ПАТРОЛОГІЯ – що це? ? ?
ПАТРОЛОГІЯ – наука про Отців Церкви • Πατρος • Отець • Λογος • Наука
Й. Герхард протестантський богослов, який в 1637 році перший вжив термін «ПАТРОЛОГІЯ»
«патрологія» чи «патристика»
Завдання ПАТРОЛОГІЇ q. ЖИТТЯ q. ТВОРИ q. БОГОСЛОВ’Я
Метод ПАТРОЛОГІЇ ІСТОРИЧНО КРИТИЧНИЙ
Апостол Павло: «хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та отців небагато; бо я вас породив через Євангеліє в Христі Ісусі» 1 Кор. 4, 15.
св. Іриней Ліонський «Той хто навчений кимось, то є сином того учителя, натомість учитель – його батько»
Климент Олександрійський «Через Слово відроджується душа, тому наставників наших ми називаємо Отцями»
Критерії «Отця Церкви» 1. Православність вчення 2. Святість життя 3. Визнання Церкви 4. Стародавність (до VII ст. )
Католицьке розрізнення «Отців Церкви» 1. Вчителі Церви 2. Отці Церкви 3. Письменники Церкви
Періоди Патрології 1. Донікейська Доба тобто від часу коли апостоли передали управління своїм учням (І ІІІ ст. ) 2. Золота Доба ( Розквіт для Церкви). З того часу коли Імператор Константин офіційно признав Християнство державною релігією (IV V ст. ) 3. Доба Упадку Церковної науки аж до Отця Церкви Івана Дамаскина на Сході ( VIII ст. ) й на Заході до Отця Церкви Ісидора з Севіллі ( VII cт. )
частина перша Донікейська доба (І-ІІІ ст. )
Загальний огляд 1. Релігійне життя Римської Імперії в І-ІІ ст. • • Pontifex Maximus філософія стоїків філософія киніків культ богів «спасителів» богині-матері культ божества Мітри культ єдиного Бога Ягве філософські ідеї Філона Олександрійського
Загальний огляд 2. Розвиток та поширення християнства • • • Юдеохристияни Елленохристияни «актуальна есхатологія» простота внутрішньої організації остаточний розрив із юдаїзмом повстання християнської літератури
Загальний огляд 3. Десять імператорів, які переслідували християн • • • Нерон (54 -68 рр. ) Доміціан (81 -96 рр. ) Траян (98 -117 рр. ) М. Аврелій (161 -180 рр. ) С. Север (193 -211 рр. ) Максимин (235 -238 рр. ) Декій (249 -251 рр. ) Валеpіян (253 -260 рр. ) Авреліян (270 -275 рр. ) Диоклеціян (284 -305 рр. )
Загальний огляд 4. Причини переслідувань християн 1) християнство – нова релігія, відповідно не є істиною 2) вона – релігія фанатиків 3) християнство – це таємна містична організація 4) християни – це атеїсти, оскільки не визнають богів 5) християни – зрадники, бо не почитають культ імператора 6) християни займаються магією 7) християни – це розпусники та канібали 8) християни – це причина гніву богів
РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ
Гностицизм (грец. γνῶσις, знання) це синкретична релігійнофілософська система знань, що включала в себе древні традиції та навчання юдаїзму, еленізму, християнства та зороастризму, яка виникла у ІІ ст.
Характеристики гностицизму: 1. 2. 3. 4. дуалізм матерія як зло ексклюзивність образність
Історичний огляд розвитку гностицизму § Симон Ворожбит § Менандра § Васелид § Валентин
Антропологія гностицизму Дух душа тіло ЛЮДИНА Дух елемент ДОБРА душа, тіло елементи ЗЛА Три класи людей: ГНОСТИКИ ХРИСТИЯНИ ПОГАНИ
Сотеріологія гностицизму Спасіння – це головна мета гностика, яка полягає у гнозисі, тобто самопізнанні, яке відкриває людині очі на її правдиве достоїнство та походження. Спасіння залежить від самої людини, т. зв. «самоспасіння» .
МАРКІОНІЗМ це християнська єресь ІІ ст. , одна із форм спрощеного гностицизму заснована Маркіоном, багатим судновласником сирійського походження.
МАРКІОНІЗМ Доктрина • Старий Завіт – це творіння злого бога. Деміурга • Із Нового Завіту визнає лише Євангеліє від Луки та десять листів апостола Павла • Відкидає Воскресіння • Визнає багаторазове хрещення, як ознаку покаяння • Практикує строгий аскетизм та забороняє подружжя.
МОНТАНІЗМ «катафрігійська єресь» ранньохристиянська єресь заснована в ІІ ст. у Фрігії (Мала Азія). Свою назву отримала від засновника Монтана, який був жерцем фрігійської богині Кібели
МОНТАНІЗМ Еклезіологія • Церкви в міру свого зросту досягала певної дії Святого Духа • Розрізняли три етапи зросту Церкви: • період Мойсея – дитинство • Христа – юність; • Монтана – зрілість • Відкидалась ієрархія • Керівниками спільнот наставляли «пророків» та «пророчиць»
МОНТАНІЗМ Аскеза • • ознакою монтаністів був строгий ригоризм, який зводився до заборони будь-якої приємності займатись наукою вважалось гріхом заборонявся повторний шлюб Того хто вчинив віровідступництво чи якийсь інший тяжкий гріх (вбивство, перелюб чи ін. ) навіть після покаяння заборонено було приймати в спільноту
Перші ранньохристиянські твори
Апостольський Символ Віри Текст апостольського символу віри використається в богослужінні Римо. Католицької Церкви. Також він входить до складу молитви розарію. Крім того його використовують у богослужіннях англікани і деякі інші протестантські церкви. Православна Церква не використовує цей Символ Віри.
ДІДАХЕ «Διδαχὴ Κυρίου διὰ τῶν δώδεκα ἀποστόλων» (Господнє навчання дванадцятьох апостолів) це сукупність ранньохристиянських пам’яток щодо дисциплінарного, богословського та морально-аскетичного життя Церкви в апостольські часи.
ДІДАХЕ Історія походження • Рукопис, у його теперішньому виді, було переписано у 1056 та віднайдено у 1873 р. у Константинополі • Климент Олександрійський зараховував його до книг Нового Завіту • Євсевій у своїй «Історії апокрифічних книг • виник у І або ІІ ст. • • • Церкви» вносить 1) А. Ґарнак – 130 -160 рр. 2) Ф. К. Функ – 80 -90 рр. Твір був написаний в Сирії або Палестині до розряду
ДІДАХЕ Композиція 16 глав Моральноетична (1 -6 глави) Літургійна Еклезіологічнодисциплінарна (7 -10; 14 глави) (11 -15 глави) Есхатологічна (16 глава)
ДІДАХЕ Композиція МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА ЧАСТИНА (1 -6 ГЛАВИ) Моральні правила є представлені у вигляді двох доріг ДОРОГИ ЖИТТЯ (добра): «Шляхи два є, один життя й один смерті, різниця ж велика між цими двома шляхами. З одного боку шлях життя є такий: по-перше полюбиш Бога, який створив тебе, по-друге ближнього твого як самого себе; усе ж, що не бажаєш аби сталося з тобою, і ти іншим не роби» (1. 1 -2) та ДОРОГИ СМЕРТІ (зла): «З іншого боку шлях смерті є такий: перш за все він лукавий і сповнений прокляття. [Тут є] убивства, перелюби, похітливі бажання, розпусти, крадіжки, ідолослужіння, чаклунства, ворожіння, грабунки, лжесвідчення, лицемірства, двоєдушність, підступність, гордовитість, злоба, самоуправство, жадібність, лихослів'я, заздрість, зухвалість, пихатість, марнославство, відсутність страху Божого» (5, 1).
