Педагогічні ідеї та освіта східних слов ян Виховання навчання

Педагогічні ідеї та освіта східних слов’ян. Виховання, навчання і педагогічна думка в Київській Україні – Русі (до ХIV ст. ) § 1. Виникнення слов’янських племен: історичний екскурс. § 2. Освіта і виховання у східних слов’ян. § 3. Становлення освіти в Київській Русі. § 4. Перші паростки педагогічної думки. § 5. Формування освітньої політики у козацьку добу (ХІІІ - перша половина ХVІІІ ст. )

Література: § 1. Медвідь М. А. “Історія національної освіти і педагогічної думки України”: Навч. посіб. – К. : Вікар, 2003. – 335 с. § 2. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. . ХХ ст. ): Нариси/ Редколегія: М. Д. Ярмаченко, Н. Калініченко. – К. : Рад. шк. , 1991. – 384 с. § 3. Левківський М. В. , Микитюк О. М. “Історія педагогіки: Навчальний посібник”. – Харків: “ОВС”, 2002. – 240 с.

Водночас з арабським вторгненням з Півночі в 7 ст. в Візантійську імперію проникають слов’янські народи Балканського півострова. У 9 -12 ст. відбувається становлення слов'янської писемності, яка була створена на основі грецького уставного письма візантійцями Кирилом і Мефодієм. У 863 році ними була заснована слов'янська церква і при ній перша школа з викладанням слов'янською мовою. В 865 році після прийняття християнства в Болгарії послідовники Кирила і Мефодія створили мережу слов'янських шкіл. Найпопулярніші з них: Охрідська і Преславська. У 1018 -1185 рр. за часів Візантійської імперії, коли в болгарських школах нав'язувалась грецька мова, вчителі слов'янської книжності переселились до Київської Русі.

- - Історичне та генетичне формування давньоруської народності пов'язане з характером виховання у давніх слов'ян. Мета і завдання виховання східних слов'ян: прищепити практичні вміння та навички; прищепити риси характеру, які б робили їх спроможними до трудової діяльності (навчали землеробській справі, володіти зброєю, полюванню на звіра, риболовству, пізніше – ремеслам). Засоби виховання східних слов'ян: залучення дітей до посильної участі в праці; приклад; показ; усні повчання; покарання, навіть і тілесні (за лінощі, непокору, брехню).

1. 2. - Ази народної педагогіки: Виховання дітей - життєво важлива функція батьків. Мета виховання - підготовка дітей до практичної участі в суспільному житті. Своє відображення народна педагогіка отримала в усній народній творчості: прислів'я, приказки, билини, казки, пісні. “Вчити – розум точити”. Педагогіка народу була трудовою. У 6 -9 ст. у східних слов'ян сформувались 4 соціальні верстви: общинники – землероби; ремісники; племенна феодалізуюча знать; язичеські жреці.

Від народження і до 3 -4 років дитина знаходилась під опікунством матері. Історично значення слова “дите”- означає “кормити груддю”. З 7 років переходили в групу “отроків”. З 14 років – дитина – рівноправний член сім’ї. Для дітей знаті характерним було виховання поза сім'єю – “аталичество”

- Прокопій Кесарійський (6 ст. ) виділив такі риси слов'ян, які відображали особливості виховання: загострене почуття общинності та справедливості; релігійність; стійка віра у Верховного Бога; віра в магію; моральність; військова підготовка; Візантієць Маврикій відмітив такі якості: свободолюбство; мужність; загартованість; легко переносять спеку, холод, дощ, недостачу їжі.

- З'являються слова, на позначення вікових груп: “дитя” – той, що годується груддю; “молодий” – дитина 3 -6 років; “чадо” – дитина 7 -12 років, що починає навчатися; “отрок” – підліток 12 -15 років, що проходить навчання перед посвятою у дорослі члени роду. Велика роль приділялася матері, звідси і значення слова “материй”- вихований матір'ю. Отже, педагогіка східних слов'ян зародилася на стику двох культур - язичеської та християнської.

§ У ІХ ст. н. е. стародавні племена слов'ян об'єднались і утворили державу – Київську Русь. § Існує чимало теорії походження слов’ян. Дослідженням давніх часів в Україні займався М. Грушевський § Слов’яни увійшли в історію як народ енергійний, мудрий, мужній. § § Назви племен: Анти (lll-Vlll ст. н. е. ). Держава – Оратанія, столиця – Київ. Поєднувались автократія та демократія. Писемність: буквиця, старогрецька та латинь. § Венеди (Геродот, Поділля). § Сармати (кочові скотарські племена). У родині головувала жінка. Головне – фізичне виховання. § Скіфи (Маврікій, Свідомість). Племена схожі за способом життя, мораллю, любов’ю до свободи.

