Палеоген Презентацію підготували Сингаєвський Олександр та Лазука Володимир

Палеоген Презентацію підготували: Сингаєвський Олександр та Лазука Володимир

Палеоген – це перший геологічний період кайнозойської ери. Він почався 65 млн, а закінчився – 23 млн років тому. Відомий перш за все, як період, протягом якого ссавці розвинулися від невеликої кількості примітивних форм до величезної кількості розвиненіших. У цьому періоді відбувалося відновлення біорозмаїття. Палеогеновий період поділяють на три епохи: палеоцен (66, 0– 56, 0 млн р. тому), еоцен (56, 0– 33, 9 млн р. тому), олігоцен (33, 9– 23, 03 млн р. тому).

Флора палеогенового періоду була дуже різноманітною. Вічнозелені рослини - тропічні папороті, пальми, кипариси, мирти, лаври та інші - покривали велику частину Європи, росли в Казахстані, в середніх широтах Азії, в Мексиці. Ця флора утворює тропічну фітогеографічну провінцію. У північній частині Європи, Америки та Азії клімат був помірний. У північній фітогеографічній провінції жили листопадні рослини – дуб, бук, береза, клен, гінкго, хвойні та інші. Наприкінці палеогенового періоду, у зв'язку з похолоданням клімату, північна межа поясу тропічної та субтропічної рослинності зміщується на південь, і серед тропічної флори з'являються листопадні рослини.

У фауні наземних хребетних панівне становище вже на початку палеогену зайняли плацентарні ссавці. Вони жили на суші, в повітрі, пристосувалися до життя у воді. Поряд із ними жили й сумчасті, яскравим представником яких є шаблезубий тигр. В мілких на той час морях та океанах жила велика кількість безхребетних молюсків, таких як белемніти та нуммуліти.

У палеогені з'являються предки багатьох сучасних сімейств –хижих, копитних, хоботних, гризунів, комахоїдних, китоподібних, приматів. Крім них жили також і архаїчні спеціалізовані форми, які наприкінці палеогену вимерли, не залишивши нащадків. У палеогені відбувається також процес відокремлення континентів, на кожному з яких отримують переважний розвиток певні групи ссавців. Ряд мезоніхії - це предки сучасних парнокопитних, а також китів. Незважаючи на копита на лапах, перші мезоніхіі були хижаками, найбільші досягали 1, 5 м в довжину. Сінонікс що входв у цей ряд і мав багато дрібних ознак, присутніх у китоподібних, і не присутніх більше ні в кого вважається безпосереднім предком китів.

Кондилартри - мабуть, саме вони були предками парнокопитних (до них відносять свиней, оленів, антилоп та ін) і непарнокопитних (коні, тапіри, носороги), хоботних і навіть наземних предків китів і сирен. Деякі кондилартри перетворили кігті на пальцях в копита, деякі як і раніше жили з кігтями. Палеогенові земноводні і плазуни нічим не відрізняються від сучасних. З'явилося багато беззубих птахів , характерних для нашого часу. Але поряд з ними жили величезні нелітаючі ( бігаючі ) птахи, які повністю вимерли до кінця палеогену – діатрима і фороракос. Так , наприклад, діатрима була 2 м у висоту з довгим , до 50 см, дзьобом. На сильних лапах у неї було по чотири пальці з довгими кігтями. Жила діатрима в посушливих степах, харчувалася дрібними ссавцями і плазунами. Фороракос досягав 1, 5 м у висоту. Його гострий гачкуватий півметровий дзьоб був дуже грізною зброєю. Оскільки у нього були маленькі, нерозвинені крила він не міг літати. Довгі, сильні ноги фороракосів свідчать про те, що вони були прекрасними бігунами. На думку деяких дослідників, батьківщиною цих величезних птахів була Антарктида, покрита в той час лісами та степами.