ПЕТРО КОНАШЕВИЧСАГАЙДАЧНИЙ Справжнє прізвище Сагайдачного Справжнє прізвище

ПЕТРО КОНАШЕВИЧСАГАЙДАЧНИЙ

Справжнє прізвище Сагайдачного Справжнє прізвище Петра Конашевича-Сагайдачного – Конашевич. Сагайдачний – це прізвисько, що походить від слова сагайдак – шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл. Сагайдачним П. Конашевича назвали за винятково майстерну стрільбу з лука. Народився в с. Кульчиці поблизу Самбора на Львівщині в сім’ї дрібного українського православного шляхтича.

Епоха Сагайдачного Значну роль у формуванні характеру відіграла епоха в якій жив Сагайдачний. Українські землі, втративши державну незалежність, потратили в залежність від сусідніх країн: Речі Посполитої, Османської імперії, Австрії, Московського царства. Українці вимушені були терпіти національне, релігійне та соціальне гноблення. А на початку ХVІІ століття всьому європейському розвитку агресією, а українському народу – знищенням, загрожувала Турецька імперія. Час вимагав особистості, яка б відзначалася особливою організованістю та рішучістю. Саме епоха виховала прогресивного діяча та справжнього патріота своєї землі – П. Канашевича-Сагайдачного.

Сагайдачний у Эвропейській політиці З 1605 року Сагайдачного обирають гетьманом козацького війська. Займаючи високу посаду, він брав активну участь в європейській політиці: - у гетьманській діяльності керувався прагматизмом, шляхом переговорів та компромісів з польським урядом намагався обстоювати інтереси українського народу; - підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Московської держави, на початку літа 1618 року повів 20 -тисячне козацьке військо на Москву. Внаслідок походу 1 грудня 1618 року в с. Дуеліні підписано угоду між Московією та Річчю Посполитою. За угодою перемир’я між двома державами укладено на 14, 5 років, Польща отримала Смоленську та Чернігово-Сіверську землі; - 1620 року надіслав посольство до московського царя із проханням прийняти козаків на службу; - Організовані П. Конашевичем-Сагайдачним успішні воєнні походи проти турок і татар привернули увагу до козаків в Європі; - 1618 р. приєднався до «Ліги міліції християнства» , мета якої – боротьба з Османською імперією.

- Сагайдачний впорядкував козацьке військо, створивши дисципліновану армію, озброєну вогнепальною зброєю і тогочасною артилерією, суттєво збільшив склад козацького флоту. - Як полководець відзначався схильністю до активних наступальних дій і широкого використання фактора раптовості. - На протязі 10 років(1606 -1616 рр) на чолі з Сагайдачним козацьке військо здійснювало вдалі морські походи в Чорному морі проти Османської Порти, завдяки яким військові дії було перенесено на територію ворога. Козаки допливали до найвіддаленіших турецьких фортець на Чорному морі і військовій могутності турків було завдано відчутного удару. - У битві під Хотином (1621 р) очолював 40 -тисячну козацьку армію, яка, приєднавшись до польських військ, відіграла вирішальну роль. Козацька армія врятувала Річ Посполиту та відвернула загрозу турецько-татарського поневолення Європи.

- За сприяння П. Конашевича-Сагайдачного в Києві утворився культурний центр, до якого належали І. Борецький, Є. Плетенецький, К. Сакович, М. Смотрицький та ін. - Разом із Військом Запорізьким вступив до Київського братства, забезпечивши його захист та підтримку. - У зверненнях до польського уряду вимагав офіційного визнання православної церкви та надання їй прав та привілеїв. - За його вирішальної участі було відновлено православну ієрархію в Речі Посполитій. - Великі суми грошей заповів школам Львівського і Київського братств.

Таким чином діяльність П. Конашевича-Сагайдачного сприяла відновленню значення Києва як духовного центру України. Заручившись підтримкою православної церкви та братста, гетьман перетворив козацтво на провідну верству українського суспільства. Завдяки вдалим морським походам, хотинській війні зріс міжнародний авторитет козаків та була відвернута загроза поневолення Європи Османською імперією.

В 1622 році П. Конашевич. Сагайдачний передчасно помирає. Цю подію сприйняли в Україні як велику втрату. З цього приводу ректор Київської братської школи К. Сакович написав «Вірші на жалісний погреб…» , в яких звеличив подвиги, славу та благочинність гетьмана. В цій роботі хочу, проаналізувавши діяльність гетьмана, довести, що Сагайдачний насправді користувався заслуженою повагою в українському суспільстві того часу.

Підготувала учениця 10 класу Хроль Анжеліка