Пародійна українська література План 1. Бурлеск як явище народної сміхової культури. 2. “Енеїда” І. Котляревського – масонський твір. 3. “Маска п'яниці” в українській літературі. 4. “Химерна проза” – феномен української літератури.
Бурлеск як явище народної сміхової культури БУРЛЕСК (франц. burlesque, з італ. burlesco – жартівливий) 1. Перебільшено комічне зображення (в літературі або на сцені). 2. Гумористична поезія, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається в нарочито пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.
Бурлеск як явище народної сміхової культури • • Анекдоти Вертепна драма Поезія “мандрівних дяків” Шкільна драма
Бурлеск як явище народної сміхової культури • Пародії • Шарж і карикатура • Комічні сцени (КВК, Вечірній квартал, Квартал 95 тощо)
Бурлеск як явище народної сміхової культури «Зверніть увагу, як Микола Янович (Азаров - прим. ) розмовляє українською. Іноді навіть пробивається галицький акцент» . В. Ющенко «Я вам гарантую, що навіть чорти у пеклі не зможуть розпалити вогонь» . Нестор Шуфрич про боротьбу з пожежами
Бурлеск як явище народної сміхової культури «Донбас – це особливий регіон. На шахти завжди звозили зеків. Вдень – це нормальна людина, а ввечері йшов шапки зривати чи ще щось. Тоді серед молоді це вважалось круто. Я сам таким займався» Віктор Тіхонов, депутат-регіонал
Бурлеск як явище народної сміхової культури «Це я так, зовні, в окулярах, а штангу з 80 кілограмами я піднімаю» , — голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк попросив депутатів не провокувати його на бійку. «Ну, скотина якась проголосувала» , - нунсівець Геннадій Москаль переконаний, що карткою депутата Володимира Ар'єва проголосував хтось із його колег по фракції.
2. “Енеїда” І. Котляревського – масонський твір. • Іван Петрович Котляревський • Член Петербурзької масонської ложі “Любов до істини”. • 1798 рік – видання перших трьох частин поеми “Енеїда” без відома автора
2. “Енеїда” І. Котляревського – масонський твір. Образ Трої в уособлював: - Запорізьку Січ; - Київ; - Україну. поемі Котляревського
2. “Енеїда” І. Котляревського – масонський твір. «Така богів олімпських рада, Що ти і вся твоя громада Не будете по смерть в Риму; Но що тебе там будуть знати, Твоє імення вихваляти, Но ти не радуйся сьому. Іще ти вип'єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну Готовсь свою не раз клясти. Юнона ще не вдовольнилась, Її злоба щоб окотилась Хотя б на правнуках твоїх; Но послі будеш жить попанськи, І люди всі твої троянські Забудуть всіх сих бід своїх» .
2. “Енеїда” І. Котляревського – масонський твір. Борщів як три не поденькуєш, На моторошні засердчить; І зараз тяглом закишкуєш, І в буркоті закеньдюшить. Коли ж що напхом з'язикаєш І в тереб добре зживотаєш, То на веселі занутрить; Об лихо вдаром заземлюєш, І ввесь забуд свій зголодуєш, І біг до горя зачортить. Та що абищоти верзлялом, Не казку кормом солов'ять: Ось ну, закалиткуй брязкалом, То радощі заденежать. Коли давало сп'ятакуєш, То, може, чуло зновинуєш. Якщо з тобою спередить: Куди на плавах човновати, Як угодили Юнонати І як Еней замінервить.
2. “Енеїда” І. Котляревського – масонський твір. Головним героєм карнавального дійства в поемі І. Котляревського виступає Еней, який наділений трикстерськими рисами та характеристиками.
3. “Маска п'яниці” в українській літературі. • Термін “трикстер” (англ. trickster) − брехливий, спритний увів у використання американський етнограф Пол Радін у 1956 році.
3. “Маска п'яниці” в українській літературі. (Петро Гулак-Артемовський) “Ох! ох! ох! Зубів щось з двох і ніг не долічуся! Живіт на сміх, — з ковальський міх. Здається ж, і не дмуся!. . Одна нога щось шкутильга, друга зовсім заклякла. Така нудьга, така туга, що чорт зна, де і діться!” Скажу: допивсь І дохмеливсь! Довіку тямить буду! Ні в рот не брать, Ні коштовать Не тілько що — й до суду! А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу!. . Тільки… тривай… З їх позливай В барильце всю сивуху!
3. “Маска п'яниці” в українській літературі. (Петро Гулак-Артемовський) “Пархоме, в щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба, людей питай, свій розум май; як не мудруй, а вмерти треба. . . ” “Ори і засівай лани, коси широкі перелоги, і грошики за баштани лупи — та все ж одкинеш ноги. . . ”
3. “Маска п'яниці” в українській літературі. • Іван Котляревський Москаль-чарівник • Тарас Шевченко “Сон” (У всякого своя доля) • Григорій Квітка-Основяненко Шельменко-Денщик • Степан Руданський Співомовки • Павло Тичина Партія веде. • Остап Вишня Чухраїнці
3. “Маска п'яниці” в українській літературі. (Павло Тичина) Та нехай собі як знають Божеволіють, конають, — Нам своє робить: Всіх панів до ’дної ями, Буржуїв за буржуями Будем, будем бить! КУКІЛЬ Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль. …Сіло собі край вікна, засунуло пучечку в рота, мами визирає. А мати лежить посеред улиці з півхунтом хліба у руці… Над двадцятим віком кукіль та Парсифаль. Антистрофа Грати Скрябіна тюремним наглядачам — це ще не є революція.
О, цигана на клячі не обдурить – тим більше, що ці цигани – Мартоха та Одарка, виходить, кляча – не хтось, а я, Хома Прищепа! Від неї довідався, що рідна моя жінка Мартоха на рудого шершня схожа, а цього шершня боїться і живе, і мертве, бо він така зла личина; а ще Мартоха, значить, чума бендерська, яку треба в мішок пов’язати й за сім земель спровадити, щоб і духу її не чулось; а ще вона стара гаргара, яка в кіно не ходить, в міському трамваї не їздить і боїться в районі пити газовану воду з автомата. А ще вона чортова мацапура і мацапурова невіра, бо навіть радіо не слухає, вважаючи себе розумнішою за всіх. А також вона пранцюватого ірода рідна чи двоюрідна сестра, бо коли обмовить чесну людину – не дихне. А ще вона тільки хроном харчується, бо зла, як скажений хрін. Євген Гуцало Позичений чоловік.
4. “Химерна проза” – феномен української літератури. • Сам термін був уведений у 1958 році О. Ільченком у романі “Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця” авторським визначенням жанру твору як “химерний роман із народних уст”. В. Земляк (“Лебедина зграя”, “Зелені млини”), Є. Гуцало (“Позичений чоловік”), В. Дрозд (збірка оповідань “Білий кінь Шептало”, “Маслини”, “Катастрофа”), П. Загребельний (“Левине серце”, “Вигнання з раю”), В. Шевчук (“Дім на горі”, “На полі смиренному”), В. Яворівський (“Оглянься з осені”), В. Міняйло (“Зорі й оселедці ”, “На ясні зорі”) та ін.
Скачать презентацию Пародійна українська література План 1 Бурлеск як явище
бурлеск.ppt