Перезентація на тему: Предмет і обє’кт дидактики

Перезентація на тему: Предмет і обє’кт дидактики Підготувала студентка групи ПО-34 Білатчук Тетяна

Ø Дида ктика (дав. гр. διδακτικός — повчаючий) — один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу. Ø Вперше термін «дидактика» з'явився у творі Яна Амоса Коменського «Велика дидактика» , який стверджував, що дидактика — «це універсальне мистецтво навчання всього і всіх, і при тому вчити з надійним успіхом, так, щоб не могло бути невдач, щоб ні в учнів, ні в тих, хто вчить, не було нудьги, щоб навчання проходило з радістю, вчити ґрунтовно, не поверхнево, не для форми, а наближаючи учнів до істинної науки, вчити добрим правилам поведінки і глибокому благо честю » . Ø На сьогодні дидактика відповідає на 3 питання: 1) для чого вчити? (зміст освіти) 2) як навчити? (методи і принципи) 3) як вчитися? (методи і прийоми самостійної діяльності). Дидактика науково обґрунтовує зміст, методи і форми навчання. Об'єктом дидактики є навчання як вид діяльності. Ø Функції навчання: 1) теоретична (діагностична і прогностична) 2) практична (нормативна, інструментальна)

Ø Об´єкт і предмет дидактики. Людина, щоб досягти соціальної зрілості та індивідуального зростання, прилучитися до практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають істо рично досягнутий рівень розвитку людства і втілюються у результати продуктивної діяльності, має пройти процес удосконалення своїх здібностей і поведінки, тобто пройти шлях освіти, досягнувши пев ного її рівня. Дидактику цікавить шлях, у процесі якого людина набуває знань, виробляє вміння й навички, формує своє ставлення до них. Цей шлях, як про це йшлося вище, називають навчанням, а за формою органі зації це система. Тому об´єктом дидактики є система навчання. Про цес навчання перебігає за об´єктивними законами і закономірностя ми, отже, предметом дидактики є закони і закономірності функціону вання системи навчання, тобто закони і закономірності побудови змісту і перебігу процесу навчання. Те, що кожен учень засвоює навчальний матеріал індивідуально, залежно від своїх задатків і здібностей, а кожен учитель організовує навчання відповідно до своєї психолого педагогічної підготовки, до свого власного розуміння предмета вивчення та від низки зовнішніх умов, підтверджує, що такі закономірності важко встановити, однак це не означає, що вони взагалі відсутні.

Ø Системний підхід у дидактиці дає змогу трактувати предмет дидак тики як процес взаємодії учителя й учнів за допомогою дидактичної системи. Учитель, унаслідок свого суспільного призначення, взаємодіє з уч нем через дидактичну систему, іншими словами, ця система є своєрід ним простором, у якому забезпечується взаємодія вчителя й учнів. Предмет дидактики це не просто елементи дидактичної системи, які дають відповідь на запитання: "Чому? ", "Що? ", "Як? ", "Чим? ", "В якій формі? " вчити, це в першу чергу ті закономірності, які виникають у ході її функціонування. Як бачимо, основу дидактики складають не тільки закономірні зв´язки між такими елементами дидактичної сис теми як цілі навчання, зміст навчання, методи навчання, засоби й організаційні форми навчання, а й закономірності функціонування всієї дидактичної системи в середовищі "вчителі — учні". Зв´язок дидактики з іншими науками. Дидактика має зв´язок із багатьма науками. Вона повною мірою використовує знання з філо софії, психології, педагогіки, математики, кібернетики, анатомії, фізіо логії та інших наук. Це означає, що дидактика має інтегративний ха рактер і найкраще в цьому можна переконатися, розглянувши аспекти дидактики.

Ø Оскільки предмет дидактики складний і багатоплановий, його по вне і безпосереднє пізнання відразу як цілого є нелегким. Водночас, у науці немає іншого шляху глибокого пізнання складних явищ, крім виокремлення цілком певних позицій для аналітичного розгляду ас пектів предмета вивчення. Виокремлення для спеціального вивчення будь якого одного аспекту предмета вивчення не лишає поза увагою й інших. Саме цілісний підхід до вивчення предмета дослідження, в да ному випадку дидактики, вимагає поєднання аспектного вивчення, що проходить під певним кутом зору, з багатоплановою, багатоаспектною інтерпретацією його результатів. Виникає необхідність співвіднести результати вивчення одного аспекту з результатами інших. У разі збе реження зазначених умов аспектність не перетворюється на од нобічність, а виступає умовою повного і цілісного вивчення. Під час вивчення дидактики виокремлюють філософський, психо логічний, соціологічний, кібернетичний, математичний та педагогіч ний аспекти. Розглянемо кожен з них окремо. Філософський аспект дидактики. Навчання — це специфічний про цес пізнання.

