Патогенні вібріони Холерний вібріон Лабораторна діагностика холери МК

Патогенні вібріони. Холерний вібріон. Лабораторна діагностика холери. МК ВНМУ ім. М. І. Пирогова Кафедра мікробіології

Таксономія n Родина: n Роди: Vibrionaceae Vibrio Aeromonas Plesiomonas

Рід Vibrio n Види, патогенні для людини: n V. cholerae –збудник холери Умовно-патогенні вібріони: n V. parahaemolyticus n V. vulnificus n V. metschnikovii та ін. Збудники: харчових токсикоінфекцій холероподібних ентеритів септицемій ранових інфекцій

Загальна характеристика родини n n n Морфологія: Гр -, злегка зігнуті палички у вигляді коми 0, 5 – 1, 5 -3 мкм спор та капсул не утворюють монотрихи Культуральні властивості: n n n факультативні анаероби або аероби оптимальне р. Н 7, 6 -8, 2 (!) оптимальна температура 18 -370 С невибагливі до поживних середовищ деякі види адаптовані до підвищених концентрацій Na. Cl

Загальна характеристика родини n Біохімічні властивості: n хемоорганотрофи; n разщеплюють желатин; n індол (+), H 2 S (-); n ферментують вуглеводи до кислоти (сахарозу, арабінозу, манозу, глікоген, крохмаль та ін. ) n Біохімічна класифікація за Хейбергом: виділяють 8 груп в залежності від характеру ферментації сахарози, манози та арабінози

Антигенна структура вібріонів О- антиген - соматичний (видо- та групоспецифічний, термостабільний, ліпополісахарид) n Н- антиген - джгутиковий (родоспецифічний, термолабільний, білковий) Серологічна класифікація: за О-АГ виділяють 139 груп n

V. cholerae n Розрізняють 4 біовари: V. cholerae asiaticaе (classicae) – відкритий Р. Кохом в 1883 р. n V. cholerae El-Tor – відкритий Готшліхом в 1906 р n V. cholerae proteus n V. cholerae albensis n

Тести для диференціації біоварів гемоліз еритроцитів барана n аглютинація курячих еритроцитів n ріст на середовищі з поліміксином n реакція Фогес-Проскауера (ферментація глюкози в анаеробних умовах з утворенням ацетоноїну) n n n вище наведені тести, як правило, (+) для біовару El-Tor і (-) для біовару asiaticaе лізис специфічним бактеріофагом

Морфологія V. cholerae n Гр(-) вібріони n не утворюють спор та капсул n монотрихи (рухливість визначають методом «висячої» або «роздавленої» краплі) n в мазках із випорожнень характерне розташування – у вигляді «косяків риб»

Культуральні властивості облігатні аероби n оптимальна температура 17 -370 С n оптимальне р. Н середовища 7, 6 -8, 6 (лужне) n невибагливі до поживних середовищ n

Поживні середовища та культуральні властивості V. cholerae Селективні та диференційно-діагностичні середовища: n 1% лужна пептонна вода – через 4 -6 год утворює ніжну блакитну плівку, яка легко руйнується і осідає на дно при струшуванні n 1% лужна пептонная вода с теллуритом – утворюють плівку (використовують для пригнічення росту інших вібріонів) n лужний агар – через 12 -14 год утворює дисковидні прозорі колонії блакитного відтінку (S-форми)

Поживні середовища та культуральні властивості V. cholerae n TCBS-агар (тіосульфат, цитрат, солі жовчних кислот, бромтімоловий синій, сахароза) – колонії S форми жовтого кольору за рахунок ферментації сахарози n жовчно-сольовий агар - використовують для виділення інших вібріонів лужний кров'яний агар – використовують для виявлення вібріонів з гемолітичними властивостями n

Біохімічна активність n Протеолітична активність: n n розріджують желатину (зона розрідження у вигляді гвіздка) виділяють індол не виділяють сірководень n Цукролітична активність по Хейбергу: n розщеплюють сахарозу та манозу не розщеплюють арабінозу (1 хемогрупа) n n

Антигенна будова Н- АГ – загальний n О-АГ – типоспецифічний Серологічна класифікація n V. cholerae належать до О 1 -серогрупи. В стуктурі О-АГ V. cholerae виділяють 3 фракції: А, В, С. Комбінація фракцій формує 3 серовари: - АВ – Огава - АС – Інаба - АВС – Гікошима - О-139 (Бенгал) (виділений в 1992 -1993 рр) n n Розрізняють НАГ– вібріони – мають типові властивості, але не аглютинуються холерною сироваткою, є збудниками гострих гастроентеритів

