ОСТРОВИ, ЩО РОСТУТЬ
Острів Сейбл. Острів являє собою вузьку піщану косу у формі півмісяця, його ширина не перевищує 2 км при довжині понад 38 км, площа близько 34 км². Навколишні неглибокі води містять численні піщані мілини та обмілини, що вкупі з густими туманами і сильними вітрами спричиняє велику небезпеку для судноплавства. Острів розташований на основному маршруті морського сполучення між Європою і східним узбережжям Північної Америки, і з 1583 року 350 кораблів потерпіли аварію у довколишніх водах. Через те острів був прозваний «цвинтарем Атлантики» .
Свою назву острів одержав через пісок (фр. sable), з якого він складений. Внаслідок морських течій та жорстоких океанських штормів, які переміщують піщані маси, острів постійно міняє розмір і форму і повільно зсувається у східному напрямку. Протягом останніх 200 років зафіксовано переміщення на 44 км. В околицях острова часто трапляються густі тумани через взаємодію холодної Лабрадорської течії з теплим. Гольфстрімом. Під час зимових місяців внаслідок притоку тепла з Гольфстріму острів Сейбл інколи є найтеплішим місцем в усій Канаді. Постійно населяють острів лише 15 осіб і декілька сот диких коней.
Хто першим відкрив острів, достовірно не відомо; це могла бути португальська експедиція під керівництвом Жоао Алвареша Фагундеша, яка досліджувала цей регіон у1520— 1521 роках. У 1580 році маркіз де Ла-Рош у спробі колонізувати острів оселив на ньому 50 французьких каторжників; з них вижило лише 11, яких евакуювали 1603 року. У 1873 році канадський уряд влаштував на острові два маяки (на східному і західному кінцях острова) і рятувальну станцію берегової охорони. Внаслідок ерозії берегів і поступового зсування острова на сход західний маяк переносився на нове місце у 1883, 1888, 1917 і 1951 роках. В околицях острова знаходяться поклади природного газу, видобуток якого ведеться з морських бурових платформ, а також проходять траси підводних газопроводів. Через це, а також з екологічних міркувань доступ на острів обмежено, і дістатися туди можна лише через спеціальний дозвіл канадської берегової охорони. Літаки і військові кораблі збройних сил Канади постійно патрулюють довколишнє море. Канадські рятувальні служби використовують висунуте далеко в океан розташування острова для збільшення зони досягнення своїх гелікоптерів, для чого тут був влаштований посадочний майданчик і аварійний склад пального. За надзвичайних обставин острів також планується використовувати як базу для евакуації персоналу морських бурових платформ, якщо виникне така потреба.
Близько 40 % поверхні острова покрито травою та іншою низькорослою рослинністю — всього на острові зустрічається 175 видів рослин. Дерева на острові не ростуть; у 1901 році за наказом канадського уряду тут було висаджено 80000 саджанців дерев, але жодний не прижився. Зараз на всьому острові росте лише єдине дерево — сосна, яку посадили біля метеорологічної станції в 1960 -х роках. На острові зустрічаються понад 600 видів безхребетних; три види метеликів, один вид жуків і один — кільчастих червів є ендемічними. В численних дощових водоймах живуть прісноводні губки різновиду, який також зустрічається тільки на Сейблі. Дослідники налічують на острові близько 330 видів птахів. 15 видів регулярно гніздяться тут, серед них північна качурка (Oceanodroma leucorhoa), два види чайок, 4 видікачок, 3 види вівсянок, три види крячків. Особливий підвид саванної вівсянки — Passerculus sandwichensis princeps — живе тільки на цьому острові.
Острів також є традиційною зупинкою під час сезонних міграцій багатьох видів перелітних птахів. Сейбл також є найбільшою у світі колонією сірих тюленів — щороку тут народжується близько 50000 тюленят; численність колонії поступово зростає з 1960 року.
Визначною рисою острова є популяція близько 250 диких коней, які вільно живуть на острові і захищені законом від людського втручання. Вважається що вони є нащадками коней, яких конфіскували у жителів колишньої французької Акадії під час їх вислання із країни і яких залишив на острові бостонський торговець Томас Хенкок, дядько Джона Хенкока, одного з засновників Сполучених Штатів. У минулому надлишок поголів'я коней вивозився з острова; коней використовували на вугільних шахтах острова Кейп-Бретон, продавали чи просто знищували. З 1961 року було вирішено припинити всі заходи штучного контролю численності популяції і дати їй стабілізуватися природним шляхом; лише в особливо холодні зимові місяці канадський уряд влаштовує доставку на острів сіна, яке скидають з літаків. Втім, деякі біологи і екологи пропонують взагалі вивезти коней з острова, щоб повернути його екосистему до початкового природного стану.
