Період застою Актуалізація опорних знань 1 Чи

Період застою

Актуалізація опорних знань 1. Чи одностайно сприйняли делегати ХХ з’їзду його рішення? Які суперечки і суспільстві викликав з’їзд? 2. Назвіть суперечливі ознаки політики М. Хрущова.

план 1. 2. 3. 4. Передумови та початок застою Особливості періоду застою Структура державної влади Зовнішня політика

Період «Застою» — назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 - середина 1980 -х років). Офіційна на той час назва цього періоду, поширена радянською пропагандою «розвинений соціалізм» . В цей період в радянському суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи — економічної та соціальної, які врешті призвели до краху радянської економіки та політичного розпаду СРСР. Застій пов'язують з ім'ям Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964 -1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис.

Передумови та початок застою З 1970 -х років з радянської пропаганди зникло гасло «доженемо й переженемо» , надалі прискорювалося технічне відставання СРСР від розвинутих країн Європи та США. Ефективність виробництва товарів масового споживання зменшилась. У 1977 році уряд оголосив про суттєве підвищення цін на ряд товарів та послуг: алкогольні напої, книги, каву, шоколад, килими, вироби з кришталю, ювелірні вироби, автомобілі, проїзд у таксі, квитки на літаки. Дешеві товари почали зникати з полиць магазинів. Формувалося явище тотального дефіциту — найхарактерніша прикмета застою. На шостій сесії Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (липень 1977) Л. Брежнєва було обрано Головою Президії Верховної Ради СРСР. Таким чином він ставав номінальним головою держави, зберігаючи при цьому за собою посаду Генерального Секретаря ЦК КПРС. Сьома (позачергова) сесія Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (жовтень 1977) прийняла нову Конституцію СРСР. Стаття нової конституції проголошувала КПРС «керуючою та направляючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи, державних та громадських організацій»

Особливості періоду застою Незважаючи на широко розрекламовані гігантські проекти-новобудови розпочаті ще напередодні застою, та закупівлю за кордоном цілих заводів, основні виробничі фонди в цілому невпинно старіли. Відставання у продуктивності праці від країн Західної Європи та США (де повним ходом йшла науково-технічна революція) сягало кількох десятків відсотків (від рівня США) та з часом збільшувалося. Найвідсталішою галуззю народного господарства СРСР було сільське господарство, де безроздільно панувала колгоспно-радгоспна система. За період з 1970 до 1990 р. відставання СРСР у продуктивності праці у сільському господарстві збільшилося з 4 -кратного до 10 -кратного Одними з найважливіших наслідків науковотехнічної революції, були різке розширення асортименту та збільшення обсягів виробництва новітніх конструкційних матеріалів, а також широке впровадження мікропроцесорних технологій та персональних комп’ютерів. Тут технічне відставання СРСР ставало дедалі безнадійнішим. Радянські підприємства ставали неконкурентоспроможними; на кінець періоду застою вони були нездатні навіть відтворювати закордонні зразки.

Якість вітчизняних автомобілів, холодильників, телевізорів, радіоприймачів, магнітофонів, годинників, фотоапаратів, велосипедів ще задовольняла невибагливого радянського споживача. Але в порівнянні з закордонними аналогами радянські моделі виглядали вкрай застарілими, або просто недосконалими, як з технічного, так і з естетичного погляду. Асортимент таких товарів був дуже вузьким. У той же час якість одягу, взуття, меблів та багатьох інших товарів була, як правило, дуже низькою. Навіть за умов товарного дефіциту склади торгівельних баз затоварювалися продукцією кравецьких та взуттєвих фабрик, яка не знаходила збуту. За рішенням уряду в усіх містах були відкриті магазини розпродажу лежалих товарів з великими знижками (до 70%), щоб звільнити місце на складах для нових партій продукції такої ж якості.