ДІДАХЕ Композиція ЛІТУРГІЙНА ЧАСТИНА (7 -10, 14 ГЛАВИ) ХРЕЩЕННЯ «Що стосується хрещення, хрестіть так: спершу виголосивши все це, хрестіть в живій воді в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Якщо ж нема живої води, хрестіть в іншій воді, якщо не можеш у холодній то в теплій. А якщо немає ні тієї ні іншої, вилий воду на голову тричі в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. » (7, 1 -3). ПІСТ «А перед хрещенням той що хрестить і той кого хрестять мають постити, також і деякі, якщо зможуть. Тому кого хрестять вели постити за день або два. » (7, 4). «Нехай не співпадають пости ваші з лицемірами, бо вони постять на другий і п'ятий день після суботи, ви ж постіть у середу і напередодні. » (8, 1). МОЛИТВА. Обов'язком кожного вірного є промовляння Господньої молитви тричі на день, яка за змістом є досить близькою, але не ідентичною з цією, що маємо в Мт. 6, 9 -13. ЄВХАРИСТІЯ та ПОКАЯННЯ
ДІДАХЕ Композиція ЕКЛЕЗІОЛОГІЧНО-ДИСЦИПЛІНАРНА ЧАСТИНА (11 -15 ГЛАВИ) «Дідахе» засвідчує про етап переходу від харизмнатичних служителів до ієрархічної структури. харизмнатичні служителі : ієрархічні служителі: пророки єпископи апостоли диякони вчителі
ДІДАХЕ Композиція ЕСХАТОЛОГІЧНА ЧАСТИНА (16 ГЛАВА) В останній частині звертається увага близький прихід Христа. Тут ідеться про знаки останніх часів та очікування другого пришестя Господа, воскресіня мертвих: збільшення лжепророків та розпусників. «Бо в останні дні збільшиться кількість лжепророків і губителів і перетворяться вівці у вовків, і любов перетвориться в ненависть. Бо коли виросте беззаконня, стануть ненавидіти один одного і переслідувати і зраджувати, і тоді з'явиться обманник світу, на зразок Сина Божого, і стане робити знамення і дива, і землі віддасться в його руки, і буде він чинити беззаконня, яких ніколи не було від віку. Тоді прийде природа людська у вогонь випробування, і багато спокуситься і загине, а ті що триватимуть у вірі врятуються від прокляття його. » (16, 3 -5).
ДІДАХЕ БОГОСЛОВ’Я ТРІАДОЛОГІЯ Сповідується віра у Троїчність Бога, "Отця і Сина і Святого Духа « Бог Отець є Творцем світу (1, 2) Він Вседержитель (10, 3), Святий (10, 1), Всемогутній (10, 3), наш Спаситель (9 -10), роздає дари як духовні, так і матеріальні (1, 5; 10, 3), основа нашої надії (4, 10), причина нашого спасіння, до якого линуть наші молитви (9; 10), Йому належить слава через Ісуса Христа (8, 2; 9, 4; 10, 4). Ісус Христос – наш Господь і Спаситель (10), Син Божий (9, 2), Син Давида (10, 6), через Нього нам даровані вічне життя, віра та безсмертя (9, 3; 10, 2), голова Церкви, в якій духовно присутній і в друге прийде судити землю (16, 1, 7, 8). Святий Дух – Бог разом з Отцем і Сином (7, 1, 3), готує людей до пізнання Бога (4, 10), говорить через пророків, гріх проти Святого Духа не буде прощений (11, 7).
ДІДАХЕ БОГОСЛОВ’Я • • • ЕКЛЕЗІОЛОГІЯ ЄДИНА СВЯТА ОБ’ЄДНАНА В ЄВХАРИСТІЙНОМУ ХЛІБІ «Як цей хліб, що ламається, був розсіяний на пагорбах і будучи зібраним, став єдиним, так нехай збереться Церква Твоя від кінців землі в Царство Твоє. Бо Твоя є слава і сила через Ісуса Христа повіки. » (9. 4; див. також 10, 5). • • ОСВЯЧЕНА НАСЛІДНИЦЯ ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО «Пам'ятай Господи Церкву Свою, збережи її від всякого зла і зроби її досконалою в любові Твоїй, і збери її від чотирьох вітрів, освячену, у Царство Твоє, яке Ти приготував їй. » (10, 5).
ДІДАХЕ БОГОСЛОВ’Я ЕСХАТОЛОГІЯ Усе у творі спрямовується до майбутнього, до очікуваного Граду. На землі для християн немає оселі, їхня справжня вітчизна не тут, а на небесах, у прийдешньому Царстві Христовому. Для них не мають ніякого значення тимчасові панування властей цього світу, земних царів і князів. Християнство тут живе «кочівними» інтересами. Земним прив'язанням, патріотизму, націоналізму немає і не може бути місця у світобаченні учнів Христових.
(Επιστολή Βαρνάβα) це релігійно-повчальний твір епістолярного стилю, авторство якого приписують апостолу Варнаві.
зберігся у двох грецьких рукописах: 1) Codex Sinaiticus – це манускрипт IV ст. , віднайдений в 1859 р. у монастирі св. Катерини, що на Синаї; 2) Codex Hierosolyminatus (Costantipolitanus) – це манускрипт XI ст. віднайдений у 1873 р. никомедійським митрополитом Філотеєм Бріеннійським у Константинополі
• • • Авторство У Листі немає жодних відомостей про автора, однак традиція Церкви цей твір приписує апостолу Варнаві Першим хто вказав на авторство апостола був Климент Олександрійський Оріген автором послання називає Варнаву, а його твір підносить до гідності «божественного писання» , називаючи його «Соборним посланням Варнави» Євсевій, говорячи про канон книг Нового Завіту, Послання Варнави вважає спірним до XVII ст. автором Листа було прийнято вважати апостола Варнаву останні дослідження засвідчують, що авторство не може належати апостолу Варнаві.
Дата та місце повстання «… ось тепер все здійснюється. Оскільки вони постійно бунтуються, храм їх був знищений ворогами і тепер ворожі підданці його відновлюють. » (16, 3 -4). Як вважає Клаус Венґст (Klaus Wengst) тут мова йде про знищення храму Титом у 70 р. та про побудову в 130 -132 рр. імператором Адріаном на цьому місці поганського храму Юпітера батьківщиною послання науковці схильні вважати Сирію або Палестину.
Композиція 21 глава Вступ (1 глава) Догматична частина (2 -17 глави) Моральна частина (18 -20 глави) Висновок (21 глава)
БОГОСЛОВ’Я • Христологія Христос є вічним Господом, який брав участь у сотворені світу «Він – Господь усієї вселеної, для якого був сотворений світ, і до нього промовляв Отець: “сотворімо людину на образ і подобу Нашу”» (5 глава). • Христос проповідується як Син Божий, однак помилково вважати, що Господь є Сином людським «не Син людський, однак Син Божий явився нам у прообразі та плоті» (15 глава).
БОГОСЛОВ’Я Сотеріологія • Воплочення, страждання та смерть Христа – це ціна спасіння людського роду. • Воскресіння Спасителя із мертвих не лише знищило смерть, але, також дало початок новому Божому люду. • Хрещення дозволяє нам брати повну участь у ділі відкуплення Христа Спасителя «Ми входимо у воду повні гріхів та нечесті, а виходячи з неї зі страхом у серці отримуємо в дусі надію на Ісуса» (11 глава).
