Озима пшениця Виконала Студентка 1 курсу Факультету КНіЕК

Озима пшениця Виконала: Студентка 1 курсу Факультету КНіЕК Група Ек. К 1204 Вакун Тетяна

Значення озимої пшениці Пшениця найважливіша продовольча культура. Не випадково озима пшениця є основним продуктом харчування у 43 країнах світу з населенням понад 1 млрд. осіб. У хімічний склад зерна входять усі необхідні для харчування елементи: білки, вуглеводи, жири, вітаміни, ферменти і мінеральні речовини. Найважливішим компонентом зерна є білок. Його вміст може коливатися від 8 до 22%. Всі найважливіші життєві процеси людини (обмін речовин, здатність рости і розвиватися, розмноження) пов'язані з білками. Замінити білки у харчуванні іншими речовинами неможливо. У зерні пшениці найголовніше це клейковинний білок. Клейковина це нерозчинний у воді пружно еластичний гель, що утворюється при змішуванні розмеленого борошна з водою Жодний інший хлібний злак не має такого цінного поєднання цих двох важливих компонентів. Основну частину зерна пшениці складають вуглеводи. Вони представлені в основному крохмалем (48 63%). Вуглеводи мають велике енергетичне значення у харчуванні людини. Жир складає в зерні пшениці в середньому 2% і розміщується в зародку і алейроновому шарі.

Історія та поширення озимої пшениці Пшениця належить до найбільш стародавніх культур. Археологічні дані свідчать, що в багатьох районах Азії, Європи, а також в Єгипті пшеницю вирощували за 5 7 тисяч років до нашої ери. Зерно її знаходять в єгипетських пірамідах, у свайних будівлях Швейцарії і в багатьох стоянках людини. Як зазначає Ю. Канигін, уже в VI тисячолітті до нашої ери високий рівень розвитку землеробства був на землях Аратти (Прионтида), тобто на території сучасної України. Тут аріями (від ар (санскр. ) земля, ґрунт) була започаткована перша хліборобська цивілізація. У ті часи єгиптяни купляли зерно пшениці в наших пращурів. З тих пір українські землеробські технології поширювались по всьому світі, а Україна на віки залишилася землеробською державою. Загальна світова площа озимої і ярої пшениці в 1998 р. становила 224 млн. га, або 32% від усіх зернових культур

Історія та поширення озимої пшениці Посівні площі, урожайність, виробництво пшениці у світі і в окремих країнах у 1998 році Країна Площа посіву, Урожайність, Виробництво млн га ц/га зерна, млн т Всього у світі 224, 4 Україна 5, 6 Австралія Аргентина 4, 6 Великобританія 2, 04 Індія 25, 6 Іран 7, 0 Іспанія 1, 9 Італія 2, 31 Казахстан Канада 10, 8 Китай 30, 0 Марокко 3, 09 Нідерланди 0, 14 Німеччина 2, 8 Пакистан 8, 35 Польща 2, 63 Росія 26, 2 США 23, 9 Туреччина 9, 4 Франція 5, 24 Чехія і Словаччина 1, 29 Японія 0, 16 26, 2 26, 5 11, 5 21, 7 75, 6 25, 6 17, 1 28, 5 36, 0 9, 1 22, 7 36, 7 14, 2 73, 8 72, 1 22, 4 36, 2 10, 3 29, 1 22, 3 76, 0 41, 6 35, 1 558, 8 14, 9 19, 1 21, 9 10, 0 15, 5 66, 0 12, 0 5, 3 8, 3 5, 2 4, 7 24, 4 110, 0 4, 4 1, 0 20, 2 18, 7 9, 5 27, 0 69, 4 21, 0 39, 9 5, 7 0, 6

Історія та поширення озимої пшениці Виробництво основних зернових у світі, млн. т Роки Пшениця Кукурудза 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 610 590 585 581 565 550 575 605 552 589 599 602 618 154 136 128 133 142 133 136 Ячмінь Овес 31 26 24 26 27 25 27 Жито 24 20 20 19 23 21 15 Найбільше вирощують в Китаї 30 млн. га, Індії 26 млн. га, США 24 млн. га, Канаді, Австралії 11 млн. га. Основними виробниками у світі є країни ЄС 15, які збирають 95 105 млн. т щорічно, а також Китай 90 110, Індія 65 75, США 60 70, Росія 35 45 млн. т. В Україні вирощують, в основному, озиму пшеницю, посівна площа якої досягає 6 7 млн. га. Більше половини валового виробництва зерна припадає на зону Степу.

