Перегляд постанов по справах про адміністративні правопорушення Виконання

Перегляд постанов по справах про адміністративні правопорушення. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

1. Підстави для перегляду постанов по справах про адміністративні правопорушення. 2. Органи та посадові особи, які уповноважені переглядати постанови по справах про адміністративні правопорушення. 3. Порядок оскарження та опротестування постанов. 4. Повноваження органів та посадових осіб по розгляду протесту або скарги на постанову. 5. Винесення та реалізація рішення по скарзі. 6. Доведення рішення до зацікавлених осіб. 7. Загальна характеристика виконавчого провадження. 8. Забезпечення можливостей виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. 9. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень у вигляді попередження, штрафу, оплатного вилучення або конфіскації предметів і засобів скоєння правопорушення, позбавлення спеціального права, виправних або громадських робіт та адміністративного арешту. 10. Підстави та порядок відстрочки виконання постанов. 11. Особливості виконання постанов про застосування заходів адміністративного впливу до неповнолітніх, які скоїли правопорушення у віці від 16 до 18 років.

Перегляд постанов це перевірка законності й обгрунтованості справи органом (посадовою особою), наділеним правом скасовувати, або змінювати раніше прийняту постанову без змін. Перегляд варто відрізняти від повторного розгляду справи. При перегляді діє постанова в справі, законність і обґрунтованість якої перевіряються. Ця стадія є факультативною і виступає гарантією законності.

Підставами перегляду МОЖУТЬ бути: скарга громадянина, стосовно якого винесена постанова; скарга потерпілого; протест прокурора; розсуд вищого органу (голови вищестоящого суду); розсуд органу (посадової особи), що прийняли постанову.

Постанова органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, а також потерпілим (стаття 287 КУп. АП) і опротестовано прокурором (стаття 290 КУп. АП).

У законодавстві визначені інстанції і три варіанти оскарження постанов (стаття 288 КУп. АП). Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: • постанову адміністративної комісії у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУп. АП; • рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУп. АП; • 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоя щій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУп. АП.

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів із дня винесення постанови. У випадку пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, стосовно якої винесена постанова, може бути відновлений органом (посадовою особою), який має право розглядати скаргу. Поважними причинами пропуску строку оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення можуть бути хвороба, інші непередбачені й надзвичайні обставини.

Подача скарги у встановлений строк припиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги. Виключення складають постанови про застосування і таких стягнень як попередження й адміністративний арешт, а також у випадках накладення штрафу, стягнутого на місці вчинення адміністративного правопорушення. Протест прокурора припиняє дію опротестованої постанови і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після її надходження. У випадку відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою в суд про визнання постанови незаконною. Заява в суд може бути подана протягом 15 днів із моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви припиняє дію постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), яка винесла постанову в справі про адміністративне правопорушення. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб спрямовується разом із справою в орган (посадовій особі), який має право її розглядати. Особа, яка оскаржила постанову в справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

При оскарженні, опротестуванні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа), уповноважений переглядати постанову, робить визначені підготовчі дії: • Перевіряється повнота отриманих матеріалів і при необхідності вимагаються додаткові дані. • Якщо порушений установлений 10 денний строк подачі скарги, то вирішується питання про можливість його поновлення. • Визначається час і місце розгляду скарги, вирішується питання про доцільність повідомлення зацікавлених осіб, запрошення прокурора.

Правом перегляду наділені: суд; вищий орган (посадова особа); орган (посадова особа), яка прийняла постанову. Постанова у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суддям відповідно до статті 221 КУп. АП, може бути скасована або замінена по протесту прокурора апеляційним судом. Якщо постанова про дрібне хуліганство винесена начальником органу внутрішніх справ, то вона може бути скасована або змінена по протесту прокурора самим начальником органу внутрішніх справ, а також незалежно від наявності протесту прокурора начальником вищого органу внутрішніх справ.