Зовнішня політика Радянська зовнішня політика періоду застою була непослідовною. Ще 24 з'їзд КПРС у 1971 р. проголосив боротьбу за мир у всьому світі першочерговою задачею партії та радянського уряду. У цьому напрямку радянська дипломатія досягла певних успіхів, уклавши з США дві угоди по обмеженню стратегічних наступальних озброєнь (рос. ограничение сратегических вооружений) ОСВ-1 (травень 1972) та ОСВ-2 (червень 1979). Проте, ратифікація Сполученними Штатами договору ОСВ-2 була зірвана вторгненням радянських військ в Афганістан наприкінці 1979 р. Співробітництво між СРСР та США (що було розпочалося наприкінці 1960 х) у всіх галузях було згорнуто. Намагаючись поширити свій політичний та економічний вплив у світі якомога ширше, СРСР надавав військову допомогу будь-яким режимам в Азії, Африці, Латинській Америці, які у своїх внутрішніх чи зовнішних конфліктах по таку допомогу зверталися. Радянський уряд направляв у такі країни зброю, техніку, військових спеціалістів, гроші, ще більше виснажуючи економіку країни.

Л. Брежнев та Дж. Картер підписують Договір про обмеження стратегічних озброєнь (1979 р. )

Структура державної влади У внутрішній політиці збереглася система формування органів влади, яка утворилася ще за часів Й. Сталіна. Вся вища влада в СРСР була сконцентрована у вузькому колі осіб, що оточували Генерального секретаря комуністичної партії та входили до складу Політбюро ЦК КПРС. Найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, фінансів, у тому числі кадрові питання, приймалися на засіданнях Політбюро ЦК КПРС, і були обов'язковими для всіх державних установ. Президія Верховної Ради СРСР та Рада Міністрів СРСР повністю контролювалися керівництвом КПРС. Пленуми ЦК та з'їзди КПРС, сесії Верховної Ради СРСР перетворилися на парадні заходи, на яких формально затверджувалися всі рішення, запропоновані партійним керівництвом. Депутати Рад усіх рівнів фактично призначалися партійними комітетами за місцем їхньої роботи. Ще одна проблема полягала в тому, що в Політбюро ЦК КПРС, і на інших найвищих державних посадах СРСР переважали люди похилого віку, що займали свої посади десятиріччями.

Делегати з’їзду голосують за прийняття рішення за проектом ЦК КПРС У 1966 році в Москві, XXIII з’їзд КПРС.

Паспортна реформа З 1974 року в СРСР почався обмін паспортів зразка 1953 року на нові паспорти. Новий паспорт був безстроковим; в нього вклеювалися нові фотокартки при досягненні власником 45 - та 60 річного віку. За новим Законом про паспорти, з паспортів були вилучені графа про соціальне положення власника та сторінка відміток про місце роботи. Суворий закон прописку паспортів не змінювався, передбачаючи відповідальність за порушення аж до кримінальної. Паспорт громадянина СРСР, зразка 1974 року

Рівень життя Починаючи з 23 з'їзду КПРС (1966 р. ), на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії держави. Навіть у Конституції СРСР 1977 р. були зафіксовані права на гарантовану, гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою. Колгоспники нарешті стали регулярно отримувати заробітну плату і пенсії. Зросла купівельна спроможність населення. Так, середня заробітна плата з 78 руб. , (у 1960 р. )зросла до 155 руб. (у 1980 р). Люди стали користуватися тими речами , які ще з 30 -х років були звичними на Заході: пральні машини, холодильники та інша побутова техніка. Зріс асортимент товарів і послуг. Для того щоб задовольнити потреби більшості населення у споживчих товарах, радянська влада розширювала кредитні послуги. У 60 -х - 70 -х роках у радянському суспільстві планували наздогнати Захід за рівнем життя та побуту. Про зростання рівня життя населення повідомляли центральні й місцеві газети. У засобах масової інформації кожного дня можна було побачити й почути сюжети, що розповідали про постійне піклування комуністичної партії і уряду про добробут трудящих.

