ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ першоджерело медичних істин відгалуження знань

ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ – першоджерело медичних істин; відгалуження знань, яке кумулює перевірені практикою дані про структурне (морфологічне) підгрунтя всіх патологічних процесів/захворювань

“Функціональних” хвороб не існує. Може бути недосяжною (для застосованих методів/засобів, на даному етапі досліджень) інформація про патоморфологічну сутність захворювань

Сучасні дані засвідчують присутність структурних порушень при впливові на живі організми (окрім відомих раніше чинників): q малих доз низької інтенсивності техногенних забруднювачів довкілля q наночасточок q гомеопатичних препаратів

q спорідненості структури і функції (не існує «функціональних» недуг) q клініко-анатомічний (патоморфологічні зміни у різних поєднаннях – сутність як симптомів і синдромів, так і хвороб людини)

ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ (існує ще й патологічна анатомія у ветеринарному сенсі) складова патології (великої галузі біології та медицини, яка вивчає порушену життєдіяльність організмів); q фокусує увагу на морфологічних змінах в організмі; q з′ясовує причини хвороб; q досліджує вплив захворювань на організм; q досліджує механізми розвитку хвороботворних процесів; q контролює адекватність всіх різновидів лікування q

ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ надає уявлення про сутність хвороб/патологічних процесів; q формує клінічне мислення; q визначає доказовість у сенсі доказової медицини; q озброює знаннями, корисними у зв′язку із впровадженням страхової медицини; q надає впевненості при захисті власної фахової позиції, бо є суттєвою складовою якісної медичної освіти q

МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ПАТОЛОГІЧНІЙ АНАТОМІЇ q ТРУПНИЙ МАТЕРІАЛ – предмет вивчення при патологоанатомічних розтинах (аутопсіях, секціях) осіб, котрі померли від хвороб. Випадки насильницької смерті досліджують судові медики

МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ПАТОЛОГІЧНІЙ АНАТОМІЇ МАТЕРІАЛИ, ВЗЯТІ ЗА ЖИТТЯ ХВОРОГО q v операційний v біопсійний

МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ПАТОЛОГІЧНІЙ АНАТОМІЇ q ТКАНИНИ, ВЗЯТІ ВІД ТВАРИН З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ВИКЛИКАНИМИ ПАТОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

ОСНОВНІ МЕТОДИ ПАТОМОРФОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ q МАКРОСКОПІЧНИЙ (огляд і вивчення неозброєним оком) q МІКРОСКОПІЧНИЙ (із застосуванням поширених оглядових, ГІСТОЛОГІЧНИХ, методів забарвлення)

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ПАТОМОРФОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГІСТОХІМІЧНІ ГІСТОЕНЗИМОЛОГІЧНІ ІМУНОГІСТОХІМІЧНІ ГІСТОАВТОРАДІОГРАФІЧНІ ЕЛЕКТРОННОМІКРОСКОПІЧНІ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ РЕНТГЕНСТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ q БІОЛОГІЧНІ (зокрема – тканинних культур) q МОРФОМЕТРИЧНІ q ІНШІ q q q q

РІЗНОВИДИ ЗАГАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПОШКОДЖЕННЯ v v ДИСТРОФІЯ НЕКРОЗ АПОПТОЗ АТРОФІЯ

РІЗНОВИДИ ЗАГАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ КОМПЕНСАЦІЙНОПРИСТОСУВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ v v v v АТРОФІЯ ГІПЕРПЛАЗІЯ РЕГЕНЕРАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТАПЛАЗІЯ ДИСПЛАЗІЯ

РІЗНОВИДИ ЗАГАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЗАПАЛЕННЯ v v ГОСТРЕ ХРОНІЧНЕ v …

РІЗНОВИДИ ЗАГАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПОРУШЕННЯ КРОВООБІГУ v v МІСЦЕВІ ЗАГАЛЬНІ v …

РІЗНОВИДИ ЗАГАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ АНОМАЛІЇ ІМУННОЇ ВІДПОВІДІ v v v ГІПЕРРЕАКТИВНІСТЬ АУТОІМУНІЗАЦІЯ ІМУНОДЕФІЦИТ