Згідно із статтею 293 КУп. АП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову у справі про адміністративне правопорушення: перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови, зобов'язана уважно вивчити суть скарги; зобов'язана винести обґрунтоване рішення. Той, хто займається переглядом, зобов'язаний з'ясувати питання про компетентність органу (посадової особи) розглядати дану справу і накладати адміністративне стягнення. Важливо проаналізувати нормативну, фактичну і процесуальну підстави притягнення до відповідальності. Необхідно перевірити процесуальні терміни притягнення особи до відповідальності (порушення, адміністративного розслідування, розгляду), а також законності й обгрунтованості стягнення.

• • Орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту прокурора на постанову у справі про адміністративне правопорушення, перевіряючи законність і обгрунтованість винесеної постанови, приймає одне з наступних рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і направляє справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення у межах, передбачених норматив ним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення з тим, однак, щоб стягнення не посилилось. Можливі наступні варіанти зменшення стягнення: а) якщо норма права має альтернативну санкцію, заміна одно го стягнення іншим більш м'яким; б) зниження його розміру; в) скасування додаткового стягнення; г) скорочення числа оплатно вилучених або конфіскованих речей.

Рішення органу (посадової особи) по скарзі на постанову у справі про адміністративний проступок громадянин не має права оскаржити в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Рішення по скарзі може бути опротестовано прокурором. Протест прокурора по скарзі вноситься у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення по скарзі (стаття 297 КУп. АП). Рішення суду може бути скасоване або змінене тільки в порядку судового нагляду.

Копія рішення по скарзі або протесту на постанову в справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів висилається особі, стосовно якої воно винесено. У той же строк копія постанови висилається потерпілому на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору. Орган (посадова особа), який переглянув постанову про накладення адміністративного стягнення, при встановленні причин і умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень, має право вносити відповідним підприємствам, установам, організаціям і посадовим особам пропозиції про прийняття заходів для усунення цих причин і умов. Якщо справу розглядає вищий орган (вищестояща посадова особа), то, знайшовши порушення законності, він має право вжити різноманітні заходи у рамках своєї компетенції, але за межами аналізованого провадження: накласти дисциплінарне стягнення, організувати інструктаж, провести загальну перевірку і т. д.

На стадії перегляду постанови про притягнення до адміністративної відповідальності важливе питання про наслідки, які можуть наступити у випадку визнання постанови цілком або частково незаконною. У юридичній літературі це зветься поворотом виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. Стаття 296 КУп. АП передбачає: "Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом".

У статті 298 КУп. АП закріплена обов'язковість виконання постанови. Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення (стаття 299 КУп. АП). При зверненні постанов до виконання відповідний орган (посадова особа) перш за все повинен своєчасно направити винесену постанову органу виконавцю. До змісту цієї діяльності входить також здійснення контролю за правильним виконанням постанов і вирішення усіх пов'язаних з ним питань, припинення виконання постанов у випадках: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, що встановлює адміністративну відповідальність; смерті особи, стосовно якої винесена постанова.

Стаття 301 КУп. АП передбачає відстрочку виконання таких постанов, якими накладені адміністративні стягнення у вигляді адміністративного арешту і виправних робіт. Така відстрочка надається органом (посадовою особою), який виніс постанову, на термін до одного місяця, якщо негайне виконання постанови про накладення зазначених стягнень неможливе в силу об'єктивних причин. Оформити відстрочку можна шляхом винесення спеціальної постанови, а виконання штрафу резолюцією на заяві про відстрочку.

Постанова про накладення адміністративного стягнення приводиться до виконання уповноваженим на те органом (посадовою особою). Постанова про адміністративний арешт приводиться до виконання органом внутрішніх справ. У тих випадках коли винесено кілька постанов про накладення адміністративних стягнень стосовно однієї особи, кожна постанова приводиться до виконання самостійно.

