Остап Вишня Павло Михайлович Губенко 1889 1956

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) (1889— 1956)

План 1. Сторінками життя великого гумориста; 2. Творчість О. Вишні; 3. Жанрова своєрідність творів; 4. «Мисливські усмішки» . Майстерне змалювання рідної природи.

Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялася знову в прекрасній творчості Остапа Вишні. О. Гончар

• Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва поблизу містечка Грунь на Полтавщині. Батько майбутнього письменника, син шевця Михайло Губенко, довго служив у царському війську, повернувшись додому, осів у містечку Грунь. Тут він познайомився з молодою веселою дівчиною Параскою Балаш і зв'язав з нею свою долю.

• Батьки майбутнього письменника були грамотними. Вони любили читати, знали багато українських народних пісень, казок і дотепів. Та й самі були не позбавлені гумору.

• Дитинство Павла проходило в сільській обстановці серед чарівної полтавської природи. З роками почалася немудра школа життя. Перший етап — пасти гуси, другий — свині, а далі— «вища освіта» : телята, вівці, корови, коні. Та батьки, які пізнали всю гіркоту безпросвітнього життя, прагнули будьщо вивести своїх дітей у люди, дати їм освіту. Малий Павлусь закінчує сільську школу, а згодом — Зіньківську двокласну школу.

• Після закінчення двокласної школи Павло хотів вчитися на вчителя. Та для цього потрібні були великі витрати. Батько дізнався десь, що він, як колишній солдат, має право віддати сина на «державний кошт» до військовофельдшерської школи. Така школа була в Києві.

• Після закінчення навчання аж до 1917 р. працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. Там його полюбили всі: і персонал, і хворі, які чекали його чергувань, наче свята. Умів поговорити з людьми, підбадьорити, розвеселити смішними історіями, що їх тут же придумував.

• Попри матеріальну скруту, яка посилилася після смерті батька (1909 р. ), юнак наполегливо вчився. Він екстерном склав іспити у приватній гімназії і одержав атестат зрілості, а в 1917 році вступив до історикофілологічного факультету Київського університету.

• Друкуватися письменник почав з 1921 року у газеті «Вісті ВУЦВК» , редактором якої тоді був талановитий поет, гострий і дотепний сатирик, видатний громадський діяч Василь Елан. Блакитний. Він першим підтримав і заохотив до літературної праці Павла Губенка.

• 22 липня 1921 р. в «Селянській правді» з'являється усмішка «Чудака, їй-богу!» , вперше підписана псевдонімом Остап Вишня. В різноманітних газетах і журналах охоче друкують його гуморески, усмішки, фейлетони. Першою збіркою стала книжка «Марк Твен — Остап Вишня. Сільськогосподарська пропаганда» 11923).

• Бурхливу літературну діяльність письменника припинив арешт. У 1933 році Остапа Вишню приговорили до розстрілу за те, що він начебто погодився вбити секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева. У наступному році розстріл замінили 10 роками ув'язнення.

Відбував покарання Остап Вишня в Ухті.

• Кожний день упродовж цих довгих років, проведених у таборах суворого північного краю, міг бути останнім. Але Остап Вишня, один із небагатьох репресованих письменників, вистояв, вижив завдяки своєму стійкому характеру та незмінній підтримці дружини Варвари Олексіївни.

• Якийсь час на засланні Остап Вишня працював співробітником табірної газети «Северный горняк» . Він написав 22 нариси про людей -трударів, про їхні мрії завоювати цей суворий північний край. Навіть збирався створити роман. Невдовзі довелось освоїти професію економіста. Окрім моральної депресії, його постійно мучила виразка.

• Звільнено Остапа Вишню було на початку 1944 року, реабілітовано — лише через одинадцять років. Однак перебування в беріївських таборах не пройшло для письменника безслідно. Хоча він писав і друкувався, наша література назавжди втратила безкомпромісного, гострого сатирика-памфлетиста.

ТВОРЧІСТЬ ОСТАПА ВИШНІ

• Остап Вишня — письменник, який у 20 -х рр. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу» . За життя побачило світ понад 100 збірок його творів, деякі з них неодноразово перевидавалися.

