Передпатологічні стани та захворювання у спортсменів. Допінги. Реабілітація

Передпатологічні стани та захворювання у спортсменів. Допінги. Реабілітація спортсменів. ------------------------------------ Деякі клінічні проблеми спортив- ної медицини. Гострі передпатологічні стани у спортсменів. Хронічне фізичне перенапруження. Хронічне перенапруження серця. Спортивний травматизм. Допінги. Реабілітація спортсменів.

Проблеми патології спортсменів. Фізична культура та спорт є потужним і необхідним засобом для збе-реження та зміцнення здоровя людини, попередження захворювань, підвищен-ня працездатності і неспецифічної опірності організму до різноманітних пато-генних впливів та сповільнення старіння. Під впливом систематичних тренувань, шляхом вдосконалення нейрогу-моральної регуляції, структурно-функціональних змін і розвитку компенсацій, наступає довготривала адаптація усіх систем організму. На основі цих змін, тренований організм легко переносять стресові ситуації, має високу опірність та працездатність. Однак тривале перенапруження компенсаторних механізмів може привести до їх виснаження і розбалансування, а це в свою чергу приведе до перенапру-ження, хронічної втоми і навіть до захворювань. На розвиток і прояви патології у спортсменів впливає специфіка спортив-ної діяльності, умови тренувань і змагань, кваліфікація та культура спорт-смена. Наприклад захворювання периферичної НС частіше зустрічаються у стрибунів, метальників, барєристів, штангістів і футболістів. Захворювання ЛОР-органів та дихальних шляхів більше зустрічаються у стрільців, пред-ставників водних та зимових видів спорту. В силових видах спорту та роботі на витривалість найчастіше зустрічаються захворювання серцево-судинної системи та ополрно-рухового апарату.

Причини захворювань спортсменів Передпатологічні стани та захворювання у спортсменів можуть виникати у звязку з заняттями спортом, або від причин, незалежних від спорту. Неспецифічні причини: а) несприятлива дія зовнішніх факторів (перегрівання, охолодження, вода, високогіря...), погане харчування б) епідемічні захворювання, ‏глистна інвазія, шкідливі звички, допінги і наркотики. Специфічні причини: а) неправильна методика тренувань; б) форсування навантажень; в) надмірні навантаження ; г) часті мікротравми; нехтування рекомендаціями лікаря; Неповноцінний медичний контроль:а) недіагностовані захворювання, вади та відхилення в стані здоровя; б)порушення термінів реабілітації і віднов-лення після травм та захворювань:в) нехтування наявними джерелами хронічної інтоксикації (карієс, хр. тонзіліт, отит, гайморит, холецистит, аднексит і т.п.погані сан-гіг- умови та несправне оснащення.

Структура захворювань у спортсменів Гострі стани: -гостре фізичне перенапруження; -гіпоглікемічний стан; -обморок,колапс; -гравітаційний шок; -раптова смерть; -травми; Хронічні стани: -перетренованість; -хронічне фізичне перевантаження; -дістрофія міокарда; -гіпер- і гіпотонічні стани; --”боксерська хвороба” Передпатологічні стани - вегетодистонія; -печінковий больовий синдром; - неврастенія, депресія; - зниження опірності організму до простудних та вірусних захворювань

Передпатологічні стани Передпатологічні стани являють собою симптоми дезадаптації - зриву пристосувальних механізмів. Є спроби систематизувати симптоми дезадаптації в окремі синдроми по системах: серцево-судинна, вегетативна, енергозабезпечуюча, кістково-мускульна, тощо. Ранньою ознакою порушення вегетативної дезадаптації є нейроциркуляторна вегето-дистонія (по гіпертонічному типу, частіше у юнаків і мужчин і по гіпотонічному типу – частіше у жінок). Клінічно вегетодистонія може проявлятися підвищеною збудливістю, дратівливістю, або навпаки, астенізацією з порушенням сну, апетиту та пониженням працездатності. Появляються функціо-нальні зміни в роботі ССС (гіпер-або гіпотензія) аритмія та атипові реакції на навантаження. Різко зростає брадикардія, або поступово вона зникає. До ранніх ознак дезадаптації ССС відноситься поява транзиторної гіпертонії, вираженої диха-льної аритмії, міогенної дилятації, поява екстрасистол, порушення процесів реполяризації, зни-ження функціонального резерву серця. Виникають зміни з боку гепатобіліарної системи – “печінковий больовий синдром”. Під час тривалої роботи в правому підребірї виникають болі, почуття важкості, гіркота в роті, збільшення печінки. Анемія, підвищення рівня АЛТ (аламінамінотрансферази, до 51 од.) і АСТ (аспартат-амінотрансферази, до 75-138 од) та сечовини в крові також розцінюється як передпатологія. З боку ЦНС та аналізаторних систем погіршується психологічна стабільність та витривалість, вестибулярна реакція на зміну положення тіла, знижується час рухової реакції, швидкість і точність рухів. До ранніх ознак дезадаптації нервово-мязового апарату відноситься підвищення тонусу мязів, погіршення еластичності та пружності, що веде до їх перенапруження та мікротравмування.