Ботанічна характеристика пшениці Пшениця належить до родини тонконогових (Роасеае) роду Triticum. Найбільш поширені два її види: пшениця м'яка (Triticum aestivum). пшениця тверда (Triticum durum). Коренева система. Озима пшениця утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1, 5 2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3 6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему. У процесі росту з підземних стеблових вузлів, і найбільше з вузла кущіння, утворюються стеблові або вузлові корені, які складають основну масу кореневої системи пшениці. Азотні добрива сприяють кращому росту надземної маси, а фосфорні коренів рослин. Дещо поліпшують розвиток коренів і калійні добрива. А стрижнева коренева система Б мичкувата коренева система

Ботанічна характеристика пшениці Стебло. У пшениці стебло має назву соломина, яка складається з 4 – 7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Найвищий приріст стебла за добу може становити 5 7 см, і припадає він на період перед виколошуванням. Після закінчення цвітіння ріст стебла зовсім припиняється. Висота стебла залежить від біологічних особливостей сорту, родючості ґрунту, удобрення, вологості, густоти стояння та ін. Листок. Пшениці складається з листкової пластинки та листкової піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу тощо. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів ростуть стеблові листки. Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини, забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну.

Ботанічна характеристика пшениці Суцвіття. В пшениці суцвіття колос, який складається з членистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску. Загальна їх кількість коливається від 16 до 22 шт. Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Між колосовими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з обох боків прикривається двома квітковими лусками зовнішньою і внутрішньою. Плід. У пшениці плід є одночасно насіниною і має назву зернівка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Вони захищають зерно від впливу чинників зовнішнього середовища і пошкодження хворобами та шкідниками. Маса оболонок становить 7 8% маси сухої речовини зерна, а з цієї кількості на частку плодової оболонки припадає 70 85%. Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок. Його маса становить 1, 5 3, 0% від маси зернівки. При помелі зерна зародки разом з оболонками відходять у висівки. Зародок має щиток, що є сім'ядолею зернівки, і призначений для вбирання поживних речовин з ендосперму. Найбільшу частину зернівки пшениці займає ендосперм.

Фази росту озимої пшениці Ріст і розвиток рослин. Особливістю озимої пшениці є те, що при сівбі її навесні, одержують добрі сходи, рослини кущаться, але не утворюють стебла і колоса. Для нормального росту і розвитку озима пшениця повинна пройти стадію яровизації за певної температури (0 3°С) впродовж 35 60 днів. У процесі розвитку озима пшениця проходить такі основні фази: 1) сходи; 2) кущіння; 3) вихід у трубку; 4) колосіння; 5) цвітіння; 6) достигання (молочна, воскова і повна стиглість).

Біологічні особливості озимої пшениці Вимоги до температури. Озима пшениця з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1 2°С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12 20°С. Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 19 20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35 40°С. Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20 25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35 40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С. Вимоги до вологи. Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55 60% води від своєї ваги. птимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75 80% від польової його вологоємкості. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500 4000 м 2 води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300 500. Велика кількість опадів у весняно літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності. Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Біологічні особливості озимої пшениці Вимоги до світла. Сонячне світло основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. У формуванні врожаю задіяно близько 1 3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових, що реалізують біологічні і фізико хімічні можливості за сприятливих умов росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої біомаси близько 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо прийняти співвідношення зерна і соломи рівним 1, 0: 1, 5, то врожайність зерна досягатиме 150 ц/га. Таким чином, сонячна радіація не належить до чинників, що обмежують урожайність культури на сучасному етапі розвитку рослинництва. Вимоги до ґрунту. Озима пшениця має підвищені вимоги до ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (р. Н 6, 0 7, 5). Найвищі врожаї дає на чорноземах, темно каштанових, перегнійно карбонатних, темно сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами. На легких піщаних та супіщаних ґрунтах пшениця менш врожайна, ніж жито. Урожай пшениці залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його родючості. Так, підвищення родючості ґрунту застосуванням зеленого добрива, внесенням достатньої кількості органічних і мінеральних добрив, сприяє одержанню високих урожаїв і на супіщаних ґрунтах.

