Патогенні та умовно-патогенні коки Стафілококи Стрептококи Нейсерії МК

Патогенні та умовно-патогенні коки. Стафілококи. Стрептококи. Нейсерії. МК ВНМУ ім. М. І. Пирогова Кафедра мікробіології

Стафілококи Таксономія Родина Micrococcacea Рід Staphylococcus (біля 20 видів) Види: S. aureus - патогенний S. epidermidis S. saprophyticus умовно-патогенні S. hominis S. saccharolyticus n

Морфологія n n n це Гр+ коки d-0, 5 -1, 5 мкм не утворюють спор, капсул нерухомі в мазках-препаратах розташовуються поодиноко, або у вигляді скупченнь, що нагадують грона винограду

Культуральні властивості n факультативні анаероби, невибагливі до поживних середовищ і умов культивування (р. Н 6, 2 -8, 4; t=25 -45 C) Для культивування використовують: а) універсальні поживні середовища: МПА – через 16 -24 год – S-форми колоній, середніх розмірів, забарвлені у колір пігменту МПБ - через 24 год утворюють дифузне помутніння, пізніше можливе утворення осаду

Культуральні властивості б) диференційно-діагностичні середовища (5 -10% Na. Cl) n n n жовточно-сольовий агар (середовище Чистовича) – лецитиназна активність молочно-сольовий агар – пігментоутворення жовточно-молочно-сольовий агар кров”яний агар – гемолітична активність середовище Коростильова – ферментація маніту в анаеробних умовах

Антигенна будова n n n видові антигени(білок А - S. aureus) типоспецифічні антигени(виявляють в РА, 30 сероварів) перехресно-реагуючі антигени – подібні до ізоантигенів еритроцитів, клітин нирок та шкіри людини – обумовлюють розвиток аутоімунних захворювань Резистентність стійкі до нагрівання (80 С – 30 хв, 150 С – 10 хв) стійкі до етанолів чутливі до детергентів, фенолів, альдегідів

Фактори патогенності n n n Адгезини (поверхневі білки – білок А, полісахариди) Капсула Ферменти патогенності плазмокоагулаза лецитиназа гіалуронідаза фібринолізин каталаза ДНК-аза ліпаза

Фактори патогенності n Екзотоксини За механізмом дії діляться: а) мембранотоксини (стафілолізини) – мають дермонекротичну, летальну та деструктивну дію на еритроцити, лейкоцити, макрофаги б) ексфоліатини А і В в) токсин синдрому токсичного шоку г) ентеротоксини А, В, С, D, E

Фактори патогенності n n n Алергени Перехресно-реагуючі антигени Антифагоцитарні фактори (мікрокапсула, білок А, пептидоглікан, тейхоєві кислоти Суперантигени – мітогенна дія на Т- і В-лімфоцити

Епідеміологія і патогенез n Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій. n Шляхи зараження – усі можливі. Інфекції можуть носити ендогенний та екзогенний характер. Стафілококи спричиняють більш як 100 захворювань різної локалізації n Імунітет антибактеріальни та антитоксичний, типоспецифічний

Лабораторна діагностика n Матеріал для дослідження: рановий вміст, виділення, кров, сеча, ліквор, синовіальна рідини, випорожннення, блювотні маси та ін. n Мікроскопічний метод – орієнтовна діагностика n Бактеріологічний метод – основне діагностичне значення n Серологічний – використовують рідко (РНГА, ІФА)

Профілактика та лікування Профілактика n n неспецифічна (екстренна) – стафілококовий анатоксин Лікування n етіотропна – антибіотики n специфічне антистафілококова плазма антистафілококовий Ig аутовакцини стафілококовий бактеріофаг

Стрептококи Таксономія n Родина Streptococcaceae n Рід Streptococcus Види: S. pyogenes S. pneumoniae S. agalactiae n n n Рід Enterococcus Види: E. faecalis E. faecium E. durans S. mutans S. mitis S. salivarius

Морфологія n n n Гр+ коки, сферичної, овоїдної або ланцетоподібної форми розміри 0, 5 -2 мкм нерухомі не утворюють спор патогенні представники утворюють капсулу в організмі людини і тварин в мазках-препаратах розташовуються попарно, у вигляді коротких або довгих ланцюжків

Культуральні властивості факультативні анаероби , t – +37 C, р. Н=7, 2 -7, 6 n вибагливі до поживних середовищ а) цукровий бульйон – утворюють придоннопристінковий ріст б) кров”яний агар - альфа-гемолітичні – неповний гемоліз - бета-гемолітичні – повний гемоліз - гама-негемолітичні – відсутність гемолізу в) жовчний бульйон – диференціація S. pneumoniae та Enterococcus n на щільних поживних середовищах утворюють S форми колоній (в несприятливих умовах – R) n

Антигенна будова Групоспецифічний антиген – полісахаридний n Типоспецифічні антигени - білкові (M, T, R, P) Серологічна класифікація стрептококів (Р. Ленсфілд) - за полісахаридним антигеном – серогрупи (А-V) - за білковими антигенами – серотипи n ідентифікацію за антигенними властивостями проводять в РП або РА n перехреснореагуючі – подібні до тканин щитовидної залози, шкіри, нирок, сполучної тканини серцевих клапанів n суперантигени n