БОГОСЛОВ’Я Есхатологія • другий прихід Христа є предметом частого обговорення та близького здійснення, що спонукає людство до навернення та чеснотливого життя • Есхатологія Послання Варнави просякнута хіліазмом.
Хіліазм (від грец. χῑλιάς - тисяча) або міленаризм (від лат. mille) єретичне вчення про друге пришестя Христа та Його тисячолітнє земне царство, що має настати перед кінцем світу.
Ποιμήν του Ερμά християнський літературний твір другого століття морально-апокаліптичного характеру, написаний в алегоричному стилі навчає про Церкву
Книга написана грецькою мовою, але відразу ж було зроблено і латинський переклад До нас дійшла в трьох рукописах: • • • “Файюмський (Мічіганський) ІІІ ст. “Синайський кодекс” ІV ст. “Афонський кодекс” ХV ст.
Місце твору в давньо-християнській традиції • Іриней, Тертуліан та Климент Олександрійський часто цитували «Пастиря» і вносили його у список Священних Книг. • Оріген відносить пам’ятник до канонічних книг Нового Завіту. • Автор канона Мураторія , який датується близько 170 року, відкидає думку про богонатхненість «Пастиря» Єрми.
• • • Особа Єрми Єрма був (юдеєм) проданим у рабство в Рим, однак був відпущений на свободу успішно займався торгівлею, яка була не завжди чесною у Римі він втратив усе своє майно, а на життя заробляв, обробляючи невеликий шмат землі на околицях міста його жінка виділялась сварливим характером діти підчас гоніння зреклись від Христа, зрадили батьків і стали вести розпусне життя.
«Пастир» Композиція 5 Видінь 12 Заповідей 10 Притч
Моральне вчення • • Автор закликає до релігійно-морального оновлення християн, звільнення їх від духовного спустошення та «двоєдушності» На противагу моральному спустошенню Єрма пропонує строгі моральні вимоги і сильно повстає проти багатства і прив’язаності до земних благ. закликає до чистоти плоті – забороняються всякі похітливі бажання та думки Будучи завзятим прихильником чистоти, Єрма допускає другий шлюб і не заперечує його як гріх. Піст слід розуміти в більшій мірі духовно, як утримання від зла Повага до мучеництва і сповідництва у Єрми велика: він ставить їх вище пророків невинність і простоту серця ставить вище мучеництва
Покаяння • • • Заклик до покаяння – це основна мета написання твору • часті гріхи та зловживання Божого милосердя стає для людини шкідливим • Суть покаяння – це внутрішня переміна життя людини, μετανοια існує лише одне покаяння в час хрещення розуміючи недосконалість людської природи та знаючи милосердя і любов Божу, «Пастир» визнає також «інше» покаяння
Богословське вчення ТРІАДОЛОГІЯ Тут автор в алегоричний спосіб намагається представити взаємовідношення Божих Осіб. Зокрема тут ми можемо пізнати те, що Отець, якого автор називає Творцем, доручає Сину людський рід, Котрий через Закон Отця змінює людське життя. Також Отець посилає Святого Духа в людську плоть, тобто в людську природу Ісуса Христа, однак потрібно замітити, що Єрма Сина Божого ніколи не називає Ісусом.
Богословське вчення ХРИСТОЛОГІЯ • Ангелохристологія (Еngelchristologie) є типовою для юдеохристиянських спільнот ранніх століть, представляє передіснуючого Ісуса Христа у формі ангела. • Духовна христологія (Geistchristoligie) – представляє собою ранньохристиянське христологічне поняття, згідно якого божественою природою Ісуса є дух, або передіснуючий Христос називається Святим Духом.
Богословське вчення • ЕКЛЕЗІОЛОГІЯ Єрма подає три образи Церкви: • • • жінка в різних станах (в старості, в зрілості та в юності) вежа, що будується із каменя верба, як дерево життя із широким галуззям. • Церква була заснована ще перед створенням світу, і який був створений для Неї • • Основою її є Христос Через покаяння та навернення оновлюється Церква.
Богословське вчення АНГЕЛИ Автор розрізняє два типи ангелів: • ангели «правди» покірні, тихі та лагідні; коли вони входять в серце людини, то відразу починають розмовляти з нею про правду, чистоту, святість і про всяке добре діяння, їм поручена розбудова Церкви та охорона людського роду, вони є святими • ангели «лукавства» . це ангели злоби, гніву, безглузді та розбещені, що спокушають до гріха. Від них потрібно утікати, однак не боятись
Богословське вчення АНГЕЛИ Ангел Михаїл «Величний і сильний ангел це Михаїл, який має владу над цим народом і управляє ним: він насаджує Закон в серцях віруючих і спостерігає за тими, яким дав Закон, чи вони дотримуються його. » (Sim. 8, 3)
Богословське вчення АНГЕЛИ Ангел Покарання «ангел покарання; він з праведних ангелів, але приставлений для покарання. Йому ввіряються ті, які відхилилися від Бога і вдалися до похоті і задоволень світу цього; і він карає їх, як вони того заслуговують, різними жорстокими муками
Богословське вчення АНГЕЛИ Ангел насолоди і неправди «Це ангел насолоди і неправди, він нищить душі рабів Божих, відвертаючи їх від істини, спокушаючи злими бажаннями; і вони забувають заповіді живого Бога і живуть в розкоші і суєтних задоволеннях, і цей злий ангел губить їх - деяких до смерті, а деяких до розтління» . (Sim. 6, 3)
(грец. αποκρυφος — таємний, прихований) – це твори релігійного характеру присвячені подіям та особам біблійної (старого та нового завітів) чи ранньохристиянської історії, які не були заліченні Церквою до канону священних книг.
апокрифи класифікуються на три основних групи: 1) псевдоканонічні - це книги які в ранній період деякими християнськими спільнотами вважались канонічними і використовувались на літургійних зборах ( «Протоєвангеліє Якова» , «Слово Івана Богослова про Успіння Богородиці» та ін. ); 2) неканонічні – це апокрифи які за своєю структурою, тематикою та сюжетом схожі до канонічних книг, сюди належать більшість старозавітніх та новозавітніх апокрифів; 3) антиканонічні – це твори єретичного вчення, здебільшого гностичного та дуалістичного характеру.
Роль апокрифів у формуванні богослов’я монотеїстичних релігій • • трансцендентність та іманентність Бога, про ангелів, поняття гріха та диявола, про Воскресіння та вічне життя у розробленні певних моральних та етичних норм есхатологічна концепція месіанські доктрини усіх трьох монотеїстичних релігій.
Різновиди апокрифів За видом: • • Старозавітні Новозавітні За жанром: • • • Історичні Дидактичні Пророчі (апокаліптичні)
Євангеліє Євреїв (το καθ Εδραιους ευαγγελιον) • • було написане близько 150 р. вважалось єврейською основою канонічного Євангелія від Матея. для написання
Євангеліє Дванадцяти (το των δώδεκα εύαγγέλιον) • • виникло у ІІ ст. та вважалось втраченим, • У 1905 р. французький професор Е. Рев’ю із уривків коптських текстів зумів укласти та відновити затрачений апокриф. Оріген вважав це євангеліє найдревнішими пам'ятками (PG. 13, 1801 -1805).