• У 1924 р. вийшло 9 збірок Остапа Вишні, 1927 — 15, 1929— 28. Серед них найпопулярніші: • «Вишневі усмішки сільські» , • «Вишневі усмішки кримські» (1925), • «Українізуємось» (1926), • «Вишневі усмішки театральні» , • «Моя автобіографія» (1927), • «Вибрані твори» [1929), • «Вишневі усмішки закордонні» (1930), • «Усмішки» в 4 т. (1928, 1930).

Тематика творів Остапа Вишні: • українське село, затуркане, неписьменне, яке ніяк не може виборсатися із своїх віковічних злиднів. • різні типи селян-хліборобів, старих, чоловіків, жінок у несподіваних життєвих ситуаціях, їхня мова колоритна, жвава, побут передано з допомогою яскравих, найприкметніших деталей.

• Письменник застосовує часто вживані народні вислови, прислів'я, приказки. Показує, як люди тягнуться до нового життя, до світла, прагнуть стати кращими. Вони мовби придивляються до вад один одного і хочуть їх позбутися.

• Він писав також на злободенні суспільно-політичні теми, його цікавила доля інших народів, наприклад, кримських татар. Його цікавив розвиток української культури, особливо літератури і театру. . Він висміював і дрібні вади своїх сучасників, хуліганство і грубість, ледарство і консерватизм, браконьєрство, легковажність у шлюбі, безвідповідальність у родині.

Жанрова своєрідність творів Остапа Вишні. • Остап Вишня ввів в українську літературу і утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же і назвав усмішкою.

• Лаконізм, влучність, дотепність, іронічність, обов'язкова присутність автора (в ліричних відступах, окремих репліках оповідача створюють загальну викривальну тональність такого твору). В Остапа Вишні є цілі тематичні цикли усмішок: сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські тощо.

• Писав він і гуморески — невеликі оповіді про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини. Власне, це різновид тих же усмішок.

• У ранній період творчості Остап Вишня створив чимало фейлетонів — різновид сатиричного, викривального жанру на актуальну тему ( «Антанта» , «Муссоліні править» ). Писав він і автобіографічні оповідання: «Моя автобіографія» , «Отак і пишу» , «Великомученик Остап Вишня» , «Все життя н Гоголем» , «Панська ялинка» .

«Мисливські усмішки» . • Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою. Щоправда, на полювання збирався з гаслом: «Хай живуть зайці!» • Він надзвичайно любив природу, ліси, поля, річки, чарівні краєвиди українського степу. З батьківською турботою ставився до звірів і птахів. Тому так подобалося йому ходити на полювання, де відпочивав душею, заспокоювався від міської метушні.

• Остап Вишня постійно писав усмішки про мисливців і рибалок. У 1958 р. вийшло найповніше видання цього циклу під назвою «Мисливські усмішки» . Схоже, що це була одна а його найулюбленіших тем.

Остап Вишня и Максим Рильський. Любили разом ходити на полювання.

• Усмішки «Заєць» , «Лисиця» , «Лось» , «Ведмідь» , «Ружжо» , «Дикий кабан, або вепр» , «Як засмажити коропа» , «Дика гуска» , «Екіпіровка мисливця» перейняті по-справжньому щирим, життєствердним настроєм.

«Як варити і їсти суп із дикої качки» • Одна з найдотепніших і найліричніших «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. Присвячена вона Максимові Рильському. Вперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р. , вже після повернення письменника із заслання.

В арсеналі гумориста дуже багато методів і прийомів, за допомогою яких він досягає комічного ефекту. А саме: 1) Вміння автора говорити серйозно про те, що цього аж ніяк не потребує, пояснювати те, що й так усім ясне і зрозуміле.

2) Використання іншомовності та самозаперечень, виняткових сюжетних ходів і ситуацій. 3) Широке використання тавтологічних виразів, дотепів і народно-розмовної стихії з професійно-мисливською термінологією, мистецькою та побутовою лексикою.