ПАРТНЕРСТВО В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЗАГРОЗ І ВИКЛИКІВ БЕЗПЕКИ
Україна потребує глобальне бачення: n маємо відчути і врахувати історичну європейську та глобальну місію і сутність України! Але «головна цінність України - безпека і самовиживання – є ресурсом закритого суспільства, якому бракує реформ – тому маємо робити реформи і змінювати цінності» (Ярослав Грицяк, історик). ¨ Як результат підготовки за участі експертів і досвіду Альянсу «оновлена Стратегії національної безпеки України «має стати частиною спільної безпеки НАТО - цього потребують процеси глобалізації світу. Якщо ми живемо в глобальному світі, то стратегія буде складатися завжди з двох частин. І якщо ми будемо поза цією проблемою, це буде означати, що ми або короткозорі - нічого не бачимо, або занадто «амбіційні» - не хочемо цього бачити. Це помилкова позиція» .
Актуальні питання для обговорення: ЩО Є БЕЗПЕКА, ЇЇ СУТНІСТЬ, ТИПИ, ФОРМИ, ВИКЛИКИ СЬОГОДНІ ЗОКРЕМА: ПРИРОДНІ, СУСПІЛЬНІ, ЛЮДСЬКИЙ ВИМІРИ n n ВЗАЄМОЗВЯЗОК ГЛОБАЛЬНОЇ І НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ n Куди іде світ і ЯКІ ДЕТЕРМІНАНТИ СУЧАСНОГО РОЗВІТКУ? ЧИ, НАСПРАВДІ, ЗАКІНЧИЛАСЯ «ЕПОХА ВІЙН І РЕВОЛЮЦІЙ» ТА МИР І РОЗВИТОК СТАЛИ «СПІЛЬНИМИ ЗАВДАННЯМИ» СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ? (Ден Сяо Пін) n ЧОМУ І ЯК ЗМІНЮЮТЬСЯ СУЧАСНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ І МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ? n НАТО І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: СПІЛЬНІ ЗУСІЛЛЯ n БЕЗПЕКОВИЙ ВИБІР УКРАЇНИ: ПРО ЩО СВІДЧАТЬ СТРАТЕГІЧНІ ДОКУМЕНТИ ДЕРЖАВИ?
ЩО Є БЕЗПЕКА? ЇЇ ПРОЯВИ? ГОЛОВНІ ЧИННИКИ? n Безпека – це стан захищеності від загроз ключових цінностей (суспільний вимір). Діяльність і захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави, народів щодо виявлення, запобігання, послаблення, усунення і відвернення загрози, здатної зашкодити, позбавити матеріальних і духовних цінностей, завдати невідшкодованих збитків, заблокувати шляхи для прогресивного розвитку є сутністю національної (і державної) безпеки (Ф. Д. Рузвельт в Посланні Конгресу, 1937). n
n ТИПИ БЕЗПЕКИ Різняться: За масштабом – глобальна, територіальна, регіональна, національна, міжнародна. n За рівнями суб’єктності – особиста, суспільна, державна, колективна. передбачають внутрішні – зовнішні загрози n За суспільними сферами – політична, економічна, соціальна, гуманітарна, екологічна, психологічна, військова, духовно-культурна, інформаційна n n Тобто: є ціннісним і всебічним феном, який впливає на різноманітні сторони життя і потребує постійної і комплексної уваги.
n n Еволюція міжнародного безпекового середовища, витоків і проявів сучасних загроз ШЛЯХИ забезпечення стабільності і безпеки(ХVІІ-ХХст. : СТАЮТЬ ГЕГЕМОНІЯ або РІВНОВАГА(сил, інтересів…) Чи вчить Історія людства? Сумний літопис ескалації застосування сили свідчить: - протягом п'яти тис. років відбулося 14, 5 тис. війн і конфліктів, які коштували майже 200 млн. загиблих). n Найбільші втрати сталися у війнах і конфліктах ХХ століття: - тільки за 15 років до І світової війни відбулося 36 конфліктів; - між світовими війнами – ще 80; - за 45 років «холодної війни» - 300; - з 1990 до 2000 року – майже 100 військових конфліктів; n Революції залишаються «локомотивами» історії? : - у ХХ ст. - відбулися 194; у ХХІ ст. - вже 44 революційних події.