Протоєвангеліє Якова • Повстало близько ІІ ст. у Єгипті та знайшло своє широке застосування серед християн сходу • папа Геласій І (496 р. Decretum Gelasianum de libris recipiendis et non recipiendis) не вважає цю книгу за богонатхнену • належить до групи т. зв. «євангелій дитинства» , однак здебільшого має маріологічний характер • засвідчує про ранній культ почитання Богородиці
Євангеліє Томи • було віднайдено та опубліковано 1945 -1948 рр. у кодексі Nag-Hammadi (ІІ, 2), • походить із середини ІІ століття, написане грецькою мовою у східній Сирії. • Євангеліє охоплює 114 Господніх навчань які представленні у формі діалогів, настанов, заповідей, притч та пророцтв. • За своїм змістом повчання наближені до синоптичних євангелій, зокрема – Матея та Луки.
Євангеліє Никодима • • розповідає про страждання Ісуса Христа, де важливе місце займає особа римського прокуратора Понтія Пилата Про це євангеліє у своїх листах згадують Тертуліан та Юстин, відповідно воно повстало в середині ІІ ст. , однак правдоподібно могло проходити певні літературні обробки ще й до V ст. За своєю структурою твір поділяється на дві основних частини: розповідь про діяння Пилата (1 -16) та зішестя Ісуса в ад (17 -27). Розповідь про перебування Ісуса в аді, визволення прародичів та знищення влади диявола дало підставу для більш глибшого богословського обґрунтування спасительної місії Господа.
Діяння апостола Петра • розповідають про чуда то проповідь верховного апостола, а також його мученику смерть в Римі • Твір написаний між 180 -190 рр. у Малій Азії або ж в Римі • поділяється на три частини, в яких описуються усі події довкола Петра починаючи з Єрусалиму та закінчуючи Римом • Діяння апостола Петра стали основою для написання відомого твору «Quo vadis? » польським автором Генріком Сієнкевичем (1846 -1916), який за цей твір у 1905 р. отримав Нобелівську премію в галузі літератури.
Діяння апостола Павла • написанні близько 185 -195 рр. одним із пресвітерів Малої Азії, що був учнем апостола Павла. • Тут описанні навернення, місійні подорожі (Дамаск-Єрусалим-Филиппи-Коринт-Італія. Рим), • проповіді, чуда та його мученича смерть в Римі. • Цікавим є те, що автор твору подає опис зовнішності апостола, що є важливим для іконографії: «… чоловік низького зросту з кривими ногами та лисою головою, шляхетна постава, коричневі очі та малий орлиний ніс. » (3, 2)
Апокаліпсиси Термін «апокаліпсис» походить від назви останньої та єдиної пророчої книги Нового Завіту Одкровення Івана Богослова, що в грецькому оригіналі називається як «Αποκαλυψις Ιησου Χριστου» , однак літературно термін сягає ще до Старого Завіту, зокрема до Книги пророка Даниїла. усі християнські апокрифічні апокаліпсиси мають п’ять спільних елементи: 1) для більшої авторитетності автори апокаліпсисів свої твори приписували загальновідомим особам священної чи церковної історії; 2) кожен візіонер переживав особливий духовний досвід, який дозволяв йому переноситись у духовний світ, де він мав можливість отримувати певні об’явлення які повинен передати іншим; 3) алегоричність та символізм; 4) апокаліпсиси намагаються відкрити повноту Божого Об’явлення; 5) близька парузія.
АПОСТОЛЬСЬКІ ОТЦІ
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ (Clemens Romanus I) апостольський отець Церкви, четвертий єпископ Риму, після апостола Петра, Ліни та Анаклета, 92 – 101 рр. , автор «Листа до Коринтян»
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ Щодо походження Климента Римського існують три теорії: 1) родич римського імператора Доміціяна, якого імператор стратив за приналежність до християнства в 96 році; 2) походження Климента із римських патриціїв, шукаючи істини молодий римлянин вирушає в Палестину, де згодом стає учнем Христовим; 3) третя теорія, яка є найбільш правдоподібною, що Климент походить із єврейської діаспори. Оріген , Євсевій , Епіфаній та Єронім ідентифікують його із Климентом про якого згадує апостол Павло у своєму Посланні до филип’ян (4, 3). «Клементини» стверджують, що Климент Римський був учнем верховного апостола Петра. який за правління імператора Траяна був засланий в Херсонес, де потерпів мученицьку смерть в 101 р. • • Свідчення про життя
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ Доля мощей Климента Папи Римського. • • • Під час перебування в Херсонесі у 861 році Кирило та Методій розпочинають пошуки св. мощей. Частину мощей Кирило залишив у Корсуні, а частину переніс до Риму в дар папі Адріану ІІ. Тепер мощі зберігаються у Базиліці святого Климента у Римі та в Києво-Печерській Лаврі
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ Лист до Коринтян 65 глав «Лист до Коринтян» Композиція Вступ 1 -3 глави Основна частина 4 -61 главу Висновок 62 -65 глави Перша частина 4 -38 глави Друга частина 39 -61 главу
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ «Лист до Коринтян» • • Богословське вчення – про БОГА навчає про Єдиного Бога в Трьох Особах тріадологічна концепція тісно вплетена в особі Ісуса Христа який є досконалим Богом та Людиною Важливе місце в христології займає Воплочення та Воскресіння Христа.
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ «Лист до Коринтян» Богословське вчення – ЕКЛЕЗІОЛОГІЯ Церква є: • Єдина • Вселенна • Тілом Христовим • Апостольська
КЛИМЕНТ РИМСЬКИЙ «Лист до Коринтян» Богословське вчення – Про ІЄРАРХІЮ • перший виразно описує Церкву як ієрархічну структуру. • Ієрархія не є наслідком якогось тиранічного насадження, але витікає із Божественної волі Творця • Ієрархія, як спадкоємниця апостолів, заснована самим Господом і ніхто із членів спільноти немає права усувати пресвітерів чи єпископів.
ПСЕВДО-КЛИМЕНТИНИ «Другий лист до Коринтян» • Невідомий автор поверхнево торкається тріадологічних питань, натомість глибоко вникає у христологію, порушуючи питання про Божественну природу Христа та Його відкупительну місію. • автор вперше говорить про передіснування Церкви, як виключно духовної субстанції, яка існувала ще перед створенням світу, однак з моменту Воплочення Божого Сина вона розпочинає свою місію тут на землі в плоті Ісуса Христа. • Твір особливу увагу звертає на аскезу християнського життя, чистоту плоті, яка є храмом Бога.
ПСЕВДО-КЛИМЕНТИНИ «Климентини» це збірка християнських розповідей у формі роману, що описують життя Климента Римського, зокрема його походження із римської знаті, трагічна втрата батьків, пошуки істини, зустріч із апостолами, зокрема Петром та зв’язки Климента із Симоном Ворожбитом. Твір походить із гностичного кола авторів.
ПСЕВДО-КЛИМЕНТИНИ Два «Листи Дівствиникам» це один твір розділений на дві частини присвячений аскетизму, зокрема безшлюбності, що походить із середини ІІІ ст. Автор дівственість вважає однією із найвищих форм християнської досконалості, за приклад ставить самого Христа, Діву Марію, християнських святих та старозавітних праведників, критикує тих, хто зневажає целібат. Покликання дівствеників – допомагати нужденним та виганяти бісів.
