Підгорецький замок
v Якщо їхати по шосе з Бродів на Львів, то відразу ж за Ясеновом погляд подорожніх v v привертає величний силует старовинного замку, який видніється на вершині гори. Це і є знаменитий колись в усій Європі, а тепер призабутий Підгорецький замок. . В його ансамбль входить триповерховий палац, заїжджий двір, костел і парк. Підгорецький замок був споруджений у сімнадцятому столітті французьким інженером Бопланом. А триповерховий палац спорудив італієць Дель Аква. Цей замок більше схожий на палац, ніж на фортецю, і різко контрастує з суворими, войовничими форпостами Поділля. Уперше у 1445 р. згадане в актах Бродських дворище Батиїв у селі Підгірці У другій половині 17 — на початку 18 ст. село було власністю Конецпольських (1646— 1682 рр. ), Собєських (1682 — 1720 рр. ). У 1720 р. від сина Яна ІІІ — Костянтина — замок разом з численними селами перейшов до Жевуських. На початку ХХ ст. , коли власниками замку Сангушками була проведена ґрунтовна реставрація палацу, в ньому почав діяти музей. В 1940 р. Підгорецького замку було передано Львівському історичному музею. Під час Другої Світової війни споруда сильно постраждала, а після війни художні цінності були значною мірою знищені радянськими військовослужбовцями Золочівського гарнізону, а те, що залишилось, передали до львівських музеїв. В 1956 р. в замку сталася велика пожежа і від палацу залишились голі стіни. В 60 -х рр. споруду відреставрували, проте ні плафонів, ні мармурових підлог відновити не вдалось. Прикро, що цей єдиний на Україні королівський замок, радянська влада прирекла на знищення: спочатку вивезли до Ленінграда дивовижні скульптури, які прикрашають тепер Літній Сад, а згодом відкрили в замку обласний санаторій для хворих на туберкульоз. Лише вісім років тому тут розпочалися реставраційні роботи
Підгорецький замок виступив у ролі Лувра у кінофільмі «Три мушкетери» .
Звичайно ж, замок має свого привида — Марисеньку — дружину Яна ІІІ Собеського або Білу Пані. Працівники музею кажуть,
У селі Підгірцях , одразу ж при дорозі, бачимо закинутий костел Святого Йосифа, збудований у вісімнадцятому столітті.
Його збудовано в 1752 -1756 рр. за проектом самого Вацлава Жевуського.
Справді неповторного вигляду архітектурному ансамблю в Підгірцях надає парк, в зелені якого ховаються замок, заїжджий двір та цілий ряд інших споруд. В давнину саме парк справляв на гостей значно сильніше враження, аніж замок.
Олеський замок
Якщо ви їхатимете Київською трасою від Бродів до Львова, то перед Олеськом з правого боку побачите на 50 -метровому пагорбі Олеський замок, один з найгарніших замків Східної Європи На початку 14 -го століття замок належав останньому галицько-волинському князеві, литовцеві Дмитру-Любарту Гедеміновичу, а потім перейшов до рук польського короля Казимира ІІІ. У середньовіччі фортеця зазнавала багаторазових нападів татар, була сильно пошкоджена і відновлена 1590 -го року магнатом Станіславом Жолкевським. 1605 року замок перейшов у власність Даниловичів З 1647 року Олесько перейшло у власність Андрія Конєцпольського, а 1725 року один із синів Собєського, Костянтин, продав Олесько Жевуським. Цей рід довів замок, по суті, до руїни. Незважаючи на величезні прибутки Жевуських, вони через надто «веселий» спосіб життя потрапили в борги, і їхні маєтки наприкінці 18 століття пішли з молоткa. 1882 року Олеський замок, як державну пам'ятку, купило Товариство опіки над замком в Олеську. У свої подальшій історії замок багаторазово страждав від руйнацій: декілька пожеж і сильний 15 -хвилинний землетрус 1838 року спричинили до руйнування мурів замку, також було сильно пошкоджено його ліве крило. А вже за совєтських часів 1951 року сталася нищівна пожежа фортеці від удару блискавки… Незважаючи на все це, замок вистояв. Коли Галичина була приєднана до СРСР, в замку організували табір польських військовополонених.