Гостра судинна недостатність Першими ознаками передпатологічних станів можуть бути часті прояви судинної недостатності. Запаморочення раптове пониження судинного тонусу при стоянні, перебуванні в душному приміщенні, тощо. Появляється шум в вухах, блідість, млявість і мускульна слабкість. Ортостатичний колапс – запаморочення, вмлівання при різкому переході у вертикальне положення. Низька збуд-ливість симпатичного відділу НС і сповільнена термінова реакція міокарду. Гравітаціний шок – втрата свідомості після фінішу внаслідок раптової зупинки після тривалого напруження. Виключається “мускульний насос” і зменшується присмоктуюча дія грудної клітки.

Гострі передпатологічні стани Стан “мертвої точки”- умовна назва гострого перенапруження, яке виникає на 2- 5 хв. від початку інтенсивної роботи (в період впрацьову-вання). Характеризується ознаками важкої втоми – Різке зниження праце-здатності, тахікардія, болі або почуття важкості в ділянці серця, тахіпноє, задуха, слабкість і “вялість” мязів. Виражені вегетативні розлади-холодний піт, блідість шкіри, нерідко нудота або блювота. Причиною є погано збалансована термінова адаптація в період впрацьо-вування внаслідок недостатніх тренувань В основі лежить токсикогіпо-ксичний вплив надлишку катехоламінів, тироксину, а також гіпоксемія, гіпоглікемія і спазм коронарних судин. Гостре фізичне перенапруження наступає під час тривалої макси-мальної роботи і може перебігати по типу: а) гіпоглікемічної коми; б)гострої серцевої недостатності (загальної, ліво- та правошлуночкової); в) інфаркт міокарда та вогнищевий крововилив в серцевий м`яз; г) гостра дистрофія міокарду. д) гостра емфізема легень; є) спонтанний пневмоторакс.

Гостра серцева недостатність Зустрічається систолічне і діастолічне гостре перенапруження правого і сис-толічного перенапруження лівого шлуночка. При систолічному перенапруженні правого шлуночка у відведенні V1,2 спосте-рігається збільшення амплітуди зубця R і зменшення зубця S, зміщення сегменту S-Т нижче ізолінії, появляється двохфазний або інвертований зубець Т. При діа-столічному перенапруженні правого шлуночка на ЕКГ появляються ознаки непов-ної блокади пучка Гіса. Для систолічного перенапруження лівого шлуночка характерна поява двох-фазних і відємних зубців Т в відведеннях V5,6. Лівошлуночкова недстатність викликає затруднене дихання, кашель, появу во-логих хрипів в легенях, а в тяжких випадках розвивається серцева астма. Пульс стає слабким, частим; наростає задуха. Може спостерігатись збільшення розмірів лівого шлуночка за рахунок міогенної дилятації. Правошлуночкова недостатність серця викликає задуху, набряк легень. Спос-терігається пульсація яремних вен та болючість і збільшення печінки. При загальній недостатності серця виникають відповідні симптоми.

Інфаркт міокарда та вогнищевий крововилив в серцевий м`яз. Дуже рідко при гострому фізичному перенапруженні у спортсменів може виникнути інфаркт міокарда або крововилив у серцевий мяз. Клінічно це проявляється приступами стенокардії, пониженням працездатності та іншими клінічними проявами. В окремих випадках в міокарді можуть виникати вогнища некрозу, які не повязані із змінами коронарних артерій. Вони мають назву метаболічних (некоронарогенних). Ці некрози не дають больового синдрому, на ЕКГ відсутні зубці Q. Ознаками некрозу можуть служити відємні, рівносто-ронні зубці Т. Вважається, що причинами тих явищ може бути ранній атеросклероз, вроджені аномалії коронарних судин та порушення нейро-гуморальної регуляції. Гостра дистрофія міокарду - досить часте явище при надмірних наван-таженнях у мало тренованих спортсменів. Клінічно це проявляється за-гальним дискомфортом, пониженням працездатності, невротичними про-явами. На ЕКГ це виражається дифузними змінами в міокарді - зниження зубців Т,Р, подовження інтервалу Р- Q і Q -Т