n. Сучасний світ складають т. з. «домодернові(аграрні), сучасні(індустріальні) та постмодернові держави» , які спираються на різні підходи і ідеї щодо організації глобальної системи безпеки, зокрема, це: ¨ підтримка демократії(зміна державного устрою)- для США; ¨ дотримання норм права – для ЄС; ¨ Взаємозалежність, яка притаманна для світу в цілому. Характер сучасної і майбутньої міжнародної системи відносин визначають наступні процеси : ¨ Суперництво за лідерство старих і нових світових держав(зокрема, завдяки зростаючої частки у світовому ВВП – США і Європа можливо поступляться на користь БРІКС) ¨ Політика самообмеження з боку США(пріоритет Азії)при збереженні поваги до її ролі як «необхідної держави» . ¨ Збільшення кількості слабких і «нездатних» відбутися країн та загострення протистояння бідного Півдня і заможних країн Півночі – У сучасному світі домінує «безвременье» (А. Ротфельд)
«За прогнозом Pricewaterhouse Coopers, уже через 10— 15 років серед провідної п’ятірки економік світу тільки дві представлятимуть Захід, і три — Схід. У першій двадцятці Захід представлятимуть тільки шестеро. Решта будуть з Азії, Латинської Америки та Африки. ¨ Сценарії: найкращий — зростання у наступні п’ять років ВВП країн світу на 50%, до 345 трлн. дол. (за рахунок китайського «економічного дива» та потужного зростання в Азії, Латинській Америці та Африці) за прогнозом швейцарського банку Credit Suisse. ¨ найгірший — якщо західна фінансова «бульбашка» лусне, найшвидше оговтаються ті, хто має власне розвинене виробництво, насамперед молоді, енергійні зростаючі ринки» . ¨ Але сучасний світ настільки взаємозалежний, що високий рівень розвитку економіки майже автоматично означає високий рівень інтеграції з іншими економіками. І тому підйом Сходу без одночасного «обвалу» на Заході не тільки не є парадоксом, такий стан речей наразі є единою можливою формою продовження економічного підйому на глобальному рівні. ¨
n n Спільний ціннісний підхід має стати визначальним В цьому, на думку К. Грищенко «унікальність нашого часу і шанс для України, для якої розташування на зламі цивілізацій сторіччями було джерелом викликів, а нині може стати джерелом нових можливостей. Для цього потрібна стратегічна рівновага у зовнішній політиці. І тут ключове місце посідає Росія» . Як стверджує «ситуационный анализ ІСЕМВ (ИМЭМО РАН «СТРАТЕГИЧЕСКИЕ ЦЕННОСТИ И ПОЛИТИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА ЕВРОАТЛАНТИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ» , (травень 2010 р. ): «Реальное сообщество безопасности, появится только в случае глубокой ценностной конвергенции, а если Россия попытается строить такое сообщество только на основе интересов – т. е. на основе учета реальных потенциалов и ресурсов – то скорее проиграет, чем выиграет» .
n Як вважає К. Грищенко: «Ми звикли бути на роздоріжжі. Але цілком можливо, що з часів розпаду СРСР, рішення, які ми приймаємо зараз, ще ніколи не були такими вирішальними. ¨ Такий історичний момент Україна переживає сьогодні. Найголовніше: . . у природі не існує сценарію, за яким ці світові зміни не мали б прямого впливу на зовнішню політику України. Важливо усвідомити — якого саме» . З цим, власно пов'язана і актуальність співробітництва України з НАТО, чий «погляд став сьогодні набагато ширшим - тим часом Україна традиційно заглиблена в себе, заклопотана домашніми проблемами, котрі все ж таки бліднуть на тлі проблем глобальних. n Як наголошує Альянс, Україна залишається ключем до панєвропейської архітектури безпеки: сьогодні вага партнерства України з НАТО, яке було справді унікальним, не те щоб зменшилася, але увага до нього об’єктивно стала більш розпорошеною. n Тому для ліпшого розуміння один одного Україні потрібно «підвести голову» , а НАТО – «сфокусувати погляд» . Почати можна з оцінки спільних загроз і викликів безпеці і згодом перейти до оцінки відповідних ресурсів для їх подолання, зокрема у світлі концепції кооперативної безпеки Альянсу.