Ø Отже, якщо закономірності процесу пізнання розгляну ти крізь призму предмета дидактики, то можна отримати важливу інформацію про закономірності процесу навчання. Однак, прямо ви вести дидактичні закономірності із закономірностей процесу пізнан ня не можна, оскільки в них не будуть представлені інші аспекти ди дактики, саме тому вони (одержані дидактичні закономірності) не бу дуть повністю відображати реального процесу навчання. Водночас підкреслимо, що вивчення філософського аспекту дидактики в по єднанні з іншими аспектами дає можливість глибше вникнути в істин ну суть навчання. Ø Психологічний аспект. Ще К. Ушинський вказував на те, що за своїм використанням у педагогіці серед інших наук про людину перше місце належить психології. Психологія — наука про психіку, тобто про властивість високоор ганізованої матерії (мозку) відбивати об´єктивну реальність і на основі психічного образу, що сформувався, цілеспрямовано регулювати діяльність суб´єкта і його поведінку. Психологія це наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною реальної дійсності у формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інші процеси й явища пси хіки.

Ø У центрі процесу навчання стоїть учень зі своїми задатками, здібно стями та інтересами, із власним баченням навколишнього світу, своїм власним життєвим та навчальним досвідом, із тільки йому притаман ною організацією пам´яті, мислення, уяви. Неврахування всього цього у навчанні означало б, що ми намагаємося навчити будь кого, чи будь що, тільки не живу людину. Науково обґрунтоване конструювання процесу навчання без урахування психологічних закономірностей зас воєння матеріалу неможливе. У наш час увага до психологічного ас пекту дидактики надзвичайно велика у зв´язку з тим, що великого по ширення набувають розвивальне, а також особистісно орієнтоване навчання не тільки у початкових, а й у середніх та старших класах. А воно, як відомо, ґрунтується на прямому використанні закономірнос тей розумового розвитку в організації навчання. Однак, не слід вважа ти, що дидактика чи навіть вся педагогіка — це прикладна психологія. І та, і друга мають свій предмет дослідження, атому це різні науки. Зв´я зок дидактики з психологією — це органічний, глибинний та істотний зв´язок. Соціальний аспект. Навчання у школі завжди відбувається в умовах спілкування з учителем, з учнями, в умовах учнівського колективу.

Ø І хоча засвоєння того чи іншого змісту — процес чисто індивідуальний, він, проте, відбувається за участю інших учасників процесу навчання. Педагогічна наука і шкільна практика розробляють саме такі системи і форми організації навчання, які передбачають наявність середовища, своєрідного фону, на якому конкретний учень здійснює засвоєння ма теріалу, бачить свої успіхи чи то невдачі у навчанні. Взаємодії типу "учень — учень", "учень учитель", "учень — група", "учень клас" тощо, а також урахування закономірностей цих взаємодій є необхід ною умовою успішного навчання. Ø Математичний аспект. Тенденція у розвитку світової науки така, що чим більше кожна наукова галузь використовує математичні знан ня, математичні методи дослідження, іншими словами, чим краще за безпечена її математизація, тим більше ця наука є наукоподібною. Але математика користується абстрактними моделями. Очевидно, що для впровадження математики у педагогіку потрібно створити такі мате матичні моделі педагогічного процесу, які можуть бути використані у педагогіці.

Ø Розвиток педагогіки останнім часом свідчить, що матема тичний аспект педагогіки і, зокрема, дидактики, дуже важливий, і тут усе залежить від створення добрих математичних моделей навчання і виховання. Ø Суть кібернетичного аспекту дидактики розкривається положен ням про те, що процес навчання — це процес взаємодії учителя і учнів, під час якого вчитель керує діяльністю учнів, тобто здійснює управлін ня процесом засвоєння ними знань. А основу управління становить цикл управління. Тому розроблення цього циклу і його практична ре алізація мають важливе значення для теорії і практики навчання. Цикл управління відбувається у такій послідовності: визначення цілей діяль ності — розроблення і реалізація способів діяльності, спрямованих на досягнення цих цілей — отримання інформації про ступінь досягнен ня цілей діяльності — корегуючий вплив на способи діяльності з метою зменшення різниці між запланованим і реальним ступенем досягнен ня цілей діяльності. Оскільки цикл управління є одним з основних по нять кібернетики, то даний аспект називають кібернетичним.

Ø Педагогічний аспект. У процесі навчання учень не тільки засвоює знання, виробляє певні уміння і навички. Паралельно, а точніше од ночасно з навчанням йде процес виховання і процес розвитку його ро зумових здібностей. Побудова навчального процесу таким чином, щоб на його виході ми отримали не тільки високий рівень засвоєння знань, умінь і навичок, але й високий рівень розумового розвитку, високу ступінь вихованості учнів — непроста справа. Побудова не просто про цесу навчання, а навчально виховного процесу вимагає глибокого вра хування закономірностей і навчання, і розвитку, і виховання. Підсумок. Отже, дидактика, як і вся педагогіка, має багато аспектів. Це — філософський, психологічний, соціальний, педагогічний, матема тичний, кібернетичний аспекти. Кожен з них на різних ступенях розвит ку виявляється і розвивається по різном Наприклад, спочатку педагог іка, а в тому числі і дидактика, почал розвиватися в площині соціального аспекту. К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський своїми праця ми і репрезентували цей аспект педагогіки. Розвиток дидактики в наш час характеризується інтенсивним розробленням інших аспектів, зокрема таких, як психологічний, математичний, кібернетичний. Об´єднання всіх аспектів дидактики в єдине ціле дає змогу отримати цілісні, всебічні і гли бокі знання про об´єкт і предмет вивчення дидактики.

Дякую за увагу!