РІЗНОВИДИ ЗАГАЛЬНИХ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПОРУШЕННЯ ТКАНИННОГО РОСТУ (пухлини) v v v ДОБРОЯКІСНІ ЗЛОЯКІСНІ НАПІВЗЛОЯКІСНІ

ПОШКОДЖЕННЯ (АЛЬТЕРАЦІЯ: від лат. “alteratio” – зміни) - порушення метаболізму та структурної і функціональної організації живої системи

ПОШКОДЖЕННЯ – зміни структури клітин, міжклітинної речовини, тканин та органів, які супроводжуються зниженням рівня їх життєдіяльності

ДИСТРОФІЯ – загальний патологічний процес, морфологічний прояв порушень метаболізму клітин і тканин

ДИСТРОФІЯ – порушення трофіки, тобто сукупності механізмів, які визначають структурну організацію клітин (тканин) та необхідних для виконання останніми спеціалізованих функцій

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАЛЬНОЇ ТРОФІКИ q КЛІТИННІ - забезпечуються структурною організацією клітини та її ауторегуляцією, детермінованою генетичним кодом

МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАЛЬНОЇ ТРОФІКИ q ПОЗАКЛІТИННІ забезпечуються транспортними: q q q кров′ю лімфою тканинною рідиною й інтерактивними/інтеграційними: q q нервовою ендокринною гуморальною імунною системами

ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ДИСТРОФІЙ ПОРУШЕННЯ АУТОРЕГУЛЯЦІЇ КЛІТИНИ q Ø Ø ü ü ü Під впливом токсичних речовин (в т. ч. – мікробних токсинів) Генетично детерміновані Через дію фізичних та хімічних агентів: високої/низької температур хімічних речовин (кислот, лугів, важких металів) органічних сполук іонізуючої радіації ксенобіотиків

ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ДИСТРОФІЙ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ ІНТЕГРАЦІЙНИХ СИСТЕМ q Ø ü ü гіпоглікемія гіпоксія Ø ü ü Енергетичних і транспортних Ендокринної та нервової захворювання ендокринних органів хвороби периферійної і центральної нервової системи Ø Імунної (аномалії імунної відповіді)

СУТНІСТЬ ДИСТРОФІЙ Збільшення/зменшення кількості якихось речовин, що містяться в організмі у нормі v Зміни якості (фізико-хімічних властивостей) речовин, які теж присутні в нормі v Поява звичних речовин у незвичних місцях v Поява/накопичення нових речовин, тобто тих, які у нормі в організмі не зустрічаються v

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ДИСТРОФІЙ ІНФІЛЬТРАЦІЯ інфільтрація грубодисперсним білком епітелію канальців нирок при нефротичному синдромі – надмірне проникнення продуктів обміну з v інфільтрація холестерином і ліпопротеїдами інтими аорти та крупних крові/лімфи у клітини чи міжклітинну речовину з артерій при атеросклерозі… наступним їх накопиченням у зв′язку з v q недостатністю ферментних метаболізують дані продукти. Приклади: систем, які

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ДИСТРОФІЙ q ДЕКОМПОЗИЦІЯ (фанероз) – розпад ультраструктур клітин та міжклітинної речовини, що призводить до порушень тканинного (клітинного) метаболізму і накопичення продуктів такого порушеного обміну в тканині (клітині) Приклади: v жирова дистрофія кардіоміоцитів при дифтерійній інтоксикації v фібриноїдне набухання сполучної тканини при т. з. ревматичних захворюваннях…

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ДИСТРОФІЙ v ТРАНСФОРМАЦІЯ трансформація компонентів жирів та вуглеводів у білки… q – утворення продуктів одного якогось виду обміну із загалу (спільних) вихідних продуктів, котрі йдуть на побудову білків, жирів, вуглеводів Приклад:

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ДИСТРОФІЙ СПОТВОРЕНИЙ СИНТЕЗ синтез аномального білка амілоїда у клітинах та аномальних білковополісахаридних компонентів амілоїда у – синтез у клітинах чи тканинах міжклітинній речовин v синтез білка алкогольного гіаліну котрі не зустрічаються там в нормі гепатоцитами v синтез глікогену в епітелії вузького Приклади: сегменту нефрона при цукровому діабеті… v q речовин,

ОРТОЛОГІЯ (від гр. оrthos –прямий, типовий) ДИСТРОФІЙ – переважання через структурнофункціональні особливості тканин/органів якогось механізму розвитку дистрофій (інфільтрація – для епітелію ниркових канальців; декомпозиція – для кардіоміоцитів…)