У статті 303 КУп. АП закріплено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо вона не була звернена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У цей термін не включається час, на який виконання припиняється у зв'язку з відстрочкою, пов'язаною з винесенням протесту чи подачею скарги. Законодавство не встановлює граничного строку виконавчого провадження. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Провадження по виконанню постанов про внесення попередження, регулюється статтею 306 КУп. АП. Приводиться до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику. Якщо постанова про накладення попередження виноситься при відсутності порушника, то йому вручається або висилається копія постанови протягом трьох днів. Копія постанови вручається під розписку. Якщо копія постанови висилається, то про це робиться відповідна відмітка у справі.

Провадження по виконанню постанови про накладення штрафу включає два варіанти виконання постанов: Добровільне виконання. Примусове виконання. Ст. 307 КУп. АП штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу. Якщо постанова оскаржена чи опротестована, то штраф має бути сплачений не пізніше 15 днів із дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення. Сума штрафу вноситься громадянином до установи банку України. Квитанція про сплату надається органу (посадовій особі), який наклав штраф.

У статті 308 КУп. АП передбачено: "У разі несплати правопорушником штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова про накладення штрафу спрямовується органом (посадовою особою), який виніс постанову, для утримання суми штрафу в примусовому порядку з його заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до правил, установлених законодавством України. Бухгалтерія підприємства, установи, організації, до котрої спрямована постанова для виконання, зобов'язана утримати відповідну суму штрафу, після чого повинна повернути постанову з відміткою про виконання органу (посадовій особі), який наклав штраф.

Державний виконавець пропонує порушнику сплатити штраф, а у випадку відмови від сплати описує, а потім реалізує майно на суму, необхідну для стягнення штрафу. Якщо необхідного для стягнення майна немає, державний виконавець складає акт про неможливість виконання постанови і направляє його органу (посадовій особі), який наклав штраф. Коли постанова про накладення штрафу виконана повністю, то вона повертається органу (посадовій особі), який виніс постанову, з відміткою про таке виконання.

Виконання постанови про оплатне вилучення проводиться органом (посадовою особою), який виніс постанову. Постанови адміністративної комісії, рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, що передбачають сплатне вилучення вогнепальної зброї і бойових припасів, виконуються органами внутрішніх справ. Вилучені предмети здаються ними для реалізації в комісійні чи інші магазини, призначені для цієї мети. Вартість майна визначається відповідно до правил, що діють для комісійної торгівлі. Суми, виручені від реалізації вилученого предмета (за винятком комісійних витрат) передаються органам (посадовим особам), що винесли постанову, які повертають їх колишнім власникам.

Постанови про конфіскацію приводяться до виконання наступними органами (посадовими особами): державними виконавцями відділів Державної виконавчої служби; уповноваженими на те особами органів внутрішніх справ, уповноваженими на те особами органів, що здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання; уповноваженими на те особами органів рибоохорони; уповноваженими на те особами підприємств і організацій, на які покладено приймання конфіскованих м'ясоїдних хутрових звірів, разом із представниками фінансового органу і ветеринарного нагляду; уповноваженими на те особами підприємств і організацій, на які покладено приймання конфіскованих собак і кішок; уповноваженими на те особами фінансових органів; уповноваженими на те особами органів повітряного транспорту; уповноваженими на те особами митних органів.

У день вилучення майна складається акт про виконання постанови, у якому повинні бути зазначені законні підстави конфіскації, дані про осіб, що її проводять, детальний і точний опис речей та цінностей. Постанова з відміткою про виконання повертається органу (посадовій особі), який виніс постанову. Реалізація конфіскованих предметів проводиться в порядку, встановленому законодавством України (стаття 315 КУп. АП).

• Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами приводиться до виконання посадовими особами органів внутрішніх справ. До них належать: начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його обов'язки та працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання. • При позбавленні права керування річковими і маломірними суднами постанова приводиться до виконання начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, капітаном річкового порту. • Постанова про позбавлення права полювання приводиться до виконання посадовими особами органів, що здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання. У випадку винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) не повертається особі, стосовно якої застосована дана міра адміністративного стягнення. У цьому випадку дія тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном, виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома), продовжується до закінчення терміну, встановленого для подачі скарги чи до ухвалення рішення за скаргою.

