*
* Після смерті Сталіна в 1953 році керівні посади зайняли: Георгій Маленков - голова Ради Міністрів СРСР; Лаврентій Берія - перший заступник Голови Ради Міністрів СРСР, Міністр внутрішніх справ; Микита Сергійович Хрущов - перший секретар ЦК КПРС. Георгій Маленков Лаврентій Берія Микита Хрущов
* Десталінізація поклала край великомасштабного використання примусової праці ув'язнених в економіці. Процес звільнення ув'язнених ГУЛАГу був початий при Берії, який незабаром був відсторонений від влади і страчений. Після тривалої боротьби за владу до 1956 року Хрущов став найвпливовішим радянським політиком. У своїй промові «про культ особистості і його наслідки» на закритому засіданні після XX з'їзду КПРС, 25 лютого 1956, Хрущов засудив названу їм диктаторської форму правління Сталіна і створений йому (в тому числі і самим Хрущовим) культ особистості. Крім того, він розкритикував соратників Берії, які, на його думку, скоювали злочини. ГУЛА Г (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934— 1956 роках підрозділ НКВС, який керував системою виправничо-трудових (офіційна назва у 1920 -х роках — концентраційних) таборів. Хрущовська кампанія з очищення від спадщини Сталіна в суспільній сфері проводилася в кінці 1950 -х. Було проведено перейменування міст та інших об'єктів, які раніше були названі на честь Сталіна.
В кінці 50 -х років інтереси Хрущова і «нових кадрів» збігалися. Вони полягали в реальному встановлення президією і секретаріатом ЦК КПРС контролю над усіма сферами радянського суспільства. Управління народним господарством, правоохоронною системою вже стало виключно партійною привілеєм. На жовтневому пленумі ЦК КПРС 1957 - му році, відбувалося засудження політики Жукова як міністра оборони. Це було пов'язано з його прагненнями до необмеженої влади. Зсув Жукова поклало початок серйозних скорочень у Збройних силах країни. Це відповідало проголошеної КПРС політиці мирного співіснування з західними країнами. Георгій Жуков Генера льний секрета р ЦК КПРС (у неофіційному вживанні та повсякденній мові часто скорочено до генсек) — найзначніша і єдина неколегіальна посада в Центральному Комітеті Комуністичної партії Радянського Союзу.
Система влади після 1957 року, отримавши чітко виражену партійну спрямованість, придбала нові штрихи у вигляді посилення значення профспілок і комсомолу. Представницькі, виборні керівні органи держави та партії у своїх функціях обмежувалися лише прийняттям основоположних, стратегічних документів, а вся влада щодо реалізації політики, щодо виконання цих рішень, більш того - їх розуміння і трактування належала виконавчому органам рад та апаратів партійних органів. Тим самим апарат зводився в головну діючу силу держави і партії. За свої дії апарат міг зазнати лише партійної критики, громадському осуду.
Це вело до того, що апарат часто діяв поза рамками колективних органів (партійно-державні чищення, репресії). Апарат сам визначав форми і методи діяльності, не був обмежений у її результативності. Таким чином, почавши процес демократизації суспільства КПРС жила стереотипами, догматичними уявленнями в теорії, не знайшла правильних шляхів вдосконалення в своїй практичній діяльності, зводячи теоретико-пропагандистська теза до формули неухильного зростання керівної ролі КПРС. Явно виявлялося протиріччя: з одного боку, КПРС проголошувала і брала демократичні норми внутрішнього життя, з іншого партійне, керівництво придбало все більш адміністративно - управлінський характер.