КЛАСИФІКАЦІЯ ДИСТРОФІЙ ПРИНЦИПИ ЗАЛЕЖНО ВІД ЛОКАЛІЗАЦІЇ ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ ЗА ПЕРЕВАЖАННЯМ ЯКОГОСЬ ІЗ ВИДІВ ОБМІНУ ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ГЕНЕТИЧНИХ ЧИННИКІВ ЗА ПОШИРЕНІСТЮ ПРОЦЕСУ РІЗНОВИДИ q ПАРЕНХІМАТОЗНІ q СТРОМАЛЬНО-СУДИННІ (МЕЗЕНХІМАЛЬНІ) q ЗМІШАНІ q БІЛКОВІ q ЖИРОВІ q ВУГЛЕВОДНІ q МІНЕРАЛЬНІ q НАБУТІ q СПАДКОВІ q ЗАГАЛЬНІ q МІСЦЕВІ

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ – СТРУКТУРНІ ПРОЯВИ ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ У ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЩОДО ФУНКЦІЙ КЛІТИНАХ

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ БУВАЮТЬ: q БІЛКОВИМИ (диспротеїнози) q ЖИРОВИМИ (ліпідози) q ВУГЛЕВОДНИМИ

ПАРЕНХІМАТОЗНІ БІЛКОВІ ДИСТРОФІЇ q ЗЕРНИСТА (дискусійна в класифікаторах) q ГІАЛІНОВО-КРАПЕЛЬНА q ГІДРОПІЧНА q РОГОВА

ПАРЕНХІМАТОЗНІ БІЛКОВІ ДИСТРОФІЇ ЗЕРНИСТА q q виявляються своєрідна зернистість при забарвленні оглядовими методами білкова природа зернистості не підтверджена ні гістохімічно, ні електронномікроскопічно документуються гіперплазовані/гіпертрофовані ультраструктурні компоненти клітин (розцінювались світлооптично як білкові гранули) – можливий результат гіперфункції макроскопічно органи збільшені, дряблі та тьмяні на розрізі (тьмяне, або “мутне”, набухання)

НАДМАЛІ РОЗМІРИ НАНОЧАСТОЧОК ТА ЇХ ІНЕРТНІСТЬ Не розпізнаються захисними силами організму Не зазнають біотрансформації Багато часточок гідрофобні або ж володіють електричним зарядом Не виводяться організмом Висока адсорбційна здатність наночасточок Накопичення у клітинах Адсорбція на наноматеріалах продуктів обміну клітин Підвищення проникності клітин Світлооптична картина зернистості у цитоплазмі (зернистої дистрофії)

СУТНІСТЬ НАЙПОШИРЕНІШИХ БІЛКОВИХ ПАРЕНХІМАТОЗНИХ ДИСТРОФІЙ ЗМІНИ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ БІЛКІВ ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНИХ КЛІТИН денатурація, коагуляція білків цитоплазми ГІАЛІНОВО-КРАПЕЛЬНА дистрофія гідратація, коліквація цитоплазми (через активацію лізосомних гідролаз) ГІДРОПІЧНА дистрофія

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ ГІАЛІНОВО-КРАПЕЛЬНА найчастіше зустрічаються в нирках, рідко – у печінці, зовсім рідко – в міокарді q зовнішній вигляд органів визначається наявним захворюванням (якоїсь специфіки саме для цього виду дистрофії немає) q в цитоплазмі з′являються крупні гіаліноподібні білкові краплі q краплі зливаються між собою q відбувається деструкція ультраструктур q завершується необоротними процесами – коагуляційним (сухим) некрозом q

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ ГІАЛІНОВО-КРАПЕЛЬНА В нирках: спричинена недостатністю ферментаційних систем епітелію проксимальних канальців, де в нормі резорбується білок; q при захворюваннях з первинним ураженням гломерулярного фільтра; q пов′язана з розвитком нефротичного синдрому q

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ ГІАЛІНОВО-КРАПЕЛЬНА В печінці: в гепатоцитах часто знаходять тільця Малорі (особливий білок – алкогольний гіалін); q при алкогольному гепатиті, первинному біліарному та дитячому індійському цирозах печінки, гепатоцеребральній дистрофії (хворобі Вільсона. Коновалова) q