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ або Ігна тій Богоно сець (грец. Ιγνάτιος ο Θεοφόρος ) — один з перших отців Церкви, єпископ Антіохії (69 -107 рр. ), учень апостола Івана Богослова, який загинув мученицькою смертю від звірів у Римі, автор семи послань, які написав у час подорожі до Риму: чотири із Смирни (до римлян, ефесян, магнезійців і траллійців) і три із Тріади (до філадельфійців, смирнян і Полікарпа Смирського).
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ • • • Особа св. Ігнатія він за походженням сирієць, батьки його не були християнами, до Христової віри прийшов у молодому віці. Існує легенда про те, як Христос поставив малого Ігнатія посеред апостолів і заповів, що ніхто не увійде в Царство Боже допоки не стане як це дитя (Мт. 18, 3 -4), відповідно називався Θεοφόρος, тобто Богоносний або Богоносець був учнем апостола Івана Богослова. був третім єпископом Антіохії, після апостола Петра та Євдія, з 69 р. по 107 р. через антихристиянські настрої в Антіохії Ігнатія було засуджено на смерть, однак покарання він повинен був перенести перед імператором в Римі, відповідно в 107 р. єпископ Антіохії потерпів мученицьку смерть в Римському амфітеатрі.
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ Твори Ігнатія Антіохійського На сьогодні існує три т. зв. збірки послань Ігнатія: 1) Мала збірка – охоплює лише три послання: до Полікарпа, до ефесян та римлян (у сирійському перекладі). 2) Середня збірка (автентична) – окрім послань Малої збірки зараховує ще чотири: до могнезіян, до траллійців, до філадельфійців та смирнян (мала грецька редакція). 3) Велика збірка – більш розширена, оскільки окрім Середньої збірки охоплює інших шість послань: послання Марії із Коссоболі до Ігнатія та його зворотній лист, до тарсіян, до антіохійців, до Ірони та филип’ян (велика грецька редакція).
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ Послання до Ефесян ТВОРИ Послання до Полікарпа Смирнського Послання до Магнезіян Послання до Траллійців Послання до Римлян Послання до Філадель фійців Послання до Смирнян
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ ХРИСТОЛОГІЯ • Науку про Христа розвиває у двох напрямках – у боротьбі проти докетизму та юдаїзму • Для Ігнатія Ісус Христос – це єдина мета життя, глибока віра у Божого Сина надає йому сили та відваги: «Ніщо не здатне спинити мене на шляху до Христа Ісуса – ні видиме, ні невидиме. Вогонь, хрест, дикі звірі, страждання, муки, роздробленні кості, розсічене тіло та й всі інші пекельні муки, що прийдуть до мене – все здатен я перетерпіти, аби досягнути єдиного – Ісуса Христа. » (До римлян 5, 3). • Христос є правдивим Богом та Людиною «Єдиний лише Лікар, духовний та тілесний, роджений та нестворений, Бог, який явився у тілі, від Марії Діви та від Бога, що спершу страждав, а згодом був вільний від страждань – Господь наш Ісус Христос» (До ефесян 7, 2). • св. Ігнатій не боїться вживати такі терміни як «страждання Бога» (Еф. 1, 1) та «кров Бога» (Рм. 6, 3)
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ ЕКЛЕЗІОЛОГІЯ • Ігнатій Антіохійський вперше Церкву як вселенську структуру об’єднану в особі Ісуса Христа називає Католицькою: «Де є єпископ там повинен бути народ, подібно де Христос, там – Католицька Церква» (Глава 7). • Єдність – це основна характеристика Католицької Церкви. • Єдина форма церковної організації про яку згадує Богоносець є ієрархія виражена у служінні єпископів, пресвітерів та дияконів
ІГНАТІЙ АНТІОХІЙСЬКИЙ ЄВХАРИСТІЯ • Для Ігнатія Євхаристія являється центром християнського життя • Це таїнство звершується єпископом, або ж делегованими ним пресвітерами. «Правдива Євхаристія є та, яка звершується єпископом, або тим кому він делегував. » (Глава 7). • Євхаристія – це могутня зброя проти видимих та невидимих ворогів, а особливо проти лжепророків та учителів. «Все частіше збирайтесь для Євхаристії та для прослави Бога. Якщо ви чинитимете це частіше то сили сатани будуть сокрушені, а його лукавство розсиплеться перед вашою однодумністю» (Еф. 13, 1). • Євхаристію називає плоттю Ісуса Христа, яка постраждала на хресті та воскресла із мертвих.
ПОЛІКАРП СМИРНСЬКИЙ (69/70 – 155/156) учень апостола Івана, єпископ Смирн, автор «Послання до филип’ян» , мученик.
ПОЛІКАРП СМИРНСЬКИЙ Особа св. Полікарпа • • • Полікарп народився близько 69 чи 70 рр. Іриней Ліонський: Полікарп на єпископську катедру міста Смирн був поставлений самим апостолом Іваном, який у своєму Одкровенні св. Полікарпа називає Ангелом Смирнської Церкви (Од. 2, 8 -11). Ігнатій Богоносець прямуючи до Риму гостював у Полікарпа, називаючи його своїм другом. Перед своєю мученицькою смертю св. Полікарп здійснив паломницьку подорож до Риму, де зустрівся із Римським Папою Аниктою (154/155 -166/167 рр. ). Авторитет Полікарпа Смирнського в християнському світі був надзвичайно великим про це засвідчує широке коло його учнів, зокрема Іриней, Мелитон Сардийський, Клавдій Аполлінарій та Полікрат. св. Полікарп Смирнський прийняв мученицьку смерть 23 лютого 155/156 рр.
ПОЛІКАРП СМИРНСЬКИЙ «Послання до филип’ян» • Іриней Ліонський часто згадує та цитує Полікарпа Смирнського, зокрема називає його автором низки послань серед яких особливе місце пошани надає «Посланню до филип’ян» , про яке говорить наступне: «Серед усіх творів Полікарпа, особливим є послання до филип’ян, із якого ті що бажають та піклуються своїм спасінням зможуть осягнути віру та слово істини» (Advernus haereses III, 3. 4). • • Твір був написаний грецькою мовою та охоплює чотирнадцять глав, у повній версії лист зберігся лише у латинській мові. Лист був написаний незадовго після відвідин св. Ігнатія Смирн та його смерті. Причиною написання була відповідь Полікарпа на лист филип’ян, надісланий йому від імені Ігнатія Антіохійського, який прямував до Риму. Тому автор у своєму листі, звертаючись до филип’ян звертає увагу на причину твору: «Браття, звертаючись до вас, я написав ці речі не з власної ініціативи, а заради справедливості, про яку ви мене просили» (Глава 3).
ПАПІЙ ІЄРОПОЛЬСЬКИЙ єпископ міста Ієрополь, що в Малій Фригії, згідно свідчення Іринея Ліонського, був учнем апостола Івана та товаришем Полікарпа Смирнського, автор «Пояснення Господніх висловів» які уклав у п’ятьох книгах близько 130 р.