Олеський замок, розташований у надзвичайно мальовничій місцині; прогулюючись по периметру оборонних мурів, ви будете насолоджуватися величними краєвидами навколо замку. А на подвір’ї замку і в його залах відчуєте дихання середньовічної кра і величі.
Під замком, там, де є химерні скульптури і трохи далі, там де пливе невеличка річка з містком, яка нагадує болото, кажуть можна почути зітхання душі, що не може знайти спокою. Існує романтична і трагічна легенда з тих часів про нещасливе кохання молодого магната Жолкевського, котрий постійно сватався до дочки Даниловича. А той звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, проте Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Адам Жолкевський під час гри в карти захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то в тому ж залі покінчив із собою. Його як самогубця не ховали на цвинтарі, а просто викинули в болото, яке було біля замку.
Інтер’єр замку
Інтер’єр замку
Золочівський замок
Китайський палац.
Золочівський замок, збудований на зразок цитаделі, зберігся до сьогодні майже повністю. На подвір‘ї знаходиться двоповерховий житловий корпус — палац у стилі ренесансу. Поряд з палацом побудований так званий Китайський палац. Серед багатьох власників замка варто згадати короля Речі Посполитої Яна III Собєського. У 1986 р. у замку було влаштовано музей
Прекрасна давня легенда Золочівського замку пов’язана з двома таємничими каменями. Їх знайшли поблизу Золочева, у глухому лісі. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. На них є різьба орієнтовно кінця 14 — початку 15 ст. Власне, тому їх і привезли до замку. На сірому тілі цих велетнів відвідувачі охоче розглядають «вирізані» невідомою мовою літери, які дійшли до нас із глибини століть. Ще невідомий художник зобразив на кам’яному полотні якісь давні символи — два вінки, терновий і з живих квітів, які переплелися, мов дві обручки, та просвердлив в одному з каменів дуже акуратну дірочку. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання і хочеш, аби воно здійснилося, потрібно покласти до тієї дірочки палець, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі.
Масандрівський палац-музей
Інтер’єр палацу
Опочивальня Їх Величностей
рівни. Кабінет Імператриці Марії Федорівни.
Парадна їдальня Кабінет Його Величності
Вестибюль другого поверху
Кабінет Імператора. Картина
ивадійський палац-музей. Східний ф
У Ливадії, поряд із Ялтою знаходиться Ливадійський палацово-парковий заповідник, до якого входять Великий палац, світський корпус, палац міністра двору, палацова церква Священного і Життєдайного Хреста та чудовий старовинний парк, закладений у 30 -і роки XIX століття. Білосніжний Великий палац, який служив літньою резиденцією останнього російського імператора Миколи II та його сім'ї, було споруджено в 1911 році за проектом Н. П. Краснова в стилі італійського Ренесансу. Палац відрізняється вишуканістю та нарядністю зовнішньої обробки і розкішшю внутрішніх інтер'єрів, причому кожна з 58 кімнат неповторна, виконана в своєму оригінальному стилі. Привабливі своєю витонченою архітектурою внутрішні дворики Великого палацу - Арабський і Італійський. Палац знаменитий ще і тим, що в цій будівлі з 4 по 11 лютого 1945 року проходила "Кримська" (Ялтинська) конференція керівників трьох союзних держав антигітлерівської коаліції - Голови Ради Народних Комісарів СРСР І. В. Сталіна, Президента США Франкліна Д. Рузвельта та Прем'єрміністра Великобританії Уїнстона Черчилля. Ця конференція багато в чому визначила подальшу долю післявоєнної Європи.
Ливадійський палац-музей. Світський корпус.
"Італійський дворик".
У спальні Її Імператорської величності
У робочому кабінеті Миколи ІІ
Родинна їдальня
Біла зала
Парадний приймальний кабінет Миколи ІІ Англійська більярдна