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ ГІДРОПІЧНА q найчастіше зустрічається в епітелії шкіри та ниркових канальцях, гепатоцитах, м′язових і нервових клітинах, клітинах кори надниркових залоз q зовнішній вигляд органів та тканин змінюється несуттєво q характеризується появою в клітинах вакуолей, наповнених цитоплазматичною рідиною q вакуолі витісняють органели, зміщують на периферію ядро q завершується необоротними процесами – колікваційним (вологим) некрозом

БАЛОННА ДИСТРОФІЯ (по суті фокальний колікваційний некроз) – через прогресування гідропічної дистрофії перетворення клітини у заповнені рідиною балони або ж у величезну вакуоль, в якій “плаває” міхуроподібне ядро

ГІДРОПІЧНА В нирках зумовлена ДИСТРОФІЯ ураженням гломерулярного фільтра (при гломерулонефриті, амілоїдозі, цукровому діабеті) гіперфільтрація недостатність ферментної системи нефроцитів, що в нормі забезпечує реабсорбцію води. Характерна для нефротичного синдрому

ГІДРОПІЧНА В ДИСТРОФІЯ печінці виникає при гепатитах (вірусному, токсичному)

КЛІНІЧНІ ВІДПОВІДНОСТІ ГІДРОПІЧНОЇ ДИСТРОФІЇ ШКІРИ Вітряна віспа Натуральна віспа

РОГОВА ДИСТРОФІЯ (патологічне зроговіння) – надмірний синтез рогової речовини в епітелії, що здатний до зроговіння, або ж утворення рогової речовини там, де її у нормі не буває

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ РОГОВА ПРИЧИНИ І. Вродженні порушення розвитку шкіри. На сьогодні зареєстровано понад 30 спадкових форм іхтіозу, іхтіозіоформних дерматозів та близьких щодо них станів СУТНІСТЬ Лише для деяких з них встановлений молекулярний дефект (наприклад, недостатність арилсульфатази і трансглутамінази). Переважно ж патогенез пов’язаний з дефектами кератинізації ЗНАЧЕННЯ Залежить від: v ступеню v поширеності v тривалості. Вроджений іхтіоз з різко вираженими проявами зазвичай не сумісний з життям. Найсприятливіший – звичайний, найгірший щодо прогнозу ламелярний

КЛІНІЧНІВроджений ІХТІОЗУ ПРОЯВИ РИСУНОК

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ РОГОВА ПРИЧИНИ ІІ. Набутий іхтіоз СУТНІСТЬ Порушення процесів кератинізації, що виникають у людей середнього віку та зумовлені ендокринними порушеннями, інтоксикацією ЗНАЧЕННЯ Визначається тяжкістю і проявами основного захворювання

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ РОГОВА ПРИЧИНИ ІІІ. Гіперкератози слизових оболонок СУТНІСТЬ Порушення процесів кератинізації ЗНАЧЕННЯ Тривале існування (порушення регенерації) – можливе джерело розвитку ракової пухлини. Також відображується на функції органів (ротова порожнина, стравохід, шийка матки, вагіна)

ПАРЕНХІМАТОЗНІ БІЛКОВІ ДИСТРОФІЇ КЛІНІКО-ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ ГІПЕР-(ДИС-)КЕРАТОЗІВ РИСУНОК

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ РОГОВА ПРИЧИНИ ІV. Локальні зроговіння в епітеліальних пухлинах СУТНІСТЬ Плоскоклітинна метаплазія інших видів епітелію, а також надмірна кератинізація у плоскому епітелії ЗНАЧЕННЯ Свідчить про досить високе диференціювання пухлинних клітин/відносно повільний ріст пухлини. Наявність таких ділянок полегшує діагностику

БІЛКОВІ ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСТРОФІЇ РОГОВА «Ракові перлини» у плоскоклітинному ракові