Цікавинки про острів Не один моряк, що борознив в водах Атлантичного океану, може повідати історію про те, що перед штормом біля о. Сейбл часто спостерігається надзвичайно яскравий сонячний схід. Але достатньо кількох годин, як прекрасна сонячна погода перетворюється на справжній жах. • У кожного, хто працює на Сейбл є власна колекція реліквій з загиблих кораблів. У багатьох є золоті монети і рідкісні старовинні речі. • З 1920 р тільки дві людини можуть похвалитися, що вони народилися на «кладовищі Атлантики» . • Коні острова Сейбл зображені на канадських марках і монетах 2005 року.
Коралові острови Вели кий бар'є рний риф — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східногоузбережжя Австралії, біля узбережжя штату Квінсленд. Простягається на 2300 км з півдня на північ, починаючи від тропіка Козерога між містами Гладстон і Бандаберг до протоки Торреса, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї. Загальна площа -348 698 км². У північній частині має ширину близько 2 км, у південній — 152 км. На півдні віддалена від берега на 300 км, а далі на північ, біля мису Мелвілла, наближається до материка на відстань до 32 км. Складається з мільярдів коралових поліпів. Найбільша споруда у світі, яку творять живі організми. Велика частина рифів перебуває під водою й оголюються під час відпливів.
Особливості Великий Бар'єрний риф утворився вздовж стійкої шельфової платформи, де невелика глибина і незначні пересування земної поверхні дозволили сформуватися великим колоніям рифоутворюючих коралів. Рифоутворюючі корали можуть розвиватися тільки в теплій, прозорій морській воді, причому великий вплив на їх ріст надають підйоми і пониження рівня моря. Уразливість екосистем коралових рифів пояснюється тим, що для зростання коралів необхідні особливі умови. Температура води не повинна бути нижче 17, 5 °C (ідеальна температура 22 -27 °C) — це пояснює, чому Великий Бар'єрний риф не поширився в південному напрямку далі тропіка Козерога. Вода, у якій ростуть корали, повинна мати певну солоність, тому риф закінчується біля узбережжя Нової Гвінеї, де річка Флай виносить в океан велику кількість прісної води.
Мальдіви Мальдівська Республіка — країна у північній частині Індійського океану приблизно за 700 км від Шрі-Ланки, розташована на архіпелазі з 1196 коралових островів[1], що згруповано в 12 атолів. Всі острови пласкі, не більше 13 км², середня висота — 1, 8 м над рівнем моря. Заселено 203 острови. Мови: дівехі, англійська.
Вулканічні острови Вулканічні острови — острови, утворені внаслідок виверження вулканів у морі. Зазвичай жерло вулканічних островів не має форми трубки. На практиці зазвичай виникає ряд вулканічних островів, що є верхньою частиною вулканічної гряди, розташованих з певною закономірністю. Гавайські острови, Канарські острови тощо являють собою верхівки підводних вулканів, піднятих над поверхнею океану. Власне утворення острова відбувається в декілька фаз. Найбільшим вулканічним островом на Землі є Ісландія.
Ісландія Ісландія розташована на Ісландській гарячій точці і на Серединно-Атлантичному хребті, який проходить повз гарячу точку. Це розташування означає, що Ісландія є геологічно високоактивною з великою кількістю вулканів, таких як Гекла, Елдґ'я, Гердубрейд та Ельдфетль. Вулканічні виверження на території Ісландії трапляються приблизно один раз на п'ять років. Виверження вулкана Лакі у 1783— 1784 роках спричинило голод, через який загинуло близько чверті населення острова; виверження спричинило хмари пилу та імли, що поширилася на більшу частину Європи, частини Азії та Африки впродовж кількох місяців після виверження. Також в Ісландії є багато гейзерів, зокрема Ґейсір, від назви якого в українській та багатьох інших мовах з'явилося саме слово «гейзер» . Також відомим є Строккур, який виштовхує воду кожні 5 -10 хвилин. Після фази неактивності Ґейсір знову почав виверження після серії землетрусів 2000 року. Завдяки доступності геотермальної енергії та використання багатьох річок і водоспадів для гідроелектроенергії, більшість мешканців мають недорогу гарячу воду та домашнє опалення. Сам острів складається з базальту, низькокремнеземової лави, пов'язаної з лавовими виверженнями, як це є також на Гаваях. В Ісландії є різні типи вулканів, багато з них продукують ріоліт та андезит.
Острів Суртсей Цей острів вулканічного походження розташований на півдні Ісландії. Ще в 1963 році цього острова не існувало, він з'явився в результаті виверження підводного вулкана. Острів ніколи не був населений людьми, тому він є, свого роду, недоторканою природною лабораторією .
Гавайські острови — архіпелаг із дев'ятнадцяти великих островів та атолів (Ато л — кораловий острів, який найчастіше має форму розірваного або суцільного кільця, що оточує неглибоку (до 100 м) лагуну) і численних малих острівців та підводних гір з північного заходу на південний схід у центральній частині Тихого океану між 19° пн. ш. та 29° пн. ш і 178° зх. довготи та 154° зх. довготи. Адміністративно острови складають собою американський штат Гаваї
Дякую за увагу!
Скачать презентацию ОСТРОВИ ЩО РОСТУТЬ Острів Сейбл Острів являє
острови, що ростуть.pptx