Резистентність n n n n стійкі до низьких температур у воді зберігаються 1 -2 місяці у грунті зберігаються від 10 діб до 3 місяців на харчових продуктах – 2 -5 діб чутливі до високих температур чутливі до висушування чутливі до дизінфектантів (особливо кислот)

Фактори патогенності Джгутики n Пілі n Ферменти патогенності плазмокоагулаза лецитиназа фібринолізин нейрамінідаза протеази n

Фактори патогенності Ендотоксин n Екзотоксин (холероген). В структурі є 2 n n n фракції: В – виконує рецепторну і транспортну функцію (фіксує екзотоксин на клітині і утворює канал) А – викликає пригнічення аденілатциклази, призводить до накопичення ц. АМФ та виходу в просвіт кишечника води та електролітів

Епідеміологія та патогенез n Холера - антропонозне особливо небезпечне кишкове інфекційне захворювання, з епідемічним та пандемічним розповсюдженням, яке характеризується профузною водянистою діареєю, і як наслідок - втратою води та електролітів n Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій n Механізм зараження – фекально-оральний Фактори передачі: вода, харчові продукти, інфіковані збудником n

n Патогенез обумовлений дією екзотоксину. Розрізняють: холерний ентерит – втрата води до 3% n холерний гастроентерит – втрата води до 6% n холерний алгід – втрата води до 9% (летальність 60%) n холерна кома – втрата води > 9% (100% летальність). Суха холера – обумовлена дієї великої кількості ендотоксину та розвитком ендотоксичного шоку n

n Імунітет n стійкий n тривалий n антибактеріальний n антитоксичний

Лабораторна діагностика n Проводиться з метою: діагностики захворювання; виявлення носіїв; контролю ефективності лікування або санації носіїв; виявлення збудника у зовнішньому середовищі (вода); контролю дезінфекційних заходів.

Матеріал для дослідження: випорожнення, блювотні маси, жовч, секційний матеріал, вода відкритих водойм, стічні води, харчові продукти та ін. n Методи діагностики: Бактеріологічний. Проводять в декілька етапів. n посів матеріалу у 1% пептонну воду і на лужний агар, середовище TCBS n через 6 -8 год на рідкому середовищі утворюється плівка, яку досліджують за наступними тестами: - виготовлення мазка, фарбування за Грамом - вивчення рухливості збудника (метод “висячої” краплі - постановка РА на склі з холерною сироваткою Попередній позитивний результат n

n через 10 -12 год визначають результати посіву на лужному агарі та TCBS агарі. При наявності підозрілих колоній: - готують мазки-препарати та фарбують за Грамом; - ставлять РА на склі О 1 сироваткою. При позитивному результаті чисту культуру накопичують та ідентифікують за: - біохімічними властивостями (біля 13 тестів – тріада Хейберга, нітрозоіндолова реакція, реакція Фогеса. Проскауера, короткий строкатий ряд Гіса, тест на оксидазу) - за антигенними властивостями (визнячення серовару Огава, Інаба, Гікошима) - тести для диференціації біоварів

Експрес-діагностика (попередня відповідь через 2 -4 год) - реакція імобілізації збудника холери - РІФ - РНГА з антитільним діагностикумом - ПЛР n Бактеріоскопічний метод - фарбування мазків за Грамом - вивчення рухливості (“висяча” крапля) n Серологічний метод (використовують для ретроспективної діагностики) - РА - РНГА - ІФА ( для виявлення антитоксичних антитіл) n

Профілактика(конвенційна) Неспецифічна: n постійне спостереження та індикація збудника у відкритих водоймах; n охорона джерел водопостачання; n посилений санітарний нагляд за харчоблоками; n раннє виявлення хворих та носіїв; n дезінфекція осередків виявлення n

Профілактика n n n n Специфічна: убита вакцина – вводять підшкірно – імунітет на 6 місяців жива атенуйована – вводять на слизову оболонку ротової порожнини – імунітет на 1 рік анатоксин – вводять підшкірно - імунітет більше року гамаглобулін бараняча імунна сироватка Хіміопрофілактика тетрациклін протягом 3 діб

Лікування етітропне (тетрациклін) n патогенетичне (відновлення водносольового обміну) n

V. parahaemolyticus n n n був виділений в 1950 р в Японії зараження відбувається при вживанні в їжу сирих або напівсирих морських продуктів, а також при купанні. В результаті розвивається харчова токсикоінфекція. При потраплянні збудника в рану може викликати ранову інфекцію. Основний метод діагностики: бактеріологічний.

V. vulnificus був відкритий у 1976 р. n один із найбільш патогенних нехолерних вібріонів n виявляють у морській воді, рибі, молюсках, ракоподібних n викликає ранові інфекції, які характеризуються швидким розвитком некрозу. Особливо важкою формою є первинна септицемія (летальність біля 50 %) n Основний метод діагностики - бактерілогічний n