ПАРЕНХІМАТОЗНІ БІЛКОВІ ДИСТРОФІЇ СПАДКОВІ ДИСПРОТЕЇНОЗИ РІЗНОВИДИ ДЕФІЦИТ ФЕРМЕНТА ЛОКАЛІЗАЦІЯ НАКОПИЧЕННЯ АМІНОКИСЛОТИ ЦИСТИНОЗ Невідомий Печінка, нирки, селезінка, очі, кістковий мозок, лімфатичні вузли, шкіра ТИРОЗИНОЗ Тирозинамінотринсфераза або оксидаза пара – оксифенілпіровиноградної кислоти Печінка, нирки, кістки ФЕНІЛПІРОВИНОГРАДНА ОЛІГОФРЕНІЯ Фенілаланін-4 гідроксилаза Нервова система, м′язи, шкіра, кров, сеча

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ - порушення обміну ліпопротеїдів, які входять до складу мембран (клітин, ультраструктур) та цитоплазматичних ліпідів (складних ефірів гліцерину і жирних кислот) у високоспеціалізованих клітинах

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ ПРИЧИНИ КИСНЕВЕ ГОЛОДУВАННЯ (тканинна гіпоксія) ВАЖКІ АБО З ТРИВАЛИМ ПЕРЕБІГОМ ІНФЕКЦІЇ АКЦЕНТИ Першочергово страждають органи (відділи, частини органа), які перебувають у функціональному перенапруженні (“недокомпенсація”) Зумовленість змін власне захворюваннями та побічними ефектами ліків

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ ПРИЧИНИ ІНТОКСИКАЦІЇ АВІТАМІНОЗИ, НЕРАЦІОНАЛЬНЕ (з недостатнім вмістом білків) ХАРЧУВАННЯ АКЦЕНТИ Залежність порушень обміну речовин від природи токсиканта Дефіцит ферментів та ліпотропних факторів, необхідних для нормального жирового обміну клітин

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ ПРИЧИНИ НАНОЧАСТОЧКИ АКЦЕНТИ Великий потенціал пошкоджуючого впливу через високі: v адсорбційну ємність v хімічну реакційну здатність v каталітичні властивості НАНОЧАСТОЧКИ ЯК ПРОВАЙДЕРИ ДЛЯ ІНШИХ КОНТАМІНАНТІВ (токсикантів) Полегшення транспорту (доставки) контамінантів із різким підвищенням токсичних впливів

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Ø переважаючі морфогенетичні механізми – інфільтрація, фанероз Ø найчастіше зустрічаються там, де і білкові: в міокарді, печінці, нирках Ø розпізнаються за наявністю різновеликих ліпідних гранул/крапель Ø наслідки залежать від ступеню виразності (аж до загибелі клітин)

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ ПАТОМОРФОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА МЕТОДИКИ РЕЗУЛЬТАТ Звичайна гістологічна проводка з подальшим забарвленням зрізів гематоксиліном й еозином Будь-який жир розчиняється у складових звичайної гістологічної проводки, тому: n клітини на початкових стадіях жирової дистрофії мають бліду та пінисту цитоплазму n по мірі збільшення жирових включень в цитоплазмі з′являються вакуолі (візуалізуються як порожнини) Використання заморожених зрізів з наступними забарвленнями: Жири забарвлюються в наступні кольори: Суданом ІІІ, шарлахом ЧЕРВОНИЙ Суданом ІV (В), осмієвою кислотою ЧОРНИЙ Сульфатом нільського блакитного n жирні кислоти – темно-синій n нейтральні жири - червоний

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ ПАТОМОРФОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА МЕТОДИКИ РЕЗУЛЬТАТ ПОЛЯРИЗАЦІЙНА МІКРОСКОПІЯ Для розмежування ізотропних й анізотропних (холестерин, його жири) ліпідів. Анізотропні подвійний променевий злом Наявність характерних ЕЛЕКТРОННА МІКРОСКОПІЯ “покреслених” включень у цитоплазмі клітин

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ «Тигрове» серце q q q збільшене дрябле камери розтягнуті q міокард на розрізі тьмяний, глинисто-жовтий з боку ендокарда проглядається жовто-біла посмугованість (особливо у папілярних м′язах та трабекулах шлуночків) q посмугованість засвідчує вогнищевий характер дистрофії – переважне ураження кардіоміоцитів навколо вен і венул q структурна відповідність декомпенсації q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Печінка збільшена, дрябла охряно-жовтого або коричневого кольору q при розрізі на поверхні (і тканини, й ножа) жир q q різке збільшення вмісту жирів в гепатоцитах зі змінами їх складу q пилеподібне, дрібно- і крупнокрапельне ожиріння клітин q зазвичай починається з периферії дольок q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Нирки q q збільшені зазвичай дряблі (при поєднанні з амілоїдозом – щільні) коркова частина – набубнявіла, сіра з жовтим крапом (на розрізі) q жирові накопичення в епітелії проксимальних і дистальних канальців (нейтральні жири в епітелії вузького сегмента і збірних трубок зустрічаються як фізіологічне явище) q переважають нейтральні жири, фосфоліпіди, холестерин (він може визначатись і в стромі нирок) q складова нефротичного синдрому q