Раптова смерть у спорті. Це випадки смерті, що наступили безпосередньо під час навантажень, або протягом 24-х годин після перших проявів перенавантаження. Причиною може бути: а) недіагностована патологія (вроджена патологія коронарних судин, субаортальний стеноз), спазм коронарних судин, обумовлений деякими допінгами, алкоголем, кокаїном,тощо. б) короткотривала зупинка серця при ударі в ділянку серця, (удар“в дих”,бокс, мяч), в шию -синдром Гольца, “гравітаційний шок”

Хронічне фізичне перенапруження (перетренованість) Перетренованість це хронічне фізичне перена-пруження усіх регу-ляторних і функціональних систем при форсованих нерегулярних тре-нуваннях без достатнього відпочинку і реабілітації. Наступає своєрідне накопичення втоми (хронічна втома). В основі лежить перенапруження процесів збудження та гальмування в корі головного мозку, порушення їх рівноваги та сили, ендокринний дис-баланс. Сприяють розвитку перетренованості порушеня режиму тренувань, мікротравми та хронічна інфекція. Розрізняють 3 стадії: а) перехідна - скарги відсутні, але спортсмен відчуває проблеми в освоєнні нових навиків, відсутність росту резуль-татів, появляються ознаки вегетодистонії; б) невротична – появляються скарги на поганий сон, втрату інтересу до змагань, дратівливість, швидку втому, зниження швидкісних ре-акцій, тощо. Є виражені вегетативні зміни - зменшення брадикардії, різка дихальна аритмія, гіпер- або гіпотензія. На ЕКГ появляються екстрасистоли, і блокади 1 ст.ч; в) патологічна – це критичний стан. Такі спортсмени мають харак-терний вигляд- блідість обличчя, запалі очі, синці під очима, синюш-ність носогубної складки, стурбованість, апатія. Можуть загострюватись хронічні процеси, швидко псуються зуби. Є зміни крові, імунітету.

Хронічне фізичне перенапруження серця Внаслідок хронічного фізичного перенапруження у міо-карді рзвиваються зміни, подібні до дистрофії міокарду. Найбільш вірогідною причиною дистрофії вважється не-достаток (Анічков В. 1969) або надлишок (Меєрсон Р.1975) кетахоламінів (нейродистрофічна теорія). Доведено, що надлишок кетахоламінів стимулює перехід йонів Са в клітини міокарду, а це в свою чергу посилює вихід з саркоплазми йонів К. Це призводить до порушен-ня процесів скорочення і розслаблення, погіршення трофіки і реполяризації міокардіальних клітин. На ЕКГ реєструються зміни зубця Т – зміщення віднос-но ізолінії, частіше появляються відємні зубці Т. Можливо, що до розвитку міокардіодистрофії приводитиь дизбаланс гормонів і електролітів, який виникає при тривалих надмірних фізичних навантаженнях (електролітно-стероїдна міокардіопатія).

Клініка І стадія. Скарг немає, або вони носять неспецифічний характер. При обстеженні з боку серця аускультативно чи перкуторно змін не- має, функціональний стан ССС як правило не змінений. На ЕКГ -зменшення амплітуди зубця Т, синдром ТV1 > Т V6, поява двогорбого зубця T або косе зміщення сегменту SТ вверх. 2 стадія. Появляються скарги на неприємні відчуття або болі в ділянці серця колючого характеру, зникає бажання тренуватись, немає росту результатів. Обєктивно - явища вегетодистонії:-пітли-вість, зменшення брадикардії, тремор рук, червоний дермографізм тони серця приглушені, може прослуховуватись систолічний шум. ЕКГ-термінальна або початкова інверсія зубця Т, повна інверсія Т, зміщення сегменту SТ вниз, збільшення зубця Т і U 3 стадія. Скарги на вялість, швидку втомлюваність, пониження результатів. Обєктивно - блідість, синці під очима, приглушені тони, тахікардія, розширення границь серця, зміни кровяного тиску. На ЕКГ повна інверсія зубця Т в багатьох відведеннях, зміщення сегменту SТ, іноді синдром, який симулює гостру коронарну недостатність – виражений підйом сегменту Т з термінальною інверсією зубця Т.