ЕВОЛЮЦІЯ ЗАГРОЗ І ВИКЛИКІВ: Нові ризики і фактори нестабільності після “ Холодної війни ” етнічні конфлікти n порушення прав людини n політична і економічна дестабілізація n поширення ядерної, біологічної та хімічної зброї та засобів її доставки n неконтрольована міграція n терористичні дії, саботаж n організована злочинність n
Сучасні виклики безпеки n n n n n Міжнародний тероризм та кібертероризм Поширення зброї масового знищення Внутрішня нестабільність та збройні конфлікти Вразливість комунікацій, транспорту, енергопостачальних мереж Енергетична безпека Розвиток нових технологій(інформаційних…) Екологічні і ресурсні обмеження Звичайні конфлікти Відмінне сприйняття і розуміння безпеки(неділимість). .
ПОСТ – МОДЕРНОВИЙ ВИБІР: НА КОРИСТЬ ЦІННОСТЕЙ n n n Імператив: «Єдність світу в його матеріальності, поступається більш сучасному: Єдність світу - в його духовності» . Визначальним чинником успішного розвитку країни поступово визнаються цінності, які сповідує суспільство, за що люди готові віддати життя, в що вірять (Global value survey). Темпи розвитку країни у ХХІ ст. визначаються не стільки ресурсами, скільки науково – технічним потенціалом, а «їх місце і велич – не кількістю боєголовок і стратегічної сировини, а розвитком людського капіталу, освіти, творчості, інноваційності, які напряму залежать від рівня справжньої свободи. Увага до цих факторів є запорукою того, що фундамент для нового світового устрою буде здоровим и міцним» . (Кондоліза Райс, УES, вересень 2012). Які сучасні інституціональні засади цього устрою?
Взаємно підсилюючи інститути міжнародної безпеки на ціннісних засадах і принципах: миру, демократії, прав людини
МІЖНАРОДНІ ІНСТИТУЦІЇ СПІВРОБІТНИЦТВА І ПАРТНЕРСТВА ООН – 192 держави-учасниці; НАТО — 28; Рада Європи -47; ЄС -27 ; ОБСЄ – 56; n репрезентують головні тенденції розвитку в євроатлантичній та n n n євразійській безпеці є політичним термометром, що вимірює температуру міждержавних відносин на широкому просторі «від Ванкувера до Владивостока» . залишаються постійно діючим форумом для політичного та безпекового діалогу, в тому числі й щодо майбутнього європейської безпеки є носіями широкого кола політичних зобов’язань, схваленіих державами-учасницями , які поширюються на всі три безпекові виміри — воєнно-політичний, економіко-довкільний та гуманітарний. залишаються важливим інструментом у сфері раннього виявлення, попередження, розв’язання конфліктів та пост конфліктної реабілітації. В 90 – ті -2000 – ні роки створюються субрегіональні міжнародні організації: СНД; ГУАМ (СДВ); ОЧЄС; ОДКБ; ШОС; БРИКС Цілі, засади, принципи: Спільні? Альтернативні? Особливі?
типи військово-політичних відносин: “конфронтація”, “співіснування”, “співробітництво”, “партнерство”, “союзництво”(солідарність) Відносини “партнерства”: n характеризуються відсутністю суттєвих суперечностей та наявністю обопільної зацікавленості у взаємовигідній співпраці в різних галузях національної безпеки й оборони; n передбачають наявність спільної проблеми та спільного підходу щодо її вирішення; n зумовлюють бачення спільних способів реалізації національних інтересів та узгодженість позицій і дій з вирішення певних спільних проблем. n Водночас країна-партнер залишає за собою право провадити самостійну політику і мати самостійну позицію, яка може відрізнятися чи мати суттєві розбіжності з позицією її партнера.