СПАДКОВІ (вроджені) ЛІПІДОЗИ Ø системні Ø лізосомальні Ø через дефіцит певного фермента ферментопатії (хвороби накопичення, тезаурисмози) Ø накопичення “недоутилізованих” ліпідів найчастіше в: ü ü ü печінці селезінці кістковому мозку ЦНС нервових сплетіннях

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Спадкові Хвороба Гоше (цереброзидліпідоз, глюкозидцерамідліпідоз): дефіцит глюкоцереброзидази накопичення у печінці, селезінці, кістковому мозкові, ЦНС (у дітей) q діагностично значущі клітини Гоше (“навантажені” макрофаги) q q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Спадкові Хвороба Німана-Піка (сфінгомієлінліпідоз): q дефіцит сфінгомієлінази q накопичення у печінці, селезінці, кістковому q діагностично значущі: мозкові, ЦНС клітини Піка (великі клітини з пінистою цитоплазмою, серед яких є багатоядерні) у кістковому мозку ü блакитні гістіоцити (макрофаги при забарвленні по Гімзе) ü q найчастіше зустрічається серед євреївашкеназі

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Спадкові АМАВРОТИЧНА ІДІОТІЯ (хвороба Тея-Сакса, гангліозидліпідоз) дефіцит гексоамінідази накопичення в ЦНС, сітківці, нервових сплетіннях, селезінці, печінці q при біопсії прямої кишки знаходять патологічні зміни у мейснеровському сплетінні q характерна наявність червоної плями на сітківці навпроти зіниці (можна побачити за допомогою офтальмоскопа – симптом “вишневої кісточки”) q називають “єврейською хворобою” (раніше зустрічалось мало не у кожного 25 -го єврея) q q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ симптом ДИСТРОФІЇ Хвороба Тея «вишневої Сакса кісточки»

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ЖИРОВІ ДИСТРОФІЇ Спадкові ХВОРОБА НОРМАНА дефіцит β-галактозидази накопичення в ЦНС, нервових сплетіннях, печінці, селезінці, кістковому мозкові, нирках… q діагностичні критерії щодо біопсій відсутні q q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ пов′язані з порушеннями обміну глікогену q спричинені порушеннями обміну глікопротеїдів q

ГІСТОХІМІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ В ТКАНИНАХ РЕЧОВИН, ПРИЧЕТНИХ ДО ВУГЛЕВОДНИХ ДИСТРОФІЙ БУДЬ-ЯКОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ q ШИК(РАS)-реакція (ПС, ГАГ, ГП) q ШИК(РАS)-реакція з контролем амілазою (глікоген) q карміновий метод Беста (глікоген) забарвлення толуїдиновим або метиленовим синім з контролем гіалуронідазою (при різних значеннях р. Н) q q метод Риттер-Олесона q метод Моурі

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену часто пов′язані з проблемами його регуляції ГЛІКОГЕН ЛАБІЛЬНИЙ q q печінки скелетних м′язів СТАБІЛЬНИЙ нервових клітин провідної системи серця (КМЦ) q епітелію q ендотелію q сполучної тканини q ембріональних тканин q хрящів q лейкоцитів q q

РЕГУЛЯЦІЯ ОБМІНУ ГЛІКОГЕНУ q q q гіпоталамус гіпофіз підшлункова залоза надниркові залози щитоподібна залоза

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену клінічно найбільш значущі при: q q цукровому діабеті глікогенозах