Диференціальний діагноз Важливе значення має динаміка ЕКГ при нагрузці. При 1-2 ст. можливі зворотні зміни, нормалізація ЕКГпісля відпочинку. Медикаментозні проби. Штучна гіперкаліємія- КCl 6-8 гр. натще з помірно солодким чаєм. Через 1,5 год. визначають концентрацію КCl в плазмі крові і роб-лять ЕКГ. Проба позитивна, коли іде нормалізація ЕКГ. Блокада –адренергічних рецепторів (анаприлін, обзідан, індерал). Коли наступить виражена бадикардія ( 1,5 год.) роблять ЕКГ. Нор-малізація ЕКГ свідчить про недостаток катехоламінів в міокарді. Подібний результат може дати проба з фізичним навантаженням. Лікування. 1 стадія лікується амбулаторно. 2 стадія- стаціонар. При калійчутли-вих змінах препарати КCl, панангін, оротат К. Проба на чутли-вість: КCl по 1 гр. 4 рази в день протягом пяти днів. В добовій сечі визначаємо рівень К. Якщо затримується 10-15% К в організмі то препарати даємо 2-3 тижні по 1 гр. 3 рази в день. При затримці 15-20% назначаємо оротат К на 1-1,5 місяці

Спортивні травми Сюди відносяться травми які виникли на тренуван-нях або на змаганнях. Вони складають 2-3 % від усіх травм, які трапляються серед людей. Травми поділяються на: мікро- і макротравми; відкриті і закриті. По важкості вони є: легкі, середні і важкі. Найбільш характерними є закриті пошкодження : забій, розтягнення, розриви і надриви м`язів та зв’язок. Серед забоїв біля 50% припадає на суглоби,в тому числі 30% припадає на колінний суглоб. 47% усіх спортивних травм, які вимагають стаціонарного лікування складають пошкодження менісків.

Причини спортивних травм: -низька кваліфікаця спортсмена; -недоліки в організації занять і змагань; -невідповідність оснащення, одягу і взуття виду змагань; -несправний інвентар і оснащення; -недостатня страховка; -погані санітарно -гігієнічні умови; -нехтування індивідуальними засобами захисту; -порушення правил змагань та спортивної етики; -неправильний розподіл людей по снарядах, скупченість, зустрічні потоки; -недостатня розминка; -порушення дисципліни; -допуск до змагань в хворобливому стані; -недостатній відпочинок; - втома і перевтома

ФІЗіОЛОГіЧНІ ПРОЦЕСИ І МЕХАНІЗМИ ВІДНОВЛЕННЯ

Класифікація відновних засобів 1)Педагогічні засоби: а) активний відпочинок; б)чергування різноманітних вправ; в) дозування навантажень і втоми. 2) Психологічні: а) психолого-педагогічні: індивідуальний підхід, підбір спаринг-партнерів, створення робочої обстановки і відпочинку, співбесіди; б) психоіндуктивні: гіпноз, автотренінг, медитація, релакс-музика. 3) Медико-біологічні: а) харчування; б) вітамінізація; в) фармацевтичі: 1.коферменти; 2. антиоксиданти; 3. гепатопротектори; 4. ноотрони; 5. препарати пла-стичної дії; 6. препарати енергетичної; 7. коензими. 4) Фізичні засоби: гідро- та фізіотерепапія, клімато-терапія, масаж та фізичні вправи.

Харчування спортсменів Харчування – це важливий природній засіб поповнення і віднов-лення пластичних і енергетичних ресурсів організму, це засіб реабілітації. Кількість, склад і калорійність їжі залежить від енерготрат і вона повинна повністю покривати потреби в залежності від виду спор-ту та величини навантажень. Концепція “збалансованого харчування” – баланс між приходом і розходом енергії, - баланс компонентів їжі, які не синтезуються в організмі, або синтезуються поволі, - баланс “швидких” і “повільних” енергопродуктів, вітамінів та мікроелементів, - баланс вуглеводів, білків та жирів. Правила харчування спортсменів: - Збільшена кратність прийому їжі; - прийом їжі за 1 год. до старту, добавка на дистанції -приблизне співвідношення білків, жирів, вуглеводів (4500 ккал) Білки – 14%; Жири – 22%; Вуглеводи – 64%. (При збільшенні кало-рійності на 1000 ккал., білків зменшується на 1%; збільшення кількості незамін-них амінокислот та вітамінів групи В (при роботі на швидкість).

Фармакологічні засоби відновлення Ці засоби вживають з метою: -оптимізації процесів відновлення; -профілактики перетренування і перенпруження; -підвищення опірності організму; -лікування і стимуляції (допінги). Коферменти (кокарбоксилаза, кобаламід, перидоксальфосфат, каротин, липолева кислота та інш.). Це похідні віт. В1 , В6 , В12 , і др., які мають високу біологічну активність. Препарати пластичної дії:нуклеотиди і їх похідні (оратат К, фос- фаден, рибоксин, інозин, АТФ, аденілова к-та, метилурацил; Вони сприяють відновленню структури клітин, ферментів, посилюють реге- неративні процеси, мають антисклеротичний ефект. Препарати енергетичної дії: Карнітин, ліпо-єва, глютамінова, янтарна к-ти, панангін, гліцерофосфат, лецитин. Ці препарати підвищують стійкість до гіпоксії, приймають участь в циклі Кребса, під-вищують активність ферментів і коферментів, створюють запаси енергопродуктів. Під їх впливом зменшується кількість прекисних сполук і радикалів.