Три рівні партнерських відносин з іншими країнами: 1. рівень партнерських відносин; 2. 3. n рівень особливого партнерства(як приклад відносини з Канадою, Грузією та Північноатлантичним альянсом). рівень стратегічного партнерства( передбачає спільність стратегічних інтересів: забезпечення енергоносіями, продовольством, іншими видами стратегічної сировини і природних ресурсів, безпечний доступ до життєво важливих регіонів світу, національна безпека країни. Йдеться передусім про військово-політичну, економічну, зовнішньополітичну сфери; “в основі - геополітична взаємозалежність, іноді – географічна та культурна близькість двох держав, навіть пошук стратегічних партнерів зумовлений бажанням держави стати регіональним чи світовим лідером”. Іншій підхід – «збігання стратегічної мети розвитку відповідних держав і об’єктивну однорідність їхніх корінних геополітичних і геоекономічних інтересів важливіші за географічну й культурну близькість країн»
n Серед стратегічних партнерів України налічується три, в порядку пріоритетності – ЄС, Росія, США. Відносини “союзництва”(солідарності): n n n передбачають наявність достатньо вимогливих , зокрема ціннісних зобов’язань перед іншими країнами – членами союзу щодо забезпечення спільної національної безпеки й оборони. Передбачають наявність спільних керівних органів, рішення яких обов’язкові для виконання кожною країною – членом союзу. складаються не тільки в результаті збігу національних інтересів у сфері безпеки й оборони, а й за наявності спільного противника або спільної військової загрози. Саме останні чинники стали інтегратором Альянсу й укладення союзницьких міждержавних відносин суттєво зміцнюють стан національної безпеки країни та її обороноздатність, але водночас накладають певні обмеження і зобов'язання щодо проведення узгодженої політики в сфері безпеки й оборони. встановлюються через укладення двостороннього військово-політичного договору про взаємодопомогу в галузі безпеки й оборони чи приєднанням до військово-політичних союзів.
ПАРТНЕРСТВО НА ПРИНЦИПАХ НАТО n n n Як свідчать документи Альянсу, саме Партнерство, поряд з членством (тобто солідарністю) в НАТО, значною мірою визначає сучасне обличчя Альянсу і в усій своїй різноманітності, займатимуть центральне місце в щоденній діяльності Альянсу. Власно і є його сутністю. Альянс доклав значних зусиль до закінчення холодної війни, коли «простягнув руку дружби» і встановив партнерські відносини з колишніми супротивниками, а також відкрив двері для Європейських країн, які поділяють принципи Договору і можуть зробити внесок в безпеку Північноатлантичного договору, а сьогодні залучає багато країн до партнерства і спільних місій. В результаті Європа стала більш демократичною, об’єднаною і мирною, ніж будь-коли раніше. Саме ці прагнення забезпечили єдність і безпеку Заходу, і надали змогу протягом 50 років зберігати мир на континенті, сприяли возз'єднанню Німеччини Європи та початку нового життя для мільйонів людей у Центральній і Східній Європі.
n n n n n До 1990 -х років НАТО не здійснювало жодної місії та військової операції, в жодній країні, на відміну від Варшавського договору, зокрема, в її країнах-членах; тому Альянс: - не здійснював формалізованої співпраці з безпекових питань іншими відповідними інституціями: ООН, ОБСЄ, ЄС тощо, як і активної співпраці з цих питань з країнами, які не є членами Організації; майже не потребував спеціальної інформаційної політики та Публічної дипломатії Таким чином, в 90 -ті роки, йдеться про «нове НАТО» , «спільноту демократій» , приєднання до якого є ознакою «цивілізаційного вибору» і яке все більше трансформується у політично-військовий Альянс, з притаманними здебільше невійськовими функціями. Про це свідчать, зокрема, суттєве скорочення оборонних витрат його членів після «холодної війни» і зберігається сьогодні: , Так, з 28 членів 22 країни витрачають сьогодні лише біля 1, 6% замість необхідних за стандартами Організації 2%; чисельність національних збройних сил країн НАТО зменшилася в декілька разів, а сумарна вдвічі (2002); кількість інтегрованих командувань зменшилося з 66 до 6, ядерної зброї на 80%, діють національні обмеження щодо участі в бойових діях військових контингентів більшості країн – членів діють, зокрема в Афганістані;