Технологія вирощування Попередники озимої пшениці Найкращий попередник для озимої пшениці в зоні Лісостепу багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна та ін. ). Вони збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинними рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту. Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту, не забирають з нього азот, зменшують забур'яненість. Добрим попередникомє також озимий ріпак, посівні площі якого мають тенденцію до зростання. Він добрий фітосанітар у зернових сівозмінах. Найкращим попередником в зоні степу є чорний пар, сівба після якого гарантує одержання своєчасних сходів завдяки вищому вмісту вологи у ґрунті. У зоні Полісся високі врожаї озимої пшениці отримують при розміщенні її після люпину на зелений корм та зерно, льону довгунцю, картоплі, а на окультурених ґрунтах — після кукурудзи на силос та багаторічних і однорічних трав. У Передкарпатській зоні озиму пшеницю сіють після багаторічних бобових і бобово злакових трав на два укоси, горохо вико вівсяних сумішок, люпину, картоплі, кукурудзи. В умовах Закарпатської низовини кращими попередниками є багаторічні бобові або бобово злакові трави, вико вівсяні сумішки, кукурудза на силос, а також картопля і тютюн.

Технологія вирощування Обробіток грунту під озиму пшеницю Поверхневий обробіток ґрунту: зробити лущення лемішними лущильниками на глибину 10 12 см або дисковими боронами на 6 8 см. Після проростання бур'янів, але не пізніше як через 10 12 днів, орють на 20 22 см в агрегаті з боронами або кільчасто шпоровими котками і боронами, найкраще з "Packomat". У міру проростання бур'янів проводять два три поверхневі обробітки ґрунту. На чистих від бур'янів площах за недостатньої вологості ґрунту, згідно з багатьма рекомендаціями, після цих попередників доцільно застосовувати поверхневий обробіток. в зоні Полісся на 18 20 см в агрегаті з боронами чи з "Packomat". На легких ґрунтах та на чистих від бур'янів площах замість оранки проводять лущення з боронуванням або культивацією з боронуванням на 8 10 см. Передпосівний обробіток ґрунту: Передпосівний обробіток ґрунту і сівба це єдиний технологічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним не більше 0, 5 1 год. Останній обробіток ґрунту проводять на глибину сівби 2 3 см. Відхилення глибини обробки від заданої не повинно перевищувати 0, 5 см. Найкраще для цієї мети використовувати ґрунтооброблювальні агрегати РВК 3, 6; РВК 5, 4; РВК 7, 2; ВИП 5, 6 та ін.

Технологія вирощування Система удобрення озимої пшениці Співвідношення елементів живлення. Рекомендувалось співвідношення азоту, фосфору і калію як 1, 5: 1: 1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена високим виносом азоту з ґрунту, що переважає в 3— 4 рази винос фосфору. Способи і строки внесення. Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки при сівбі іпідживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток. Краще вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з шаром ґрунту на глибину оранки від 5 10 до 22 25 см. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості. Норми внесення добрив. При внесенні Р 90 120 К 90 120 під оранку рослини повністю забезпечені фосфором і калієм впродовж всієї вегетації, тому немає потреби вносити мінеральні добрива в рядки під час сівби. Рядкове внесення збільшує тривалість сівби і затрати на виробництво зерна. Крім того, гранули добрив, які розміщуються поруч з висіяним насінням, розчиняючись, підвищують концентрацію ґрунтового розчину і на 3 6% зменшують польову схожість.

Технологія вирощування Сівба озимої пшениці Способи сівби. До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см (сівалки С 3 3, 6 А; С 3 3, 6 А 03; СЗ 5, 4 06). Проте, в умовах достатнього зволоження на добре розроблених ґрунтах перевагу мають вузькорядний (СЗ 3. 6 А 04; СЗ 5, 4 04) і перехресний способи сівби. Крім рівномірнішого розміщення насіння на площі, ці способи знижують забур'яненість, зменшують випаровування вологи з поверхні ґрунту. Глибина сівби озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3 5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні. На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущіння буде формуватись на глибині 2 3 см. Норма висіву. Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т. д. Норма висіву безпосередньо пов'язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10 15%. Згідно з численними рекомендаціями, оптимальна норма висіву для більшості сортів становить 4, 0 5, 0 млн схожих насінин на 1 га, або 160 250 кг/га. Строки сівби. Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14— 15°С, а осіння вегетація триває 40 50 днів Для західного Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10 25 вересня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5 20 вересня.

