ОСВІТА І ПИСЕМНІСТЬ У ДОХРИСТИЯНСЬКІ ЧАСИ Писемність

ОСВІТА І ПИСЕМНІСТЬ У ДОХРИСТИЯНСЬКІ ЧАСИ

Писемність Літературні й археологіні джерела засвідчують про існування у східних слов´ян писемності ще до прийняття християнства. Болгарський письменник Храбр у праці «О письменах» говорить про два види письма — примітивні піктографічні знаки (риски і зарубки) та грецьке й латинське письмо, що не передавало багатьох слов´янських звуків.

Письмо, що складається з малюнків, називається піктографією (від латинського «пікто» — малюю і грецького «графо» — пишу) і є найпервіснішим видом письма. ПРИГОРОК КАМЕННОЙ МОГИЛЫ ВОЗЛЕ МЕЛИТОПОЛЯ

Виховоння Про виховання в часи дородової общини можна лише здогадуватись, бо археологічні знахідки дають дуже обмежену інформацію. Відомо, що минули тисячоліття, поки виховання відокремилось від загального процесу трудової діяльності і сформувались народно-педагогічні уявлення, які згодом викристалізувались у народну педагогіку.

q Метою виховання була підготовка до праці землероба, мисливця, мужнього воїназахисника рідного краю і матері - вмілої господарки, продовжувачки роду. q Міфам належить почесне місце у вихованні підростаючого покоління, бо в них відбиті ідеали українського народу. За ними можна прослідкувати, як змінювалось виховання, як формувався світогляд наших предків.

q. У родовій общині виховання мало наслідувальний характер. q Велику увагу приділяли фізичному загартуванню. q. В епоху матріархату виникає культ Жінки. Матері, Роду.

q Особливе значення мав особистий приклад батьків, одноплемінників. Процес навчання був для кожної дитини святом відкриттів. q Дослідники вважають, що наші предки місце навчання називали училиште, а вчителя — научитель. q Виникають перші навчальні заклади.

q Виникають перші навчальні заклади. q Традиції національного виховання зароджувалися одночасно із формуванням слов'янської народності. q Період матріархату: діти до п'яти-шести років виховувалися матір'ю, пізніше хлопчиків передавали до спільних чоловічих помешкань, дівчаток - до жіночих, до ними опікувалися брати і сестри матері.

ння вча на та ння ва ння ихо ще В хре ісля усі п ої Р ськ иїв К

Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Після церковної реформи Володимира Великого виникла потреба у навчанні та вихованні освічених людей.

Освітнім центром у Києві був собор Святої Софії. Тут складено літописний звід 1037 p. , написано і виголошено «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, складались основи першого збірника законів Київської Русі, що називається «Руська Правда» , створено «Ізборник» Святослава 1076 p. , написано у 1056 — 1057 pp. відоме «Остромирове євангеліє» . Тут містилася книгозбірня Ярослава Мудрого, переписувалися книги.

Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення» для підготовки священиків та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого населення.

У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови (передусім грецьку і латинську). Вищу освіту визначали філософія і риторика. Центрами освіти були міста Київ, Новгород, Полоцьк, Чернігів, Галич та Володимир-Суздальський.