ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН Для

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН

Для одержання якісного деревного матеріалу необхідне дотримання таких умов: • Своєчасний збір якісних плодів і насіння • Належне зберігання плодів і насіння • Передпосівна підготовка насіння • Своєчасне висівання насіння • Належний догляд за сходами

Способи прискорення проростання насіння: • Стратифікація • Скарифікація • Ошпарювання • Намочування (зволоження)

• Стратифікація – це передпосівна підготовка насіння, що полягає в перебуванні його в зволоженому повітропроникному субстраті тривалий час (від одного до восьми місяців) при низьких температурах (1 -3 С). У якості субстрату використовується крупнозернистий пісок, торф, вермикуліт тощо. • Скарифікація – порушення цілісності ендокарпію насінини механічним способом (розколюванням, розтиранням. . . ) • Ошпарювання – метод передпосівної обробки насіння гарячою (80 -90 С) водою. Після ошпарювання та набухання насіння (найчастіше – близько доби), його негайно висівають (використовують для бобових – акації, гледичії, софори. . . ) • Замочування – це утримування насіння у воді певний час. При замочуванні у воду часто додають протруювачі, стимулятори росту, антисептики).

Вегетативне розмноження Природне • Кореневими паростками (розвиток із адвентивних бруньок на горизонтальних коренях (малина, обліпиха, лимонник, аронія та ін. ) • Стебловими паростками, які укорінюються (панданус, фінікова пальма) • Укоріненням гілок (баньян) Штучне • живцями • Відсадками • Поділом куща • Щеплення

Розмноження живцями • При розмноженні живцями нове покоління одержують із відділеного від материнської рослини органа за рахунок регенерації відсутніх частин. При цьому використовують здерев’янілі живці (20 -30 см нарізають із однорічного здерев’янілого приросту (чорна, червона смородина, виноград, інжир, деякі сорти аличі, сливи, верба. . . ) • Зелені живці – відрізки нездерев’янілих пагонів з одним-трьома вузлами, на яких частково або повністю зберігають листя. Укорінення проводять в умовах високої вологості (під плівкою, в теплицях, з використанням туманних установок. . . ), часто із застосуванням коренеутворюючих стимуляторів (троянди, бузок, форзиція, катальпа, клени. . . ).

Розмноження відсадками При розмноженні відсадками стеблові частини укорінюють прямо на материнській рослині, а уже потім відділяють від неї. Відсадки поділяють на: • Дуговидні – пагін або гілка, що ростуть у нижній частині материнської рослини, нахиляють донизу, укладають в ґрунт і присипають, виводячи верхівку пагона назовні (можливе „змієподібне живцювання”) (фундук, смородина, виноград). • Вертикальні – маточні кущі сильно обрізають та засипають вологим ґрунтом для укорінення (клонові підщепи груші та яблуні, смородина, фундук) • Горизонтальні – відсадки розміщують в неглибокі (2 -8 см) канавки, пришпилюють, і після появи нових пагонів засипають ґрунтом

Щеплення – це оперативне перенесення (трансплантація) вегетативних частин одних рослин (прищепи) на інші (підщепи). Щеплення можливе між близькими видами. При цьому повністю зберігається спадковість прищепи

Щеплення • Окулірування (щеплення вічком) – в якості прищепи використовується щиток – брунька з частиною оточуючих тканин (кора, камбій і тонкий шар деревини), а в якості підщепи – молоді, найчастіше 1 -2 річні сіянці або відводки. Окулірування забезпечує високий ступінь приживання, найкраще зростання тканин, найбільшу економію прищепного матеріалу. Найпоширеніші види окулірування – в Т-подібний надріз та вприклад. • Щеплення живцем - в якості прищепи використовується живець з 2 -3 бруньками. Використовують для вирощування посадкового матеріалу методом зимового щеплення, або повторного щеплення підщеп з не прижитим вічком, для перещеплення дерев (напр. кілька сортів на одному дереві), лікування штамбів та скелетних гілок. Найпоширеніші види щеплення живцем – копулірування, покращене копулірування, уприклад, в розщіп, за кору та інші. • Аблактування (щеплення зближенням) – особливий метод щеплення, коли стеблові частини рослин, що ростуть поряд, зближують. В місті контакту кору зрізають до деревини, зрізані частини суміщують та щільно обв’язують. Після приживання підщепу зрізають нижче місця аблактування. Використовують, коли інші методи щеплення неефективні.

Розсадник найчастіше складається з таких відділів: • маточно-насінного відділу • відділу розмноження • відділу формування

Маточно-насінний відділ забезпечує інші відділи розсадника насінням, живцями, відсадками тощо. Він включає наступні ділянки: а) підщепно-насінну, в якій заготовляють насіння для вирощування підщеп. • б) ділянка маточних підщеп, які розмножуються вегетативно • в) маточно-сортовий сад, в якому вирощують живці районованих культиварів для розмноження Відділ розмноження служить для вирощування підщеп плодових та садивного матеріалу (живці, відсадки тощо) Цей відділ складається з: а) ділянки з вирощування насінних підщеп - шкілки сіянців • б) ділянки з вирощування підщеп вегетативними способами, а також вегетативного розмноження трав’янистих рослин; Відділ формування, або саджанців, - це відділ розсадника, в якому висаджують підщепи, прищеплюють на них прищепи та вирощують і формують щеплені саджанці. Відділ формування складається з: а) ділянки, або шкілки, щеплених саджанців, • б) ділянка кореневласних саджанців