Патогенні вібріони Холерний вібріон Лабораторна діагностика холери ВНМУ

Патогенні вібріони. Холерний вібріон. Лабораторна діагностика холери. ВНМУ ім. М. І. Пирогова Кафедра мікробіології

Таксономія • Родина: Vibrionaceae • Роди: Vibrio Aeromonas Plesiomonas

Рід Vibrio • Види, патогенні для людини: • V. cholerae – збудник холери

Умовно-патогенні вібріони: V. parahaemolyticus V. vulnificus V. metschnikovii та ін. збудники харчових токсикоінфекцій холероподібних ентеритів септицемій ранових інфекцій

• • • Загальна характеристика родини Морфологія: Гр -, злегка зігнуті палички у вигляді коми 0, 5 – 1, 5 -3 мкм спор та капсул не утворюють монотрихи

Культуральні властивості – факультативні анаероби або аероби – оптимальне р. Н 7, 6 -8, 2 (!) – оптимальна температура 18 -370 С – невибагливі до поживних середовищ – деякі види адаптовані до підвищених концентрацій Na. Cl

Біохімічні властивості: • хемоорганотрофи; • разщеплюють желатин; • індол (+), H 2 S (-); • ферментують вуглеводи до кислоти (сахарозу, арабінозу, манозу, глікоген, крохмаль та ін. ) • Біохімічна класифікація за Хейбергом: виділяють 8 груп в залежності від характеру ферментації сахарози, манози та арабінози

Антигенна структура вібріонів • О- антиген - соматичний (видо- та групоспецифічний, термостабільний, ліпополисахарид) • Н- антиген - джгутиковий (родоспецифічний, термолабільний, білковий Серологічна класифікація: за О-АГ виділяють 139 груп

V. cholerae • • Розрізняють 4 біовари: V. cholerae asiaticaе (classicae) – відкритий Р. Кохом в 1883 р. V. cholerae El-Tor – відкритий Готшліхом в 1906 р V. cholerae proteus V. cholerae albensis

Тести для диференціації біоварів • • гемоліз еритроцитів барана аглютинація курячих еритроцитів ріст на середовищі з поліміксином реакція Фогес-Проскауера (ферментация глюкози в анаеробних умовах з утворенням ацетоноїну) – вище наведені тести, як правило, (+) для біовару El -Tor і (-) для біовару asiatica • лізис специфічним бактеріофагом

Морфологія V. cholerae • Гр(-) вібріони • не утворюють спор та капсул • монотрихи (рухливість визначають методом «висячої» або «роздавленої» краплі) • в мазках із випорожнень характерне розташування – у вигляді «косяків риб»

Культуральні властивості • облігатні аероби • оптимальна температура 17370 С • оптимальне р. Н середовища 7, 6 -8, 6 (лужне) • невибагливі до поживних середовищ

Поживні середовища та культуральні властивості V. cholerae Селективні та диференційнодіагностичні середовища: • 1% лужна пептонна вода – через 4 -6 год утворює ніжну блакитну плівку, яка легко руйнується і осідає на дно при струшуванні

• 1% лужна пептонная вода с теллуритом – утворюють плівку (використовують для пригнічення росту інших вібріонів) • лужний агар – через 12 -14 год утворює дисковидні прозорі колонії блакитного відтінку (Sформи)

Поживні середовища та культуральні властивості V. cholerae • TCBS-агар (тіосульфат, цитрат, солі жовчних кислот, бромтімоловий синій, сахароза) – колонії S форми жовтого кольору за рахунок ферментації сахарози

• жовчно-сольовий агар використовують для виділення інших вібріонів • лужний кров'яний агар – використовують для виявлення вібріонів з гемолітичними властивостями

Біохімічна активність • Протеолітична активність: • розріджують желатину (зона розрідження у вигляді гвіздка) • виділяють індол • не виділяють сірководень • Цукролітична активність по Хейбергу: • розщеплюють сахарозу та манозу • не розщеплюють арабінозу (1 хемогрупа)

Антигенна будова • Н- АГ – загальний • О-АГ – типоспецифічний Серологічна класифікація • V. cholerae належать до О 1 серогрупи. В стуктурі О-АГ V. cholerae виділяють 3 фракції: А, В, С.

Комбінація фракцій формує 3 серовари: - АВ – Огава - АС – Інаба - АВС – Гікошима - О-139 (Бенгал) (виділений в 1992 -1993 рр. )

• Розрізняють НАГ– вібріони – мають типові властивості, але не аглютинуються холерною сироваткою, є збудниками гострих гастроентеритів

Резистентність • стійкі до низьких температур • у воді зберігаються 1 -2 місяці • у грунті зберігаються від 10 діб до 3 місяців • на харчових продуктах – 2 -5 діб • чутливі до високих температур • чутливі до висушування • чутливі до дизінфектантів (особливо кислот)

Фактори патогенності • Джгутики • Пілі • Ферменти патогенності плазмокоагулаза лецитиназа фібринолізин нейрамінідаза протеази

Фактори патогенності • Ендотоксин • Екзотоксин (холероген). В структурі є 2 фракції: • В – виконує рецепторну і транспортну функцію (фіксує екзотоксин на клітині і утворює канал) • А – викликає пригнічення аденілатциклази, призводить до накопичення ц. АМФ та виходу в просвіт кишечника води та електролітів

Епідеміологія та патогенез • Холера - антропонозне особливо небезпечне кишкове інфекційне захворювання, з епідемічним та пандемічним розповсюдженням, яке характеризується профузною водянистою діареєю, і як наслідок втратою води та електролітів

• Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій • Механізм зараження – фекальнооральний • Фактори передачі: вода, харчові продукти, інфіковані збудником

• Патогенез обумовлений дією екзотоксину. • Розрізняють: • холерний ентерит – втрата води до 3% • холерний гастроентерит – втрата води до 6%

• холерний алгід – втрата води до 9% (летальність 60%) • холерна кома – втрата води > 9% (100% летальність). Суха холера – обумовлена дієї великої кількості ендотоксину та розвитком ендотоксичного шоку

• Імунітет • стійкий • тривалий • антибактеріальний • антитоксичний

Лабораторна діагностика • Проводиться з метою: діагностики захворювання; виявлення носіїв; контролю ефективності лікування або санації носіїв; виявлення збудника у зовнішньому середовищі (вода); контролю дезінфекційних заходів.

• Матеріал для дослідження: • випорожнення, блювотні маси, жовч, секційний матеріал, вода відкритих водойм, стічні води, харчові продукти та ін.

• Методи діагностики: Бактеріологічний. Проводять в декілька етапів. • посів матеріалу у 1% пептонну воду і на лужний агар, середовище TCBS • через 6 -8 год на рідкому середовищі утворюється плівка, яку досліджують за наступними тестами: - виготовлення мазка, фарбування за Грамом - вивчення рухливості збудника (метод “висячої” краплі - постановка РА на склі з холерною сироваткою Попередній позитивний результат

• через 10 -12 год визначають результати посіву на лужному агарі та TCBS агарі. При наявності підозрілих колоній: - готують мазки-препарати та фарбують за Грамом; - ставлять РА на склі О 1 сироваткою.

При позитивному результаті чисту культуру накопичують та ідентифікують за: - біохімічними властивостями (біля 13 тестів – тріада Хейберга, нітрозоіндолова реакція, реакція Фогеса. Проскауера, короткий строкатий ряд Гіса, тест на оксидазу) - за антигенними властивостями (визначення серовару Огава, Інаба, Гікошима) - тести для диференціації біоварів

• Експрес-діагностика (попередня відповідь через 2 -4 год) - реакція імобілізації збудника холери - РІФ - РНГА з антитільним діагностикумом - ПЛР

• Бактеріоскопічний метод - фарбування мазків за Грамом - вивчення рухливості (“висяча” крапля) • Серологічний метод (використовують для ретроспективної діагностики) - РА - РНГА - ІФА ( для виявлення антитоксичних антитіл)

Профілактика(конвенційна) • Неспецифічна: • постійне спостереження та індикація збудника у відкритих водоймах; • охорона джерел водопостачання; • посилений санітарний нагляд за харчоблоками; • раннє виявлення хворих та носіїв; • дезінфекція осередків виявлення

Профілактика • Специфічна: • убита вакцина – вводять підшкірно – імунітет на 6 місяців • жива атенуйована – вводять на слизову оболонку ротової порожнини – імунітет на 1 рік

• анатоксин – вводять підшкірно - імунітет більше року • гамаглобулін • бараняча імунна сироватка

Хіміопрофілактика • тетрациклін протягом 3 діб

Лікування • етітропне (тетрациклін) • патогенетичне (відновлення водносольового обміну)

V. parahaemolyticus • був виділений в 1950 р. в Японії • зараження відбувається при вживанні в їжу сирих або напівсирих морських продуктів, а також при купанні. В результаті розвивається харчова токсикоінфекція. При потраплянні збудника в рану може викликати ранову інфекцію. • Основний метод діагностики: бактеріологічний.

V. vulnificus • був відкритий у 1976 р. • один із найбільш патогенних нехолерних вібріонів • виявляють у морській воді, рибі, молюсках, ракоподібних • викликає ранові інфекції, які характеризуються швидким розвитком некрозу. Особливо важкою формою є первинна септицемія (летальність біля 50 % • Основний метод діагностики бактерілогічний

Рід Aeromonas • Види: • A. hydrophila • A. veronii • Морфологія • Гр- кокобацили • Рухливі монотрихи • В мазках-препаратах розташовуються поодиноко, парами, короткими ланцюгами • Спор і капсул не утворюють

Біологічні властивості: • Широко розповсюджені у прісній та морській воді, стічних водах. • Шляхи передачі: • Аліментарний • Контактний (через пошкоджену шкіру)

Патогенність • Холероподібний токсин (токсин Азао) • Ферменти патогенності: • Протеази • Амілази • Ліпази • нуклеази

Патогенез • Аеромонади викликають: • Ранові інфекції • Сезонні діареї • Септицемії • Абсцеси, перитоніти, ендокардити, пневмонії (у імунодефіцитних осіб)

Лабораторна діагностика • Матеріал для дослідження: випорожнення, ректальні мазки, кров, рановий вміст. • Методи діагностики: • Бактеріологічний. • Профілактика • Неспецифічна • Лікування • симптоматичне

Рід Plesiomonas • Види: • P. shigelloides • Морфологія: • Гр- палички • Рухливі (лофотрихи) • Спор та капсул не утворюють

Патогенність • Цитотоксини • Ентеротоксини • Ендотоксини • Адгезини

Епідеміологія та патогенез • Збудник виділяють із гідробіонтів (молюски, ракоподібні, риби) • Шляхи зараження: • Аліментарний • Плезіомонади викликають: • Гастроенетерини • Позакишкові ураження (менінгіти, септицемії, артрити, холецистити (у імунодефіцитних осіб та дітей)