Після цього в українській шевченкіані наступає велика перерва

Після цього в українській шевченкіані наступає велика перерва – на двадцять п’ять років, доки за екранний життєпис Тараса Григоровича не береться один з найавторитетніших кінематографістів І. А. Савченко СРСР Ігор Савченко

О. Ільченко Назва ‘’ Тарас Шевченко’’ з’являється. В темпланах Київської кіностудії. Ще наприкінці 40 -х. Тоді в основу кінотвору передбачалося покласти сценарій Олександра Ільченка – письменника , автора відомої тоді повісті (потім і п’єси ) про Шевченка ‘’Петербурзька осінь’’

Готуючись до написання сценарію , Савченко старанно вивчає всі доступні джерела про життя і творчість поета : художню спадщину Шевченка ( літературу , живопис ) , його ” Щоденник’’ , листування поета з друзями , спогади сучасників , наукові роботи вчених і дослідників творчості Шевченка. Матеріалу зібралось на дві серії. Савченко безжалісно відкидає все зайве , лишає тільки найбільш характерне , суттєве , хронологічно обмежуючи дію фільму 1841 - 1859 роками. Це був для Шевченка найінтенсивніший період його життя , його поетичного , художнього і громадського становлення.

Майстерно побудована І. Савченком композиційна структура фільму. Епізоди фільму справляють враження нібито самостійних кіномініатюрмініновел , вихоплених з життя Шевченка , а разом вони поєднані на зразок серії офортів Одна з сторінок Шевченка “Блудний син “. щоденника Шевченка Дуже вдало прописані ключові монологи. Чого вартий монолог-тост Шевченка , коли офіцери з нудьги Повернення блудного сина

аби тільки посміятися над поетом-солдатом , викликають його з казарми , наливають чарку горілки. Але не вийшло у них насміятися над мудрим Шевчеком : тост , який він виголошує перед панамиофіцерами був настільки неочікуваним , пронизливим і приголомшуючим. ” Я хочу випити за ваших матерів , що в муках народили вас … “ – що навіть найгірший з панів-офіцерів Обрядін не посмів зневажити Шевченка !. . . Суто людяна , не кажучи вже про інтелектуальну , перевага “ рядового за нумером 191“ Шевченка була беззастережною !. . . А поетичне перевтілення шпіцрутена ? . . Лозина – одна з тих , якою забили до смерті Шевченкового друга Скобелєва , гола , скривавлена палка , проростає в пустелі живим деревом … Вербою , що росте на кручами українських річок , над Дніпром …

Головним досягненням у фільмі стає акторська робота – Відтворення Сергієм Бондарчуком образу великої людини , генія , великого мученика і страждальця. Гра Бондарчука тримає на собі весь нерв фільму , не дає згаснути задуму.

Згадаймо час , в який Ігор Савченко творив “Тараса Шевченка“– 1951 рік. Ще живий Сталін , ще живі у памяті людей “чорні ворони “ , що ночами приїздили по людські душі. І вдивляючись в сумні , сповненні болем і тугою очі Бондарчука , не можна не відчути : перед нами мученик! Мученик замордований системою. Сергій Бондарчук

Ця нота задається , доречі , із самого початку фільму , -- до Петербургу доходить звістка про вбивство на дуелі поручика Тенгінського піхотно полку Михайла Лермонтова. І з уст одно з персонажів лунає питання : “Хто наступний ? “. . Погодьтеся , що запитати таке у 1851 році вимагало від авторів не лише художньої – громадської мужності !. . Не судилося Ігореві Савченку довести фільм до останньої крапки. Великий кінометець помер наприкінці зйомок. Картину “Тарас Шевченко “ завершували його учні , нині прославлені режисери Росії і світу , серед яких безцінною перлиною сяє імя Сергія Параджанова

Сергій Параджанов