§ Періоди виховання: § 1 період – баяння – вік (1, 5 – 2 роки) – вихователь: мати, колискові, спілкування з немовлям. § 2 період – пестування – вік (3 – 7 років) – вихователь: мати, пестунки, усна народна творчість, забавлянки, знайомство з видами трудової діяльності, ігри. § 3 період – отрок – вік (7 років) – хлопчики – пострижені. Дівчата – заплетена коса. § В епоху матріархату дітей 5 -6 років виховувала мати. § Жінки з малолітніми жили в окремій частині, де іноді утримували домашніх тварин. Цю частину називали дитинець. У літописах Київської русі – це внутрішня фортеця. § Спочатку це місце громадського виховання, потім резиденція князів. § § Методи виховання: пояснення, переконання, заохочення. Жили в гармонії з природою. Починали навчання дітей з розуміння природознавства. § Міфи займали почесне місце у вихованні, відбивали ідеали українського народу, охоплювали всі сфери життя.

§ Ознайомлення дітей з: § - уявленням про будову світу, § - звичаями, обрядами, ритуалами, реліквіями, § - вчили лікувати хвороби, замовляти рани, звертатися до персоніфікованих сил природи. § Поклонялися: сонцю, зорям, місяцю і вогню, деревам, воді. § Слов’яни мали мовну педагогічну термінологію: § Місце навчання – вчитель, научитель(ка). § Навчальні заклади навчали міфології, лічбі, сільськогосподарському календарю, ремеслу, мистецтву. § Виховання здійснювалося в процесі виробничої діяльності (дородове), потім у результаті вдосконалення знарядь праці і ускладнення трудової діяльності (родова громада) відокремилось від загального процесу трудової діяльності.

§ Утворення Київської Русі датується ІХ ст. і пов’язане з епохою становлення та розвитку феодального суспільства. § Київ був центром міжнародної торгівлі. Систематичний і поступовий розвиток пов’язують з іменами видатних діячів: Аскольда, Діра, Олега, Ігоря, Святослава, Володимира, Ярослава та інших, а також двох княгинь – Ольги та Анни Ярославни, королеви Франції. § Вважається, що писемність виникла після прийняття християнства, але існують свідчення існування писемності до 988 року у вигляді договорів з греками у 912, 945, 971 роках. § Перший паросток вищої школи в Україні - двірцеві школи. Досить популярними були школи грамоти, ремісницькі школи.

§ § § Перша двірцева школа була відкрита князем Володимиром у 988 р. Основою змісту освіти були сім вільних мистецтв (наук): граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія і музика. У літописі ці школи мали назву школи книжкового вчення. У стінах Софії Київської (1037 р. ) було засновано велику бібліотеку, майстерню - скрипторій, де перекладали та переписували книжки. Історію та географію вивчали на основі “Повісті минулих літ”, юриспруденцію – за “Правдою Руською”, посібником з граматики служила “Книга Осьмичастинна” (про частини мови). За рівнем освіти двірцеві школи наближалися до освітніх установ Візантійської імперії.

§ § § § Головну роль серед монастирів займала Києво– Печерська обитель. Головне завдання монастирських шкіл - суворе аскетичне вихованні підростаючого покоління. Основний зміст освіти: покора, терпіння, відмова від радощів земного життя. Основні посібники : - праця Іоана Дамаскіна “Джерела знань”, - “Ізборник” (1073 р. ), що вміщував невеликі перекладені трактати наукового змісту, - “Бджола” з філософськими афоризмами від часів Сократа до матеріаліста Демокрита. Учні вивчали уривки з творів Аристотеля, Платона, Епікура, Плутарха, Софокла, Геродота та інших античних авторів.

§ § § Елементарна освіта здобувалась в парафіяльних школах при діючих церквах або за допомогою майстрів грамоти, які викладанням заробляли собі на життя. Школи грамоти відкриваються наприкінці ХІ – початку ХІІ ст. і в пам’ятках давньоруської писемності з’являється поняття “навчання грамоти” (навчання дітей читати, писати, лічити, хоровому співу). Навчання починалося з вивчення Буквиці (так називали буквар), потім вивчали Часослов і Псалтир. Знайдені також спеціально оброблені дощечки “цери” з вирізаними на зворотній стороні 36 літерами. Такою була азбука 13 -14 століття. На Русі з ХІІ ст. був відомий буквоскладальний метод навчання.

§ Процес викладу нового навчального матеріалу: § Учитель читав книгу та коментував окремі речення або цілі розділи. Значну увагу приділяли усному викладу у формі повчань, притч. § Навчання арифметики починалося з вивчення нумерації – числових символів – 27 букв грецького походження. § Слов’янські букви Б, Ж, Д, Ш, Щ, Ъ, Ь для позначення цифр не застосовували. § Методи навчання: § * Екзогенний метод - ґрунтувався на вірі в існування двох світів (небесного і земного). § * Художній метод - подавав художньо-образну характеристику видатних осіб, святих, героїв тощо. * Науковий метод - полягав в поясненні навчального матеріалу емпіричним шляхом.

§ Патріотичне виховання: § - займало чільне місце в навчально-виховному процесі; § - образи билинних героїв сприймалися як моральний ідеал, модель громадської поведінки, билини описували події при дворі князя Володимира Красне Сонечко; - прикладами для наслідування були: Ілля Муромець, Микола Селянинович, Добриня Микитич, Альоша Попович. § Естетичне виховання мало особливе значення, насамперед хоровий спів. § Освіта за кордоном. § У ХІІ ст. поширилася тенденція здобувати освіту за кордоном. Вихідці з Русі вчилися в Константинополі, у монастирській школі в Афоні.