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену РІЗНОВИДИ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ПЕРШИЙ (аутоімунний, ідіопатичний) – через деструкцію β-клітин підшлункової залози q ДРУГИЙ – із-за інсулінорезистентності й відносної інсулінової недостатності або дефектів секреції інсуліну з інсулінорезистентністю чи без неї q Генетичні дефекти функції β-клітин (генів MODY 1 -4, мітохондріальні мутації) q Генетичні дефекти щодо дії інсуліну (численні синдроми) q Хвороби екзокринної частини підшлункової залози (вплив їх наслідків на ендокринні компоненти органа) q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену НАЙХАРАКТЕРНІШЕ ДЛЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ недостатнє використання глюкози тканинами через проблеми з інсуліном q збільшення її вмісту у крові (гіперглікемія) q виведення глюкози з сечею (глюкозурія) q

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену НАЙХАРАКТЕРНІШЕ ДЛЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ тканинні запаси глікогену різко зменшуються (першочергово – в печінці) q інфільтрація печінки жирами через порушення синтезу глікогену q інфільтрація глікогеном епітелію переважно вузького і дистального сегментів епітелію канальців нирок q синтез глікогену (полімеризація глюкози) в епітелії ниркових канальців q діабетична мікроангіопатія з проявами в нирках q тощо q

ГЛІКОГЕНОЗИ спадкові вуглеводні дистрофії, зумовлені відсутністю/недостатністю фермента, який бере участь в розщепленні депонованого глікогену (різновид тезауризмозів)

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену ГЛІКОГЕНОЗИ q Без порушення структури глікогену Хвороба Гірке (І тип): дефект глюкозо-6 -фосфатази, накопичення глікогену у печінці й нирках ü Хвороба Помпе (ІІ тип): дефект кислої α-глюкозидази, накопичення глікогену у гладких і скелетних м′язах, міокарді ü Хвороба Мак-Ардля (V тип): дефекти фосфорилаз м′язів, накопичення у скелетних м′язах ü Хвороба Герса (VІ тип): дефект фосфорилази печінки, де і накопичується глікоген ü

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікогену ГЛІКОГЕНОЗИ q З порушенням структури глікогену Хвороба Форбса-Корі (ІІІ тип): дефект аміно-1, 6 -глюкозидази, накопичення у печінці, м′язах, серці ü Хвороба Андерсена (ІV тип): дефект аміло(1, 4 -1, 6 -трансглюкозидази), накопичення у печінці, селезінці, лімфатичних вузлах ü

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікопротеїдів (слизові дистрофії) причини – різноманітні (запальні процеси слизових оболонок, спадкові дефекти) q накопичення муцинів та мукоїдів (слизових і слизоподібних речовин) q посилюється слизоутворення q змінюються фізико-хімічні властивості слизу q загибель і десквамація секретуючих клітин q обтурація протоків залоз слизом з появою кіст q часте вторинне приєднання запалення q

МУКОВІСЦИДОЗ (кістозний фіброз…) - спадкове захворювання з поширеним ураженням екзокринних залоз; характерним кістозним переродженням підшлункової залози, залоз кишківника та дихальних шляхів із-за закупорки їх вивідних протоків в′язким секретом. Викликане мутацією в гені білка, який забезпечує функцію хлорного каналу

МУКОВІСЦИДОЗ ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА БРОНХОГРАМА

ПАРЕНХІМАТОЗНІ ВУГЛЕВОДНІ ДИСТРОФІЇ Порушення обміну глікопротеїдів Патоморфологічні зміни при муковісцидозі Уражений орган ЛЕГЕНІ Структурні порушення n запалення n бронхоектази з вогнищами фіброзу n ателектази n обструкція протоків ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА ПЕЧІНКА КИШКІВНИК n заміщення ацинусів фіброзною тканиною n згущення секрету n обструкція секретом жовчовивідних шляхів n біліарний цироз гіпертрофія слизових залоз

ВІРОГІДНІ ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ НАНОМАТЕРІАЛІВ ДО ЛІКУВАННЯ МУКОВІСЦИДОЗУ q використання наночасточок у генній терапії (здатні зв’язуватись з нуклеїновими кислотами) q часткова блокада хлорних каналів вуглеводними нанотрубками (для зменшення дегідратації слизу) q доставка на “наноносіях” муколітичних й антибактеріальних препаратів q моделювання/зміцнення стінок бронхоектазів з доставкою в ці ділянки ліків q використання корегуючої “наноїжі”

СЛАВА УКРАЇНІ!