Технологія вирощування Догляд за посівами озимої пшениці Своєчасне проведення тих чи інших заходів під час вегетації дає змогу збільшити продуктивність окремих елементів рослин і посівів в цілому. За нестачі вологи у верхньому шарі і недостатнього осідання ґрунту, зразу ж після сівби проводять коткування кільчасто шпо ровими котками. Це забезпечує дружні сходи, кращий розвиток кореневої системи восени, підвищує зимостійкість. В умовах затяжної і сухої осені (наприклад 2004 рік) може виникнути проблема захисту посівів від мишовидних гризунів. Боротьбу з мишами проводять за наявності на 1 га 8 10 і більше їх колоній. Вносять у нори 150 200 г аміачної води, після чого їх притоптують. Високоефективним є застосування сухого аміно кісткового (0, 1 0, 4 кг/га) або зернового бактероденциду (1 2 кг/ га), які не шкідливі для теплокровних тварин. Можна застосувати родентицид шторм (0, 7 1, 5 кг/га), розкладаючи брикети на відстані 10 15 м один від одного та по одному в кожну нору. Брикети понов люються через 7 10 днів до досягнення бажаного результату. Препарат Смерть щурам № 1 1 пакет в нору. Весняне боронування, у разі проведення його в оптимальні строки, оцінюється приростом зерна озимої пшениці не більше 0, 5 1 ц/га.

Збирання врожаю озимої пшениці Роздільне збирання варто застосовувати на сильно забур'янених посівах, нерівномірно достигаючих хлібах і на площах з підсівом багаторічних трав. Скошування пшениці у валки необхідно починати за 4 6 днів до настання повної стиглості зерна, за його вологості 30 35%. Через 3 5 днів після підсихання валків до вологості зерна 17 18% їх підбирають комбайнами. Щоб валки добре провітрювалися і колосся не торкалося землі, рослини середньо і низькорослих сортів скошують на висоті 15 см, а високорослі загущені посіви на висоті 20 см від поверхні ґрунту жатками ЖВН 6 Б, ЖВП 4, 9 ЖВП 6, 4 та ін. Переваги двохфазного способу збирання у тому, що збирання розпочинаємо на 5 6 днів швидше, порівняно з однофазним. Крім того, затрачається менше енергоносіїв на сушіння зерна на току, підвищується продуктивність комбайнів. Недоліками цього способу є додаткові затрати при скошуванні у валки. Великі втрати зерна і проблеми з обмолотом валків можуть бути, якщо валки попадуть під дощ. Тому кількість скошеної маси не повинна перевищувати одноденну норму на комбайн з підбирачем. Якщо валки не підбирають більше 10 12 днів, урожайність зменшується на 2 6 ц/га, маса 1000 зерен на 1 3 г, склоподібність на 1 18%. Клейковина за якістю переходить з першої в другу і навіть третю групу. З настанням повної стиглості зерна (вологість 14 17%) урожай збирають прямим комбайнуванням.

Збирання врожаю озимої пшениці Пряме комбайнування озимої пшениці Перевагами такого збирання є більша незалежність від погодних умов. Стеблостій після дощу швидко сохне і через 1 4 години можна продовжувати збирання, тоді як для просихання замочених дощем валків потрібно 1 2 дні, або й більше, сонячної погоди. При прямому комбайнуванні менші затрати енергії, нижча собівартість збиральних робіт. Зерно, що збирається за оптимальної вологості, добре виповнене і має високу схожість. Урожай зерна потрібно зібрати без втрат з повним збереженням його добрих продовольчих, посівних і кормових якостей. Втрати зерна при скошуванні у валки допускаються не більше 0, 5% при скошуванні рівних та 1, 5% на полеглих посівах. Після обмолоту (пряме комбайнування) допускається не більше 1% втрат, якщо посіви полеглі не більше 1, 5%. Загальні втрати зерна при збиранні неполеглих колосових як роздільним способом, так і прямим комбайнуванням не повинні перевищувати 2, 5%. При запізненні із строками збирання відбувається природне осипання зерна, що може досягати 1 30%. Великі втрати зерна можуть бути на забур'янених, низькорослих, полеглих посівах та полях з підсівом багаторічних трав. Полегшити та прискорити збирання, зменшити втрати зерна в 2 3 рази, знизити собівартість зерна через економію енергоносіїв можна шляхом застосування гербіцидів для десикації перед збиранням. З цією метою застосовують раундап (3 л/га), гліфоган (З л/га) та баста. їх вносять за 10 12 днів до збирання при вологості зерна не більше 30%. При цьому поля також звільняються від багаторічних бур'янів під наступні культури.

Дякую за увагу!