Нова Стратегічна Концепція НАТО (2010 р. Ліссабон): “Альянс повинен і буде продовжувати виконувати три головні завдання, завжди згідно з міжнародним правом : n а) колективна безпека (оборона)- згідно з 5 статтею Вашингтонського договору захищати від будь-якої загрози агресії і нових викликів фундаментальній безпеці окремих членів, або Альянсу в цілому. n б) кризовий менеджмент – залучення відповідних політичних і економічних інструментів для врегулювання криз, які впливають на безпеку n в)кооперативна безпека – залучення до зміцнення міжнародної безпеки шляхом партнерства з відповідними країнами і іншими міжнародними організаціями, у забезпечення контролю над озброєннями, поширенням ЗМЗ і тримаючи двері до членства відкритими. n
Партнерство НАТО включає (83 країни): n Перший раунд партнерств НАТО був спрямований на сприяння взаємно сумісності, наближення до стандартів і вступу до Альянсу n ФОРМИ ПАРТНЕРСТВА : ПЗМ, Посилений діалог з 13 країнами(після 1997 року), План дій щодо членства(ПДЧ, з 1999), План дій і Цільовий план підготовки до членства(2002 -2009)- Україна; Грузія. Сьогодні: Річна Національна програма співробітництва з НАТО. n І. Партнерство заради миру (ПЗМ - Україна, приєдналася першою серед СНД) і Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП) 28 членів, 22 країни-партнера) ПЗМ і РЄАП забезпечують структуру для співпраці з партнерами НАТО в Європі і Євразії. ІІ. Рада НАТО – Росія: початок співпраці з 1991 р. Основоположний акт (1997), РНР(2002) працює в форматі « 29 країн» за 27 тематичними напрямками на умовах консенсусу; Про прогрес у співробітництві свідчать завершення Спільного огляду Спільних викликів безпеці 21 століття, проекти щодо боротьби з наркотиками; нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки; боротьби з піратством; боротьби з тероризмом, реагування на катастрофи, сприяння транзиту МССБ до Афганістану, навчань, ПРО, ТВД НАТО n ІІІ. Комісія Україна-НАТО(КУН-1997) Співпраця розпочалась у 1991. , формат 28+1; (5 комітетів; 23 напрямків 19 невійськових)План дій/Цільовий план 2002 -2010 Річна національна програма співробітництва. Участь в основних місіях Альянсу. n n ІV. Комісія НАТО - Грузія (2008)-З 1992 р-інтеграція(2002)Річна національна програма щодо членства; військові навчання. V. Ініціатива НАТО для Південно-Східної Європи(1999)(Албанія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Хорватія, Сербія, Чорногорія): питання безпеки, прикордонного і регіонального співробітництва.
n n n Друге покоління партнерств зосереджене на забезпеченні додатковими можливостями місій у таких місцях, як Балкани і Афганістан. VI. Офіційні програми партнерства НАТО розпочалися в Європі, але поступово поширилися на країни Середземноморського регіону, мир та стабільність в якому є важливими для євроатлантичної безпеки. VIІ. Ініціатива НАТО для Південно-Східної Європи(1999) Албанія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Хорватія, Сербія, Чорногорія n VIІІ. Середземноморський діалог(СД, 1995): Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Мавританія, Марокко, Туніс, Алжир n ІХ. Стамбульська ініціатива співпраці(2004) за участі: Бахрейн, Палестина, Кувейт, Катар, ОАЄ. Х. ЄС-НАТО (22 країни спільні члени); ООН і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі(ОБСЄ). n ХІ. Неофіційне партнерство в рамках глобальної мережі партнерства здійснюється з т. з. контактними країнами: Австралія, Нова n Зеландія, Японія, Південна Корея і Китай
Партнерства: n посилюють євроатлантичну та ширшу міжнародну безпеку і стабільність; забезпечують рамки для політичного діалогу і регіонального співробітництва у сферах безпеки та оборони; внеску до зміцнення спільних цінностей і є невід’ємними для успіху багатьох наших операцій та місій, надають змогу обмінюватися експертним досвідом; підтримувати ширші реформи; сприяти прозорості, відповідальності та цілісності в оборонному секторі; допомагають у розвитку їх власних спроможностей та підготовці зацікавлених країн до членства в НАТО, а також у наданні спільної відповіді виникаючим та триваючим транснаціональним викликам, таким як розповсюдження ЗМЗ, тероризм, морська, кібернетична та енергетична безпека.