Починаючи з 23 з'їзду КПРС правляча партія наголошувала, що «найвища мета суспільного виробництва за соціалізму - найбільш, повне забезпечення матеріальних та духовних потреб людей, що зростають» . Дійсно, зростав національний доход, зростали й доходи населення. Мінімальна заробітна плата зросла з 40 -45 до 70 крб. З 1966 р. запроваджено гарантовану щомісячну оплату праці в колгоспах. В школах впроваджено безкоштовне забезпечення підручниками учнів 1 -5 -х класів. Населення, грошові надходження якого зросли в 3, 1 рази, вже не хотіло купувати вітчизняні товари, якість і вибір яких були дуже далекими від вимог часу. Черги за престижними імпортними товарами сягали вже не годин, а днів.

Житлове будівництво Процес збільшення міського населення (урбанізація) вимагав збільшення темпів житлового будівництва. В цей період були побудовані нові міста: Придніпровськ, Нововолинськ, Українка, Світловодськ, Червоноград, Вільногорськ, нові мікрорайони в столиці України та обласних центрах. За період з 1961 по 1980 pp. нові помешкання отримали 34, 4 млн чоловік. Масштаби будівництва вражали у Києві щоденно в середньому зводився стоквартирний будинок. Забезпеченість житлом зросла (з 9, 9 м². на людину в 1960 р. ) до 14 м² у 1980 році. Щоправда якість будівництва була надзвичайно низькою і нові жильці повинні були зразу ж замінювати вікна, двері, сантехніку, електропроводку, інколи навіть підлогу, перештукатурювати стіни та стелю. Швидкими темпами відбувалася газифікування міст та селищ України.

Стан медичного обслуговування В радянській державі медичне обслуговування було безкоштовним. Кількість лікарів на тисячу жителів в країні була однією з найвищих у світі - на 10 тисяч населення припадало 38, 9 лікаря (1985 p. ). До досягнень можна віднести відкриття спеціалізованих медичних установ -кардіологічного центру в Києві, багатопрофільних комплексів у Запоріжжі та Харкові та багато іншого. Україна, а особливо Крим, вкрилася широкою мережею санаторіїв, будинків відпочинку. Але навіть маючи безкоштовне медичне обслуговування, радянські люди несли лікарям хабарі, оскільки знали, що без цього лікування може і не дати позитивних результатів. Тривалість життя в Україні скоротилася, а смертність зросла з 7 (1965) до 12 (1980)випадків на тисячу чоловік. 34% сіл не мало мед-амбулаторій. Україна вийшла на перше місце у світі за рівнем дитячої смертності та онкологічних захворювань

В цей же час партійно-державна номенклатура мало в чому собі відмовляла. Для неї існували спеціальні медичні заклади, радгоспи, де вирощували екологічно чисту продукцію, закриті цехи, де цю продукцію переробляли. Чиновники, що мали заробітну плату в декілька раз вищу ніж середні українці, «отоварювалися» в закритих магазинах та ще й за пільговими зниженими цінами. Товари для цих магазинів закупалися, як правило, за кордоном. Ті, хто на кожному кроці кричав про «служіння народу» та «захист його інтересів» , жили зовсім в іншому «світі» . Житло покращеного планування, безкоштовні державні дачі зі штатом покоївок, кухарів, садівників, водіїв, престижні навчальні заклади для дітей (школи з різними «нахилами» - до іноземних мов, математики тощо), профспілкові відпустки в Криму, Прибалтиці, дружній Болгарії, престижні закордонні відрядження - що було ще треба можновладцям? Мафіозні принципи родинних зв'язків, знайомств, так званого «блату» були панівними при підборі кадрів. Все це мало якнайтяжчі наслідки як для економіки, так і для морально-психологічного клімату в країні.

Л. Брежнєв помер (після тяжкої та тривалої хвороби) у листопаді 1982 р. ,

Ю. Андропов на 76 -му році життя. Генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний 68 -річний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов, колишній керівник КДБ СРСР.

К. Черненко

висновок Таким чином, криза, яку СРСР переживав з середини 1970 -х, у другій половині 1980 -х стала системною. Виходу з неї знайдено не було. 1987 року (принаймні з другої половини) СРСР увійшов в останню фазу свого існування — фазу остаточного політичного розпаду СРСР.

Домашнє завдання: опрацювати конспект лекції.

Дякую за увагу!