Коферменти Коензим композитум, убіхінон композитум- коферменти в циклі Кребса які посилюють окисно-відновні процеси (окисне фосфори-лювання), регулюють тканинний обмін при інтоксикаціях і гіпоксії. Ці препарати корисні при фізичному і психічному виснаженні, гіпо-ксії, гіповітамінозі, хронічних дегенеративних захворюваннях та при станах, коли заблоковано клітинне дихання. Застосовують також при мігрені, бронхіальній астмі, невралгіях,невритах, парезах, веге- тодистонії і різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Антиоксиданти, адаптогени – препарати корисні при психоемоційних і фізичних навантаженнях, де потрібна увага, швидкість реакції. В більшості це препарати рослнного походження - жен-шень, китайський лимонник, левзея, золотий корінь, еутерокок,токоферол. Ноотропи – покращують трофіку ЦНС(церебро- лізин, аміналон, пірацетам). Гепатопротектори- есенціале, аллахол, гепаркоензим, леганол, Fe.

Вітаміни У спортсменів потреба у вітамінах збільшується в 1,5- 2 рази, особливо зимою, на високогірї, та при психологічних навантаженнях. Слід уникати крайностей: 1)Не збільшувати необдумано сумарну дозу вітамінів – знижується здатність організму до їх синтезу в нормальних умовах. 2) Враховуючи сумарну кількість вітамінів в продуктах забувати про втрати при термічній обробці їжі. Коли в раціоні багато вуглеводів необхідно збільшити кількість віт. групи В; при білковій їжі рослинного походження зростає потреба у віт. РР,В12 ,Є . Слід враховувати синергізм вітамінів: С і РР, В1 ,В2 і РР; В1,В2,В6 і С; В12,В6 і С; С і РР. Віт В12,В С,В6 – сприяють кровотворенню, росту епітелію. Необ- хідні для утворення метіоніну, холіну, беатину, приймають участь у синтезі фолієвої кислоти та ліпідному обміні. Віт. В6 (піридоксин)- входить до складу ферментів, які каталізують процеси обміну жирних амінокислот, утво- рення віт.В12, фолієвої кислоти та гемоглобіну. Віт. Є (токоферола ацетат)- приймає участь в утворенні окисно-відновних систем, сповільнює окислення, сприяє функції мязів і міокарду. Віт.В5 (пантотенат кальцію)-перетворюючись в коєнзим А, каталізує об-мін вуглеводів, ліпідів, ацетилхоліну, стероїдів, порфіринів. Ці вітаміни особливо корисні після виснажливих навантажень (декамевіт, аєровіт та інш.)

Інструкція для розподілу учнів і студентів на медичні групи

Рівень здоров’я. Досвід і наука вказує, що наше здоров’я на 55-60% залежить від спадковості, 28-42% від соціальних і зовнішніх умов, способу життя і тільки на 9-13% від медицини. Перехід від фізіологічного стану (від здоровя) до захворювання здійснюється непомітно і поступово (Г.Ф.Ланг,1938). Добре самопочуття та висока працездатність не є абсолютним показником здоровя. Організм спортсмена має високі компенсаційні можливості і симптоми патології прояв-ляються нетипово. Здоров’я Хвороба Здоров’я Передхвороба Хвороба

Види рухової активності Недостатня (гіподинамія) Швидке ослаблення основних процесів життєзабезпечення, зниження функціо-нальних можливостей організму Погіршення стану здоров`я, виникнення захворювання, передчасне старіння організму Мінімальна Не забезпечує суттєвих позитивних змін в організмі Оптимальна Розширення резер-вних можливостей організму та здат-ність максимально ефективно викорис-товувати їх в різних умовах Удосконалення про-цесів адаптації (при-стосування) до умов оточуючого середо-вища, підвищення стійкості до впливу несприятливих чинників Надмірна Перевтома та перенапруження діяльності основних систем життєзабезпечення організму Розвиток передпато-логічних змін та пато-логічних станів (навіть таких, які призводять до смертельних випадків)

Вікові межі допуску дітей до занять спортом

Дякую за увагу !