ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ В 1941 1944 РОКИ

ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ В 1941 – 1944 РОКИ

Причини слабкості партизанського руху в 1941 р. В перший рік війни на окупованій території України було залишено 3 500 партизанських загонів і диверсійних груп, а на червень 1942 р. штаб партизанського руху знав про наявність тільки 22 -х діючих загонів, решта розпалася або загинула. Влітку 1942 р. тільки 30% партизанських загонів мали зв'язок з «Великою землею» .

Перші партизанські загони на Україні 1941 -1942 р. р. Перші радянські загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом, Сумами та Брянськом під керівництвом Миколи Попудренко та Сидора Ковпака. Ці групи й стали зародком пізнішого руху радянських партизан у лісах північної України. Вони почали виявляти незначну активність щойно навесні 1942, встановивши радіозв'язок з Москвою. Їм на допомогу було скинуто на парашутах розвідників Червоної армії. До цих загонів приєднались також групи радянських військ, які прорвались з оточення на схід від Києва у вересні 1941

Методи діяльності партизанського руху Завданням партизанських командирів було поставити під рушницю тисячі дезертирів, які кидали фронт та розбігалися по домівках після приголомшуючих поразок літа й осені 1941 року. Це могло зробити лише керівне ядро з підготованих професіоналів, однак кількість їх різко зменшилася після сталінських репресій. Дії партизанських загонів у тилу ворога сприяли тому, що населення повинно було враховувати можливість повернення більшовицької влади. Вже 1942 р. радянські партизанські загони починають готуватися ретельніше, ніж це було в перші місяці війни, а бойовий дух бійців (особливо після перших перемог наприкінці 1941 р. ) підвищується. Ставлення населення до партизанської боротьби поступово знову змінювалося на краще. Мова не йде про ті так звані партизанські загони, які створювалися вже перед самим приходом Червоної Армії з метою виправдати свою пасивну позицію під час окупації. Маються на увазі й диверсійні групи, які закидалися у ворожий тил після ретельної підготовки і завдавали шкоди фашистам більше, ніж тисячі погано підготованих партизанів на початку війни.

Ковпак Сидір Артемович

Сабуров Олександр Миколайович

Федоров Олексій Федорович

Вершигора Петрович

Висновок Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло, потрапило в табори смерті або змушено було зректися боротьби. На території Західної України, де закріпилася ОУН, дії радянських партизан не мали належної народної підтримки, хоча в радянських партизанських загонах, що діяли на цій території, звичайно були й місцеві жителі. 10 000 німців, їхніх союзників і колабораціоністів убили радянські партизани в Українській РСР упродовж 1941— 1944 років. Такі приблизні дані на основі аналізу архівних документів наводить російський історик Олександр Гогун у монографії «Сталинские коммандос» , виданій у Москві. Додає, що від половини до двох третин цих убитих становили українці