ПАПІЙ ІЄРОПОЛЬСЬКИЙ Відомості про життя • Про апостольське приємство Папія від апостола Івана Богослова засвідчують св. Іриней Ліонський, св. Єронім, св. Атанасій Синаїт та «Хроніки» Євсевія. «Папій – як свідчить св. Іриней – слухач Івана та приятель Полікарпа, високо достойний чоловік, який, написавши свої книги, представив усі ці речі» (Іриней, Adv. Haer. V, 33, 4). • Достатніх відомостей про життя Папія Ієропольського нам невідомі • міг народитися 80 -100 рр. • Загинув мученничою смертю
ПАПІЙ ІЄРОПОЛЬСЬКИЙ «Пояснення Господніх висловів» це твір написаний Папієм ймовірно при кінці життя. Про нього згадують Іриней, Іпполит, Євсевій, Єронім, Апполінарій Лаодіокійський, Атанасій Синаїт та інші автори включно до ХІІІ ст. На сьогодні твір зберігся лише у деяких фрагментах, однак більша частина залишається втраченою. Тут присутні елементи міліатизму, тобто тисячолітнє царювання Христа. Папій часто використовує грецький термін λογια, що дає змогу припускати використання автором т. зв. «висловів Христа» , що стали основою для синоптичних євангелій.
Християнські апологети ІІ століття та їх твори
ВСТУП Виникли апології внаслідок проголошення едикту імператора Траяна в 113 р. , який християн виносив поза закон і був причиною систематичних переслідувань. Християнські апології у своєму стилі строго притримувались принципів грецької філософії та риторики. Свої твори вони спрямовували не лише до філософів, але також і до самих імператорів.
ВСТУП Своїми творами апологети намагалися переконати опонентів у наступних правдах: • • • Христос є воплоченим Логосом Правдивість монотеїзму та недосконалість багатобожжя Воскресіння тіла Здійснення усіх старозавітних пророцтв Стародавність молодої християнської релігії та її зв'язок між Мойсеєм та грецькими філософами.
ВСТУП • • Апологетична література з 120 -130 рр. проіснувала до кінця ІІ ст. Християнська апологетика була спрямована у двох напрямках: у боротьбі із поганством та юдаїзмом, що окреслювало її зовнішній характер; та у боротьбі із єресями, зокрема гностицизмом – внутрішній характер. До зовнішніх захисників ми можемо віднести таких апологетів як • Квадрат • Аристит • Аристон • «Послання до Діогенна» натомість внутрішніми оборонцями християнства були • Юстин Мученик (Філософ) • Татіян • Атенагор • Теофіл • Марк Минуцій Фелікс та інші.
АРИСТИД Апологія Аристида була віднайдена відносно недавно в 1884 р. англійським вченим Гаррісом в бібліотеці монастиря св. Катерини, що на Синаї. Однак свідчення про Аристида сягають перших віків християнства, зокрема про нього засвідчують Євсевій та Єронім, називаючи автора афінським філософом, учнем Христа, який передав свою апологію імператору Адріану. Твір повстав до 147 року
АРИСТИД Зміст та стиль апології • Твір охоплює сімнадцять глав • характерний своєю простотою та послідовністю • відсутні дослівні цитати • відчувається вплив ранньохристиянських пам’яток, а саме «Дідахе» та послання апостола Павла (особливо Рим. 1).
АРИСТИД ЛЮДСТВО монотеїсти ХРИСТИЯНИ політеїсти юдеї греки варвари
Навчання • • • АРИСТИД Істина існування Бога сама по собі випливає із самого факту існування світу. Бог є «двигуном усього» . абсолютність Божої природи Аристид вказує заперечним способом, тобто він говорить яким Бог не є: «В Бога немає ні гніву, ні злості, ні ненависті, ні блуду – немає в Його природі. Він – досконала мудрість, завдяки Йому усе існує» (Apol. 1, 6) • Християнська наука Аристида проста та злагоджена, позбавлена будь яких богословських відтінків, своєю структурою подібна до Символу віру: «Християни розпочинають свій рід від Ісуса Христа. Вони визнають Його Сином Всевишнього Бога, про Нього говориться, що Бог зійшов із неба у Святому Дусі і від єврейської Діви прийняв тіло … Він був прибитий (до хреста) юдеями, помер, був похований і як переказують вони, через три дня воскрес і вознісся на небо» (Apol. 2, 8).
«ПОСЛАННЯ ДО ДІОГНЕТА» це апологетичний твір написаний невідомим автором у першій половині ІІ ст. Лист звернений до впливового поганина Діогнета, а згідно деяких дослідників і до самого імператора Марка Аврелія
«ПОСЛАННЯ ДО ДІОГНЕТА» три ЗАПИТАННЯ Діогнета: 1) Чому християни відкидають почитання язичників та євреїв? 2) В чому полягає суть християнського почитання? 3) Чому християнство було так пізно об’явлене світу?
«ПОСЛАННЯ ДО ДІОГНЕТА» три ВІДПОВІДІ Діогнету: 1) Язичники замість Бога почитають тлінні речі, які не мають жодної сили та значення, подібно і юдеї через жертви та воскурення втратили правдиве почитання Бога 2) В зовнішніх речах життя християн жодним чином не відрізняється від життя інших людей, однак будучи громадянами неба учні Христа живуть тут на землі як гості, жодні переслідування та смерть не здатні спинити їх любові та благословення. Іншими словами християни – це душа світу, як душа терпить наруги тіла, так християни переносять кривди світу. 3) Причиною так пізнього об’явлення Бога, як вважає автор, було сповнення часу, людство повинно було само усвідомити власну гріховність, а прихід Божого Сина викупив людство від неправди. В кінці твору автор закликає Діогента пізнати Отця, Його велич та благодать відкуплення, яка виявляється у любові до ближнього.
«ПОСЛАННЯ ДО ДІОГНЕТА» Богословське значення «Послання до Діогнета» як в стилістичному, так і богословському відношенні вважається «перлиною» ранньохристиянської писемності. Разом із літературною витонченістю Послання сповнене високої богословської думки. Лист чудово розкриває тайну Відкуплення Божого Сина, причиною якої стала Божа любов. Христос не тільки відкупив людину від гріха, але й дарував їй небесну істину та пізнання Бога, тобто дарував Божественне Одкровення.
ЮСТИН ФІЛОСОФ Юстин Філософ або Мученик християнський апологет, філософ, автор двох Апологій та «Діалог із Трифоном» , в 165 році загинув в Римі.
ЮСТИН ФІЛОСОФ • • • Особа св. Юстина Народився в Флавії Неапольській, що в Самарії в поганській родині грецького походження. із юних років був знайомим із юдаїзмом Будучи юнаком, шукав відповіді на питання Буття, саме це спонукало його згодом стати філософом. Пізнати християнство йому допоміг один невідомий старий мудрець. Після хрещення, яке він отримав у Ефесі, Юстин Філософ багато подорожує та відправляється до Риму, де відкриває свою філософську школу. Виступаючи проти поганського філософа Крескента, Юстин наражається на переслідування, що закінчуються його мучеництвом за імператора Марка Аврелія в 165 році.
ЮСТИН ФІЛОСОФ І Апологія • 68 глав • бл. 150 р. • до римських імператорів ІІ Апологія • 15 глав • бл. 161 року «Діалог із юдеєм Трифоном» • 142 глави • різниця між християнством та юдаїзмом • Трифоном - єврей, представник т. зв. «еленістичного юдейства»
ЮСТИН ФІЛОСОФ • • • Навчання про Бога Бог св. Юстина є благим та милосердним, який піклується про людей Християнське розуміння Бога Юстин Філософ намагається виразити філософськими формами та системами, що в більшій мірі опираються на навчання Платона та Філона. Бог для Юстина є «безіменний» , а слова Бог, Отець, Господь і Владика відображають Його благодіяння
ЮСТИН ФІЛОСОФ Навчання про Логос та Христологія • • Логос для Юстина є Богом та Сином «Єдиного нерожденого та несотвореного Бога» Юстин часто використовує аналогії, зокрема він стверджує, що народження Логоса це не є відсічення чи применшення Божества, а подібність до вогню. У відношенні Логоса і Бога Юстин розглядає першого як нище Божество підпорядковане Богу-Отцю (субординаціонізм). Логос був роджений Богом для сотворення світу не предвічно, але в часовому вимірі. Св. Мученик яскраво визнає «Два народження Ісуса Христа» «Дух та Силу Всевишнього» яка осінила Діву Марію Юстин вважає не Духом Святим, а Логосом. визнає реальність плоті Ісуса Христа
ЮСТИН ФІЛОСОФ Пневматологія Як і усі донікеські отці св. Юстин Філософ науку про Святого Духа висвітлює не достатньо зрозуміло. Як Логос так Святий Дух є Божественою Особою, однак Юстин до кінця не розмежовує діяння Святого Духа та Логоса. Дух підпорядковується не лише Отцеві, а також Синові.