Резистентність n малочутливі до низьких температур, висушування n помірночутливі до високих температур n чутливі до більшості дезінфектантів у робочих концентраціях

Фактори патогенності n n n Білок М Капсула Ферменти патогенності - С 5 а-пептидаза - гіалуронідаза - стрептокіназа (фібринолізин) - ДНК-аза (стрептодорназа) - амінопептидаза

Фактори патогенності n n Екзотоксини - 0 -стрептолізин – гемолітична, цитотоксична, кардіотоксична дія - S-стрептолізин – гемолітична, цитотоксична дія - еритрогенін (скарлатинозний токсин) – пірогенна, алергенна, імуносупресивна дія - кардіогепатотоксин перехреснореагуючі антигени суперантигени алергени

Епідеміологія і патогенез n Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій n Шляхи зараження – контактний і аерогенний n Викликають гнійно-запальні захворювання різної локалізації, скарлатину, рожисте запалення, ревматизм

Імунітет n нестійкий, типоспецифічний – для більшості стептококових інфекцій n стійкий, типоспецифічний - після перенесеної скарлатини

Лабораторна діагностика Матеріал для дослідження: гній, рановий вміст, ексудат, слиз із носоглотки, наліт із мигдаликів, кров, ліквор, харкотиння. n Методи діагностики: n Бактеріоскопічний метод – орієнтовне значення n Бактеріологічний метод – основне діагностичне значення n Серологічний метод – використовують для діагностики хронічних та аутоімунних інфекцій n

Профілактика та лікування n n n Профілактика неспецифічна – використовують для профілактики пневмококових інфекцій – пневмококова вакцина (містить капсульний полісахарид) Лікування етіотропне - антибіотики n n

Нейсерії Таксономія n n Родина Neisseriaceae Рід Neisseria (14 видів) Види: N. meningitidis – збудник менінгококової інфекції N. gonorrhoeae – збудник гонореї та бленореї новонароджених Морфологія – Гр- бобовидні диплококи, не утворюють спор, нерухомі, в організмі людини утворюють мікрокапсулу. В мазках-препаратах розташовуються внутрішньо- або позаклітинно

Культуральні властивості n n Облігатні аероби, вибагливі до умов культивування і складу поживних середовищ Для культивування використовують: а) сироватковий агар б) сироватковий бульйон в) кров’яний агар г) асцитний агар (середовище Бейлі)

Резистентність n n нестійкі у зовнішньому середовищі чутливі до: висушування високих та низьких температур дезінфектавнтів у робочих концентраціях

N. meningitidis n n Морфологія – типова для роду Культуральні властивості: на щільних середовищах – S форми колоній (ніжні, прозорі) на рідких середовищах – утворюють помутніння, осад Антигенна будова групоспецифічні – капсулёьні полісахариди типоспецифічні – ліпополісахариди та білки n

Патогенність, епідеміологія та патогенез n n Фактори патогенності а) адгезини – пілі, фімбрії б) капсула в) ферменти патогенності – гіалуронідаза, нейрамінідаза, протеаза г) ендотоксин Джерело інфекції – хвора людини або бактеріоносій Шлях інфікування – повітряно-крапельний. Менінгококова інфекція може протікати як назофарингіт, менінгококцемія та епідемічний цереброспінальний менінгіт

Імунітет n напружений, довготривалий, антибактеріальний, групоспецифічий Профілактика n n n неспецифічна – менінгококова вакцина (полісахаридна) – проводять в колективах з розповсюдженим носійством Лікування етіотропне - антибіотики

N. gonorrhoeae n Морфологія – типова для роду Культуральні властивості а) на щільних середовищах утворюють колонії в залежності від вірулентності: - Т 1 -Т 2 – утворюють вірулентні гонококи (мілкі, прозорі) - Т 4 -Т 4 – утворюють авірулентні гонококи (середніх розмірів, мутні) б) на рідких середовищах – плівка та дифузне помутніння n

Патогенність, епідеміологія та патогенез n n Фактори патогенності а) адгезини – пілі б) мікрокапсула в) ендотоксин г) білки клітинної стінки – фактори інвазії д) Ig A-протеази – пригнічення місцевого імунітету Джерело інфекції – хвора людина Шлях інфікування – контактний При інфікування розвивається горейний уретрит, гонорейний ко”юнктивіт і бленорея новонароджених. При гематогенному розповсюдженні можливий розвиток септицемії, менінгіту, артриту, пельвіоперитоніту

Імунітет n нестійкий, ненапружений за рахунок антигенної варіабельності Профілактика n неспецифічна n Лікування етіотропне – антибіотики аутовакцини n

Лабораторна діагностика інфекцій, спричинених нейсеріями n Матеріал для дослідження: гній з уретри, носоглотковий слиз, кров, ліквор n Експрес діагностика – РІФ, ІФА та ін. n Методи діагностики: а) Мікроскопічний метод б) Бактеріологічний метод в) Серологічний метод - РНГА – діагностика менінгококового носійства - РЗК на холоді – діагностика хронічної гонореї