико-синтаксичний спосіб творення Похідні слова можуть з'являтися внаслідок зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. Такий спосіб називається лексикосинтаксичним. Унаслідок зрощення утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. Прислівники втридорога, силоміць, чимдуж утворилися внаслідок зрощення кількох слів. Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втрату синтаксичних ознак словосполучення і появу граматично оформленого слова, що належить до певної частини мови.

Лексико-семантичний спосіб творення. Похідні слова можуть з'являтися семантичним шляхом – через переосмислення вже існуючих слів і поступове утворення омонімів: береза (дерево) і Береза (село); перо (знаряддя для писання) і перо (пір'я).

Презентацію виконали: Студентки групи Ш-31 Спеціальності 5. 01010201 Початкова освіта Тєсман Галина Кюрпєк Катерина