n n n відкривають перед НАТО можливості пошуку шляхів розв’язання складних проблем, які впливають на її безпеку; зокрема, для комплексного підходу, який поєднує військові і цивільні елементи(розуміння, що безпека має військовий, політичний, економічний і соціальний виміри і де залежно від конкретних обставин НАТО гратиме провідну або допоміжну роль. НАТО потужна і універсальна, але в жодному разі не пристосована до виконання будь-якого завдання. Інші організації, національні уряди і неурядові організації можуть очолити рух до досягнення таких життєво важливих цілей, як економічна відбудова, політичне примирення, удосконалене врядування і зміцнення громадянського суспільства. Тому країни – члени НАТО домовилися розширювати наші вже існуючі рамки партнерства та створювати нові формати для зацікавлених країн та організацій; щоб чітко визначити і поглибити свої відносини з ключовими партнерами встановлювати нові зв’язки там, де потрібно, розширювати масштаб діяльності партнерств, розуміти, що з кожним партнером і партнерством треба працювати на індивідуальній основі.
Стратегічна орієнтація партнерства Передбачається: n оптимізувати інструменти партнерства НАТО з метою відкриття усіх заходів співпраці та навчань для партнерів і гармонізації програм партнерства; n краще взаємодіяти з партнерами у світі, що роблять значний внесок у безпеку, та звертатися до партнерів для побудови довіри, збільшення прозорості та розвитку практичного співробітництва; n розробляти гнучкі формати з метою обговорення викликів безпеці з партнерами та посилення існуючих форумів для політичного діалогу; n використовувати покращення у тренувальних механізмах НАТО (включаючи Тренувальну ініціативу НАТО зі співробітництва) та посилення можливостей індивідуальних партнерів будувати спроможності.
ПАРТНЕРСТВО: ПРОБЛЕМИ, МОЖЛИВОСТІ, ІНІЦІАТИВИ n n Ініціативи щодо оборонного потенціалу (Defence Capabilities Initiative– 1999) і Празькі зобов'язання о потенціалах (Prague Capability Commitments– 2002) – ще не забезпечили: достатню ефективність високоточної зброї і систем точного самонаведення; неготовність вести дії у любих погодних умовах; розвідки; адекватності розгортання командних структур; здатності подавити ПВО противника; відсутності інтероперабільности військ и ефективної інформаційної взаємодії між ними, проведення сучасних операцій с транспортною мобільністю військ (повітряні і морські перевозки) і дозаправка літаків у повітрі. ПРО і «РАЗУМНА» ОБОРОНА
Нова політика партнерства НАТО в сфері безпеки n n n передбачає об'єднання не тільки союзників, але і партнерів ) зокрема, Росію, країни СНД - щоб не втратити хитку рівновагу в ядерному стримані. Умови: Нова інформаційна ера глобалізації ( «третя хвиля» ) змінює індустріальну ( «другої хвилі» : йдеться не про технічні можливості, а про формування правильної стратегії «в головах» ). Ініціатива Джеймса Аппатурая, заступника помічника генерального секретаря пропонує новий підхід: узгодити три базових напрямки: зміни географічної, яка не відповідає новим реаліям і не гарантує безпеку) на нішеву (специфічні сфери взаємодії у сфері безпеки)» . «створення загальної стабільної ресурсної бази» - удосконалення процесу «транзиту» безпеки (Афганістан). «інституалізація процесу участі партнерів в прийнятті
Актуальність для України Під час візиту Генсека НАТО А. Ф. Расмуссена до Києва 24. 02. 2011 р. Президент України В. Янукович зазначив: “Зростання транскордонних викликів та загроз переважно невоєнного характеру – тероризм, енергетична взаємозалежність, міграція, брак ресурсів – змінює природу безпекового середовища, сьогодні для забезпечення міжнародного миру особливо актуальною є активна та цілеспрямована взаємодія. Україна вважає своїм обов’язком робити свій внесок у цю співпрацю і брати участь в удосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки ”. Генсек НАТО А. Ф. Расмуссен: “Партнерство сторін буде спрямовано на рішення таких міжнародних проблем, як піратство, комп'ютерна безпека, поширення зброї масового знищення, а також на допомогу Україні в проведенні реформ. Україна вже досить далеко просунулась у своїй здатності працювати спільно з НАТО”.