ЮСТИН ФІЛОСОФ • • • Навчання про ангелів та демонів Св. Юстин Мученик хоч і називає ангелів духами, надає їм деякі антропологічні властивості. Після сотворення світу Бог повелів ангелам піклуватись людьми та світом однак деякі з них впали в гріх із жінками та породили демонів жорстокі переслідування християн є наслідком злоби демонів. Після смерті людська душа переходить під владу демонів, навіть старозавітні праведники, однак прихід Христа звільняє людину від влади демонів.
ЮСТИН ФІЛОСОФ Антропологія • • кожна людина наділена тілом та душею, які окремо не можуть становити цілісну людську особу. Душу, в широкому розумінні, Юстин вважав безсмертною, однак допускав її смертність Свобода – це можливість вибору добра чи зла. Порушує неодноразово тему людського гріха, однак про первородний гріх не згадує
ЮСТИН ФІЛОСОФ Есхатологія Юстин Філософ є єдиним апологетом, який підтримував ідею тисячолітнього царювання Христа, тому усе його есхатологічне навчання просякнуте хіліанізмом.
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ ( грец. Εἰρηναῖος) християнський святий, творець католицької теології та представник східної аполегетики, видатний теолог II століття, священномученик.
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ Особа св. Іринея • • Іриней народився між 135 -140 рр. в грецькій сім’ї Малої Азії. Був учнем Полікарпа Смирнського. не мав глибокого знання грецької філософії В 177 р. Іриней був поставлений в єпископи Ліону. проводив активну місійну діяльність серед населення Галії, оскільки добре володів кельтською мовою. Близько 190 рр. стає «миротворцем» т. зв. «Пасхальної кризи» загинув за правління імператора Септимія Севера близько 202 року
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ ТВОРИ ПОЛЕМІЧНІ Про пізнання Проти єресей Абсолютність Божої влади ПАСТИРСЬК І Про Огдоада Докази апостольсь кої проповіді «ПАСХАЛЬНОЇ КРИЗИ» Послання папі Віктору Про розкол Послання Олександрі йському єпскопу Збірка різних проповідей
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ Джерела Богословського навчання Святе Письмо філософія Св. Іриней Традиція
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ Навчання про Бога • формує у двох напрямках: 1) 2) • навчає про тотожність Бога і Творця світу; Бог не є чужий світові, але ним піклується. Сина та Святого Духа називає «руками Бога» . ДЕМІУРГ Досконали й БОГ
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ • • • Навчання про Логос поняття Логоса та Бога старається уніфікувати відкидає поняття «часового народження Сина» визнає Його Божество БОГ ХРИСТОС ЛОГОС
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ Звичайна людина ДУШ А ТІЛО Досконала людина ДУХ ДУШ А ТІЛО
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ порушує питання ОБРАЗУ та ПОДОБИ Бога в людській природі
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ образ – це природній стан людини ДАРОВАНИЙ Богом і відноситься до душі та тіла, який ніколи не може бути втрачений;
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ подоба – це Божественна властивість людини, яка була дарована Адаму, однак через гріх він її втратив, тут Дух асоціюється із подобою Божою.
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ рекапітуляція Апостол Павло: щоб, коли настане повнота часів, здійснити його об'єднати все у Христі: небесне й земне. (Еф. 1, 10) (ανακεφαλαίοσις, recapitulatio, відновлення), відновлення усього людства у Христі полягає в тому, що Господь, прийнявши людську плоть, стає подібним до Адама, стає родоначальником нового, духовного люду до якого також належить «старий» Адам
ІРИНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ Есхатологія Після смерті людські душі не прямують одразу ж до свого Творця, а сходять у невідоме місце, де очікують Воскресіння (подібно як Христос помер, зійшов в ад, Воскрес та Вознісся). • Людське тіло не зникне безслідно, а воскресне. • Яскраво присутня ідея хіліанізму, навчає про трирічне царювання антихриста, загальне воскресіння. •
ЗАХІДНІ ПИСЬМЕННИКИ ІІІ СТОЛІТТЯ
ТЕРТУЛІАН Квінт Септи м ій Флоре н с Тертуліа н (Quintus Septimius Florens Tertullianus) один із найвидатніших ранньохристиянських письменників та теологів, автор 40 трактатів, з яких збереглося 31.
ТЕРТУЛІАН Тертулліан народився близько 155 року в Карфагені в поганській родині римського центуріона.
ТЕРТУЛІАН Тертулліан народився близько 155 року в Карфагені в поганській родині римського центуріона. Навчався юриспруденції в Карфагені та в Римі, згодом став талановитим адвокатом. В 193 році навертається в християнство. В 207 році стає монтаністом, згодом відокремлюється від монтаністів та створює власну секту – тертулліаністів. помер близько 220 р.
ТЕРТУЛІАН Твори (197 206 повне присвячення новій вірі. ) 2) (207 211 зацікавлення доктриною ) монтаністів (напівмонтанізм). 3) 3) (212 217 повне пристання до монтанізму і ) повне відділення від католицької Церкви, виникнення Тертуліяністів. 1)
ТЕРТУЛІАН Твори ТВОРИ апологетичні полемічні дисциплінарні
ТЕРТУЛІАН Тріадологія Вчення про Пресвяту Трійцю Тертулліан розглядає у двох аспектах: 1) 2) Іманентне життя Пресвятої Тройці (ЇЇ життя в самій собі); Божественна економія Пресвятої Тройці щодо світу. перший винайшов формулу для означення Пресвятої Трійці «Три особи, одна субстанція (tres personae, una substantia)» до сотворення світу Бог існував один (solus) Син є лише частиною Отця та підпорядкований Його волі, є «меншим» відносно Отця Дух походить від Отця через Сина (per Filium)
ТЕРТУЛІАН Христологія Homodeus mixtus (змішаний Богочоловік) Божественність та Людськість Христа об’єднує через змішання двох природ
ТЕРТУЛІАН Хрещення Визнає лише одне хрещення, яке здійснюється лише у Церкві, відкидає хрещення єретиків та вважає його НЕ ДІЙСНИМ.
КИПРІЯН КАРФАГЕНСЬКИЙ (Thascius Caecilus Cyprianus) єпископ Карфагена і видатний християнський богослов. Творець канонічного вчення про єдність Церкви та її ієрархічної структури. Був учнем Тертулліана, провів у Карфагені три помісних собори.
