Персональний компютер Першим персональним комп ютером вважається Xerox

Персональний компютер

Першим персональним комп'ютером вважається Xerox Alto, розроблений у 1973 році Науково-дослідним центром компанії Xerox (PARC) у Пало. Альто (Каліфорнія, США). Він вже мав графічний інтерфейс (GUI), який пізніше служив прикладом для Apple Computer у створенні операційної системи для Macintosh і Microsoft для розробки інтерфейсу Windows. Комп'ютер Wang +2200 1973 року мав повнорозмірний дисплей на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ) та касети як засіб зберігання інформації. Впровадження мікропроцесорів призвело до масового поширення персональних комп'ютерів після 1975 року. Перший ПК

Галузі застосування ПК

Системний блок[1] (англ. computer case — корпус) комп'ютера, функціональний елемент, який захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим в середині системного блоку, екранує створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи. Системні блоки зазвичай виробляються з деталей на основі сталі, алюмінію та пластмаси, також інколи використовують такі матеріали, як деревина та органічне скло. Системний блок

Матери нська пла та, систе мна пла та, ба зова відома також як головна плата (mainboard) — плата, на якій містяться основні компоненти комп'ютера, що забезпечують логіку.

Мікропроцесор Мікропроце сор (англ. microprocessor) — інтегральна схема, яка виконує функції центрального процесора (ЦП) або спеціалізованого процесора. Сьогодні слово мікропроцесор є практично повним синонімом слова процесор, оскільки функціональний блок, що на ранніх стадіях розвитку обчислювальної техніки займали цілу плату чи навіть шафу, тепер вміщається в одну невеличку інтегральну схему із сотнями мільйонів транзисторів всередині.

Комп'ю терна па м'ять (англ. memory, storage) — терна м'ять функціональна частина ЕОМ, призначена для прийому, зберігання та видачі даних.

Внутрішня память Внутрішня пам'ять складається з мікроскопічних осередків, кожна з яких має власний унікальний адресу, чи номер. Елемент інформації зберігається у пам'яті з призначенням йому деякого адреси. Щоб відшукати цю інформацію, комп'ютер «заглядає» в осередок і копіює її вміст на свій «командний» пункт. Ємність окремої осередки пам'яті називається словом. Зазвичай довжина слова для самого персонального комп'ютера становить 16 двійкових цифр, чибитов. Довжина у вісім біт називається байтом. Типові великі комп'ютери оперують словами довжиною від 32 до 128 біт (від 4 до 16 байт), тоді якминикомпьютери мають справу зі словом в 16– 64 біт (2– 8 байт). Мікрокомп'ютери використовують, зазвичай, слова довжиною 8, 16 чи 32 біт (1, 2 чи 4 байт відповідно).

Зовнішня память Зовнішня пам'ять зазвичай розташовується поза центральній частині комп'ютера. Оскільки зовнішня пам'ять працює повільніше внутрішньої, вона використовується, переважно, для зберігання інформації, яка потрібно комп'ютера терміново. Щоб використовувати зовнішню пам'ять, «командний пункт» комп'ютера зазвичай передає потрібне вміст частини зовнішньої пам'яті у внутрішнє. Внутрішня пам'ять обмежена за обсягом, тому конструктори комп'ютерів прагнуть зберігати у зовнішній пам'яті якнайбільше інформації.

До зовнішньої пам'яті ставляться різні магнітні носії (стрічки, диски), оптичні диски. Зовнішня пам'ять дешевше внутрішньої, та її брак тому, що вона повільніше пристроїв внутрішньої пам'яті. Магнітні стрічки як пристроїв зовнішньої пам'яті багатьом знайомі по аудіо- івидеомагнитофонним касетам. І всі та інші зберігають аналогові дані, тобто. сигнали, які змінюються безупинно. Це порівняно найдешевший та досить повільний носій.

Комп'ю терний блок жи влення — блок живлення (вторинне джерело живлення), призначений для забезпечення вузлів комп'ютера електричною енергією постійного струму. У його завдання входить перетворення мережевої напруги до заданих значень напруги живлення, її стабілізація і захист від незначних перешкод з боку електричних мереж живлення. Також, бувши забезпеченим вентилятором, він бере участь в охолоджуванні системного блоку.

Порти Порт - зазвичай з'єднання (фізична або логічне), через яке приймаються і відправляються дані в комп'ютерах. Найбільш часто портом називають: Апаратний порт - спеціалізований роз'єм в комп'ютері, призначений для підключення обладнання певного типу. Див. : LPT-порт, послідовний порт, USB-порт , , Ігровий порт. Порт вводу-виводу - використовується в мікропроцесорах (наприклад, Intel) і мікроконтролерах (наприклад, ПІК, AVR) при обміні даними з апаратним забезпеченням. Порт введеннявиведення зіставляється з тим чи іншим пристроєм і дозволяє програмам звертатися до нього для обміну даними. Мережевий порт - натуральне число, що записується в заголовках протоколів транспортного рівня моделі OSI (таких як TCP, UDP і SCTP). Використовується мережевим стеком ядра ОС на одному хості для визначення процесу - одержувача даних.

Дякую за увагу!