СУЧАСНЕ КОНСТРУКТИВНЕ ПАРТНЕРСТВО n n К. Грищенко: існує низка суто операційних проектів, на прикладі яких можна реально побачити конкретну віддачу і значну користь від взаємодії нашої держави з Альянсом. Це – діючий Трастовий фонд зі знищення надлишкових боєприпасів, легких озброєнь та стрілецької зброї і протипіхотних мін; майбутній Трастовий фонд з очищення територій від залишкової радіації внаслідок діяльності воєнних програм колишнього СРСР; проект з моніторингу радіації та наявності шкідливих речовин у ґрунтових водах басейну річки Прип’яті; обмін досвідом та організація командно-штабних навчань з підтримання безпеки під час проведенні великих міжнародних спортивних заходів у контексті чемпіонату Євро – 2012; регулярні консультації спецслужб для протидії кіберзлочинності та налагодження ефективної національної системи кібернетичного захисту; перепідготовка тисяч українських військовослужбовців, які звільняються з лав армії. На всі ці проекти виділяються мільйони «неукраїнських» доларів, усі вони виконуються спільно з НАТО. Це – найліпша реклама Організації та нашого міцного партнерства з нею.
Безпекове середовище та політика позаблоковості Терроризм Формування нової загальноєвропейської системи колективної безпеки Здійснення збалансованої політики у відносинах з ключовими міжнародними партнерами Продовження співробітництва, партнерства та взаємодії з НАТО Торгівля людьми Формування нової моделі стратегічного партнерства України з Російською Федерацією Піратство Поглиблення стратегічного партнерства України з ЄС Розвиток діалогу та співробітництва зі США Наркобізнес 2
Стратегія Національної безпеки України “УКРАЇНА У СВІТІ, ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ”(нова редакція затверджена Указом Президента № 389/2012) та ВОЕННА ДОКТРИНА УКРАЇНИ нова редакція затверджена Указом № 390/2012 від 8 червня 2012) n «Головне завдання зовнішньої і безпекової політики - захист національних інтересів у світі, що змінюється» З Послання Президента України В. Януковича до Українського народу (3 червня 2010 року). Зокрема: n n створення сприйнятливих зовнішніх і внутрішніх умов для реалізації національних інтересів України, ефективної системи забезпечення національної безпеки і зміцнення її органів. пошук шляхів та механізмів посилення існуючих гарантій безпеки України;
Безпекове середовище та актуальні загрози національним інтересам і національній безпеці України: n Посилення дії глобальних чинників, які загрожують стратегічній стабільності у світі та негативно відбиваються на безпековому середовищі України; n загострення конкуренції між світовими центрами сили, криза міжнародної системи безпеки, заснованої на ялтинсько-гельсінкських принципах, розмивання системи міжнародних угод у галузі стратегічної стабільності, послаблення ролі міжнародних безпекових інститутів; невизначеність засад нової міжнародної системи безпеки; n інтенсифікація процесів мілітаризації світу, окремих регіонів і держав; збільшення кількості «проблемних» країн, які всупереч вимогам міжнародних режимів нерозповсюдження намагаються заволодіти зброєю масового знищення та засобами її доставки;
Наявність безпосередніх зовнішніх викликів національній безпеці України: n n збереження неврегульованої конфліктної ситуації на території Придністровського регіону Республіки Молдова, що безпосередньо межує з Україною; невирішеність питання щодо розмежування лінією державного кордону акваторії Чорного і Азовського морів та Керченської протоки, відсутність демаркації державного кордону України з Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Молдова, що, ускладнює ефективну протидію транскордонним загрозам; наявність неврегульованих проблемних питань, пов’язаних з тимчасовим перебуванням Чорноморського флоту РФ на території України, недосконалість договірно-правової бази у цій сфері; недосконалість державної міграційної політики, що не забезпечують належний захист прав та інтересів громадян України, які працюють за кордоном;
Внутрішні виклики: n зберігається неадекватність сектору безпеки і оборони України завданням захисту національних інтересів, що характеризується: невідповідністю правоохоронної системи України завданням дієвого захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина; n триваючим погіршенням стану Збройних Сил і оборонної промисловості; недосконалістю захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та новітнім викликам національній безпеці, пов’язаним із застосуванням інформаційних технологій в умовах глобалізації, насамперед, кіберзагрозам.