Виконання постанови про позбавлення права полювання проводиться шляхом вилучення мисливського квитка. При ухиленні особи, позбавленої права полювання, від здачі посвідчення мисливця органи мисливського господарювання, вилучення посвід чення мисливця проводять у встановленому порядку (стаття 319 КУп. АП). При сумлінному ставленні до праці і зразковій поведінці особи, позбавленої на певний строк права керування транспортним засобом, річковим, маломірним судном або права полювання, орган (посадова особа), що наклав стягнення, може після збігу не менше половини призначеного терміну скоротити за клопотанням громадської організації, трудового колективу термін позбавлення зазначеного права. Стаття 321 КУп. АП закріплює порядок обчислення термінів позбавлення спеціального права. Відповідно до неї водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею у відповідному підрозділі Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, іспитів для отримання права керування.

• • Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування громадських робіт надсилається на виконання органу Державного департаменту України з питань виконання покарань не пізніше наступного дня після її винесення. На власника підприємства, установи, організації або уповнова женого ним органу за місцем відбування порушником громадських робіт покладається: погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об'єктів, на яких порушники відбувають громадські роботи, та видів цих робіт; контроль за виконанням порушниками визначених для них робіт; своєчасне повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника відбування стягнення; ведення обліку та інформування органів, що відають виконанням даного стягнення, про кількість відпрацьованих порушником годин. У разі ухилення порушника відбування громадських робіт постановою судді невідбутий строк громадських робіт може бути замінено адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за п'ять годин громадських робіт, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування виправних робіт надсилається центральному органу виконавчої влади з питань виконання покарань на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення. Виправні роботи відповідно до статті 31 КУп. АП відбуваються за місцем постійної роботи порушника. На підставі постанови про виправні роботи із заробітку порушника провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування адміністративного стягнення в розмірі, визначеному постановою.

Суддя у постанові визначає календарний строк виправних робіт (один місяць, два місяці). Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку здійснювалося утримання. Якщо порушник не відпрацював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для заліку невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних робіт продовжується до повного відпрацювання порушником необхідної кількості робочих днів. В строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причинах і йому відповідно до закону виплачувалася заробітна плата. У цей термін також зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і час, проведений у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами. Час хвороби, викликаної сп'янінням або діями, пов'язаними зі сп'янінням, у строк відбування виправних робіт не зараховується.

У відповідності зі статтею 324 КУп. АП, на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником виправних робіт покладається: правильне і своєчасне провадження відрахувань із заробітку по рушника в доход держави і своєчасний переказ відрахованих сум у встановленому порядку; трудове виховання порушника; повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника відбування стягнення. У випадках ухилення особи відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді невідбутий термін виправних робіт може бути замінений штрафом від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більше ніж на п'ятнадцять діб.

Постанова районного, районного у місті, міського чи мїськрайонного суда про застосування адміністративного арешту приводиться до виконання негайно після її винесення. Особи, піддані арешту, утримуються під вартою у місцях, визначених органами внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту, арештовані піддаються особистому огляду. Якщо порушник піддавався адміністративному затриманню, то термін затримання зараховується до терміну адміністративного арешту. Особи, піддані адміністративному арешту, використовуються на фізичних роботах. Організація трудового використання цих осіб покладається на виконавчі комітети місцевих рад. За час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи особам, підданим адміністративному арешту, не виплачується.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку, встановленому КУп. АП та іншими законами України. Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди є виконавчим документом. Майнова шкода має бути відшкодована порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови (стаття 285), а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі невиконання постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди у строк, установлений частиною третьою статті 329 цього Кодексу, вона надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження.

При відсутності самостійного заробітку в осіб у віці від 16 до 18 років, що вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків чи осіб, які їх заміняють. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми дві години на день.