КИПРІЯН КАРФАГЕНСЬКИЙ Особа св. Кипріяна ? Кипріян народився приблизно близько 200 210 року в Карфагені. ? був викладачем риторики й мав адвокатську практику. ? В 240 х рр. навернувася в християнство, після чого став пресвітером, а потім й єпископом міста Карфагени. ? В самому розгарі переслідувань імператора Декія Кипріян ховається в таємному місці. ? Карфагенський Собор (251). ? В 255 році Кипріян приймає участь в дискусії щодо хрещення еретиків. ? В 258 р. загинув мученичою смертю.
КИПРІЯН КАРФАГЕНСЬКИЙ ЛИСТИ «До Доната» «До Дмитріана» «До Квирина»
КИПРІЯН КАРФАГЕНСЬКИЙ Коментар на «Отче Наш» Це найстарший в історії християнства коментар Господньої молитви увага автора сконцентроана на ідеї ЄДНОСТІ Церкви Прохання про царство інтерпретується в есхатолігічному сенсі Прохання про хліб насущний відноситься до Євхаристії каже про необхідність молитися сім разів на день
КИПРІЯН КАРФАГЕНСЬКИЙ Зв'язок між епископом й церквою: «Церква не відступить від Христа, а її організовує народ, який приверженний священику, й стадо, яке послушне своєму Пастирю. Із цього ти повинен зрозуміти, що Єпископ в Церкві й Церква в єпископі, й хто не з єпископом, той не в церкві. Тому, даремно лестять собі ті, хто не маючи миру зі священиками, думають таємно наставити до себе деяких для таємного спілкування з собою: Церква католицька одна вона неповинна бути розсічена, ані розділена, але повинна бути повністю скріплена зв'язком священиків, які взаємно до себе прив'язані» (Лист 54 «До Флоренція» ).
ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ШКОЛА
Особа Климента * Климент Олександрійський народився в Афінах у другій половинні ІІ ст. в поганській заможній сім’ї * вивчав філософію, прочитав безліч класиків та був знайомим із грецькою міфологією * після навернення він багато подорожує Італією, Сирією та Палестиною та розшукує т. зв. «старців» християнського передання. * З 180 року Климент стає учнем Пантена * близько 190 року очолює Олександрійську школу. * В 202 та 203 рр. при переслідуванні християн імператором Септимієм Севером Климент покидає Олександрію та оселяється в Кападокії * в 215 році помирає.
«Протрептик» «Педагог» «Нариси» твори Велика трилогія «Стромати» «Як спасеться заможний» Гомілії «Про піст» «Про Пасху» «Заклик до терпеливості» Інші твори
Християнський гнозис ПОГАНЬСТВО ЮДЕЙСТВО ІСТИНА
Християнський гнозис ФІЛОСОФІЯ ЗАКОН ІСТИНА
Християнський гнозис філософія віра Гнозис або Любов
Християнський гнозис ТАК Віра - це… ІСТИНА ЛОГОС ІСУС ХРИСТОС
Християнський гнозис аскеза гностик Безпристрасність απαθεια
Джерела Святе Писання Традиція Філософія климент
Навчання про Бога *Бог – це Буття вище усяких почуттєвих предикатів та уся повнота досконалості. *Усі антропоморфізми, що згадані у Святому Письмі потрібно сприймати в алегоричному значенні. *Абстракція – це єдиний шлях пізнання Бога.
Доктрина про Логос *Логос є творцем світу. *Він є найближче до Вседержителя, є вище над світом, над людьми та ангелами. *Климент більш схильний вважати його нижчим Богом, хача і єдиним з Отцем. *Син разом з Отцем та Святим Духом творить Трійцю. *Через його посередництво ми можемо пізнати Бога. *Логос проявив Бога в законі Старого Завіту, в грецькій філософії, і врешті у своєму власному Воплоченні. *Христос як воплочений Логос є Богом та людиною, і за його посередництвом ми осягаємо божественне життя.
Антропологія Розумнодуховна душа Плотська душа Тіло
Хрещення В Хрещенні ми є просвітлені, будучи просвітлені, ми стаємо синами, стаючи синами, стаємо досконалими, стаючи досконалими, стаємо безсмертними. . . Це діло (Хрещення) позначається багатьма способами: Дар, просвітлення, досконалість обмиття. Обмиття, тому що обмиваються гріхи, дар тому що прощаються кари за гріхи, просвітлення тому, що через нього бачиться святе та спасенне світло, тобто через нього бачимо божественні речі; і досконалістю називаємо те, чому нічого не бракує нічого. ( Педагог 1. 6. 26)
Наслідки Хрещення БЕЗСМЕРТЯ хрещення досконалість просвітлення синівство
Євхаристія „Подвійною є кров Господа: одна плотська, якою ми є відкуплені від тління; а друга духовна, якою ми є з’єднані. Пити кров Ісуса означає мати участь у безсмертності Господа. Логосу дає енергію Дух, як кров плоті. В цей самий спосіб змішується вино з водою, так як дух з людиною; і перша, суміш води та вина, живить нас для віри; дух провадить нас до безсммертя, і суміш двох речей, напитку та Логосу, називаються Євхаристією; дар похвальний та гарний, який отриманий з вірою, освячує тіло та душу, і ця божественна суміш, в якій воля Отця поєднує містично людину з Духом та Логосом” (Вих. 2, 2, 19, 4 20, 1).
Подружжя «. . . ми вітаємо, як блаженство утримання від подружжя в тих, кому це дароване Богом. Але ми також захоплюємося моногамією й високим рівнем єдиного подружжя, доказуючи, що нам слід розділяти страждання ближнього й «носити тягарі один одного» (Гал. 6: 2). » (Стромати 3)
Есхатологія *позбавлена елементів хіліанізму. *Тут присутня думка про вогонь очищення, що збігається із католицькою середньовічною наукою про чистилище. *Після останнього Суду праведники будуть нагородженні вічним блаженством, натомість грішники будуть передані вогню, однак нічого не говорить про його вічну тривалість
Свідчення про життя * Оріген народився в 185 році в багатій християнській родині, був найстаршим сином. * Його батько Леонід загинув під час переслідувань за Септима Севера (202). * працював викладачем граматики й риторики. * Єпископ Олександрійський доручив йому керівництво Олександрійською школою. * провадив дуже суворе аскетичне життя * 203 -231 рр. керівник Олександрійської школи; * 232 - 254 Кесарія, де він зупиняється після того, як його екскомунікували з Олександрійської Церкви. * Написав близько 6000 творів * Помер у віці 73 років
схолії екзегетичні гомілії коментарі «Про начала» догматичні «Дискусія із Гераклітом» твори апологетичні «Проти Цельса» текстуальні «Гексапла» аскетичні «Про молитву» «Заклик до мучеництва»
Тріадологія * «Бог склaдається з трьох іпостасей» . *Три Божі Особи відрізняються між собою за іпостасями, але мають одну сутність. *Єдине джерело Пресвятої Тройці – Отець. *Отець є той, хто творить і дає буття усьому існуючому. *Син є принципом розумним для усіх розумних істот *Святий Дух вчиняє святими. тими
Субординаціонізм Орігена ОТЕЦЬ СИН СВЯТИЙ ДУХ
Субординаціонізм Орігена ОТЕЦЬ НАРОДЖУЄ СИН ПОХОДИТЬ (ЧЕРЕЗ) СВЯТИЙ ДУХ (перше творіння Сина)
Тріадологія ОТЕЦЬ СИН СВЯТИЙ ДУХ Розумні творіння освячує Усе творіння ангели люди демони
Дух розум або ум (νους) πνευμα Душа ψυχη Тіло σωμα „плоть” (σαρζ)
демони люди Ангели Душа Логаса Бог