Пантелеймон Куліш (26. VІІ. 1819 — 2. ІІ.

Пантелеймон Куліш (26. VІІ. 1819 — 2. ІІ. 1897) Я не поет і не історик — ні! Я піонер з сокирою важкою: Терен колючий в рідній стороні Вирубую трудящою рукою. Підготували : Кривошеєва Анна та Андрії Копанев.

• • • письменник, поет, історик, фольклорист, етнограф, перекладач критик, редактор, видавець. Мабуть, я не помилюся, коли скажу, що в тодішній українській літературі ми не знайдемо твору — поезії, белетристики, публіцистики, — де б так повно, з такою силою переконання було окреслено завдання українського національного відродження. Куліш — ідеолог і творець української нації в її шляхетських елементах, Куліш — консолідатор розпорошених прошарувань української дрібномаєткової інтелігенції, Куліш — організатор національної культури. . . О. Дорошкевич.

1819, 7 серпня Народився в м. Воронежі (теп. Сумської обл. ). Батьки, статковиті хлібороби, походили з давніх козацько-старшинських родів. 1831 - 1840 Навчався в Новгород-Сіверській гімназії, слухав лекції в університеті св. Володимира (Київ). 1841 - 1847 Викладав у різних навчальних закладах України і Росії. 1847 - 1850 Арешт, ув’язнення в справі Кирило-Мефодіївського братства, адміністративне заслання в Тулу. 1856 - 1863 Період “бурі й натиску” Куліша: енергійно працював на ниві культури, науки, освіти, багато видав. 1858, 1861 Подорожував Західною Європою, жив у Львові, де став у центрі діяльності партії народовців. 1860, 1862, 1882, 1893 Вийшли “Повести П. А. Кулиша” в чотирьох томах, поетичні збірки – відповідно “Досвітки”, “Хуторна поезія” та “Дзвін”. 1883 – 1897, 14 лютого Усамітнившися на хуторі Мотронівка (Борзянщина), віддався літературній творчості, історичним дослідженням. Помер за робочим столом. Похований на своєму хуторі. Пантелеймон Куліш

Його світогляд формували: • • • Казки Легенди Народні пісні Бекон Декарт

Його переконання • Він був твердо переконаний у тому, що наука потрібна людям, проте за умов, що вона не повинна відхиляти ідеї "царства Божого" як вільного, тотожного самому життю джерела оновлення, "слова життя, науки наук", носієм яких є Ісус Христос. Звідси й вимога Куліша віддавати як можна більше не боргам природі фізичній, а підніматися у царство необмеженого духу, закодованого у слові Божім, духовній природі.

• Дотримуючись позицій фаталістичного детермінізму і надаючи йому есхатологічного забарвлення, він вважав, що безконечний космос дає людям закон громадянського життя, в якому домінуюча роль належить ідейним духовним чинникам

Твори

“ Чорна рада ” П. Куліша – перший історичний роман в українській літературі. Роман – значний за обсягом епічний прозовий твір (рідко віршований), у якому широко розгортаються події й докладно змальовується життя персонажів упродовж тривалого часу.

А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала і ворога під ноги топтала… слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже. Персонаж роману “Чорна рада” Кирило Тур.

• • • гумористичні оповідання: – Циган, Пан Мурло, Малоросійські анекдоти оповідання на тему нещасливого кохання: – Гордовита пара, Дівоче серце історичні оповідання: – Мартин Гак, Брати, Січові гості роман «Михайло Чарнишенко, або Малоросія 80 літ назад» романтично-ідилічне оповідання «Орися»

Висновок • Пантелеймон Куліш встиг проявити себе мало не в усіх сферах письменницької та гуманітарно-наукової діяльності. І Іро нього можна говорити як про поета і прозаїка, історика й етнографа, перекладача й мовознавця, публіциста й культурно-освітнього діяча. Творчу роботу Куліш поєднував із державною службою та громадською діяльністю. До того ж саме він розробив упроваджену н наступний період в Україні систему сучасного алфавіту і правопису, так звану кулішівку (на західних землях трансформовану в желехівку). Куліш постійно перебував у емоційно напруженому стані духовного пошуку, переживав жагучі захоплення й сильні розчарування. Відкидав ілюзії молодості, піддавав їх нещадній критиці. Тому не дивно, що в шістдесят-сімдесят років він не визнавав надій та ідеалів, близьких йому у двадцяти-тридцятирічному віці. Багато хто бачив у цьому мало не зраду українських національних інтересів, утім, зробити Кулішеві закид стосовно особистої вигоди внаслідок зміни поглядів не міг ніхто. Багато поколінь українських патріотів поділяли ті романтичні захоплення, яких не уникнув і він, але протягом життя він їх цілком переборов.