У Київській Русі була своєрідна система освіти для сиріт і дітей з відхиленнями у розвитку. § Існувало дві форми опіки дітей-сиріт: індивідуальна і громадська. Згідно з “Правдою Руською”, опікуном сиріт могли бути близькі родичі або вітчим. Опікун був зобов’язаний годувати, одягати сиріт і зберігати їхню спадщину до досягнення повноліття. Людину, яка повинна була турбуватися про сироту, як про рідну дитину, називали “печальником”. Були притулки для сиріт. § Народні педагогічні ідеї базувалися на усній народній творчості: обрядових піснях, легендах, загадках, прислів’ях, заклинаннях, епічних та ліричних піснях. § Народна педагогіка була представлена усною народною творчістю – фольклором, в якому відображалась народна ідеологія. §

§ § § § Головна мета народної педагогіки - возвеличення простої людини – патріота рідної землі. Основні риси педагогіки ХІ-ХІІІ ст. : - пошук нових методів і прийомів виховання, - збагачення засобів впливу; - трансформації міфів в епос і науку, ілюзорних уявлень про природу – в загадках; - заміна звичаю жертвоприношення дітей богам на покладання вінків. Значних успіхів у київській Русі досягла книжна справа. У 1037 р. була відкрита перша бібліотека.

§ Державна концепція виховання відображалась на сторінках наступних творів: § - “Ізборнік” (1076 р. ). § - “Повість минулих літ”. § - “Руська Правда”. § - “Повчання дітям ” Володимира Мономаха (1053 -1125 рр. ), § - “Слово о полку Ігоревім”. § Володимир Мономах уперше обґрунтував необхідність переходу від релігійноаскетичного виховання до практичних завдань, пов’язаних із повсякденним життям.

§ § Козацька доба найбільш хвилююча і яскрава сторінка в історії України. Козацтво – це героїка українського народу, це джерело натхнення в боротьбі за свободу і незалежність, це вершина військової майстерності, це скарбниця високої духовності наших предків. Козацтво правомірно вважається святинею українського народу. “Козацтво” – з ХV-ХVІ ст. збірна назва козаків в Україні, що входила до складу Росії, з ХVІІІ ст. до 1917 р. – частина населення Лівобережжя, а також окремий військовій стан у Росії. Козацтво виникло як реакція на посилення соціально-економічних і національно-релігійних утисків населення України з боку української та польської шляхти, католицької церкви.

§ Трактування слова “Козак” в історичній літературі : § * за народною традицією слово козак проходить від слова “коза”. Козак – означає воїн, рухливий та енергійний, як ця прудка і граціозна тварина. § * Козак – легко озброєний вартовий воїн. Його сутність – український воїн, вільна людина, що бореться за волю, незалежність народу. § У межах сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської областей у ХVI-XVIIІ ст. було вісім січей. § Гордістю козацтва був демократичний і свободолюбивий дух.

§ Козацька система виховання має такі ступені: § - дошкільне родинне ; § - родинно-шкільне виховання; § - вища освіта. § Дошкільне родинне виховання базувалося на батьківській і материнській народній козацькій педагогіці. У сім’ях панував культ Батька і Матері, Бабусі і Дідуся, Роду і Народу. § Козацькій сім’ї властиві: § - глибокий демократизм, § - високі духовні традиції, § - рівноправність чоловіка та жінки.

§ Завдання для самоперевірки: § 1. Поясніть назви та зміст понять: § гридниця – § аталичество – § ініціація – § 2. Де, коли і ким була створена слов’янська писемність? § 3. На стиці яких культур створена слов’янська педагогіка? § 4. Назвіть мету виховання східних слов’ян. § 5. Які риси слов’ян виділив Прокопій Кесарійський у VI ст. до н. е. ? § 6. Де і коли з’явились перші школи? Хто був першими вчителями? § 7. Особливості початкового навчання в школах кінця ХІ – поч. ХІІ ст.

§ § § § § Список рекомендованої літератури для студентів: 1) Джуринский А. Н. История педагогики. - М. : Владос, 1999. - 432 с. 2) История педагогики с XVII до середины XX ст. под ред. Академика РАО А. И. Пискунова. - К. : Творческий центр, 1998. 296 с. 3) Історія світової та української культури: Підручник для вищих закладів освіти / В. А. Греченко, І. В. Чорний, В. А, Кушнерук, В. А. Режко. -К. : Літера ЛТД, 2002. - 464 с. 4) Левківський М. В. Історія педагогіки. - К. : Вища школа, 2006. - 320 с. 5) Левківський М. В. Історія педагогіки. Видання 2 -е, доповнене. Підручник. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. 376 с. 6) Левківський М. В. , Микитюк О. М. Історія педагогіки: Навчальний посібник / за ред. Левківського М. М. — Харків: «ОВС» , - 2002. — 240 с. 7) Сбруєва А. А. . Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: Сум. ДПУ, 2000. - 208 с.