Співпраця України з НАТО щодо питань реформи сектора безпеки: n n n n Концепція національної безпеки України ( 2003 р. ): постали загрози людині, громадянину, особистості, а не визначально державі чи суспільству. Комплексний огляд сектору безпеки (2006 -2007 рр. ): оцінка сучасних і перспективних загроз та викликів національній безпеці України, аналіз стану військових формувань і правоохоронних органів держави та опрацювання Стратегії трансформації сектору безпеки на період до 2015 року; надання Альянсом експертної допомоги Україні у розробці проекту Стратегії національної безпеки України, затвердженої Президентом України 12 лютого 2007 року, проектів Білої книги Служби безпеки і розвідувальних органів України та інших структур безпеки; реалізація Програми СРГ ВР з професійної підготовки цивільного персоналу оборонних і безпекових структур України; підтримка механізму експертних консультацій з питань діяльності розвідувальних органів та цивільного демократичного контролю над сектором розвідки; розвиток Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства. РНП 2011 -2012 та відповідні Плани заходів
n n РЕФОРМУВАННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ: досягнуто домовленість про створення механізму консультацій експертів України і НАТО з питань кібернетичного захисту; співпраця експертів України та двадцяти країн-членів Альянсу, яка сприяла виданню Білої книги „Служба безпеки та розвідувальні органи України”; законодавча та інституційна реформі у цій сфері, зокрема, затвердження Президентом України „Концепції реформування Служби безпеки України”; Конференція «Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спецслужб» проводиться щорічно з 2008 року під патронатом Президента України Службою безпеки України спільно з Женевським центром демократичного контролю над збройними силами (DCAF), та Офісом зв’язку НАТО в Україні.
Співробітництво у подоланні невійськових загроз n У 2010 р. Україна першою серед країн-партнерів започаткувала співробітництво з НАТО з питань кібернетичного захисту; n Продовжується співпраця у сферах боротьби з відмиванням “брудних” коштів, контрабандою наркотиків і зброї, а також незаконним переміщенням людей; n Співпраця України з НАТО З ВИКОРИСТАННЯ досвіду Альянсу щодо надзвичайних ситуацій цивільного ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ В Польщі і Україні футбольного чемпіонату ЄВРО 2012 та її можливості щодо участі в проекті ПРО; захист важливих суспільних заходів від хімічної, біологічної, радіологічної і ядерної (ХБРЯ) загроз. n Проект щодо утилізації 76 тис. т. боєприпасів (зокрема 3 млн од. протипіхотних мін) и 366 тис. од. легкої стрілецької зброї Вартість робіт складе 25 млн евро протягом - 3 -4 років (на базі виробництв з утілізації у с. Гречані Хмельницької обл. та Камінець – Подольскому). n
Заступник Генерального Секретаря НАТО з питань оборонної політики та планування Хусеїн Діріоз відзначає прогрес України у реформуванні національного сектору безпеки та оборони (інтерв`ю газеті ”День” (травень 2011). ”Україна досягла значного поступу за останні роки в реформуванні свого сектору безпеки та оборони, в тому числі в підвищенні рівня демократичного контролю над Збройними силами та сектором безпеки, розвитком спроможностей, щоб робити і внесок в міжнародні миротворчі операції. Удосконалення системи цивільного контролю над сектором безпеки та оборони, управління реформами, поліпшення партнерства між громадянським суспільством та сектором безпеки - це інші важливі сфери, на яких ми зосередимося. Це - ті області реформ, які будуть підтримуватися, перш за все: Комісією Україна - НАТО, спільними робочими групами, а також Процесом планування та підтримки сил. І це також сприятиме досягненню Україною цілей європейської інтеграції. ”
Дякую за увагу!
Скачать презентацию ПАРТНЕРСТВО В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ЗАГРОЗ
1f58106177369e003fb8c9c00264e480.ppt