Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) Творчий и життєвий шлях письменника
Дитинство і юність Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї. Закінчив початкову школу в Зіньковi, згодом продовжив навчання в Київській військовофельдшерській школі, після закінчення якої (1907) працював фельдшером в армії. Працюючи в лікарні, займався самоосвітою, і вже в 1917 році вступив до Київського університету, одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.
Перші твори Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919. В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканськоі газети «Вісті ВУЦВК» , розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» ).
Прихід популярності Остап Вишня брав участь у громадській роботі та у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт» , в організації та редагуванні, разом з В. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний перець» . Майже щодня він друкувався на сторінках «Вістей» , «Селянської правди» та інших видань. Одна за одною виходять збірки творів письменника: «Діли небесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне» , «Реп’яшки» , «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), « «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився» , та інші. О. Вишня здобуває визнання майстра української сатири і гумору. Письменник гостро висміює злободенне і гаряче підтримує все нове і прогресивне на виробництві, в побуті, культурі, в громадському житті, духовному бутті людини.
Заслання 25 грудня 1933 року гуморист був звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі, зокрема в замаху на товариша Постишева під час жовтневої демонстрації, і незаконно репресований. До 1943 року письменник спокутував нікому не зрозумілу «провину» перед народом в Комі АРСР, в Ухті, недалеко від Воркути, в інших таборах.
Визволення До творчого життя письменник зміг повернутись лише в 1944 році. Вишню перекидають просто із арештантського барака на Печорi в письменницький кабінет у Києвi. Він мусив своїми гуморесками висміяти «буржуазних націоналістів» та насамперед УПА. Так у 1945— 1946 з'явилась «Самостійна дірка» Але першим твором після повернення до Києва стала «Зенітка» , опублікована в газеті «Радянська Україна» 26 лютого 1944 року.
Життєві погляди З Вишні був бездоганно вірний друг і товариш. Його знайомі оповідають, що він рятував своїх товаришів матеріально і гумором в підвалах ЧК, де він сидів десь із кінця 1919 до весни 1921. Коли 1931 був арештований Максим Рильський, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми — забрав його до себе в Харків на кілька тижнів у гості.
Новаторство в літературі У своїй творах Остап Вишня найбільше атакував слабкості свої, своїх земляків, вважаючи, за Гоголем, що «кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися» . Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр — усмішка. Усмішка — це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» нашіше від «фейлетону» .
Пізня творчість Основні твори цього періоду: Зенітка(1944) Ленінград і ленінградці (1945) Дикий кабан, або вепр (1946) Як варити і їсти суп із дикої качки Отак і пишу (1954) Перший диктант (1955) Збірка «Мисливські усмішки» (1956) Чухраїнці
Останні роки Після Великої Вітчизняної війни О. Вишня — член редколегії і співробітник журналу «Перець» , член правління Спілки письменників України. Лише у 1955 році Остап Вишня був офіційно реабілітований судовими органами. Табори підірвали здоров’я письменника, але до останніх днів життя він не залишав літературної творчості. Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року. Похован на Байховому кладовищі.
Скачать презентацию Остап Вишня Павло Михайлович Губенко Творчий и життєвий
Остап Вишня.ppt